Страница 8: НПАОП 0.00-1.21-07. Правила безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів (32440)

Виконання зварювальних робіт допускається за умови концентрації горючих парів і газів в повітрі робочої зони (на дільниці нафтопроводу між герметизувальними тампонами), що не перевищує граничнодопустимої вибухової концентрації, яка становить 5 % від НКМПП (для нафти в об'ємних частках 0,07 % чи 2,1 мг/л).

1. Перед початком вогневих робіт котлован провітрюється чи вентилюється переносним вентилятором, після чого береться проба повітря робочої зони. До вогневих робіт можна приступати, якщо вміст парів і газів у

-5

повітрі не буде перевищувати: сірководню у суміші з вуглеводнями - 3,0 мг/м ,

-5

граничних вуглеводнів - 300 мг/м .

Якщо вогневі роботи продовжуються кілька днів і не виключена можливість раптового витоку газів і парів, то перед їх початком, і щогодини під час їх виконання необхідно контролювати стан повітряного середовища в ремонтному котловані. При цьому вміст парів нафти і газів у повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК за санітарними нормами. Аналіз слід проводити після кожної перерви і за наявності ознак газів і парів нафти в робочій зоні. Рекомендоване застосування газоаналізатора безперервної дії.

1. У разі перевищення в повітрі робочої зони вмісту газу чи парів нафти понад 5 % НКМПП вогневі роботи повинні негайно припинятися, а працівники повинні бути виведені з небезпечної зони.

При виявленні небезпечних концентрацій газів необхідно:

• вийти з загазованої зони;
• зупинити всі роботи, крім робіт з ліквідації загазованості;
• сповістити безпосереднього керівника робіт чи диспетчера;
• обмежити загазовану зону знаками безпеки з урахуванням напрямку

вітру.

Роботи можуть бути відновлені після усунення причин загазованості.

1. Вирізку технологічних „вікон” необхідно проводити спеціальним різальним пристроєм без застосування відкритого вогню. При цьому необхідно запобігати утворенню іскор і падінню вирізаного фрагмента труби в трубопровід.
2. 1. Звільняти трубопровід від нафти через з’єднання запірної арматури не дозволяється.
   2. 1. При заповненні відремонтованого трубопроводу нафтою тиск слід збільшувати поступово і рівномірно, постійно контролюючи покази приладів.

1.23.28. Під час підвищення тиску в нафтопроводі необхідно: вести спостереження за станом відремонтованої ділянки на відстані не ближче 50 м; не допускати руху транспорту і перебування людей поблизу відремонтованої ділянки.

1. Ліквідація аварій на нафтопроводі з нафтою з підвищеним умістом сірководню
2. 1. Роботи з ліквідації аварії на нафтопроводах, що транспортують нафту з підвищеним умістом сірководню, належать до газонебезпечних і виконуються за нарядом-допуском.
   2. 1. При ремонті нафтопроводу, який транспортує нафту з підвищеним умістом сірководню, слід застосовувати фільтрувальні чи ізолювальні протигази згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

Вхід у робочу зону можливий тільки з дозволу відповідального за ліквідацію аварії в протигазі та в ЗІЗ, одягнутих за межами небезпечної зони.

1. Керівник підприємства магістральних нафтопроводів відповідає за своєчасне забезпечення об'єктів відповідними ЗІЗ ОД. Відповідальність за наявність ЗІЗ ОД на місці виконання ремонтних чи аварійних робіт, їх правильне зберігання і застосування покладаються на відповідального керівника робіт.
2. 1. Концентрацію сірководню у повітряному середовищі слід контролювати переносним газоаналізатором. Покази приладів слід заносити до журналу контролю повітряного середовища із зазначенням дати і часу відбору проб. Журнал повинен перебувати в начальника зміни (ділянки) чи служби (лабораторії).
   2. 1. При виявленні витоку нафти з підвищеним умістом сірководню необхідно:

• припинити земляні роботи і заглушити двигуни технічних засобів, що працюють поблизу;
• персоналу надягти фільтрувальні протигази і вийти з небезпечної зони;
• повідомити про виток нафти чергового диспетчера РНУ (ЦДП) чи

оператора найближчої НПС (ЛВДС) і керівника робіт;

• місце розливу позначити сигнальними прапорцями, установити знаки безпеки: „Забороняється користуватись відкритим вогнем”, „Забороняється курити”, „Обережно! Нафта”, а в темний час виставити світлові сигнальні ліхтарі у вибухозахищеному виконанні і діяти відповідно до ПЛАС.
• 1. Роботи в траншеї в умовах можливого виділення сірководню слід виконувати бригадою в складі не менше трьох осіб, одна з яких працює в траншеї, а двоє страхують його, перебуваючи поза траншеєю, та контролюють стан працівника. В разі потреби особи, які страхують, повинні підняти працівника з траншеї на поверхню та надати йому першу допомогу.
  2. 1. Працівники повинні бути в ізолювальних протигазах, з рятувальними поясами, надягнутими поверх спецодягу, з прикріпленими до них рятувальними мотузками, вільні кінці яких повинні перебувати у особи, яка страхує.
     2. У разі розгерметизації ділянки нафтопроводу, що ремонтується, відповідальний керівник робіт повинен:
• негайно припинити роботи і знеструмити технологічне устаткування;
• вивести з небезпечної зони працівників;
• зупинити перекачування і вжити заходів щодо недопущення розливу нафти в напрямку населених пунктів.
• 1. При виявленні свищів чи плям нафти на ділянці нафтопроводу, що ремонтується, усі роботи необхідно припинити і терміново вжити заходів щодо усунення ушкоджень.
  2. 1. У разі руйнування стінки труби при заварюванні каверн (дефектів з утратами металу) відповідальний керівник робіт зобов'язаний негайно вивести працівників з небезпечної зони, дати команду надягти протигази, повідомити оператора НПС чи чергового диспетчера РНУ (ЦДП) і до приїзду АВБ діяти згідно з ПЛАС.
     2. За межами робочої зони розміщується резервна бригада з трьох осіб, оснащена комплектом ЗІЗ. У разі потреби, резервна бригада забезпечує

евакуацію потерпілих з робочої зони і бере участь у виконанні робіт.

1. При ліквідації аварії відповідальний керівник повинен установити черговість роботи бригад у небезпечній зоні.
2. 1. Група патрулювання, крім знаків безпеки та вішок для позначення місця розливу нафти, повинна мати переносний прилад контролю вмісту сірководню в повітрі і протигази.
   2. 1. При вмісті сірководню в повітрі вище ГДК група патрулювання повинна надягти ізолювальні протигази і продовжувати роботи з визначення місця розливу нафти.
      2. Перед проведенням планових робіт (установленням трійника, патрубка, засувки, відводу та ін.), пов'язаних з розгерметизацією нафтопроводу, необхідно:

• підготувати земляний амбар (обвалування) для збору нафти на відстані не менше 50 м від ремонтного котловану з урахуванням переважного напрямку вітру;
• знизити тиск у нафтопроводі до атмосферного (без урахування гідростатичного тиску рідини);
• змонтувати патрубок із засувкою на відстані не менше 50 м від місця течі в нафтопроводі.
• 1. Якщо при розробці ґрунту нафта продовжує витікати з трубопроводу, її необхідно відкачувати через патрубок одночасно з риттям котловану. При цьому слід постійно контролювати стан повітря робочої зони і, за потреби, використовувати ізолювальний протигаз типу ИП-4. Час перебування у ньому не повинен перевищувати 30 хв. Указаний час включає першочергові аварійні роботи (20 хв.) й евакуацію робітників із загазованої зони (10 хв.).
  2. 1. Перед початком газонебезпечної роботи слід провести аналіз повітря робочої зони на вміст кисню, а також токсичних і вибухопожежонебезпечних речовин із записом результатів у наряді-допуску.
     2. У період підготовки до проведення газонебезпечних робіт слід перевірити наявність і справність ЗІЗ, а також персонал на вміння користуватися ЗІЗ, знання безпечних прийомів роботи й методів надання першої допомоги потерпілим, про що необхідно записати в наряді-допуску.
     3. Перед початком газонебезпечних робіт відповідальний за їх проведення опитує кожного виконавця про самопочуття.

Про готовність об'єкта й виконавців до газонебезпечних робіт слід повідомити службу охорони праці. Без підтвердження можливості проведення робіт представником зазначеної служби починати їх не дозволяється.

1. Входити в газонебезпечне місце можна тільки з дозволу відповідального за ліквідацію аварії в ізолювальному протигазі типу ИП-4 і в ЗІЗ, що надягнуті за межами небезпечної зони.

Роботу слід починати в присутності відповідального за її проведення й представника служби охорони праці. Необхідність їх постійної присутності на місці робіт і періодичність здійснення контролю визначаються нарядом- допуском.

1. Вогневі роботи в траншеї при аварійно-відновлювальних роботах слід виконувати з урахуванням вимог глави 7 розділу IV цих Правил.
2. Насосні станції
3. 1. Насосні станції експлуатуються відповідно до вимог РД 39-30-120984 „Руководство по организации эксплуатации и технологии технического обслуживания и ремонта оборудования и сооружения нефтеперекачивающих станций”, затвердженого Міннафтопромом СРСР у 1984 році (далі - РД 39-301209-84), РД 39-30-114-78 і цих Правил.
   2. Усе технологічне устаткування насосних станцій повинно мати технологічні номери.
   3. Приміщення насосної станції облаштовується згідно зі СНиП 2.09.0285*, СНиП 2.09.03-85 та повинно відповідати таким вимогам:

• наявність не менше ніж двох виходів, розташованих у протилежних кінцях приміщення;
• вікна, двері повинні відкриватися назовні; двері заглибленої насосної станції повинні бути блоковані з пусковим пристроєм вентиляційної установки, яка в момент відкриття дверей включається автоматично;
• стіни повинні бути побілені і мати панель висотою 1,8 м;
• підлога та панелі з вогнестійких матеріалів повинні триматися в чистоті;
• для змивання рідин, що розлилися, повинні бути обладнані водяні стояки з гумовими шлангами;
• стічні води повинні відводитися в каналізацію через гідрозатвори;
• трубопроводи повинні бути укладені в канави та засипані піском, перекриті рифленими металевими настилами із западаючими ручками для їх піднімання.
• 1. У приміщенні насосної станції не дозволяється користуватися відкритим вогнем. Допускається застосування переносних акумуляторних ліхтарів у вибухозахищеному виконанні.
  2. Не допускається зберігання в насосній станції будь-яких матеріалів та устаткування, що безпосередньо не використовуються в технологічних процесах.
  3. У приміщенні насосної станції допускається зберігання лише мастильних матеріалів у кількості, що не перевищує добової потреби, у щільно закритій металевій тарі. Зберігання легкозаймистих рідин не дозволяється.
  4. Насосна станція повинна бути обладнана:
• системою автоматичного газовиявлення, зблокованою з вентиляцією;
• примусовою припливно-витяжною вентиляцією;
• стаціонарними чи переносними вантажопідіймальними пристроями;
• системою автоматичного пожежогасіння і первинними засобами пожежогасіння;
• оперативним зв’язком;
• аварійним освітленням.
• 1. Відстань між виступними частинами насосів, розташованими в одному ряду, повинна бути не менше 1 м. При дворядному розташуванні прохід між виступними частинами насосів повинен бути не менше 2 м. Відстані від виступних частин насосів до стін будинку при двобічному обслуговуванні агрегатів повинні бути не менше 1 м, при однобічному обслуговуванні насоси можуть бути наближені до стіни на відстань, необхідну для виконання ремонтних робіт.
  2. Насосні агрегати повинні бути обладнані централізованою системою збору витоків нафтопродуктів, яка виведена за межі приміщення насосної.
  3. Корпуси насосів повинні мати:
• заземлення, незалежне від заземлення електродвигунів;
• позначення напрямків обертання робочих органів.
• 1. Технологічна обв'язка трубопроводами насосів повинна забезпечувати:
• зручність обслуговування запірної арматури;
• можливість виконання ремонтних робіт із застосуванням піднімальних пристроїв;
• можливість закриття запірної арматури при аварійному відключенні насосів.
• 1. Електродвигуни насосів повинні мати системи автоматичного відключення у разі раптового припинення подачі електроенергії.
  2. Аварійна зупинка насосної станції здійснюється за допомогою кнопки СТОП, розташованої поза пультом керування. При відключенні насосів від технологічних трубопроводів, що знаходяться під надлишковим тиском, слід вжити заходів щодо недопущення випадкового відкривання вимикаючої арматури.
  3. Насосна станція повинна бути аварійно зупинена при:
• пожежі в приміщенні;
• затопленні приміщення насосного залу;
• аварійному рівні в ємностях збору витоків;
• досягненні концентрації горючих парів (газів) у приміщенні насосної понад 30 % НКМПП;
• аварійному тиску на вході або виході насосної станції;
• мінімальному тиску в камерах безпромвальної установки;
• максимальному рівні в ємності системи маслозмащення.

Інформація про аварійну зупинку насосної станції повинна негайно

передаватися диспетчеру, начальнику НПС та на сусідні насосні станції.

1. На всмоктувальному і нагнітальному трубопроводах насосної станції, а також на кожному насосному агрегаті повинні бути встановлені манометри.

Експлуатація насосів без манометрів чи з несправними манометрами не дозволяється. Справність манометрів слід перевіряти в установлені терміни.

1. У випадках виявлення порушення нормального режиму роботи насоса його необхідно зупинити, перевірити й усунути порушення.
2. 1. На автоматизованих насосних станціях на насосних агрегатах повинен знаходитись плакат „Увага! Агрегат вмикається автоматично!”.
   2. При автоматичному введенні резерву засувки на насосах повинні бути відкриті. При введенні резервного неавтоматизованого насоса перед його включенням повинні бути перевірені правильність відкриття засувок і готовність насоса до пуску.
   3. Випробування на герметичність розділювальної стінки магістральних насосних агрегатів проводиться не рідше одного разу на 6 місяців.
   4. Нафтоперекачувальні насосні станції повинні обладнуватися централізованою системою збору витоків від насосів.
   5. Справність гідравлічних затворів на каналізаційних стоках необхідно перевіряти не рідше одного разу на місяць.
   6. Усі рухомі частини насосів повинні бути огороджені. Пуск насосів зі знятими огородженнями і запобіжними кожухами не дозволяється.
   7. При заповненні насосів, розташованих у приміщеннях, нафтою газоповітряну суміш і рідку фазу необхідно відводити за закритою системою в систему збору витоків.
   8. Не допускається: