7 БЛАГОУСТРІЙ ТЕРИТОРІЇ ПІДПРИЄМСТВ
- Під час проектування благоустрою території підприємств треба керуватися СНиП II-89.
- Територія виробничого підприємства включає такі зони: громадського призначення, виробничу територію з відкритими майданчиками та допоміжними об’єктами виробництв і господарств, гостьові стоянки, зону відпочинку і зону озеленення, в тому числі спортивну зону, а також санітарно-захисну зону.
Зони громадського призначення та відпочинку треба максимально ізолювати від виробничої території з відкритими майданчиками та допоміжними об’єктами виробництв і господарств захисними насадженнями, носіями звуко-світло- кольорової інформації, що попереджують про небезпеку, а також - постійними та тимчасовими огородженнями різних видів.
Усі об’єкти і приміщення зон громадського призначення та відпочинку повинні бути доступними для маломобільних груп населення згідно з ДБН В.2.2-17.
- Загальну площу озеленення промислових територій треба визначати:
- для територій розміром менше ніж 5000 м2 з чисельністю менше ніж 2500 працівників - із розрахунку 3 м2 на одного працівника; на територіях міст та біля магістралей цей показник може бути зменшеним до 1 м2 та компенсованим озелененням приміщень;
- для територій з чисельністю більше ніж 2500 працівників та (або) площею більше ніж 5000 м2 - із розрахунку не менше ніж 10% від загальної території.
У разі створення зелених насаджень між окремими об’єктами підприємства дерева треба розташовувати не ближче ніж 5 м від об’єктів. Заборонено висаджувати хвойні та інші породи дерев та чагарників, що легко запалюються.
- Передзаводську територію - вільний простір зони громадського призначення для проведення громадських заходів виробничого підприємства - розміщують біля адміністративної, основної виробничої будівлі або біля головних прохідних як усередині меж територій виробничого призначення, так і на прилеглих до них територіях населеного пункту. Площу передзаводської території треба визначати з розрахунку від 0,6 га до 0,9 га на 1 тис. працюючих. Під озеленення та розміщення елементів благоустрою треба відводити від 40 % до 50 % передзаводської території.
- Озеленення проектують вздовж пішохідних комунікацій (з одного або з двох боків) у вигляді газонів і квітників, рядових посадок дерев і кущів.
- Озеленення формують у вигляді живописних композицій, що виключають одноманітність і монотонність.
- Обов’язковий перелік елементів комплексного благоустрою передзаводської території має включати: тверді види покриття, елементи сполучення поверхонь, озеленення, лави, урни, контейнери для збирання побутових відходів, флагштоки, освітлювальне обладнання, носії інформаційного оформлення, обладнання для паркування велосипедів.
Рекомендується передбачати: види покриття у вигляді плиткового мощення, розміщення елементів декоративно-прикладного оформлення, водних пристроїв, обладнання архітектурно-декоративного освітлення. Озеленення майдану проектують як партерне або формують у вигляді скверу, використовуючи кольорове оформлення і мобільні форми озеленення.
- На передзаводській території розміщують малі архітектурні форми, засоби зовнішньої реклами та інформації.
- Мінімальну ширину основних пішохідних комунікацій треба приймати 2,25 м, другорядних - 1,5 м, розрахункову ширину - виходячи з потужності пішохідних потоків, але не більше ніж 800 чол/год на 1 м ширини дороги.
- Обов’язковий перелік елементів благоустрою на території пішохідних комунікацій має включати: тверді види покриття, елементі сполучення поверхонь, озеленення (в тому числі - мобільне), урни і контейнери для побутових відходів, освітлювальне обладнання.
- Розміри майданчиків відпочинку треба визначати за нормою від 1 м2 до
- м2 на місце (кількість місць - від 10 % до 15 % від працюючих у найбільш численну зміну). Сума відстаней від робочого місця до їдальні та від їдальні до майданчику відпочинку повинна складати не більше ніж 300 м. У разі шумного характеру виробництва треба застосовувати форми тихого відпочинку та спокійні за кольором та формою елементи благоустрою, у разі одноманітного, монотонного характеру виробництва - активні форми відпочинку та різноманітні елементи благоустрою яскравого фарбування.
- Обов’язковий перелік елементів благоустрою на майданчиках відпочинку має включати: тверді види покриття, елементи сполучення поверхонь, озеленення, лави, столи для ігор, урни, освітлювальне обладнання.
- Стоянки для зберігання легкових автомобілів, велосипедів, мотоциклів треба розміщати у стороні від основних транспортних та пішохідних потоків із забезпеченням умов маневреності. Розміри стоянки легкових автомобілів треба розраховувати згідно з ДБН В.2.3-15 та ДБН В.2.2-17, 10% місць, але не менше ніж 1 місце, треба виділяти для інвалідів.
Розміри майданчиків для стоянки велосипедів і мотоциклів (моторолерів) треба визначати з розрахунку їх кількості за зміну (від 5 % до 7 %) і нормою площі:
на велосипед - не більше ніж 0,6 м2 у разі спирання на одне колесо і не більше ніж 0,9 м2 у разі спирання на два колеса;
на мотоцикл або моторолер - не більше ніж 3 м2.
- Обов’язковий перелік елементів благоустрою на майданчиках для стоянки легкових автомобілів, велосипедів, мотоциклів має включати: тверді види покриття, елементи сполучення поверхонь, обладнання для паркування велосипедів, розмітку, освітлювальне обладнання, урни. Можна влаштовувати огородження.
- Об’єкти рекреації треба формувати, як правило, у вигляді скверів для короткочасного відпочинку перед зміною або після неї. Сквер треба розміщати на території, максимально захищеній від несприятливих впливів виробничої діяльності. Обов’язковий перелік елементів благоустрою треба приймати згідно з
5.3.2.
- Обов’язковий перелік елементів благоустрою санітарно-захисної зони виробничого підприємства має включати: елементи сполучення озелененої ділянки з прилеглими територіями (бортовий камінь, підпірні стінки тощо), елементи захисту насаджень і ділянок озеленення.
- Територія підприємств та майданчики для стоянки транспортних засобів треба обладнати пристроями для збирання та відведення стічних вод, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів та спорудами з їх очищення.
8 БЛАГОУСТРІЙ ТЕРИТОРІЙ ВОДООХОРОННИХ ЗОН ТА ПРИБЕРЕЖНИХ ЗАХИСНИХ СМУГ 8.1 Природні та штучні водойми в межах населених пунктів
- Систему водойм в межах населених пунктів складають природні акваторії (озера, ставки тощо) і штучні акваторії (водосховища, канали, відкриті плавальні басейни тощо).
- Благоустрій територій акваторій та прибережних захисних смуг водойм треба здійснювати в залежності від складу та функціонального призначення території, стану берегів та зелених насаджень тощо.
- Під час проектування структури водоймища з існуючими зеленими насадженнями рекреаційні комплекси або окремі об'єкти розміщують лише на одному березі, залишаючи незайманими насадження на протилежному березі.
- На території зони відпочинку в прибережних смугах встановлюють питні джерела, урни, контейнери для збирання побутових відходів, санітарні вузли. У місцях масового відпочинку радіус обслуговування для цих пристроїв приймають відповідно до норм, затверджених для пляжів.
- Штучні водойми треба створювати на основі розрахунків технологічної схеми з використанням сучасних будівельних технологій та матеріалів, що сертифіковані в Україні.
- Водоохоронні зони в межах населених пунктів
- Розміри і межі водоохоронних зон треба встановлювати згідно з ДБН 360 та [10, 25], виходячи з гідрогеологічних, геоморфологічних, ґрунтових і інших умов.
Правовий режим зон санітарної охорони поверхневих та підземних водних об'єктів визначають згідно з [26].
- Проект благоустрою водоохоронних зон водних об'єктів розробляють як для всієї території водоохоронної зони водного об'єкту у складі єдиного проекту планування, так і для її ділянок у складі проектів планування для окремих територій: природного комплексу, житлових, виробничих тощо.
- У межах водоохоронних зон розміщують за погодженням із органами охорони природи та санітарної служби окремі об‘єкти виробничої і соціальної сфери, обладнані централізованою каналізацією та спорудами, що забезпечують охорону водних об‘єктів від забруднення, засмічення та виснаження вод.
- Для ділянок рік, ув’язнених в закриті колектори, замість водоохоронних зон треба встановлювати зони технічного обслуговування колектора.
- В межах водоохоронних зон залежно від призначення і стану водного об'єкту, функціонального призначення і стану прилеглих територій і їх природної цінності треба виділяти наступні категорії територій:
природні території, що особливо охороняються - території природного комплексу, для яких встановлено відповідний статус; проектування в межах територій з цим статусом регламентується режимами особливої охорони і використання природних територій, що особливо охороняються, відповідно до [22];
території реконструкції і екологічної реабілітації - у межах цих територій під час проектування треба передбачати реабілітацію основних функцій водоохоронних зон, відновлення елементів і компонентів природного комплексу відповідно до [22].
Господарська діяльність у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, в прибережних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів і на островах - у внутрішніх морських водах регламентується ст. 89 Водного кодексу України [10].
- Для територій обмеження господарської діяльності треба передбачати:
- інженерну підготовку території, що перешкоджає замулюванню і виснаженню водних об'єктів;
- збирання і очищення поверхневого стоку, що виключає попадання забрудненого поверхневого стоку у водні об'єкти;
- функціональне озеленення території;
- належне утримання територій.
- Основними завданнями проекту водоохоронної зони є:
- зонування території;
- встановлення меж зони;
- уточнення функціонального профілю і рекреаційної програми;
- розроблення пропозицій щодо комплексної організації і охорони природного ландшафту;
- уточнення мережі і функцій територій не рекреаційного профілю, ув'язування з потребами рекреації.
- Обов'язково треба враховувати і відображати всі основні елементи простору, що впливають на загальну планувальну структуру району: будинки та споруди, зелені насадження, лінії електропередачі, місця водозаборів, каналізаційні мережі тощо.
- Зонування території водоохоронної зони треба робити в двох напрямках: функціональне зонування і зонування за режимом охорони і ступенем перетворення природного ландшафту.
Функціональне зонування включає диференціацію території і акваторії за провідним функціональним профілем і видами діяльності.
Функціональне зонування треба узгодити з результатами аналізу і зонуванням природного ландшафту відповідно до допустимого ступеня його використання і перетворення.
Зонування за ступенем перетворення природного ландшафту потрібно у разі уточнення програм рекреаційного навантаження і освоєння.
- Зелені насадження водоохоронної зони повинні складати у сукупності комплексну зелену зону та включати зелені насадження загального, обмеженого користування та спеціального призначення. Вони складаються з лісових смуг, урочищ та зелених насаджень штучного походження, створених в процесі зеленого будівництва згідно з [3, 16, 17, 18]..
- Під час розроблення плану організації ландшафту зони треба визначити наступні заходи:
- з охорони існуючого ландшафту;
- з раціонального використання природних ресурсів;
- з формування нового ландшафту.
- За ступенем перетворення і режиму охорони ландшафту виділяють три крупні узагальнені зони:
- урбанізованого ландшафту;
- організованого природного ландшафту;
- природного ландшафту.
- Території організованого природного ландшафту треба розташовувати між зоною урбанізованого ландшафту і зоною природного ландшафту. Вони повинні оточувати рекреаційні центри, служити основними зонами відпочинку для відвідувачів цих центрів. Разом з тим території організованого природного ландшафту не повинні служити захисними бар'єрами від доріг з інтенсивним рухом, комунально-господарських і промислових зон.
- Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів
- В межах водоохоронних зон треба встановлювати прибережні захисні смуги з додатковими обмеженнями природокористування.
- Прибережну захисну смугу треба встановлювати для водотоків у відкритому руслі, а також всіх водоймищ незалежно від їх походження згідно з ДБН 360 та [10].
- Для водних об'єктів, що мають набережну, за наявності зливової каналізації межу прибережної захисної смуги треба поєднувати з парапетом набережної, зовнішньою кромкою газону або тротуару.
- Заходи щодо благоустрою прибережних захисних смуг треба проектувати за трьома природними елементами:
- зелені насадження;
- водні простори (акваторії) і їх береги;
- рельєф.
- Заходи щодо благоустрою прибережних захисних смуг треба проектувати з урахуванням вимог ДБН В.1.1-24.
- Зелені насадження прибережних захисних смуг можуть бути двох типів:
- природні;
- пристосовані для цілей рекреації і прийому відвідувачів (як введенням додаткових елементів устаткування, так і частковою зміною самих природних компонентів ландшафту - штучні водні басейни, реконструкція лісу або нові насадження тощо) або інженерного захисту.
- Роботи з інженерного захисту території прибережних захисних смуг включають: посів багаторічних трав, посадку дерев і чагарників в поєднанні з посівом багаторічних трав або обдернуванням.
- Склад насаджень на схилах річок треба визначати в залежності від характеру формування схилового стоку та розвитку ерозійних процесів на прилеглих землях. Насадження формують у вигляді кількох деревно-чагарникових ярусів.
- Підбір рослин, їх розміщення в плані, типи і схеми посадок треба призначати відповідно до ґрунтово-кліматичних умов, особливостей рельєфу і експлуатації схилу (укосу), норм і термінів посіву трав і інших рослин, а також згідно з вимогами щодо планування схилу ландшафтною архітектурою і охорони навколишнього середовища.
- Підбір травосуміші з розвиненою кореневою системою на зсувних схилах повинен забезпечити міцний дерновою покрив.
- Дерева для посадки необхідно вибирати з глибокою кореневою системою в поєднанні з породами дерев з поверхневою кореневою системою.
- Зелені насадження треба створювати за рахунок швидкорослих господарсько-цінних порід, шляхом висаджування стандартних саджанців, вкорінених і не вкорінених живців.
- Можна створювати смуги із вологолюбних порід шляхом забивання кілків на глибину залягання ґрунтових вод.
- На дні ярів та виярків, які впадають у річки, обов'язково треба влаштовувати мулофільтри з насаджень чагарникових порід та проводити залуження на відстань не менше ніж 150 метрів від русла річки. Сіянці дерев треба висаджувати на найменш зволожених ділянках, саджанці та укорінені живці - на ділянках достатнього забезпечених вологою, а кілки вологолюбних порід - у місцях надмірного зволоження.