Страница 5: НПАОП 0.00-1.67-13. Технічні правила ведення вибухових робіт на денній поверхні (32392)

Після того, як насипи, що відсипаються з обох кінців болота, наблизяться один до одного на 20 м на частині, що залишилася, покрив необхідно видаляти подовжніми траншеями. Схема розташування свердловин для утворення осьової траншеї в проміжку між зближеними насипами наведена на рис. 7.7 (додаток 22).

Ширина траншеї повинна бути не більше 9 м зверху, оскільки за більшої ширини в траншеї перед насипом утворюватимуться вали віджатого торфу.

1. Масу заряду ВР у свердловині при знятті верхнього торф'яного покриву боліт необхідно визначати за формулою

Q = qmWmftn), кг,(7.4)

деqm- розрахункова питома витрата ВР, кг/м3, приймаєтьсязалежно від зольності торфу;

Wm- потужність шару торфу, що підривають, м;

f(n)- функція показника дії вибуху заряду ВР.

Значення розрахункової питомої витрати ВР qm залежно від зольності торфу приймається за табл. 7.1 (додаток 23).

Значення функції показника дії вибуху заряду ВР f(n) залежно від показника дії вибуху n приймається за табл. 7.2 (додаток 24).

1. При знятті верхнього торф'яного покриву боліт довжину заряду в свердловині необхідно приймати рівною 0,75 від глибини свердловини, відстань між зарядами розраховують за формулою

а = Wljf'fi1, м.(7.5)

1. За необхідності посадки укосів насипу, що не досягли мінерального дна болота, заряди необхідно підривати у свердловинах, пробурених по нижніх краях насипу і розташованих в один ряд. Схема розташування свердловин при посадці укосів насипу, що не досягли мінерального дна болота, наведена на рис. 7.8 (додаток 25).
2. 1. Параметри вибухових робіт при посадці укосів необхідно визначати за формулами

глибина свердловини:

де H - потужність шару торфу;

відстань між свердловинами в ряді:

а = Ісв = H, м;

(7.7)

маса заряду ВР у свердловині:

(7.8)

довжина заряду:

(7.9)

діаметр подовженого заряду круглого перерізу:

(7.10)

, м,

де Д - щільність заряджання ВР, т/м3;

Q - маса заряду ВР у свердловині, т.

3.7. При посадці всієї підошви насипу, що не досягла мінерального дна болота, заряди необхідно підривати під насипом. Висота насипу перед її посадкою повинна бути у два і більше разів більшою за шар торфу, що знаходиться під насипом.

Для проведення таких вибухів через насип необхідно пробурити у шаховому порядку свердловини діаметром 130 - 160 мм до мінерального дна. Менший діаметр необхідно застосовувати при веденні вибухових робіт поблизу споруд, що охороняються (мостів, віадуків, шляхопроводів тощо). Схема розташування свердловин при посадці всієї підошви насипу, що не досягла мінерального дна болота, наведена на рис. 7.9 (додаток 26).

З кожного боку нижнього краю насипу в самих укосах необхідно пробурити по одному ряду свердловин того самого діаметра також до мінерального дна. Паралельно цим рядам на відстані 1,5 - 2,0 м від нижнього краю насипу необхідно пробурити свердловини глибиною, рівною потужності верхнього покриву.

Першими повинні підриватися заряди, що розміщені у свердловинах по осі насипу і по верхньому покриву болота. Через 2 с після цього необхідно підірвати заряди, розміщені у свердловинах між віссю й укосами насипу, а через 4 с - заряди у свердловинах, що розміщені у нижньому краї укосів насипу.

3.8. Параметри вибухових робіт при посадці всієї підошви насипу необхідно розраховувати за формулами

довжина заряду:

ІзарНиM,

(7.11)

де Hm - товщина шару торфу під насипом; маса заряду ВР у свердловині:

де P - місткість 1 м свердловини, кг;

1. Спорудження паль, опор і фундаментів за допомогою підривання

Ізаб- довжина забивки, м;

відстань між зарядами в ряду:

1. При вибуховому проведенні вертикальних і похилих порожнин невеликих діаметрів для паль необхідно забезпечувати невеликий сейсмічний ефект вибуху, малі зони розльоту грудок ґрунту й мінімальну дію УПХ.
2. 1. Для сприйняття та передачі на ґрунт опори вдавлювальних, висмикувальних і бічних навантажень від будівель і споруд, сприйняття зсувних зусиль сповзаючого ґрунту й ущільнення ґрунту дозволяється спорудження паль перерізом до 1 м2 і довжиною до 30 м.
   2. Палі необхідно влаштовувати у такій послідовності:

палі з камуфлетною п'ятою - у попередньо пробурену свердловину діаметром 500 - 600 мм на дні необхідно розмістити заряд розрахункової маси, свердловину заповнити бетоном, після чого заряд під шаром бетону підірвати, створюючи розширення п'яти свердловини;

вибухоопускні палі - в отримані підриванням зарядів ВР у ґрунтах порожнини необхідно опустити під дією власної ваги готові тонкі стійки з дерева, металу або залізобетону;

вибухонабивні палі - заповнюють в'яжучими матеріалами (бетоном, залізобетоном) порожнини у ґрунті, що утворені попереднім підриванням зарядів ВР;

вибухозабивні палі - забивають залізобетонні, дерев'яні або металеві палі в утворені підриванням зарядів ВР порожнини меншого перерізу.

1. Опори (опорні конструкції) із застосуванням стрижньових й ступінчастих конструкцій або конструкцій з розширеною п'ятою суцільної, шатрової або кільцевої опори для естакад, шляхопроводів, трубопроводів, лотків, підніжників баштових опор ЛЕП дозволяється виконувати вибухо- опускним або вибухонабивним способами.
2. 1. Фундаменти, що є сукупністю паль і опор різної конструкції та створюються із застосуванням енергії вибуху, можна влаштовувати з ростверком або без нього.

У кожному конкретному випадку необхідно проводити розрахунок вибухового спорудження паль, опор і фундаментів за методиками розрахунків шпурових, свердловинних або котлових зарядів.

5. Ущільнення просадних ґрунтів вибухом

1. Для попередження просадних явищ в основах фундаментів споруд, зведених на лесових ґрунтах, як у період їх зведення, так і в процесі експлуатації, до таких ґрунтів необхідно застосовувати методи штучного ущільнення.
2. Лесовий масив перед ущільненням необхідно піддати попередньому частковому замочуванню, ураховуючи, що оптимальна вологість, при якій забезпечуються найбільш сприятливі умови для ущільнення ґрунту дорівнюють: для піску - 8 - 13 %, для супіску 9 - 15 %, легкого суглинку - 12 - 18 %, суглинку важкого - 15 - 22 %, глини - 16 - 26 %.

Метод попереднього замочування дозволяється застосовувати на будівельних майданчиках за ґрунтових умов II та III типу просадності, при будь -якій потужності просадної товщі.

Для попередження утворення камуфлетних порожнин і значних нерівномірних просідань необхідно забезпечити рівномірність замочування масиву до потрібного ступеня вологості.

1. При виборі схеми замочування та проведенні вибухових робіт необхідно враховувати геологічні умови майданчика, можливості будівельної організації щодо забезпечення робіт водою, дренажними матеріалами, обладнанням, механізмами, а також планові строки підготовки масиву та будівництва.
2. Метод ущільнення глибинним гідровибухом
3. 1. Для ущільнення просадних ґрунтів глибинними гідровибухами необхідно провести попереднє замочування масиву та наступне струсне підривання глибинних зосереджених зарядів з метою інтенсивного руйнування структурних зв'язків у ґрунті та його осідання під дією природного тиску.
   2. При ущільненні лесових ґрунтів глибинними вибухами необхідно застосовувати схеми замочування масивів ґрунту через:

неглибокий котлован, частково заповнений дренувальним матеріалом; глибокі дренажні траншеї;

неглибокий котлован з дренажними свердловинами та інвентарною безнапірною мережею і дренажні свердловини з неглибокими траншеями, що об'єднують дренажні свердловини;

інвентарну напірну мережу, що вимикає насоси, і заглиблені на задану глибину та із заданою частотою голкофільтри. Будь -які схеми необхідно забезпечити автоматичним дозуванням подавання води.

Для забезпечення безперебійного замочування поверхню масиву попередньо необхідно покривати шаром піску потужністю до 1,0 м для того, щоб витиснена вода просочила цей шар, не створюючи труднощів для реалізації технології.

1. Роботи з глибинного ущільнення просадних ґрунтів гідровибухом необхідно проводити в такій послідовності:

виконується буріння мережі дренажних свердловин на глибину, не меншу за 3/4 глибини масиву, що оброблюється, з одночасним обсаджуванням їх пластиковими або металевими перфорованими трубами діаметром 150 - 200 мм;

споряджаються оголовком верхні частини кожної дренажної труби, що виступають над шаром відсипаного піску та з'єднуються системою труб з водонагнітальним обладнанням;

у кожній обсадній трубі співвісно розміщується металева (транспортна) труба діаметром 50 - 100 мм, яка проходить через отвір у кришці оголовка, із зарядною камерою в нижній частині; міжтрубний простір свердловини заповнюють дренувальним матеріалом; заряд з поверхні опускають через транспортну трубу в зарядну камеру.

1. Масу зосереджених зарядів необхідно розраховувати, виходячи з умов: порушення структури ґрунту в замоченому масиві;

мінімальної величини заглиблення заряду, необхідної для отримання камуфлетної дії вибуху; сейсмобезпеки існуючих будинків і споруд.

Масу зосередженого заряду необхідно визначати залежно від глибини обробки масиву та щільності ґрунтового скелета. Параметри закладання зосередженого заряду наведено в табл. 7.3 (додаток 27).

1. Конструкція зарядної камери (відрізок труби однакового або більшого діаметра з транспортною металевою трубою) повинна забезпечити:

відділення після вибуху камери від транспортної труби для багаторазового її використання; попередження випадання ВР при заряджанні.

1. Завантаження зарядної камери через транспортну трубу повинно виконуватись водостійкою гранульованою, пресованою або патронованою ВРмасою небільше 6 - 15 кг зі щільністюпонад1,0

г/см3. Узаряді необхідно розміщувати бойовикиз ниткоюдетонувального хвилеводу.Післяроз

міщення заряду проміжок між зарядом у камері та транспортною трубою, а також транспортна труба повинні заповнюватися матеріалом забивки. У якості забивки необхідно використовувати пісок з водою.

1. Глибина розміщення зосередженого заряду повинна становити 3/4H п, де Нп - глибина просадної товщі, яку оброблюють.
2. 1. Свердловини на майданчику необхідно розташовувати за шаховим або квадратним порядком на відстані ас, що визначається за величиною зони максимального ущільнення R у:

ас = (2,6 + 2,8)*^, м,(7.14)

де R у = R+.Гз,

де R+- відносний радіус зони максимального ущільнення, щозалежить від вологості ґрунту;

гз- радіус заряду, м.

Значення відносного радіуса зони максимального ущільнення наведено в табл. 7.4 (додаток 28).

1. Для приведення ґрунту в нестійкий стан на початку робіт у ґрунтовий масив необхідно подати під напором воду через дренажні свердловини, доводячи товщу ґрунту, яку оброблюють, до граничної вологості, що становить 0,8 від вологості водонасичення.

Нагнітання води в масив дозволяється виконувати за тиском 0,05 - 0,5 МПа, що передбачає її фільтрацію зі швидкістю в межах 0,5 - 3,0 м/год.

1. Після замочування обсадні труби необхідно видалити зі свердловин, усе інше обладнання прибрати за межі небезпечної зони. Дозволяється залишити лише транспортні труби, через які виконують заряджання. Під час вибухових робіт ґрунт з ослабленими внутрішніми зв'язками необхідно піддавати багатократному впливу вибухових хвиль з інтервалами між вибухами в кілька секунд. Таких вибухів необхідно виконати до 4000 - 6000 на кожному гектарі площі, що ущільнюють.
2. Ущільнення ґрунтів природної вологості вибухом системи подовжених

свердловинних зарядів

1. На відміну від гідровибухового способу вибух системи подовжених зарядів необхідно виконувати в ґрунтовому масиві природної вологості без попереднього його замочування.

Верхній торець вертикального свердловинного заряду необхідно розміщувати на глибині hT від поверхні таким чином, щоб у результаті вибуху цілик над зарядом обвалився у порожнину. Для цього hT визначають за формулою

hT = (60 + 70Н, м,(7.15)

деГз- радіус заряду, що визначається радіусом зарядної камери або радіусом патрона ВР, м.

Стіни отриманих вибухових порожнин частково осипаються в результаті пульсації газового пухиря. Після проведення вибухових робіт порожнини засипають непросадним матеріалом (піском, пісково-гравійною сумішшю, гравієм) з одночасним його замочуванням. У процесі замочування ма- лостиснений матеріал разом із ґрунтом, що осипався в порожнину під час вибуху, додатково ущільнюється. Ущільнення лесових ґрунтів вибухом вертикальних циліндричних зарядів виконується на всю глибину просадної товщі Нп.

1. Свердловини на майданчику необхідно розташовувати у шаховому або квадратному порядку на відстані ас, що визначається відповідно до формули (7.14).

1. Лінійна маса циліндричного заряду визначається за формулою

(7.16)

де Кг - коефіцієнт, що залежить від щільності сухого ґрунту (скелета ґрунту),

e - енергетичний коефіцієнт або відношення питомих енергій, що застосовують, та еталонної ВР.

1. Для заряджання свердловин необхідно застосовувати водостійкі патроновані або гранульовані ВР. Повинні застосовуватися патрони діаметром 36 - 120 мм, довжиною 250 - 500 мм і масою 0,25 - 5,0 кг. При застосуванні патронованих ВР діаметр свердловини повинен бути більшим на 15 - 20 % від діаметра патронів.
2. 1. Перед зарядженням необхідно перевірити діаметр і глибину свердловин, для чого опускають на шнурі вантаж відповідного діаметра, що має вільно проходити по всій глибині свердловин. Потім у свердловинах першої серії розміщуються заряди з укладеними по глибині двома нитками ДШ або детонувального хвилеводу. Підривання виконується електричним способом. Відстань між одночасно підірваними зарядами повинна бути не менше 270 радіусів заряду.
   2. Після проведення вибухів першої серії, вимірювань і засипання порожнин малостисненим матеріалом у них подають воду та замочують дренувальний матеріал, а через нього - і обсипаний в порожнини розпушений лесовий ґрунт. Після цього бурять свердловини II серії та повторюють операції до закінчення ущільнення всієї ділянки. Засипання порожнин малостисненим матеріалом ведуть до рівня 0,5 м вище відмітки закладання фундаментів майбутньої споруди. У разі перерви в роботі з метою додержання правил безпеки порожнини необхідно закривати тимчасовими щитами.