перевірити положення обвідного клапана біля калорифера (обвідний клапан у теплий період року повинен бути повністю відкритий, а в холодний і перехідний періоди знаходитися в положенні, визначеному під час регулювання системи); включити зрошувальну камеру;
відкрити утеплений клапан на повітроприймальному отворі; перевірити (візуально) стан вентилятора і включити його;
через 15-20 хвилин після початку роботи системи вентиляції перевірити показання термометрів і манометрів, встановлених на трубопроводах теплоносія калорифера;
перевірити температуру і відносну вологість повітря, яке надходить у приміщення, та у разі відхилення від параметрів, які зазначені в проектній документації на дане приміщення, відрегулювати систему.
- Послідовність виключення припливних систем вентиляції: виключити вентилятор;
закрити утеплений клапан на повітроприймальному отворі (у перехідний і холодний періоди року);
виключити зрошувальну камеру; виключити фільтр.
- Послідовність включення витяжних систем вентиляції:
перевірити щільність закриття дверей і люків камер, повітроводів і пилоуловлювачів;
перевірити стан шламової системи мокрих пилоуловлювачів, відкрити вентилі на водопроводі;
перевірити справність дії затвора циклонів, струшувальних та пиловідвідних механізмів рукавних фільтрів;
перевірити положення дроселювальних пристроїв на магістральному повітроводі, в місцевих відсмоктувачах і відгалуженнях вентиляційної мережі (положення повинно відповідати установленому після регулювання системи);
включити вентилятор і переконатися в його нормальній роботі.
- Послідовність виключення витяжних систем вентиляції: виключити вентилятор;
закрити вентиль на водопроводі, що подає воду в систему мокрих пилоуловлювачів.
- Пуск і виключення калориферних установок і зрошувальних систем
- Послідовність включення калориферних установок, що працюють на воді: закрити пристрій для спуску в нижчих точках трубопроводу калориферної
установки;
відкрити запірну і регулювальну арматуру на зворотному трубопроводі; перевірити, чи відкриті повітровипускні пристрої у верхніх точках обв’язки калориферів, і закрити їх після появи струменя води;
відкрити запірну арматуру на живильному трубопроводі;
перевірити, чи немає підтікання в калорифері, трубопроводі і арматурі (за наявності усунути їх);
включити вентилятор після досягнення температури теплоносія, яка необхідна за графіком регулювання теплопостачання.
- Послідовність виключення калориферних установок, що працюють на воді: закрити запірну арматуру на живильному трубопроводі;
закрити запірну арматуру на зворотному трубопроводі;
відкрити повітровипускні пристрої і пристрої для спуску води в нижчих точках обв’язки калорифера (у разі відключення на тривалий період).
- Послідовність включення калориферних установок, що працюють на парі під тиском до 0,03 МПа:
відкрити повітряний кран;
відкрити запірну арматуру на конденсаційних лініях;
відкрити (поступово) вентилі на паропроводі;
закрити повітряний кран після випуску повітря і появи пари.
- Послідовність виключення калориферних установок, що працюють на парі під тиском до 0,03 МПа:
закрити запірну арматуру на паропроводі; закрити запірну арматуру на конденсатовідводі; відкрити повітряний кран;
вивернути пробку з нижньої частини водяного затвору і спустити конденсат (у разі виключення на тривалий період); загвинтити пробку.
- Послідовність включення калориферних установок, що працюють на парі під тиском понад 0,03 МПа:
закрити основну лінію конденсатовідводу і відкрити обвідну лінію; відкрити контрольний вентиль після конденсатовідводу; відкрити повністю вентиль на загальному паропроводі калорифера; закрити контрольний вентиль після випуску повітря і появи пари; закрити обвідну лінію на конденсатовідводі і відкрити його основний прохід.
- Послідовність виключення калориферних установок, що працюють на парі під тиском понад 0,03 МПа:
закрити запірну арматуру на живильному паропроводі; відкрити обвідну лінію конденсатовідводу; закрити основний прохід конденсатовідводу;
вивернути пробку в нижній частині конденсатовідводу для спуску конденсату (у разі відключення на тривалий період).
- Послідовність включення зрошувальних камер: закрити засувку для спуску води з піддона;
відкрити вентиль на лінії, що подає воду, і заповнити піддон водою; включити насос, що подає воду у зрошувальну камеру; відрегулювати засувкою тиск води перед форсунками; перевірити роботу форсунок; у разі засмічення очистити форсунки.
- Послідовність виключення зрошувальних камер: вимкнути насос;
закрити вентиль на лінії, що подає воду у піддон; відкрити засувку для випуску води з піддона.
- КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ
- Загальні критерії
- Допустимі відхилення від проектних величин не повинні перевищувати:
±10% — за витратою повітря, що проходить крізь повітророзподілювальні пристрої
загальнообмінних установок вентиляції і кондиціювання повітря, за умови забезпечення необхідного підпору (розрідження) повітря в приміщенні;
±10% — за витратою повітря, що видаляється крізь місцеві відсмоктувачі та подається крізь душувальні патрубки («Внутренние санитарно-технические системы» (СНиП 3.05.01-85));
±5% — за відносною вологістю припливного повітря, що подається в приміщення;
±2% — за температурою повітря, що подається у холодний період року.
- Допустима величина втрат і підсосів повітря крізь нещільність повітроводів не повинна перевищувати значень відповідно до вимог пункту 4.117 СНиП 2.04.05-91.
- Різниця між діаметром отвору в стінці корпусу і діаметром вала вентиляторів низького і середнього тиску не повинна перевищувати значень відповідно до вимог «Вентиляторы радиальные общего назначения. Общие технические условия» (далі — ГОСТ 5976-90):
4 мм — для вентиляторів до № 6;
8 мм — для вентиляторів від № 6 до № 12;
12 мм — для вентиляторів більше № 12.
- Осьовий і радіальний зазори між робочим колесом і вхідним патрубком для радіальних вентиляторів, робочим колесом і корпусом для осьових вентиляторів повинні складати не менше 0,01 від діаметра робочого колеса в усіх точках кола. Схеми аеродинамічних зазорів радіальних вентиляторів та схема аеродинамічного зазору осьового вентилятора наведені в додатку 4.
- Середньоквадратичне значення віброшвидкості вентиляторів, незалежно від виду балансування робочих коліс, шківів і муфт, не повинно перевищувати 6,3 мм/с відповідно до вимог ГОСТ 5976-90.
- Значення радіального биття робочих коліс вентиляторів, які заміряні на зовнішніх кромках дисків, повинні бути в межах полів допусків 14-го квалітету відповідно до вимог «Основные нормы взаимозаменяемости. Единая система допусков и посадок. Общие положения, ряды допусков и основных отклонений» (ГОСТ 25346-89).
- Величина осьового биття робочого колеса вентилятора, заміряна на зовнішніх кромках дисків, повинна бути не більше подвійної величини радіального биття.
- Питомий об’ємний опір матеріалів деталей і вузлів проточної частини вибухозахищених вентиляторів не повинен перевищувати 105 Омм.
- Відхилення осі робочого колеса вентилятора від горизонталі не повинно перевищувати 0,5 мм на кожен метр.
- Гранична температура корпусу підшипника не повинна перевищувати граничнодопустиму температуру, вказану у технічній документації на виріб.
- Вентилятор і електродвигун повинні бути заземлені відповідно до вимог «ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление» (ГОСТ 12.1.030-81) і «ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности» (далі — ГОСТ 12.2.007.0-75).
- Вентилятори повинні мати заземлювальний затиск і знак заземлення, виконані відповідно до вимог «Изделия электротехнические. Зажимы заземляющие и знаки заземления. Конструкция и размеры» (ГОСТ 21130-75) та ГОСТ 12.2.007.0-75.
- У калориферах допускається заглушати не більше 15% усіх трубок. У разі більшої кількості дефектних трубок калорифери не ремонтують, а замінюють.
- Експлуатація вибухозахищених вентиляторів у приміщеннях, схильних до коливань з віброшвидкістю більше 2 мм/с, не допускається.
- Робочі колеса повинні бути динамічно відбалансовані. Допустима залишкова неврівноваженість робочих коліс після балансування не повинна перевищувати значень відповідно до вимог ГОСТ 5976-90.
- Допустимі спрацювання стінок проточної частини вибухозахищених вентиляторів не повинні перевищувати 50% їх товщини, а допустимі спрацювання робочого колеса — не більше 30% їх товщини.
- Натяг приводних ременів необхідно оцінювати за зниженням частоти обертання робочого колеса вентилятора, яке повинно становити не менше 96% від проектного.
- Натяг приводних ременів слід регулювати відповідно до вимог «Ремни приводные клиновые нормальных сечений. Технические условия» (ГОСТ 1284.2-89).
- Вимоги до експлуатації ременів
- Передача клиновими ременями здійснюється одним або декількома ременями. Під час роботи клинових ременів у канавках шківів контакт повинен здійснюватися тільки між бічними (робочими) поверхнями ременів і шківів.
- Технічні вимоги, розраховані діаметри, профілі канавок шківів повинні бути виконані відповідно до вимог «Шкивы для приводных клиновых ремней нормальных сечений. Общие технические условия» (ГОСТ 20889-88).
- Ремені встановлюють на шківи ручним способом у ненапруженому стані без застосування будь-яких інструментів.
- Вали шківів передачі повинні бути розташовані паралельно, а канавки шківів — одна проти одної. Непаралельність осі шківів не повинна перевищувати 1 мм на 100 мм довжини. Осьовий зсув канавок шківів допускається не більше 2 мм на кожний метр міжосьової відстані.
- Канавки шківів повинні бути чистими: на них не повинні потрапляти мастило, розчинники й інші речовини. Шківи не повинні фарбуватися.
- Натяг ременів під час експлуатації необхідно періодично контролювати і регулювати, особливо протягом перших 48 годин роботи.
Натяг гілки одного ременя F0, H, для передачі із закріпленими валами обчислюють за формулою
де:P— потужність, яка передається на приводному валу передачі, кВт;
— коефіцієнт динамічності і режиму у разі однозмінної роботи відповідно до вимог Cp«Ремни приводные клиновые нормальных сечений. Передаваемые мощности» (далі —
ГОСТ 1284.3-80);
K—число ременів у передачі;
V—окружна швидкість ременя, м/с;
Ca—коефіцієнт кута обхвату відповідно до вимогГОСТ1284.3-80;
в—коефіцієнт, що враховує вплив відцентровихсил(табл.1), Нс/м2.
Таблиця 1. Залежність коефіцієнта в від перетину ременя
Перетин ременя
|
Z (0)
|
A
|
В(Б)
|
С(В)
|
D(T)
|
Е(Д)
|
EO(E)
|
в, Нс/м2
|
0,06
|
0,1
|
0,18
|
0,3
|
0,6
|
0,9
|
1,5
|
Натяг ременя контролюють за прогином гілки f під впливом певної сили Q (креслення):
Прогин гілкиf мм, повинен дорівнювати
де a — міжосьова відстань, мм.
£ =
Силу Q, H, обчислюють за формулами: для нового ременя
16
для приробленого ременя
де:C—
С0 -
коефіцієнт, який дорівнює 1,2... 1,4;
додатковий натяг, який залежить від перетину ременя, конструкції і використаних матеріалів (табл. 2).
Таблиця 2. Залежність коефіцієнта С0 від перетину ременя
Перетин ременя
|
Z (0)
|
A
|
В(Б)
|
С(В)
|
D(r)
|
Е(Д)
|
EO(E)
|
Co, H
|
20
|
40
|
60
|
150
|
320
|
470
|
780
|
- У разі виходу з ладу одного ременя необхідно знімати весь комплект. Використання нових ременів з ременями, які використовувались, не допускається. Ремені, які використовувались, підбираються окремими комплектами.
- Відмовою ременя вважається досягнення ним граничного стану: обриву, тріщин завглибшки до несучого шару, розшарування більше ніж на 1/3 довжини, неможливість компенсації подовження в приводі машини.
- Середній ресурс ременів під час експлуатації в середньому режимі роботи не менше 2500 годин.
- Застосування натяжних роликів у клиноремінних передачах необхідно уникати. У разі необхідності ролики розташовують усередині контуру передачі на веденій гілці ременя.
- Ремені повинні зберігатися на полицях, стелажах або піддонах у затемненому приміщенні за температури від 0° С до 25° С на відстані не менше 1 м від нагрівальних приладів.
- Під час зберігання ременів необхідно уникати дії масел, бензину та інших речовин, що руйнують гуму.
Допускається зберігати і транспортувати ремені за температури від мінус 25° С до 30° С протягом одного місяця.
- Монтаж ременів після транспортування і зберігання за мінусової температури допускається проводити тільки після витримки їх протягом не менше 30 хв. за температури від 15° С до 25° С, або не менше 10 хв. і не більше 30 хв. за температури (55 ± 5)° С.
- У вибухонебезпечних приміщеннях необхідно застосовувати ремінні передачі, виконані з матеріалів, що мають питомий об’ємний електричний опір не більше 10 Омм, зокрема антиелектростатичні клинові ремені.
- Під час використання ременів, виготовлених з матеріалів з питомим об’ємним електричним опором більше 105 Ом м, слід застосовувати один із способів запобігання небезпечній електризації: