Страница 5: ДБН Б.2.2-5:2011. Благоустрій територій (32602)

• розміщення об’єкту з урахуванням затвердженої містобудівної документації тільки у відведених місцях, узгоджених установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби згідно з санітарним законодавством;
• можливість забезпечення централізованого водопостачання й каналізування об’єкта відповідно до вимог [10];
• відстань земельної ділянки від місць скидання стічних вод відповідно до вимог ГоСт 17.1.5.02;
• можливість виникнення несприятливих і небезпечних геологічних процесів (зсуви, обвали тощо);
• розташування автостоянки за межами 100-метрової смуги вздовж моря відповідно до ДБН 360.
• 1. Місце та умови розміщення пляжу повинні відповідати вимогам ДБН

360.

Для збільшення площі пляжів їх розміщують на двоповерхових спорудах.

1. Обов’язковий перелік елементів благоустрою пляжів має включати: тверді види покриття проїзду, комбіновані види покриття доріжок, озеленення, питні фонтанчики, лави, урни, контейнери для збирання побутових відходів, обладнання пляжу (навіси від сонця, лежаки, кабінки для переодягання тощо), обладнання для паркування велосипедів.
2. 1. Залежно від висоти берегового уступу (крутості схилу) за наявності технічних можливостей, усі пляжі населеного пункту треба обладнати пристроями, що забезпечують вільний доступ маломобільних груп населення до зони відпочинку (пандуси, підйомники, рельєфні доріжки зі зміненим покриттям для інвалідів з вадами зору, перила тощо), при цьому рекомендується один з пляжів повністю облаштувати як пляж для маломобільних груп населення.
   2. 1. На пляжах треба виділяти три ландшафтні зони:

• акваторія;
• пляжна;
• припляжна.

Розрахунок розміру ландшафтних зон на одного відвідувача наведено у таблиці 7.

Площу території різного функціонального використання у припляжній, пляжній зонах і акваторії треба визначати з урахуванням показників, наведених у ДБН 360.

1. Пляжі (у припляжній зоні) треба облаштувати громадськими вбиральнями та обладнанням для збирання та зберігання побутових відходів згідно з [24].

Таблиця 7

1. Ділянки адміністративно - господарського двору треба розташовувати за межами прибережних захисних смуг водних об’єктів, на територіях, що не затоплюються, біля існуючих інженерних мереж, комунікацій та під’їздів до пляжу з урахуванням вимог ст. 88, 89, 90 Водного кодексу України [10].

Розрахунок площі адміністративно-господарчих приміщень треба проводити відповідно до ДБН В.2.2-28.

Якщо пляж складається з декількох віддалених одна від одної ділянок, на кожній з них треба виділити окремі приміщення для обслуговуючого персоналу.

Площу складських приміщень треба визначати відповідно до СНиП 2.11.01.

Площу ремонтної майстерні треба визначати з урахуванням: габаритів обладнання, що ремонтується, об’єму робіт, що виконуються, кількості штатних одиниць:

слюсарна - не менше ніж 15 м2 на одного працівника;

столярна - не менше ніж 23 м2 на одного працівника;

Слюсарні та столярні майстерні треба блокувати з коморами та складами. Площа таких приміщень залежить від об’єму робіт та послуг.

Будівництво самостійних ремонтних майстерень можливо з урахуванням технічної бази підприємства.

Розміри душових кабін приймають:0,9 м х0,9 мабо 1м х 1 м з

висотою від 2 м до 2,1м, з роздягальнею площею0,45 м2;лійку треба

розташовувати на висоті 2,3 м.

Розміри кабін громадських вбиралень приймають відповідно до 9.3.12 та ДБН В.2.2-17.

У побутових приміщеннях (гардеробних) треба розташовувати шафи для домашнього одягу розміром не менше ніж 0,3 м - 0,35 м та висотою 1,8 м.

1. Усі стаціонарні та великогабаритні елементи благоустрою пляжів треба розміщати на території, прилеглій до пляжу поза зоною затоплення або зоною досягнення штормовимихвилями. У пляжнійзоніможливорозміщення

переносного обладнання іпляжних меблів. У тихвипадках, колиприлегла до

пляжу зона відсутня або вона недостатня за площею для розміщення необхідного обладнання (3 та 4 типи пляжів), можливо встановлення нестаціонарних споруд та елементів благоустрою, які швидко знімаються або демонтуються.

1. Якщо на річкових пляжах зона затоплення або ширина пляжної смуги перевищують 250 м, і усі стаціонарні споруди знаходяться на великій відстані від відпочиваючих, треба передбачати додаткове сезонне обслуговування у вигляді легких збірно-розбірних будівель, виїзних фургонів, лотків та встановлювати їх не далі ніж 100 м від лінії урізу води.
2. 1. Гардероби, павільйони побутового обслуговування і прокату, кафе, інформаційні щити, покажчики треба розміщувати біля входів на пляж або у безпосередній близькості від основних транзитів прилеглої до пляжу зони з урахуванням вимог ст. 88, 89, 90 Водного кодексу України [10].
   2. 1. Рятувальні станції і медпункти треба розміщувати у межах пляжної та прилеглої до пляжу зон на підвищених ділянках, що забезпечують достатню видимість з будь-якої точки пляжу.
      2. Тіньові навіси і кабіни для переодягнення треба встановлювати на межі пляжної та прилеглої до пляжу зон. На вузьких та витягнутих пляжах тіньові навіси встановлюють у один ряд. Тіньові навіси треба обладнувати лавами із спинками, а на пляжах, підвладних холодним північно-східним та північно-західним вітрам - вітрозахисними екранами.
      3. На території пляжу треба встановлювати гідротехнічні споруди (питні фонтанчики) з підведенням питної води із системи централізованого водопостачання, якість якої має відповідати вимогам ДСанПіН №383. Відведення води з питних фонтанчиків треба здійснювати до пляжної системи водовідведення, з обов’язковою її організацією на території пляжної зони. Відстань між місцями розташування устаткування для питної води не повинна перевищувати 70 м.
      4. Усі об’єкти та споруди, пішохідні доріжки та шляхи (кабіни для переодягнення, туалетні та душові приміщення, адміністративні приміщення тощо) треба проектувати з урахуванням потреб маломобільних груп населення відповідно до вимог ДБН В.2.2-17.
      5. Санітарне очищення пляжів треба виконувати згідно з санітарними нормами і правилами.
   3. Місця або зони вигулу тварин
   4. 1. Місця або зони для вигулу тварин відводять на території житлової забудови, рекреаційних територіях спільного користування (крім територій пляжів та місць масового відпочинку), у смузі відведення залізничних колій, швидкісних автомагістралей, на пустирях, у лісах, лісопосадках, на територіях, що мало відвідуються, на території санітарно-захисної зони навколо АЗС, а також за межами першого і другого поясу зон санітарної охорони джерел водопостачання.
      2. Відстань від міста проживання до місця або зони вигулу тварин рекомендується приймати не більше ніж 300 м.
      3. У детальних планах території нових районів, кварталів житлової і змішаної забудови, їх реконструкції треба передбачити місця або зони для вигулу тварин.
      4. Місця або зони для вигулу тварин треба визначати на відстані не менше ніж 40 м від житлових будинків, дитячих та спортивних майданчиків та об'єктів соціальної сфери згідно ДСП 173.

В центральних щільно забудованих районах відстань треба визначати, беручи до уваги місцеві умови, але не менше ніж 25 м від вищевказаних об'єктів і майданчиків.

1. Покриття місць або зон для вигулу тварин повинно бути піщано- земляним, гравійно-піщаним, з трави (суцільна низька рослинність), поверхня повинна бути рівною.
2. 1. Всі місця або зони для вигулу тварин треба обладнати спеціальними попереджувальними знаками, а також табличками із зазначенням назв та телефонів установ, які відповідають за їх технічний та санітарний стан.

Місця або зони для вигулу тварин треба обладнати контейнерами для збирання побутових відходів та екскрементів.

6 БЛАГОУСТРІЙ ПРИБУДИНКОВИХ ТЕРИТОРІЙ

1. На території з колективним користуванням прибудинковою територією (багатоквартирна багатоповерхова забудова) треба передбачати: транспортний проїзд (проїзди), пішохідні комунікації (основні, другорядні), велодоріжки, майданчики (дитячі, спортивні, відпочинку, розміщення контейнерів для збирання побутових відходів, гостьових автостоянок, майданчики для вигулу собак), озеленення території. В усіх місцях перетину пішохідних шляхів з проїздами необхідно влаштовувати плавні переходи для зручності пересування маломобільних груп населення. Висоту бордюрів на краях пішохідних шляхів на ділянці приймають згідно з ДБН В.2.2-17. Біля будинку треба обов’язково розмежувати проїзну та пішохідну частини.
2. Проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки на прибудинковій території треба проектувати відповідно до ДБН 360.

Трасування внутрішньоквартальних проїздів повинне забезпечувати механізоване прибирання сміття і снігу без "мертвих зон", недоступних для спеціально обладнаних транспортних засобів, що здійснюють механізоване прибирання.

Із зовнішнього боку проїздів треба залишати технічну смугу для складування снігу під час його прибирання з проїздів.

Використання майданчиків розворотів для зупинки і зберігання транспортних засобів заборонено.

1. Обов’язковий перелік елементів благоустрою на прибудинковій території колективного користування повинен включати: тверді види покриття проїзду, різні види покриття майданчиків, елементи сполучення поверхонь, обладнання майданчиків, озеленення, освітлювальне обладнання, урни, обладнання для паркування велосипедів.
2. Вимощення по периметру будівель повинне щільно примикати до цоколя будівлі. Похил вимощення повинен бути не менше ніж 1% і не більше ніж 10%.

У місцях, недоступних для роботи механізмів, основу під вимощення ущільнюють уручну до зникнення відбитків від ударів трамбівки і припинення переміщень ущільненого матеріалу.

Зовнішня кромка вимощення в межах прямолінійних ділянок не повинна мати скривлення по горизонталі і вертикалі більше ніж 0,01 м. Бетонне вимощення за морозостійкістю повинно відповідати вимогам, що пред’являються до дорожнього бетону.

1. Озеленення прибудинкової території треба формувати між вимощенням житлового будинку і проїздом (прибудинкові смуги озеленення), між проїздом та зовнішніми межами території: на прибудинкових ділянках - квітники, клумби, рослини, що в’ються, компактні групи кущів, невисоких окремо стоячих дерев; на іншій території - вільні композиції і різноманітні прийоми озеленення. Рекомендується використання декоративних видів зелених насаджень.
2. Розміщення майданчиків (дитячих, спортивних, для розміщення контейнерів) на прибудинковій території, що розташована вздовж магістральних вулиць, заборонено.
3. Дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. Висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.
4. Дитячі майданчики
5. Дитячі майданчики організовують у вигляді окремих майданчиків для різних вікових груп або як комплексні ігрові майданчики із зонуванням за віковими інтересами. Для підлітків (від 12 років до 16 років) організовують спортивно-ігрові комплекси.

Розміщення дитячих майданчиків на покрівлях напівпідземних і наземних споруд забороняється.

1. Дитячі майданчики для дітей ясельного та дошкільного віку треба розміщувати на ділянках житлового кварталу (житлового комплексу), майданчики для дітей молодшого та середнього шкільного віку, комплексні ігрові майданчики розміщують на озеленених територіях житлового району, спортивно-ігрові комплекси - у парках житлового району.
2. Відстань від вікон житлових та громадських будинків до меж дитячих майданчиків треба визначати згідно з ДБН 360.
3. Для попередження травм у разі падіння дітей дитячі ігрові майданчики обладнують ударопоглинальним покриттям.

Покриття майданчиків для дітей ясельного віку та дошкільного треба приймати згідно з ДБН В.2.2-4.

На дитячому майданчику м'які види покриття (піщане, ущільнене піщане на ґрунтовій основі або гравійній крихті, м'яке гумове або м'яке синтетичне) треба передбачати у місцях розміщення ігрового обладнання та інших місцях, пов’язаних з можливим падінням дітей. На місцях встановлення лав треба улаштовувати тверді види покриття.

У разі трав'яного покриття майданчиків треба передбачати пішохідні доріжки до ігрового обладнання з твердим, м'яким або комбінованими видами покриття.

1. Площу дитячих майданчиків на територіях житлового середовища треба приймати згідно з ДБН 360 та ДСП № 173 в залежності від кількості населення.
2. Обов’язковий перелік елементів благоустрою на дитячому майданчику повинен включати: м'які види покриття, елементи сполучення поверхні майданчиків з газоном, озеленення, ігрове обладнання, лави, урни, освітлювальне обладнання.
3. Для сполучення поверхонь майданчика і газону треба приймати садові бортові камені зі скошеними та закругленими краями.
4. Місце розміщення дитячого майданчика треба обирати згідно з СанПиН 2605 із розрахунку інсоляції його протягом 3 годин світлового дня.
5. Дитячі майданчики треба озеленювати посадками дерев і кущів. Дитячі майданчики треба обсаджувати по периметру смугою зелених насаджень. Дерева із східного і північного боку майданчика треба висаджувати не ближче ніж 3 м, а з південного та західного боку - не ближче ніж 1 м від краю майданчика до вісі дерева. На дитячих майданчиках заборонено висаджування дерев з колючками, а також рослин з отруйними плодами.
6. Освітлювальне обладнання має функціонувати у режимі освітлення території майданчика. Заборонено влаштування освітлювального обладнання на висоті менше ніж 2,5 м.
7. Спортивні майданчики
8. Спортивні майданчики, призначені для занять фізкультурою та спортом усіх вікових груп населення, треба проектувати у складі прибудинкових територій житлових кварталів та зон рекреаційного призначення згідно з ДБН 360 або окремих підприємств та об’єктів громадського призначення згідно з ДБН В.2.2-13.
9. Обов’язковий перелік елементів благоустрою на спортивному майданчику повинен включати: м'які або газонні види покриття, спортивне обладнання, озеленення, освітлення, огородження, урни, обладнання для паркування велосипедів.
10. Озеленення розміщують за периметром майданчика, висаджуючи дерева, що швидко зростають, на відстані не менше ніж 2 м від краю майданчика. Не рекомендується застосовувати дерева і кущі, які мають блискуче листя, дають велику кількість летючого насіння, рясно плодоносять і рано скидають листя. Для огородження майданчика використовують вертикальне озеленення.
11. Майданчики треба огороджувати сітчастим огородженням висотою від
12. м до 3 м, а у місцях, де спортивні майданчики примикають один до одного - висотою не менше ніж 1,2 м.
13. Відстань від фізкультурних та ігрових спортивних майданчиків до вікон найближчих житлових будинків становить від 10 м до 40 м і більше в залежності від рівнів шуму, що створюються під час їх використання.