Страница 9: ДБН Б.2.2-5:2011. Благоустрій територій (32602)

1. Кількість розміщуваних малих архітектурних форм треба визначати в залежності від функціонального призначення території і кількості відвідувачів на цій території, користуючись такими принципами: екологічність, безпека (відсутність гострих кутів), зручність в користуванні, легкість очищення, привабливий зовнішній вигляд.
2. Для збирання побутових відходів на вулицях, площах, об'єктах рекреації треба застосовувати урни, встановлюючи їх у входів: у об'єктів торгівлі і громадського харчування, інших громадських установ, підземних переходів, житлових будинків і споруд транспорту (вокзалів, станцій метрополітену і приміських електричок). На території об'єктів рекреації встановлення урн треба передбачати біля лав. Крім того, урни треба встановлювати на зупинках громадського транспорту. У всіх випадках встановлення урн треба виконувати так, щоб не заважати пересуванню пішоходів, проїзду інвалідних і дитячих колясок.
3. Встановлення вуличного технічного обладнання (укриття таксофонів, поштові скриньки, торгові намети, елементи інженерного обладнання - підйомні майданчики для інвалідних колясок, оглядові люки, грати зливоприймальних колодязів, вентиляційні шахти підземних комунікацій, шафи телефонного зв'язку тощо) має забезпечувати зручний підхід до обладнання і відповідати вимогам ДБН В.2.2-17.
4. У разі встановлення таксофонів на територіях загального користування треба передбачати їх електроосвітлення. Місця розміщення таксофонів треба проектувати в максимальному наближенні від місць приєднання телефонних комунікацій і каналу (труби) для електроосвітлення. Окрім цього, не менше одного з таксофонів (або одного в кожному ряду) встановлюють на такій висоті, щоб рівень щілини для приймання монети від покриття складав 1,3 м; рівень приймального отвору поштової скриньки рекомендується розташовувати від рівня покриття на висоті 1,3 м.
5. Оформлення елементів інженерного обладнання не повинне порушувати рівень благоустрою території, погіршувати умови пересування, суперечити технічним умовам, зокрема:

• кришки люків оглядових колодязів, розташованих на території пішохідних доріжок і тротуарів треба проектувати, як правило, в одному рівні з покриттям прилеглої поверхні, в іншому випадку перепад відміток не повинен перевищувати 0,02 м, а зазори між краєм люка і покриттям тротуару мають бути не більше ніж 0,015 м;
• вентиляційні шахти мають бути обладнані гратами.

1. Сполучення поверхонь
2. До елементів сполучення поверхонь треба відносити різні види бортових каменів, пандуси, східці, сходи. Під час проектування елементів сполучення поверхонь треба враховувати вимоги ДБН В.2.2-17, ДБН В.2.2-9.
3. На стику тротуару і проїжджої частини, як правило, треба встановлювати дорожні бортові камені з нормативним перевищенням над рівнем проїжджої частини не менше ніж 0,15 м, яке треба зберігати і у випадку реконструкції поверхонь покриттів.

З метою захисту газону та унеможливлення попадання бруду та рослинного сміття на покриття у разі сполучення пішохідних зон, доріжок і тротуарів з газоном треба встановлювати садовий борт, який перевищує рівень газону на не менше ніж 0,05 м на відстані не менше ніж 0,5 м.

1. На території пішохідних зон можна використовувати природні матеріали (цегла, дерево, валуни, керамічний борт тощо) для сполучення різних типів покриття.
2. У разі похилів пішохідних зон, тротуарів і доріжок більше ніж 60 % треба передбачати влаштування сходів. На основних пішохідних зонах, тротуарах і доріжках на територіях лікувально-профілактичних установ, будинків інвалідів і людей похилого віку у разі похилів більше ніж 50 % сходинки та сходи треба передбачати обов'язково з пандусом. У разі перетинання основних пішохідних доріжок і тротуарів з проїздами або у інших випадках, передбачених завданням на проектування, треба передбачати бордюрний пандус для забезпечення спуску з покриття тротуару на рівень дорожнього покриття.
3. У разі проектування відкритих сходів на перепадах рельєфу висоту сходинок приймають не більше ніж 0,12 м, ширину - не менше ніж 0,36 м, сходинки повинні мати похил від 10 % до 20 % у бік сходинки, що знаходиться вище. Після кожних 10-12 сходинок треба влаштовувати майданчики довжиною не менше ніж
4. м. Край перших сходинок спуску та підйому сходів треба виділяти смугами яскравого контрастного кольору. Усі сходинки зовнішніх сходів у межах одного маршу треба проектувати однаковими за шириною та висотою підйому сходинок.
5. Пандус треба виконувати з не слизького матеріалу з шорсткою структурою поверхні без горизонтальних канавок. У разі відсутності конструкцій, що огороджують пандус, треба передбачати огороджувальний бортик висотою не менше ніж 0,075 м і поручні. Залежність похилу пандусу від висоти підйому треба приймати згідно з таблицею 11.

Похил бордюрного пандусу як правило приймають 1:12.

Таблиця 11

1. У разі повороту пандусу або його протяжності більше ніж 9 м, не рідше ніж через кожні 9 м треба передбачати горизонтальні майданчики розміром 1,5 м .
2. м. На горизонтальних майданчиках на закінченні спуску треба проектувати дренажні пристрої. Горизонтальні ділянки шляху у початку та на кінці пандусу повинні відрізнятися від прилеглих поверхонь текстурою та кольором.
3. За обома боками сходнів або пандусу треба передбачити поручні на висоті від 0,8 м до 0,92 м круглого або прямокутного профілю, зручного для обхвату рукою та на відстані 0,04 м від стіни. Поручні повинні відповідати технічним вимогам до опорних стаціонарних пристроїв згідно з ДБН В.2.2-17. У разі ширини сходнів 2,5 м і більше треба передбачати розділові поручні.

Довжина поручнів має бути більше дожини пандусу або сходнів з кожної сторони не менше ніж на 0,3 м. Кінці поручнів повинні бути закругленими і гладкими.

1. У зонах сполучення земельних (у тому числі з трав'яним покриттям) укосів із сходнями, пандусами, підпірними стінками, іншими технічними інженерними спорудами треба виконувати протиерозійні заходи відповідно до ДБН В.1.1-3.
2. 1. Огородження
   2. 1. Огородження треба відрізняти за: призначенням (декоративні, захисні, їх поєднання), висотою (низькі - від 0,3 м до 1 м. середні - від 1,1 м до 1,7 м, високі - від 1,8 м до 2,5 м), видом матеріалу (металічні, залізобетонні тощо), ступенем проникності для погляду (прозорі, глухі), ступенем стаціонарності (постійні, тимчасові, пересувні).
      2. Проектування огороджень треба виконувати у залежності від місця їх розміщення згідно із стандартами, каталогами сертифікованих виробів, проектами індивідуального проектування.
      3. Огородження вулично-дорожньої мережі треба проектувати згідно з ДСТУ 2734, ДСТУ 2735, ДСТУ 4092, ДСТУ Б В.2.3-12.
      4. Огородження майданчиків і ділянок підприємств, будівель і споруд різного призначення, що знов будуються або реконструюються, треба проводити згідно з СН 441.
      5. Огородження пам'яток культурної та історичної спадщини треба виконувати згідно з регламентами, встановленими для цих споруд.
      6. На територіях загального користування застосовують декоративні металеві огородження.
      7. Треба передбачати розміщення захисних металевих огороджень висотою не менше ніж 0,5 м у місцях прилягання газонів до проїздів, стоянок автомобільного транспорту, у місцях можливого наїзду автомобілів на газон і витоптування стежок через газон. Огородження треба розміщувати на території газону з відступом від межі прилягання від 0,2 м до 0,3 м.
      8. Під час проектування середніх і високих видів огороджень у місцях перетину з підземними спорудами передбачають конструкції огороджень, що дозволяють проводити ремонтні та будівельні роботи.
      9. У випадку знаходження дерев у зонах інтенсивного пішохідного руху або у зонах виробництва будівельних робіт та реконструкції за відсутності інших видів захисту треба передбачувати захисні пристовбурні огородження висотою не менше ніж 0,9 м, діаметром не менше ніж 0,8 м в залежності від віку, породи дерева та інших характеристик.
   3. Зелені насадження
   4. 1. На території населеного пункту використовують різні прийоми або форми озеленення: стаціонарні (посадка рослин в грунт), мобільні (посадка рослин в спеціальні пересувні ємності: контейнери, вазони тощо), компактні (вертикальне, багаторівневе озеленення і тому подібне) тощо.

Під час вибору видового складу зелених насаджень треба звертати увагу на кліматичні та мікрокліматичні умови територій.

Формування ландшафтів треба здійснювати з урахуванням існуючого техно- та антропогенного навантаження з подальшою мінімізацією цього впливу за рахунок рекреаційних властивостей рослин.

1. Під час проектування озеленення треба забезпечувати: нормативні показники рівня озеленення різних структурних елементів у межах населеного пункту та відстань від будинків, споруд, а також об’єктів благоустрою до дерев і чагарників згідно з ДБН 360, параметри і вимоги до створення зелених насаджень згідно з ДБН В.2.3-5, ДСП № 173 та [3].

Зелені насадження не повинні виступати на пішохідні доріжки. Гілки зелених насаджень, якщо вони ростуть над пішохідною доріжкою, мають бути не нижче ніж

1. м.
2. 1. На територіях населеного пункту з великою площею замощених поверхонь, високою щільністю забудови і підземних комунікацій треба застосовувати мобільні і компактні прийоми озеленення.
   2. 1. У разі посадки дерев в зонах дії теплотрас треба враховувати чинник прогрівання ґрунту в обидві сторони від осі теплотраси на відстань: інтенсивного прогрівання - 2 м, середнього - від 2 м до 6 м, слабкого - від 6 м до 10 м. Біля теплотрас не можна розміщувати: липу, клен, бузок, жимолость - ближче ніж 2 м, глід, кизильник, дерен, модрину, березу - ближче ніж 3 м -4 м.
      2. У разі дії несприятливих техногенних і кліматичних чинників на різні території населеного пункту треба формувати захисні насадження; у разі дії декількох чинників треба вибирати ведучий чинник за інтенсивністю і (або) найбільш значущий для функціонального призначення території.
      3. Для захисту від вітру треба використовувати зелені насадження ажурної конструкції з вертикальною зімкнутою кроною від 60 % до 70 %.
      4. Шумозахисні насадження треба проектувати у вигляді однорядних або багаторядних посадок не нижче ніж 7 м, забезпечуючи відстані між стовбурами дорослих дерев з широкою кроною від 8 м до 10 м, з середньою кроною - від 5м до 6 м, з вузькою кроною - від 3м до 4 м. Простір під кроною треба заповнювати рядами чагарнику. Ширину смуги та очікуваний рівень зниження шуму треба визначати відповідно до СНиП ІІ-12.

Для шумозахисних насаджень підбирають поєднання наступних дерев і чагарників: клен гостролистий, в'яз звичайний, липа дрібнолиста, клен татарський, спирея калинолистна, жимолость татарська, дерен білий, акація жовта, глід сибірський.

1. У пилозахисних насадженнях відстань між деревами у ряду повинна бути на 20 - 30% більше ніж у шумозахисних насаджень.
2. 1. В умовах високого рівня забруднення повітря треба формувати багаторядні деревно-чагарникові посадки : у разі хорошого режиму провітрювання - закритого типу (зімкнення крон), у разі поганого режимі провітрювання - відкритого, фільтруючого типу (не зімкнення крон).
   2. 1. Під час формування багаторядних деревно-чагарникових посадок з боку дороги треба висаджувати рослини, стійкі до дії вихлопних газів. В середині смуги перевагу треба віддавати деревним рослинам вічнозеленим з густою кроною, як правило, хвойним.
      2. Об'єкти дрібнороздрібної торгівлі, побутового обслуговування і харчування, зупинкові павільйони, туалетні кабіни тощо) та елементи інженерного обладнання дозволено розміщати не ближче ніж 3 м від стовбура дерева, при цьому дерева мають бути з компактною кроною.
      3. Проекти окремих квітників та клумб треба виконувати у вигляді фрагментів у масштабі 1:100, 1:200 з вказівкою асортименту, кількості розсади за видами рослин та місць посадки рослин кожного виду

9.13 Знесення та пересадження дерев, чагарників, газонів, квітників здійснюють лише у разі наявності спеціального дозволу (ордера) та акту обстеження зелених насаджень (дерев, чагарників, газонів, парків, лісопарків, насаджень санітарно-захисних зон), що підлягають знесенню чи пересаджуванню в зв’язку із забудовою та впорядкуванням земельних площ. Ці документи оформлюють відповідно до вимог [17, 29].

1. Зелені насадження (дерева або чагарники), знесені під час реконструкції та будівництва нових будівель та споруд, мають бути компенсовані (компенсаційне озеленення).
2. Об'єм, характер і місце проведення робіт з компенсаційного озеленення треба визначати у кожному конкретному випадку окремо. Проект компенсаційного озеленення включають як самостійний розділ проекту реконструкції або будівництва.

Компенсаційне озеленення треба проводити в найближчий сезон, придатний для висаджування зелених насаджень, за можливості на тій же ділянці, де була знищена деревно-чагарникова рослинність, при цьому кількість одиниць рослин і займану ними площу не можна зменшувати.

В умовах ущільненої забудови допускається застосовувати вертикальне озеленення, а також облаштування садів на покриттях будівель.

ДОДАТОК А (довідковий)

ІГРОВЕ ТА СПОРТИВНЕ ОБЛАДНАННЯ

Таблиця А.1 - Склад ігрового та спортивного обладнання залежно від віку дітей