Страница 30: ДБН В.2.5-67:2013. Опалення, вентиляція та кондиціонування (32609)

Ф.3 Витрату повітря для забезпечення норм вибухопожежної безпеки слід визначати за формулою (Ф.2).

При цьому у формулі (Ф.2) qw,z та q l слід замінити на 0,1 , мг/м3 (де qg -нижня концентраційна межа поширення полум’я для газо-, паро- та пилоповітряної суміші).

Ф.4 Витрату повітря Lhe, м3/год, для повітряного опалення, яке не суміщене з вентиляцією, слід визначати за формулою:

(Ф8)

1. Qhe

LheLw, z+

св р (thetw, z )

де Qhe - тепловий потік для повітряного опалення приміщення, Вт;

the - температура підігрітого повітря, °С, що подається до приміщення, яку визначають розрахунком.

Ф.5 Витрату повітря Lmt для вентиляційних систем з номінальною продуктивністю Ld , м3/год, що працюють періодично n' хв упродовж години, перераховують за формулою:

Lmt - Ld ■ n'/60.(Ф.9)

Ф.6 Температуру припливного повітря, що подається системами механічної вентиляції і системами кондиціонування повітря, tin , °С, слід визначати за формулами:

а) при подачі до приміщення зовнішнього повітря без тепловологісної обробки:

tin = text + 0,001 р ;(Ф10)

б)приподачізовнішньогоповітря, що охолоджується водою,якациркулюєзаадіабатним

циклом і знижує його температуру на At1, °С,:

tin = text - At1 + 0,001 р ;(Ф.11)

в)приподачінеобробленогозовнішнього повітря (див. Ф.6а))тамісцевомудозволоженні

повітря у приміщенні, що знижує температуру повітря на At2, °С:

tin = text - At2 + 0,001 р ;(Ф12)

г) при подачі зовнішнього повітря,що охолоджується водою, яка циркулює (див. пункт б)), і місцевому дозволожненні (див. Ф.6в)):

tn= text - At1 - At2 + 0,001 р;(Ф.13)

д) при подачі зовнішнього повітря, яке підігрівається у повіторонагрівачі, що підвищує температуру повітря на At3, °С:

tin = text + At3 + 0,001р ,(Ф14)

де р- повний тиск вентилятора, Па;

text - температура зовнішнього повітря, °С.

МІНІМАЛЬНА ВИТРАТА ЗОВНІШНЬОГО ПОВІТРЯ Х.1 Нежитлові та невиробничі (громадські, адміністративно-побутові тощо) будівлі/приміщення

Х.1.1 При проектуванні системи вентиляції слід враховувати:

• виділення, що обумовлені діяльністю людей, які перебувають у будівлі/приміщенні;
• виділення забруднюючих речовин від застосованих у конструкції будівлі/приміщення будівельних матеріалів, а також виділення від усіх інших внутрішніх джерел забруднення, наприклад, від меблів, килимового покриття тощо і безпосередньо від системи вентиляції або кондиціонування повітря;
• класифікацію за рівнем CO2, яку зазвичай використовують для приміщень, що призначені для перебування людей, де куріння заборонено і де головним джерелом забруднення є виділення від діяльності людей.

Х.1.2 Загальну мінімальну витрату зовнішнього повітря QtQt, дм3/с, за певної кількості людей і площі приміщення визначають відповідно до ДСТУ EN 15251 за формулою:

QtQt = n ■ qp + S ■ qB ,(X.1)

де n- проектна кількість людей у приміщенні;

qp- питома витрата зовнішнього повітрянаодну людину, дм3/(с ■ людина);

S- загальна площа приміщення, м2;

qB- питома витрата зовнішнього повітрянарозбавлення будівельних забруднень

(зменшення концентрації забруднюючих речовин, що виділяються від будівельних матеріалів), дм3/(с ■ м2).

Типові значення питомої витрати зовнішнього повітря для нежитлових та невиробничих будівель/приміщень наведені у таблиці X.1.

Таблиця Х.1 - Питомі витрати зовнішнього повітря для нежитлових та невиробничих будівель/приміщень

Примітка. Визначення рівня забруднення повітря будівлі/приміщення залежно від застосованих будівельних матеріалів надано у ДСТУ Б EN 15251. Рекомендації щодо врахування інших факторів забруднення надано у ДСТУ Б EN 13779.

Х.1.3 У таблиці X.1 мінімальні норми питомих витрат зовнішнього повітря для різних умов мікроклімату приміщень надано відповідно або на людину, або на квадратний метр загальної площі. Значення, які приведені на людину, передбачають, що присутні є єдиними джерелами забруднення. Значення, які приведені на загальну площу, передбачають лише виділення забруднення від будівельних матеріалів. При проектуванні системи вентиляції слід враховувати обидва

джерела забруднення. Для цього у кожному конкретному випадку в залежності від вхідних проектних даних для визначення QtQt можливо використовувати різні способи, такі як:

• підсумовування значень витрат повітря, що розраховані для заданої загальної площі приміщення і проектної кількості людей у приміщенні на підставі мінімальних питомих витрат згідно з таблицею X.1 (відповідно до X.1.2);
• визначення загальної питомої витрати повітря на одиницю площі приміщення:

qtot, s = qp/sn + Qb ,(X2)

де qtQts - загальна питома витрата зовнішнього повітря на одиницю площі приміщення, дм3/(с ■ м2);

sn- розрахункова (проектна) площа приміщення на одну людину, м2/люд.,

з подальшим розрахунком мінімальної загальної витрати повітря за формулою:

QtQt = S ■ qtQt, S ;(X3)

• визначення загальної питомої витрати повітря на людину:

qtot,n = qp + Qb ■ sn,(X 2)

де qtotn - загальна питома витрата зовнішнього повітря на людину, дм3/(с ■ люд.), з подальшим розрахунком мінімальної загальної витрати повітря за формулою:

QtQt = n ■ qtQt, n .(X3)

Х.1.4 Приклади розрахунку мінімальних значень загальних питомих витрат зовнішнього повітря на одиницю площі приміщення qtQt,S наведено у таблиці X.2. Якщо у приміщенні дозволено куріння, то загальну питому витрату зовнішнього повітря qtQt,S слід збільшувати на приведені у таблиці X.2 значення qsm .

Таблиця Х.2 - Приклади розрахунку мінімальних питомих витрат зовнішнього повітря для приміщень нежитлових та невиробничих будівель/приміщень

Х.1.5 При проектуванні систем вентиляції зі змінним режимом роботи за фактичною потребою, слід, як правило, також ураховувати допустимий рівень СО2 у будівлі/приміщенні. Необхідну витрату повітря можливо визначати на основі рівняння масового балансу для концентрації CO2 (ДСТУ Б EN 13779) з урахуванням концентрації CO2 у зовнішньому середовищі.

Рекомендовані типові значення для класифікації за рівнем концентрації CO2 наведено у таблиці X.3. Класифікацію за рівнем концентрації CO2 зазвичай використовують для приміщень, які призначені для перебування людей, де куріння заборонено і де головним джерелом забруднення є виділення від діяльності людей. Рівні за вмістом CO2 відповідають нормам витрат зовнішнього повітря на людину (з певним рівнем активності) для приміщень, де куріння заборонене. Норми враховують типові виділення від діяльності людей у будівлях з низьким рівнем забруднення (для простору, де куріння заборонено). Для інтенсивної діяльності людей (рівень активності - показник метаболізму M > 1,2 мет) витрати зовнішнього повітря слід збільшувати згідно з ДСТУ Б EN ISO 7730.

Для вентиляції зі змінним режимом роботи за фактичною потребою максимальна розрахункова витрата повітря має відповідати підрахованій максимальній концентрації шкідливих речовин. Витрата повітря може змінюватись в межах максимальної і мінімальної визначеної норми, однак, упродовж періоду використання будівлі/приміщення слід забезпечувати щонайменше мінімальну витрату повітря.

Таблиця Х.3 - Класифікація за рівнем концентрації CO2 у повітрі будівлі/приміщення

Х.2 Приміщення житлових будівель

Відповідно до ДСТУ Б EN 15251 мінімальні питомі витрати повітря для приміщень житлових будівель приймають згідно з таблицею X.4.

Таблиця Х.4 - Мінімальні питомі витрати вентиляційного повітря для приміщень житлових будівель