Страница 3: НПАОП 10.0-5.45-13. Інструкція із запобігання та локалізації вибухів вугільного пилу (32393)

• 50 мм і при чотирьох - 60 мм).

Полиці та прогони підтримуються підвісками, які регулюють за висотою з метою забезпечення горизонтального положення посудин. Підвіска складається з тяги, спеціального болта і стяжної муфти, яка з’єднує їх. Обертання стяжної муфти забезпечує уникнення перекосів посудин і регулювання висоти установлення їх від підошви виробки при осіданні чи деформації кріплення. Залежно від виду кріплення підвіски з'єднують з ним за допомогою хомутів, спеціальних штирів або скоб.

Відстань між підвісками залежно від кількості посудин, установлених на одній полиці, приймають у межах 1800-2400 мм.

Відстань між покрівлею виробки і верхньою кромкою посудини має бути в межах 100 - 600 мм.

Висоту виробок у місці встановлення водяного заслону визначають з урахуванням і дотриманням вимог НПАОП 10.0-1.01-10.

1. У випадку зміни висоти виробки в місцях установлення водяних заслонів з метою дотримання необхідних проміжків довжину перехідних ділянок приймають такою самою, як і для сланцевих заслонів.

При великій ширині виробки посудини можуть встановлюватися у два і більше рядів.

У суміжних рядах посудини встановлюють так, щоб проміжки між посудинами одного ряду були перекриті посудинами другого ряду. При цьому посудинами повинно бути перекрито не менше ніж 35%, 50% або 60% ширини виробки

(на рівні рухомого складу) з площею поперечного перерізу відповідно 10 м" , 102 2 15 м або більше 15 м .

Кількість посудин у заслоні повинна бути із запасом, не меншим ніж 10%.

1. Полиці з посудинами встановлюють на однаковій відстані одна від одної по довжині виробки і не менше ніж через 500 мм. Загальна довжина водяного заслону повинна бути не менше ніж 30 м.

Схеми встановлення посудин водяних заслонів у виробках, закріплених різними видами кріплення, наведені на рисунках додатків 16-19 до цієї Інструкції.

У виробках (перетин яких перевищує 15 м" ), обладнаних магістральними стрічковими конвеєрами в місці розташування водяного заслону, у яких відстань між стрічкою конвеєра та підошвою виробки перевищує 600 мм, необхідно передбачати додаткове розміщення на підошві виробки по одній посудині з водою через кожні 1,8-2,0 м на довжині виробки не менше 30 м.

1. Застосування інших видів водяних заслонів, ефективність яких підтверджена результатами досліджень та випробувань, здійснюють за наявності дозволу згідно з Порядком видачі дозволів.
2. Розосереджені водяні або сланцеві заслони
3. У випадку захисту підготовчих виробок розосередженими водяними або сланцевими заслонами встановлюють не менше чотирьох рядів посудин (полиць). Перший ряд встановлюють не ближче ніж 25 м і не далі ніж 40 м від вибою.

Схема встановлення розосередженого заслону у тупиковій виробці наведена на рисунку додатка 20 до цієї Інструкції.

1. Відстань між першими від вибою чотирма рядами посудин (полиць) розосередженого заслону в тупикових виробках приймають не менше ніж 5 м, а питому кількість води або інертного пилу в ньому незалежно від виходу летких речовин з вугілля розроблюваного пласта - не менше ніж 2,5 кг/м"3 об’єму виробки між сусідніми рядами посудин (полиць). При цьому відстань І' в метрах між рядами посудин повинна знаходитись у межах:

q сумарна кількість води або інертного пилу в посудинах (на полицях) одного ряду заслону, м-3;

S -площа поперечного перерізу виробки в місці розташування заслону, м-2.

Відстань між наступними рядами посудин (полиць), починаючи з 5, у тупиковій виробці повинна бути однаковою і не перевищувати 40 м. Для кожної виробки відстань І в метрах приймають не більшою за величину, яка визначається за умови:

де qр -мінімальна питома кількість води або інертного пилу у заслоні, кг/м-3 об’єму виробки.

1. Мінімальну питому кількість води або інертного пилу в розосередженому заслоні (за винятком перших чотирьох рядів у тупиковій виробці за пунктом 2 цього розділу) приймають залежно від виходу летких речовин з вугілля розроблюваного пласта згідно з таблицею додатка 21 до цієї Інструкції.
2. Автоматична система локалізації спалахів (вибухів) метану

та/або вугільного пилу

1. Автоматичні системи, що призначені для локалізації спалахів (вибухів) метану та вугільного пилу (у тому числі на початковій стадії їх виникнення), застосовуються відповідно до вимог чинного законодавства.
2. Монтаж, налагодження й обслуговування автоматичних систем, що призначені для локалізації спалахів (вибухів) метану та вугільного пилу, виконують відповідно до вимог керівництва з їх експлуатації, розробленого заводом- виробником, працівники, призначені розпорядженням керівника шахти.
3. Щодня працівник дільниці ВТБ проводить контроль працездатності автоматичних систем (цілісності, напруги живлення і стану електричного кола системи), а також перевіряє орієнтацію вікна фотоприймача датчиків спалаху (вибуху) та очищає його від пилу й вологи.
4. Контроль пиловибухобезпеки гірничих виробок
5. Контроль пиловибухобезпеки виробок по всій їх довжині проводять візуально з метою виявлення скупчень вугільного пилу, а також неосланцьованих або незв’язаних відкладень вугільного пилу.

Скупчення вугільного пилу на підошві гірничих виробок, на електрообладнанні та інших відкритих поверхнях виробок необхідно без затримки зачищати та прибирати з шахти.

Для утримання у пиловибухобезпечному стані осланцьованих виробок не допускають накопичення вугільного пилу понад інертного у кількості, що перевищує нижню межу вибуховості відкладеного вугільного пилу.

Осланцьовану виробку вважають пиловибухобезпечною, якщо в ній немає поверхонь, не покритих інертним пилом.

Пиловибухобезпеку виробок, у яких застосовують способи попередження вибухів пилу, засновані на використанні води, у разі відсутності видимих відкладень сухого незв’язаного вугільного пилу визначають методом здування пилу за допомогою пневматичної груші.

1. Здатність до здування вугільного пилу перевіряють на боках, покрівлі та підошві виробки на початку, середині і в кінці ділянок з інтенсивним пи- ловідкладенням. На вентиляційній виробці здатність до здування перевіряють біля вікна лави, за 25-50 м від нього і через кожні 50 м у напрямку виходу з виробки, при цьому сумарна довжина виробки, в якій проводяться зазначені заходи, повинна становити 200 м. У виробках з конвеєрною доставкою вугілля здатність до здування вугільного пилу перевіряють за 5-10 м по обидва боки від перевантажувальних пунктів.

На решті ділянок гірничих виробок шахти здатність до здування вугільного пилу перевіряють у місцях його можливого скупчення.

Якщо в результаті огляду на боках, покрівлі, підошві або на інших поверхнях виробок виявлено сухий вугільний пил або під дією повітряного струменя пневматичної груші з’являється помітна хмара пилу, виробку вважають пиловибухо- небезпечною.

1. На ділянках виробок з інтенсивним пиловідкладенням додатково перевіряють якість зв’язування відкладеного на підошві пилу й просипаного штибу шляхом стиснення його в руці. Зволожені до потрібного стану пил та штиб, стиснені в руці, повинні утворювати грудку. У міру накопичення зволожений пил та штиб прибирають.
2. Стан заслонів щодоби контролюють працівники дільниці ВТБ, на яких покладено виконання цієї роботи, візуально. Під час огляду перевіряють правильність установлення заслонів, їх відстань від об’єкта, що ізолюється, відповідність розмірів елементів заслону до таких, що вимагаються, число, справність полиць (посудин), наявність на них (у них) необхідної кількості інертного пилу або води, придатність інертного пилу за злежуваністю.
3. Перевірку інертного пилу у заслоні на злежуваність проводять стисненням його в руці. Злежаний інертний пил утворює грудку.
4. Результати контролю стану заслону працівники дільниці ВТБ відмічають у наряді-путівці і в табличці, закріпленій біля кожного заслону, наведеній у частині II додатка 8 НПАОП 10.0-1.01-10.
5. Візуальний контроль за виконанням організаційних заходів щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу, а також станом технічних засобів щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу здійснюють працівник дільниці, у віданні якого знаходиться виробка, - щозміни, а загальношахтні працівники і працівники дільниці ВТБ - не рідше одного разу на добу.
6. Не рідше одного разу на квартал контроль пиловибухобезпеки виробок здійснюється підрозділами Державної аварійно-рятувальної служби (далі - ДАРС) відповідно до вимог НПАОП 10.0-1.01-10 за планом, розробленим працівником шахти, на якого покладено виконання цієї роботи, за формою, наведеною у додатку 22 до цієї Інструкції.

У випадку, коли в результаті візуального огляду виробка визнана вибухобез- печною, на ділянках інтенсивного пиловідкладення у місцях, зазначених у пункті 2 цього розділу, відбирають проби пилу для лабораторного аналізу.

1. Лабораторний контроль пиловибухобезпеки гірничих виробок проводять не раніше ніж за 5 днів до виконання чергового пиловибухозахисного заходу за періодичністю його виконання, що дорівнює 30 дням і більше, і за 1-2 дні - за періодичністю, меншою ніж 30 днів. Результати контролю заносять до акта- повідомлення, наведеного у додатку 23 до цієї Інструкції, один примірник якого вручають начальнику дільниці ВТБ, інший - залишають в лабораторії ДАРС.
2. У виробках з гідропиловибухозахистом відбір проб вугільного пилу й штибу з підошви виробки проводять для лабораторного визначення вмісту вологи, а в осланцьованих виробках відбір проб пилу проводять для визначення вмісту негорючих речовин.

В умовах, коли пил і вугільний штиб на підошві знаходяться у стані шламу, проби на вологу не відбирають. При цьому в акті-повідомленні роблять запис про причину, за якою не відібрані проби.

1. Відбір проб осланцьованого пилу проводять змітанням його волосяною щіткою до совка з боків і покрівлі виробки суцільною смугою завширшки 300 - 500 мм. З підошви пил відбирають у тому випадку, якщо його можна набрати. Пробу відбирають одноразовим змітанням способом легкого натиснення щіткою на шар пилу. Пил, зметений для проби, просіюють на місці через сито з розміром вічка 630 мкм і висипають у банку, яку щільно закривають кришкою. Маса проби не повинна бути меншою ніж 100 г.

З метою виключення винесення пилу вентиляційним струменем під час просіювання сито повинно бути укомплектовано кришкою й піддоном.

1. Аналіз проб на вміст зовнішньої вологи або вміст негорючих речовин в осланцьованому пилу повинен виконуватися згідно з діючими стандартами. Результати аналізу проб повинні бути надіслані до шахти не пізніше ніж через 3 доби з моменту надходження проб до лабораторії.
2. На дільниці ВТБ необхідно вести Книгу контролю стану пилового режиму шахти відповідно до вимог НПАОП 10.0-1.01-10.

Працівник дільниці ВТБ записує результати контролю про пиловибухоне- безпечний стан виробок і незадовільний стан заслонів у виробках до Книги контролю стану пилового режиму і дає відповідні вказівки працівнику дільниці, у віданні якого знаходиться виробка.

Головний інженер шахти або призначений наказом по шахті працівник не рідше одного разу на місяць контролює ведення Книги контролю стану пилового режиму шахти і вносить свої зауваження.

1. Заходи безпеки під час виконання робіт із пиловибухозахисту шахти
2. Під час дії туманоутворювальних завіс у їх зоні забороняється ведення будь-яких робіт.
3. У виробках з відкаткою контактними електровозами проведення білення, обмивання, зв’язування вугільного пилу змочувально-зв’язувальними сумішами, установлення (ремонт) заслонів допускаються тільки за умови зняття напруги з контактного проводу.
4. Білильно-обмивальні машини та пересувні осланцювателі повинні бути забезпечені звуковою або світловою сигналізацією, а ділянки виробки, де проводять білення (обмивання) або осланцювання, повинні бути позначені попереджувальними знаками.

Директор Департаменту промислової безпеки, охорони праці, цивільного та фізичного захисту,

трудової та соціальної політикиО.М.Онищенко

Додаток 1

до Інструкції із запобіганн та локалізації вибухів вугі (пункт 20 розділу ІІІ)

нижніх меж вибуховості відкладеного

Додаток 2

до Інструкції із запобігання та локалізації вибухів вугільного пилу (пункт 22 розділу ІІІ)

51012,2152025ЗОА+,%

лограма для визначення величини добавки інертного пилу (Д)

Додаток 3

до Інструкції із запобігання та локалізації вибухів вугільного пилу (пункт 23 розділу ІІІ)

Таблиця

КОЕФІЦІЄНТ, що враховує вплив метану на вибухобезпечність виробок

Додаток 4

до Інструкції із запобігання та локалізації вибухів вугільного пилу (пункт 23 розділу ІІІ)

Таблиця

ІНТЕНСИВНІСТЬ пиловідкладення на різних ділянках виробок