транспортування рідин, що зберігаються у скляній тарі, від місця розвантаження до складу та від складу до місця навантаження повинно здійснюватися на спеціально для цього пристосованих носилках, візках, тачках тощо, що забезпечують повну безпеку транспортування; перенесення цих вантажів в будь-який інший спосіб не дозволяється;

візки, носилки й інші пристосування для транспортування повинні мати гнізда по розміру перевезеної тари, стінки гнізд повинні бути оббиті м’яким матеріалом (рогожа, повсть тощо), установка сулій та іншої скляної тари повинна проводитися збоку, для чого гнізда повинні мати бічні дверцята із пристосуваннями, що захищають їх від мимовільного відкривання;

скляна тара з хімічними рідинами (кислоти, луги тощо) повинна знаходитися в плетених або дерев’яних кошиках, без яких перевезення та транспортування їх не дозволяється;

навантаження та розвантаження цих рідин, а також установка їх у транспортні пристосування повинні здійснюватися двома механізаторами;

переносити вантажі цієї групи в будь-який інший спосіб не дозволяється.

  1. У разі транспортування вантажів цієї групи в металевій тарі або автоцистернах обов’язковий огляд тари та цистерн перед кожним рейсом для визначення їх технічного стану.
  2. Не дозволяється транспортування, навантаження та розвантаження цих рідин за допомогою механічних підіймальних пристроїв, за винятком ліфтів і шахтопідйомників.
  3. Вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування вантажів автомобільним транспортом

Експлуатація автомобільного транспорту, навантаження, розвантаження та перевезення вантажів автомобільним транспортом повинні здійснюватися згідно з вимогами Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 13.01.97 № 5 (НПАОП 60.2-1.28-97).

16 ВИМОГИ ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ 16.1 Загальні вимоги

  1. Улаштування, експлуатація й обслуговування електричних установок у морських рибних портах повинні виконуватися згідно з вимогами Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених Міністерством енергетики та електрифікації СРСР 21.12.85 (далі - ПТЕЕС), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 № 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 22.04.97 № 103 (НПАОП 0.00-1.29-97), ГОСТ 12.1.030-81 „ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление”, затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 15.05.81 № 2404.
  2. Відстань від проводів у разі найбільшого їх провисання до поверхні землі для повітряних ліній (далі - ПЛ) напругою понад 20 кВ повинна бути не менше 7 м, а напругою до 1 кВ - не менше 6 м.
  3. Найменша відстань від проводів, відгалужень ПЛ напругою

до 1 кВ довведення у приміщення від тротуарів і пішохідних доріжок

повинна бути не менше 3,5 м.

  1. У рибних портах повинний бути забезпечений захист кабельних ліній від механічних пошкоджень, корозії, вібрації та перегріву.
  2. На причалах повинна бути забезпечена можливість живлення електроенергією з берега суден і машин трюмної механізації, повинні бути обладнані постійні та тимчасові установки, що мають кілька комплектів сполучних пристроїв.
  3. Передача електроенергії з берега на судна повинна здійснюватися гнучким шланговим кабелем. Кабель повинний бути прокладений таким чином, щоб він не піддавався неприпустимому натягу, не обмежував свободи пересування берегових перевантажувальних машин і в необхідних місцях має бути захищений від механічних пошкоджень.
  4. Приєднання шлангового кабелю до робочої лінії повинно здійснюватися за допомогою сполучного пристрою, укріпленого в електричній колонці на висоті не нижче 0,5 м над поверхнею землі. Конструкція колонки повинна забезпечувати захист сполучного пристрою від метеорологічних опадів і механічних пошкоджень.
  5. Живильні електроколонки повинні знаходитися на відстані не менше 0,7 м від крайніх точок на зовнішньому боці крана. Відстань між електроколонками вдовж підкранових колій повинна бути не більше 40 м.
  6. Електропроводи до електродвигунів та приладів повинні бути надійно захищені від можливих механічних пошкоджень.
  7. Оголені струмопровідні частини електричних пристроїв (шини, контакти, рубильники і запобіжники, затискачі електричних машин тощо), що доступні випадковим дотикам, повинні бути захищені огородженнями. Експлуатація електроапаратури з відкритими струмоведучими частинами не допускається.
  8. Захисні огородження (кришки, кожухи, дверцята тощо) струмоведучих частин в електроустановках повинні бути такої конструкції, що не допускає їх зняття абовідкриття без спеціальних ключів або інструмента.
  9. На лицьовому та зворотному боках панелей усіх розподільних щитів повинні бути зроблені чіткі написи, до якої лінії або агрегату належать встановлені на панелі прилади й устаткування.
  10. Пускову апаратурунеобхідно розміщувати безпосередньо

поблизу електродвигунів та робочих місць; у разі застосування кнопкових станцій - захищати їх від випадкових включань; розподільне, електросилове й освітлювальне обладнання, атакож окремі пускові прилади треба

розміщувати в безпечному і зручному для обслуговування місці.

  1. Вмикання та вимикання магістральних або живильних ліній електромережі повинно виконуватися тільки електротехнічним персоналом.

Лінії, що живлять окремі електроприймачі чи групи, можуть вмикатися і вимикатися персоналом, який обслуговує ці електроприймачі.

  1. Після закінчення роботи електродвигунів або припинення подачі електроенергії пускові прилади до електроустаткування слід відключити.
  2. Для живлення переносних і пересувних електроприймачів слід застосовувати шнури та гнучкі кабелі з мідними жилами, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням можливих механічних пошкоджень.
  3. Згідно з пунктом 1.7.46 ПУЕ корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо повинні мати надійне захисне заземлення або занулення.
  4. У процесі експлуатації електроустановок необхідно систематично контролювати справність заземлень. Вимірювання опору ізоляції заземлення, перевірка ланцюга між заземлювачами та заземлювальними елементами та інші випробування електроустановок повинні проводитися в обсязі та з періодичністю, вказаними в ПТЕЕС і НПАОП 40.1-1.21-98. Вимірювання опору ізоляції заземлення необхідно послідовно чергувати: проводити їх один раз улітку - в разі найбільшого просихання ґрунту, наступний раз узимку - в разі найбільшого промерзання ґрунту.
  5. Постійні заземлювальні пристрої повинні відповідати вимогам ПУЕ і мати паспорт, у якому містяться схема заземлення, основні технічні та розрахункові величини, дані щодо результатів оглядів і випробувань.
  6. На приводах комунікаційних апаратів повинні бути чітко вказані положення „Включено” та „Відключено”.
  7. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані з зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок не дозволяється.
  8. Ручні електричні машини (інструмент) та допоміжне

обладнаннядо них, їх експлуатація повинні відповідати вимогам

НПАОП 0.00-1.30-01 і підлягати періодичній перевірці один раз на 6 місяців згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91 „ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний”, затвердженим і введеним у дію постановою Державного комітету стандартизації та метрології СРСР від 30.09.91 № 1563.

  1. Чищення, поточний ремонт електрообладнання, електроапаратури, електроінструменту та проводки повинні виконуватися електротехнічним персоналом після зняття напруги.
  2. Перед застосуванням електроінструмент повинен бути перевірений на стенді чи приладом на відсутність замикання на корпус і на справність проводу заземлення.
  3. Для безпечного обслуговування електроустановок персонал повинен бути забезпечений необхідними електрозахисними засобами, що відповідають вимогам ПТЕЕС та НПАОП 40.1-1.21-98.
  4. Блискавкозахист будівель і споруд порту повинен

виконуватисязгідно з вимогами „Инструкции по устройству молниезащиты

зданий и сооружений” (далі - РД 34.21.122-87).

  1. Вимоги безпеки під час робіт з акумуляторами
  2. Ремонт і заряджання акумуляторних батарей слід проводити в окремих приміщеннях, оснащених відповідним устаткуванням, приладами, пристроями та інструментом.
  3. Для переміщення акумуляторних батарей на території та в

приміщенняхпідприємства необхідно користуватися спеціальними візками,

платформа яких унеможливлює падіння батарей.

  1. Під час перенесення вручну малогабаритних акумуляторних батарей необхідно використовувати пристрої (захвати) і додержуватись застережливих заходів, щоб уникнути обливання електролітом.
  2. Усі ємності з кислотою, лугом, дистильованою водою і нейтралізуючим розчином повинні мати відповідні написи.
  3. Готувати кислотний електроліт необхідно у спеціальних ємностях (керамічних, пластмасових), при цьому слід спочатку налити дистильовану воду, а потім до неї доливати тонким струменем кислоту.
  4. Акумуляторні батареї, що встановлюються для заряджання, повинні з’єднуватись між собою тільки проводами з наконечниками, які щільно прилягають до клем батарей і виключають можливість іскріння.
  5. Приєднання акумуляторних батарей до зарядного пристрою і від’єднання їх повинно проводитися тільки за умови виключеного зарядного обладнання.
  6. Контроль за станом заряджання повинен здійснюватись за

допомогоюспеціальних приладів. Перевіряти акумуляторну батарею

коротким замиканням не дозволяється.

  1. Заряджання акумуляторних батарей повинно проводитися тільки з відкритими пробками і включеною вентиляцією.
  2. Припливно-витяжна вентиляція зарядної повинна включатися перед початком заряджання батарей і відключатися після повного видалення газів, але не раніше ніж через 1,5 години після закінчення заряджання.
  3. Вентиляція зарядного відділення повинна блокуватися з зарядним пристроєм так, щоб зарядний струм не подавався до акумуляторних батарей у разі непрацюючої вентиляції.
  4. Для огляду акумуляторних батарей необхідно користуватися переносними світильниками у вибухобезпечному виконанні напругою не більше 42 В.
  5. В одному приміщенні не дозволяється спільно зберігати і заряджати кислотні та лужні акумуляторні батареї.
  6. Ремонт акумуляторних батарей повинен проводитися тільки на робочих місцях, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією.
  7. На акумуляторній дільниці повинні бути умивальник, мило, вата в упаковці, рушник і закриті ємності з нейтралізуючим кислоту розчином питної соди (5-10 % концентрації для шкіри тіла і 2-4 % концентрації для очей).
  8. Під час експлуатації лужних акумуляторів нейтралізуючим розчином повинен бути розчин борної кислоти (5-10 % концентрації для шкіри тіла і 2-4 % концентрації для очей).
  9. В акумуляторній повинні знаходитися аптечки з медикаментами і матеріалами, необхідними для надання першої допомоги.
  10. На вхідних дверях в акумуляторну дільницю необхідно прикріплювати знаки безпеки „Курити заборонено”, а на дверях зарядного відділення -„Вхід заборонено”,„Користуватися відкритим вогнем

заборонено”.

  1. У приміщеннях акумуляторної дільниці не дозволяється зберігати продукти харчування і приймати їжу.

17 СИСТЕМИ АВТОМАТИЗАЦІЇ, СИГНАЛІЗАЦІЯ ТА ЗВ’ЯЗОК

  1. Монтаж і експлуатація систем контролю й автоматизації в морських рибних портах повинні виконуватися з урахуванням вимог „Инструкции по проектированию электроустановок, систем автоматизации технологического оборудования” (ВСН 205-84), ДБН В.2.5-13-98 „Інженерне обладнання будинків і споруд. Пожежна автоматика будинків і споруд”, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28.10.98 № 247, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004№126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції

України 04.11.2004 за № 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), СНиП 3.05.07-85 „Системы автоматизации”, затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 18.10.85№175

(із змінами та доповненнями), та ПУЕ.

  1. Конструкція, виконання, спосіб встановлення і клас ізоляції приладів, апаратів та інших засобів автоматизації повинні відповідати умовам навколишнього середовища і номінальній напрузі мережі.
  2. Система електроживлення контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації повинна забезпечувати необхідну надійність живлення, а також зручність і безпеку експлуатації.
  3. Проведення ремонтних і монтажних робіт у системах автоматизації і контрольно-вимірювальних приладах на діючих агрегатах повинно виконуватися після обов’ язкового відключення їх від електромережі тільки за дозволом начальника даної виробничої дільниці.
  4. Вимірювання і регулювання технологічних параметрів (витрата, температура, тиск тощо) повинні здійснюватися контрольно- вимірювальними приладами та регуляторами, що пройшли своєчасну перевірку.
  5. Не дозволяється застосування несправних контрольно- вимірювальних приладів, а також приладів із строком перевірки, що минув.
  6. Виконавчі механізми автоматичних регуляторів слід піддавати випробуванню разом із технологічною арматурою і комунікаціями.
  7. У разі управління електродвигунами виконавчих механізмів і електроприводів (засувок, вентилів тощо) із кількох місць чи за наявності кількох видів управління (автоматичного, дистанційного, місцевого) повинні бути передбачені ключі вибору режиму, що унеможливлюють пуск електродвигунів із кількох місць.
  8. Морські рибні порти повинні забезпечуватися засобами зв’язку, що призначаються для обслуговування внутрішніх контактів у межах порту на його території та акваторії, а також для зовнішнього зв’язку.