Страница 4: Дбн в. … :2008 (32544)

1. Використання вентильованих фасадних систем дозволяється при наявності сертифікату та технічного свідоцтва на можливість використання їх в будинках висотою понад .
2. 1. В проектах висотних будинків необхідно передбачити технічні рішення щодо забезпечення можливості ремонту фасадів та обладнання для їх очищення і миття світлопрозорих огороджень.
   2. Вузли кріплення навісних зовнішніх стін (або зовнішніх шарів несучих стін) та вітражів до несучих конструкцій будинку не повинні перешкоджати вільним деформаціям стін при температурно-вологісних впливах та повинні виключати передачу зусиль від несучих конструкцій на навісні.
   3. Кріплення навісних зовнішніх стін до несучих конструкцій висотного будинку слід виконувати за допомогою болтових з’єднань.
   4. В залізобетонних зовнішніх стінах для огороджувальних конструкцій слід використовувати важкий (згідно ДСТУ Б В.2.7-43) або легкий конструкційний (згідно ДСТУ Б В.2.7) бетон.
   5. Конструкції вікон, вітражів та їх вузли кріплення до несучих конструкцій повинні розраховуватись на міцність та деформативність при дії вертикальних та горизонтальних вітрових навантажень.
   6. Жорсткість конструктивних елементів вікон та вітражів при розрахунку на дію вітру повинна відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-23 та ДСТУ Б В.1.2-3. Товщина скла повинна прийматись згідно ДСТУ Б В.2.6-23 в залежності від площі, співвідношення сторін поля скла і величини навантажень від вітру. Конструкції вікон та вітражів і характеристики скла повинні забезпечити їх безпечну експлуатацію.
   7. Опір проникненню повітря зовнішніх вікон та балконних дверей, а також вхідних дверей у квартири має відповідати вимогам ДБН В.2.6-31. Вікна рекомендується облаштовувати регульованими вентиляційними пристроями.
   8. Значення допустимого шуму, вібрації і звукоізоляції огороджувальних конструкцій і перекриттів у приміщеннях будинку повинні відповідати вимогам СНиП ІІ-12.
   9. Довговічність конструкцій слід забезпечити шляхом захисту їх від корозії:

- сталевих конструкцій – виконанням антикорозійного покриття згідно зі СНиП 2.03.11;

- сталевої арматури залізобетонних конструкцій – забезпеченням необхідної товщини захисного шару бетону підвищенням його щільності, обмеженням ширини розкриття тріщин;

- гнучких металевих зв'язків зовнішніх стін – виконанням їх із корозійностійкої сталі з розрахунковим строком служби не менше проектного строку служби зовнішнього огородження;

- закладних деталей та елементів їх з’єднання - шляхом замонолічування бетоном класу не нижче проектного класу бетону несучих конструкцій.

4.73 Для забезпечення необхідної довговічності конструкцій потрібно передбачити захист від блискавки та заземлення будинку згідно чинних нормативних документів.

Доповнення, зауваження та пропозиції:

і один 5 ІНЖЕНЕРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Водопостачання і водовідведення

1. Проектування систем водопостачання і водовідведення висотних будинків здійснюється згідно із СНиП 2.04.02 і СНиП 2.04.01, інших діючих нормативних, технічних і методичних документів та із урахуванням положень цього розділу.
2. 1. Системи господарсько-питного (холодного і гарячого) та протипожежного водопостачання необхідно зонувати в залежності від результатів гідравлічного розрахунку та із урахуванням висоти протипожежних відсіків згідно із спільним наказом Держбуду України і МНС України від 10.12.2004 р. № 238/225. Зонне водопостачання передбачається в будинках, висота яких створює при однозонній системі водопостачання тиск на нижньому поверсі, який перевищує 0,45 МПа. При висоті будинку 73,5- обов’язковим є влаштовування не менше одного проміжного технічного поверху. При зонуванні систем водопостачання установку обладнання, в тому числі насосного, необхідно здійснювати окремо для кожної зони. Заданий тиск необхідно підтримувати в автоматичному режимі за допомогою управління насосними установками або регуляторами тиску згідно СНиП 2.04.01-85 і ДБН В.2.2.
   2. Для висотних будинків рекомендується передбачати не менше двох двотрубних водопровідних вводів, які приєднуються, як правило, до різних ділянок зовнішньої кільцевої водопровідної мережі. При цьому кожен трубопровід розраховується на 50% розрахункових витрат води на господарські потреби.
   3. Напір води у диктуючих санітарно-технічних приладах або обладнанні необхідно приймати за технічними характеристиками водорозбірної та змішувальної арматури або паспортними даними обладнання, яке встановлюється, але не менше вод. ст. Інші вимоги встановлюються в завданні на проектування.
   4. Для забезпечення однакового тиску води на нижніх і верхніх поверхах зон холодного та гарячого водопостачання, а також покращання розподілення потоків по поверхах на відгалуженнях трубопроводів від стояків холодної та гарячої води до санітарно-технічних приладів встановлюються регулятори тиску в залежності від величини розрахункового тиску води на поверхах.
   5. Розрахункові витрати холодної і гарячої води для господарсько-питних потреб визначаються згідно із СНиП 2.04.01.
   6. Транзитні магістральні трубопроводи холодної і гарячої води, стояки холодної і гарячої води, до яких приєднуються санітарно-технічні прилади (за виключенням стояків, які призначені для підключення сушарок рушників), а також водомірні вузли та запірна арматура повинні, як правило, розташовуватись за межами житлових приміщень в комунікаційних шахтах із влаштуванням на кожному поверсі дверей, розміри яких повинні бути достатніми для проведення необхідних експлуатаційних робіт.

На вводах водопроводів холодної і гарячої води безпосередньо в квартирах житлової частини будинку або в приміщеннях громадського призначення необхідно встановити запірні пристрої.

Приміщення для санвузлів в квартирах повинні примикати до коридорів загального користування.

1. Сушарку для рушників необхідно підключати до подаючих трубопроводів гарячого водопостачання. При відповідному обґрунтуванні дозволяється встановлення сушарок на циркуляційному трубопроводі гарячої води. Допускається встановлення сушарок з електронагрівом. Необхідна потужність електричних сушарок повинна бути врахована в загальній потужності електропостачання будинку.
2. 1. Водорозбірні стояки та вводи водопостачання у квартири та інші приміщення із встановленням запірної арматури, фільтрів, вимірювальних приладів, регуляторів тиску необхідно розташовувати у комунікаційних шахтах або спеціальних технічних шафах із можливістю доступу до них тільки технічного персоналу, який обслуговує ці системи. На трубопроводах гарячої води необхідно передбачати компенсацію температурних подовжень. Всі стояки необхідно прокладати через міжповерхові перекриття в гільзах.
   2. Системи господарсько-питного та протипожежного водопроводу слід передбачати окремими. При обґрунтуванні та погодженні із органами державного пожежного нагляду допускається об’єднання цих систем.
   3. Трубопроводи вводів водопроводу від місця врізання в зовнішню кільцеву мережу водопроводу до стіни висотного будинку при прокладанні їх в землі необхідно виконувати із високоміцних чавунних труб, сталевих труб, виготовлених із нержавіючої сталі, або із труб з внутрішнім антикорозійним покриттям. При прокладанні вводів водопроводу у внутрішньо- квартальних колекторах, тунелях і т.п. спорудах необхідно застосовувати труби з нержавіючої сталі або із внутрішнім антикорозійним покриттям.
   4. Трубопроводи холодної води, окрім пожежних стояків, що прокладаються в каналах, шахтах, тунелях, технічних поверхах і підвалах та інших приміщеннях необхідно ізолювати, щоб уникнути конденсації вологи.
   5. Для всіх трубопроводів систем гарячого водопостачання, окрім підведень санітарно-технічних приладів, необхідно застосовувати теплову ізоляцію. Товщина шару теплоізоляції повинна прийматися не менше .
   6. Трубопроводи холодної та гарячої води (вертикальні і горизонтальні) повинні виконуватися з металевих труб (сталевих з надійним антикорозійним покриттям зовнішніх та внутрішніх поверхонь, із нержавіючої сталі та мідних). Водопровідні стояки дозволяється монтувати також із водогазопровідних труб із аналогічним антикорозійним покриттям.
   7. Підведення трубопроводів до санітарно-технічних приладів і іншого обладнання допускається виконувати із труб із полімерних матеріалів, які мають відповідний гігієнічний сертифікат.
   8. Товщина стін труб вибирається залежно від величини розрахункового тиску.
   9. Проектування насосних станцій (установок) повинно виконуватись у відповідності із СНиП 2.04.02 та СНиП 2.04.01 і вимогами діючих норм. Насосні станції (установки), які призначені для систем протипожежного водопроводу, повинні мати окремий вихід назовні або на сходову клітину, яка веде назовні. Насоси необхідно встановлювати на віброоснову, а з’єднання трубопроводів з патрубками насосів повинні виконуватися з установкою гнучких вставок або спеціальних гумових компенсаторів, призначених для зменшення шумів, вібрації і компенсації при осьових і радіальних переміщеннях.
   10. Кількість резервних насосних агрегатів необхідно приймати у відповідності із СНиП 2.04.02. Необхідно передбачати системи диспетчеризації для управління всіма насосними установками та іншим устаткуванням (ручного або дистанційного), а також їх роботи в автоматичному режимі.
   11. Габарити приміщень для розташування насосних установок, трубопроводів, арматури, електричних щитів, силового обладнання та автоматики необхідно визначати у відповідності із СНиП 2.04.02 та інших нормативних документів, а також із урахуванням зручності експлуатації інженерного обладнання, розташованого в приміщенні насосної станції.

Приміщення насосних станцій можуть бути розташовані на верхніх, підземних та проміжних технічних поверхах, або в прибудованих та окремо розташованих приміщеннях згідно із СНиП-2.04.01.

1. В приміщенні насосної станції можуть бути розташовані мембранні баки і інше необхідне обладнання. Насосні станції повинні бути оснащені інвентарними підйомно-транспортними засобами у відповідності зі СНиП 2.04.02.
2. 1. Для забезпечення незалежності розрахункового тиску води господарських та пожежних насосів від коливання тиску в міському водопроводі, необхідно застосовувати насосні агрегати з регулюючим (частотним) приводом, або регуляторами тиску перед насосами при дуже високому тиску в підвідному трубопроводі або його дуже сильних коливаннях та із врахуванням рекомендацій заводів-виробників.
   2. Якість холодної і гарячої води, що подається на господарсько-питні цілі, повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 «Питьевая вода» і ДержСан П і Н 383-96.
   3. В місцях водозабору необхідно забезпечити температуру гарячої води:

а) не нижче 60°С - для систем централізованого гарячого водопостачання, які приєднуються до відкритих систем теплопостачання;

б) не нижче 50°С - для систем централізованого гарячого водопостачання, які приєднуються до закритих систем теплопостачання;

в) не вище 75°С - для всіх систем, указаних в підпунктах «а» і «б»;

На підприємствах громадського харчування і для інших споживачів води, яким необхідна гаряча вода з температурою, вище вказаної в п. а, б, в доцільно встановлювати місцеві водонагрівачі.

Температура гарячої води, яка подається нагрівачами води в розподільчі трубопроводи систем централізованого гарячого водопостачання повинна відповідати вимогам СНиП 2.04.01.

1. Проектування вузлів обліку споживання води повинно виконуватись у відповідності із СНиП 2.04.01. Вузли обліку споживання холодної води слід встановлювати на кожному вводі.

Вузли обліку споживання гарячої води (крім квартирних) слід виконувати у відповідності із завданням на проектування та за погодженням міських служб, відповідальних за постачання гарячої води.

1. Рівні шуму і вібрації в приміщеннях висотного будинку від роботи господарських насосних агрегатів і іншого обладнання не повинні перевищувати допустимих значень, встановлених в санітарних нормах Сан П і Н 3077-84, ДБН В.2.2-15 і СНиП 2.04.01.
2. 1. Опори під трубопроводи і обладнання, як правило, не повинні закріплюватися до будівельних конструкцій висотного будинку. При кріпленні опори трубопроводів і обладнання до будівельних конструкцій висотного будинку під ними необхідно встановлювати віброізолюючі прокладки.
   2. Для забезпечення безперебійного гарячого водопостачання в період літніх відключень гарячої води (або у разі аварій) можуть бути використані резервні автономні електричні накопичувальні водонагрівачі згідно із завданням на проектування. Ці водонагрівачі розташовуються в центральному тепловому пункті у підземному поверсі висотного будинку.
   3. Приміщення ванних кімнат, санвузлів, душових, кухонних блоків рекомендується облаштовувати датчиками на рівні підлоги для виявлення води і своєчасної сигналізації та попередження аварійних ситуацій і автоматичного перекриття подачі води.
   4. Системи каналізації нежитлових приміщень в установах громадського призначення, вбудованих і вбудовано-прибудованих в житлові висотні будинки та прибудованих до них, необхідно передбачати окремими від систем каналізації висотних житлових будинків із самостійними випусками в зовнішню мережу (дозволяється в один колодязь).
   5. Стояки каналізації для малоповерхової стилобатної частини, а також трубопроводи каналізації, що відводять стоки з санітарно-технічних приладів (квартирні розведення), допускається виконувати з полімерних матеріалів.
   6. Каналізаційні стояки повинні бути прямолінійними (вертикальними) на всій висоті. Зміна прямолінійності стояка (влаштування відступів та перекидок) допускається, як виняток, якщо забезпечується рівний тиск повітря на ділянці стояка, де він переходить у горизонтальний і в горизонтальному трубопроводі після другого місця перегинання.