7 БЛАГОУСТРІЙ ТЕРИТОРІЇ ПІДПРИЄМСТВ

  1. Під час проектування благоустрою території підприємств треба керуватися СНиП II-89.
  2. Територія виробничого підприємства включає такі зони: громадського призначення, виробничу територію з відкритими майданчиками та допоміжними об’єктами виробництв і господарств, гостьові стоянки, зону відпочинку і зону озеленення, в тому числі спортивну зону, а також санітарно-захисну зону.

Зони громадського призначення та відпочинку треба максимально ізолювати від виробничої території з відкритими майданчиками та допоміжними об’єктами виробництв і господарств захисними насадженнями, носіями звуко-світло- кольорової інформації, що попереджують про небезпеку, а також - постійними та тимчасовими огородженнями різних видів.

Усі об’єкти і приміщення зон громадського призначення та відпочинку повинні бути доступними для маломобільних груп населення згідно з ДБН В.2.2-17.

  1. Загальну площу озеленення промислових територій треба визначати:
  • для територій розміром менше ніж 5000 м2 з чисельністю менше ніж 2500 працівників - із розрахунку 3 м2 на одного працівника; на територіях міст та біля магістралей цей показник може бути зменшеним до 1 м2 та компенсованим озелененням приміщень;
  • для територій з чисельністю більше ніж 2500 працівників та (або) площею більше ніж 5000 м2 - із розрахунку не менше ніж 10% від загальної території.

У разі створення зелених насаджень між окремими об’єктами підприємства дерева треба розташовувати не ближче ніж 5 м від об’єктів. Заборонено висаджувати хвойні та інші породи дерев та чагарників, що легко запалюються.

  1. Передзаводську територію - вільний простір зони громадського призначення для проведення громадських заходів виробничого підприємства - розміщують біля адміністративної, основної виробничої будівлі або біля головних прохідних як усередині меж територій виробничого призначення, так і на прилеглих до них територіях населеного пункту. Площу передзаводської території треба визначати з розрахунку від 0,6 га до 0,9 га на 1 тис. працюючих. Під озеленення та розміщення елементів благоустрою треба відводити від 40 % до 50 % передзаводської території.
  2. Озеленення проектують вздовж пішохідних комунікацій (з одного або з двох боків) у вигляді газонів і квітників, рядових посадок дерев і кущів.
  3. Озеленення формують у вигляді живописних композицій, що виключають одноманітність і монотонність.
  4. Обов’язковий перелік елементів комплексного благоустрою передзаводської території має включати: тверді види покриття, елементи сполучення поверхонь, озеленення, лави, урни, контейнери для збирання побутових відходів, флагштоки, освітлювальне обладнання, носії інформаційного оформлення, обладнання для паркування велосипедів.

Рекомендується передбачати: види покриття у вигляді плиткового мощення, розміщення елементів декоративно-прикладного оформлення, водних пристроїв, обладнання архітектурно-декоративного освітлення. Озеленення майдану проектують як партерне або формують у вигляді скверу, використовуючи кольорове оформлення і мобільні форми озеленення.

  1. На передзаводській території розміщують малі архітектурні форми, засоби зовнішньої реклами та інформації.
  2. Мінімальну ширину основних пішохідних комунікацій треба приймати 2,25 м, другорядних - 1,5 м, розрахункову ширину - виходячи з потужності пішохідних потоків, але не більше ніж 800 чол/год на 1 м ширини дороги.
  3. Обов’язковий перелік елементів благоустрою на території пішохідних комунікацій має включати: тверді види покриття, елементі сполучення поверхонь, озеленення (в тому числі - мобільне), урни і контейнери для побутових відходів, освітлювальне обладнання.
  4. Розміри майданчиків відпочинку треба визначати за нормою від 1 м2 до
  5. м2 на місце (кількість місць - від 10 % до 15 % від працюючих у найбільш численну зміну). Сума відстаней від робочого місця до їдальні та від їдальні до майданчику відпочинку повинна складати не більше ніж 300 м. У разі шумного характеру виробництва треба застосовувати форми тихого відпочинку та спокійні за кольором та формою елементи благоустрою, у разі одноманітного, монотонного характеру виробництва - активні форми відпочинку та різноманітні елементи благоустрою яскравого фарбування.
  6. Обов’язковий перелік елементів благоустрою на майданчиках відпочинку має включати: тверді види покриття, елементи сполучення поверхонь, озеленення, лави, столи для ігор, урни, освітлювальне обладнання.
  7. Стоянки для зберігання легкових автомобілів, велосипедів, мотоциклів треба розміщати у стороні від основних транспортних та пішохідних потоків із забезпеченням умов маневреності. Розміри стоянки легкових автомобілів треба розраховувати згідно з ДБН В.2.3-15 та ДБН В.2.2-17, 10% місць, але не менше ніж 1 місце, треба виділяти для інвалідів.

Розміри майданчиків для стоянки велосипедів і мотоциклів (моторолерів) треба визначати з розрахунку їх кількості за зміну (від 5 % до 7 %) і нормою площі:

на велосипед - не більше ніж 0,6 м2 у разі спирання на одне колесо і не більше ніж 0,9 м2 у разі спирання на два колеса;

на мотоцикл або моторолер - не більше ніж 3 м2.

  1. Обов’язковий перелік елементів благоустрою на майданчиках для стоянки легкових автомобілів, велосипедів, мотоциклів має включати: тверді види покриття, елементи сполучення поверхонь, обладнання для паркування велосипедів, розмітку, освітлювальне обладнання, урни. Можна влаштовувати огородження.
  2. Об’єкти рекреації треба формувати, як правило, у вигляді скверів для короткочасного відпочинку перед зміною або після неї. Сквер треба розміщати на території, максимально захищеній від несприятливих впливів виробничої діяльності. Обов’язковий перелік елементів благоустрою треба приймати згідно з

5.3.2.

  1. Обов’язковий перелік елементів благоустрою санітарно-захисної зони виробничого підприємства має включати: елементи сполучення озелененої ділянки з прилеглими територіями (бортовий камінь, підпірні стінки тощо), елементи захисту насаджень і ділянок озеленення.
  2. Територія підприємств та майданчики для стоянки транспортних засобів треба обладнати пристроями для збирання та відведення стічних вод, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів та спорудами з їх очищення.

8 БЛАГОУСТРІЙ ТЕРИТОРІЙ ВОДООХОРОННИХ ЗОН ТА ПРИБЕРЕЖНИХ ЗАХИСНИХ СМУГ 8.1 Природні та штучні водойми в межах населених пунктів

  1. Систему водойм в межах населених пунктів складають природні акваторії (озера, ставки тощо) і штучні акваторії (водосховища, канали, відкриті плавальні басейни тощо).
  2. Благоустрій територій акваторій та прибережних захисних смуг водойм треба здійснювати в залежності від складу та функціонального призначення території, стану берегів та зелених насаджень тощо.
  3. Під час проектування структури водоймища з існуючими зеленими насадженнями рекреаційні комплекси або окремі об'єкти розміщують лише на одному березі, залишаючи незайманими насадження на протилежному березі.
  4. На території зони відпочинку в прибережних смугах встановлюють питні джерела, урни, контейнери для збирання побутових відходів, санітарні вузли. У місцях масового відпочинку радіус обслуговування для цих пристроїв приймають відповідно до норм, затверджених для пляжів.
  5. Штучні водойми треба створювати на основі розрахунків технологічної схеми з використанням сучасних будівельних технологій та матеріалів, що сертифіковані в Україні.
  6. Водоохоронні зони в межах населених пунктів
  7. Розміри і межі водоохоронних зон треба встановлювати згідно з ДБН 360 та [10, 25], виходячи з гідрогеологічних, геоморфологічних, ґрунтових і інших умов.

Правовий режим зон санітарної охорони поверхневих та підземних водних об'єктів визначають згідно з [26].

  1. Проект благоустрою водоохоронних зон водних об'єктів розробляють як для всієї території водоохоронної зони водного об'єкту у складі єдиного проекту планування, так і для її ділянок у складі проектів планування для окремих територій: природного комплексу, житлових, виробничих тощо.
  2. У межах водоохоронних зон розміщують за погодженням із органами охорони природи та санітарної служби окремі об‘єкти виробничої і соціальної сфери, обладнані централізованою каналізацією та спорудами, що забезпечують охорону водних об‘єктів від забруднення, засмічення та виснаження вод.
  3. Для ділянок рік, ув’язнених в закриті колектори, замість водоохоронних зон треба встановлювати зони технічного обслуговування колектора.
  4. В межах водоохоронних зон залежно від призначення і стану водного об'єкту, функціонального призначення і стану прилеглих територій і їх природної цінності треба виділяти наступні категорії територій:

природні території, що особливо охороняються - території природного комплексу, для яких встановлено відповідний статус; проектування в межах територій з цим статусом регламентується режимами особливої охорони і використання природних територій, що особливо охороняються, відповідно до [22];

території реконструкції і екологічної реабілітації - у межах цих територій під час проектування треба передбачати реабілітацію основних функцій водоохоронних зон, відновлення елементів і компонентів природного комплексу відповідно до [22].

Господарська діяльність у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, в прибережних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів і на островах - у внутрішніх морських водах регламентується ст. 89 Водного кодексу України [10].

  1. Для територій обмеження господарської діяльності треба передбачати:
  • інженерну підготовку території, що перешкоджає замулюванню і виснаженню водних об'єктів;
  • збирання і очищення поверхневого стоку, що виключає попадання забрудненого поверхневого стоку у водні об'єкти;
  • функціональне озеленення території;
  • належне утримання територій.
  1. Основними завданнями проекту водоохоронної зони є:
  • зонування території;
  • встановлення меж зони;
  • уточнення функціонального профілю і рекреаційної програми;
  • розроблення пропозицій щодо комплексної організації і охорони природного ландшафту;
  • уточнення мережі і функцій територій не рекреаційного профілю, ув'язування з потребами рекреації.
  1. Обов'язково треба враховувати і відображати всі основні елементи простору, що впливають на загальну планувальну структуру району: будинки та споруди, зелені насадження, лінії електропередачі, місця водозаборів, каналізаційні мережі тощо.
  2. Зонування території водоохоронної зони треба робити в двох напрямках: функціональне зонування і зонування за режимом охорони і ступенем перетворення природного ландшафту.

Функціональне зонування включає диференціацію території і акваторії за провідним функціональним профілем і видами діяльності.

Функціональне зонування треба узгодити з результатами аналізу і зонуванням природного ландшафту відповідно до допустимого ступеня його використання і перетворення.

Зонування за ступенем перетворення природного ландшафту потрібно у разі уточнення програм рекреаційного навантаження і освоєння.

  1. Зелені насадження водоохоронної зони повинні складати у сукупності комплексну зелену зону та включати зелені насадження загального, обмеженого користування та спеціального призначення. Вони складаються з лісових смуг, урочищ та зелених насаджень штучного походження, створених в процесі зеленого будівництва згідно з [3, 16, 17, 18]..
  2. Під час розроблення плану організації ландшафту зони треба визначити наступні заходи:
  • з охорони існуючого ландшафту;
  • з раціонального використання природних ресурсів;
  • з формування нового ландшафту.
  1. За ступенем перетворення і режиму охорони ландшафту виділяють три крупні узагальнені зони:
  • урбанізованого ландшафту;
  • організованого природного ландшафту;
  • природного ландшафту.
  1. Території організованого природного ландшафту треба розташовувати між зоною урбанізованого ландшафту і зоною природного ландшафту. Вони повинні оточувати рекреаційні центри, служити основними зонами відпочинку для відвідувачів цих центрів. Разом з тим території організованого природного ландшафту не повинні служити захисними бар'єрами від доріг з інтенсивним рухом, комунально-господарських і промислових зон.
  2. Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів
  3. В межах водоохоронних зон треба встановлювати прибережні захисні смуги з додатковими обмеженнями природокористування.
  4. Прибережну захисну смугу треба встановлювати для водотоків у відкритому руслі, а також всіх водоймищ незалежно від їх походження згідно з ДБН 360 та [10].
  5. Для водних об'єктів, що мають набережну, за наявності зливової каналізації межу прибережної захисної смуги треба поєднувати з парапетом набережної, зовнішньою кромкою газону або тротуару.
  6. Заходи щодо благоустрою прибережних захисних смуг треба проектувати за трьома природними елементами:
  • зелені насадження;
  • водні простори (акваторії) і їх береги;
  • рельєф.
  1. Заходи щодо благоустрою прибережних захисних смуг треба проектувати з урахуванням вимог ДБН В.1.1-24.
  2. Зелені насадження прибережних захисних смуг можуть бути двох типів:
  • природні;
  • пристосовані для цілей рекреації і прийому відвідувачів (як введенням додаткових елементів устаткування, так і частковою зміною самих природних компонентів ландшафту - штучні водні басейни, реконструкція лісу або нові насадження тощо) або інженерного захисту.
  1. Роботи з інженерного захисту території прибережних захисних смуг включають: посів багаторічних трав, посадку дерев і чагарників в поєднанні з посівом багаторічних трав або обдернуванням.
  2. Склад насаджень на схилах річок треба визначати в залежності від характеру формування схилового стоку та розвитку ерозійних процесів на прилеглих землях. Насадження формують у вигляді кількох деревно-чагарникових ярусів.
  3. Підбір рослин, їх розміщення в плані, типи і схеми посадок треба призначати відповідно до ґрунтово-кліматичних умов, особливостей рельєфу і експлуатації схилу (укосу), норм і термінів посіву трав і інших рослин, а також згідно з вимогами щодо планування схилу ландшафтною архітектурою і охорони навколишнього середовища.
  4. Підбір травосуміші з розвиненою кореневою системою на зсувних схилах повинен забезпечити міцний дерновою покрив.
  5. Дерева для посадки необхідно вибирати з глибокою кореневою системою в поєднанні з породами дерев з поверхневою кореневою системою.
  6. Зелені насадження треба створювати за рахунок швидкорослих господарсько-цінних порід, шляхом висаджування стандартних саджанців, вкорінених і не вкорінених живців.
  7. Можна створювати смуги із вологолюбних порід шляхом забивання кілків на глибину залягання ґрунтових вод.
  8. На дні ярів та виярків, які впадають у річки, обов'язково треба влаштовувати мулофільтри з насаджень чагарникових порід та проводити залуження на відстань не менше ніж 150 метрів від русла річки. Сіянці дерев треба висаджувати на найменш зволожених ділянках, саджанці та укорінені живці - на ділянках достатнього забезпечених вологою, а кілки вологолюбних порід - у місцях надмірного зволоження.