Страница 4: ДБН В.2.2-24:2009. Будинки і споруди проектування висотних житлових і громадських будинків (32375)

• у вигляді збірних тонкостінних залізобетонних панелей (шкаралуп), які виготовляються із конструкційних важких або легких бетонів класу за міцністю на стиск не нижче В25 і марки за морозостійкістю не нижче 150 та теплоізолюючої конструкції (одношарової з легких теплоізоляційних бетонів або двошарової з теплоізоляційним шаром із легких плитних утеплювачів та внутрішнього шару із цегли або ніздрювато-бетонних блоків);
• із дрібноштучних матеріалів у вигляді двошарової конструкції з зовнішнім шаром із цегли або інших облицювальних виробів та внутрішнім шаром із легких теплоізоляційних бетонів або тришарової конструкції із зовнішнім шаром із цегли або інших облицювальних виробів, середнім шаром із ефективного утеплювача та внутрішнім шаром із цегли або ніздрювато-бетонних блоків. Обпирання ненесучих зовнішніх стін із дрібноштучних матеріалів необхідно виконувати на несучі конструкції, в тому числі на перекриття або на спеціальні балки. Необхідно забезпечити надійне закріплення ненесучих зовнішніх стін до несучих конструкцій.

1. Перекриття слід виконувати у вигляді нерозрізної монолітної залізобетонної плити. При розмірах чарунки плити більше ніж 6 м х 6 м товщину плити рекомендується приймати не менше 200 мм. При відстанях між опорами плити більше 7,2 м плиту перекриття рекомендується підсилювати капітелями або балками (ребрами). Не слід влаштовувати вентиляційні шахти та інші отвори у зонах умовних (арматурних) балок плоских перекриттів.
2. Розрахунки конструкції плити мають враховувати додаткові зусилля, які виникають в результаті різниці вертикальних деформацій у стінах і колонах (пілястрах) при їх розміщенні в безпосередній близькості, і зусилля, які можуть виникнути у разі аварійної ситуації. При цьому необхідно враховувати протипожежні вимоги та рекомендації, викладені в додатку Т.

Міцність бетону плит слід призначати з урахуванням вимог міцності на продавлювання в місцях обпирання, як правило, без використання поперечного армування.

Деформативність (прогини) плит слід обмежувати згідно з ДСТУ Б В. 1.2-3 з урахуванням конструктивних вимог.

Для забезпечення міцності місць обпирання плит на крайні вертикальні несучі конструкції при скручуванні каркаса висотного будинку рекомендується в створі вертикальних несучих конструкцій по зовнішньому периметру влаштовувати ребра.

1. Відстані між температурно - усадочними швами у висотних будинках слід приймати згідно з "Пособием по проектированию бетонных и железобетонных конструкций из тяжелых и легких бетонов без предварительного напряжения арматуры" до чинних нормативних документів або на основі розрахунку, що враховує умови зведення висотного будинку. Границі температурно-усадочних швів висотного будинку слід влаштовувати, за можливості, по протипожежних відсіках чи окремих секціях будинку.

Температурно-усадочні шви можуть розрізати на відсіки як весь будинок, включаючи фундаменти, так і тільки наземні частини будинку. При сполученні температурно-усадочних швів з осадочними швами розрізання будинку на всю висоту обов’язкове.

Деформаційні шви (у разі необхідності їх улаштування) мають розрізати наземну, підземну, в тому числі фундаментну частину будинку. У місцях деформаційних швів слід застосовувати подвійні вертикальні елементи (колони, діафрагми жорсткості тощо) згідно з чинними нормативними документами.

1. При плоскому даху несучу частину покриття необхідно виконувати з бетону класу не нижче В25. Товщина плити визначається за розрахунком, де повинні враховуватися, за необхідності, навантаження від гелікоптера. В якості утеплювача необхідно застосовувати жорсткий негорючий Матеріал, наприклад, жорстку мінераловатну плиту із базальтового волокна з коефіцієнтом теплопровідності і товщиною згідно з теплотехнічним розрахунком. По утеплювачу слід влаштовувати армовану стяжку, а по стяжці укладати гідроізоляційний килим.
2. Зовнішні стіни висотного будинку, крім загальних вимог, у відповідності з чинними нормативними документами повинні:

• сприймати значні та змінні по висоті вітрові навантаження, в тому числі їх пульсаційну складову у відповідності з ДБН В. 1.2-2;
• відповідати підвищеним вимогам щодо вогнестійкості зовнішніх огороджувальних конструкцій у висотних будинках;
• відповідати вимогам щодо рівня теплового захисту будинків у залежності від їх висоти згідно з розділом 6 даного документа;
• мати довговічність теплоізолюючого шару, яка дорівнює довговічності огороджувальних конструкцій. В іншому випадку конструкція зовнішньої огорожі повинна забезпечувати можливість проведення ремонту або заміну теплоізолюючого шару.

Довговічність огороджувальних конструкцій повинна бути зазначена на архітектурних кресленнях проекту висотного будинку.

1. Використання фасадних теплоізоляційно-опоряджувальних систем у висотних будинках дозволяється за наявності сертифіката відповідності та (або) технічного свідоцтва, зокрема, із характеристиками пожежної небезпеки та за погодженням з органами державного нагляду.
2. Вузли кріплення навісних зовнішніх стін (або зовнішніх шарів несучих стін) та вітражів до несучих конструкцій будинку не повинні перешкоджати вільним деформаціям стін при темпе- ратурно-вологісних впливах та повинні виключати передачу зусиль від несучих конструкцій на навісні.
3. Кріплення навісних зовнішніх стін до несучих конструкцій висотного будинку рекомендується виконувати за допомогою болтових з’єднань.
4. Для огороджувальних конструкцій зовнішніх стін можна використовувати важкий або легкий конструкційний бетони.
5. Конструкції вікон, вітражів та їх вузли кріплення до несучих конструкцій повинні розраховуватись на міцність та деформативність при дії вертикальних та горизонтальних вітрових навантажень.
6. Жорсткість конструктивних елементів вікон та вітражів при розрахунку на дію вітру повинна відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-23 та ДСТУ Б В.1.2-3. Товщина скла повинна прийматись згідно з ДСТУ Б В.2.6-23 у залежності від площі та співвідношення сторін поля скла і величини навантажень від вітру. Конструкції вікон та вітражів і характеристики скла повинні забезпечити 'їх безпечну експлуатацію.
7. Термічний опір проникненню повітря зовнішніх вікон та балконних дверей, а також вхідних дверей у квартири має відповідати вимогам ДБН В.2.6-31. Вікна рекомендується облаштовувати регульованими вентиляційними пристроями.
8. Значення допустимого рівня шуму, вібрації та звукоізоляції огороджувальних конструкцій і перекриттів у приміщеннях будинку повинні відповідати вимогам СНиП II-12.
9. Довговічність конструкцій слід забезпечити шляхом захисту їх від корозії, в тому числі:

• сталевих конструкцій - виконанням антикорозійного покриття згідно зі СНиП 2.03.11;
• сталевої арматури залізобетонних конструкцій - забезпеченням необхідної товщини захисного шару бетону підвищенням його щільності, обмеженням ширини розкриття тріщин;
• гнучких металевих зв’язків зовнішніх стін - виконанням їх із корозійностійкої сталі з розрахунковим строком служби не менше проектного строку служби зовнішньої огорожі;

- закладних деталей та елементів їх з’єднання - шляхом замонолічування бетоном класу не нижче проектного класу бетону несучих конструкцій.

1. Для забезпечення необхідної довговічності конструкцій необхідно передбачати захист від блискавки та заземлення висотного будинку згідно з чинними нормативними документами.

5 ІНЖЕНЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ

Водопостачання і водовідведення

5Л Проектування систем водопостачання і водовідведення висотних будинків здійснюється згідно зі СНиП 2.04.01 і СНиП 2.04.02 та іншими чинними нормативними документами із урахуванням положень цих Норм.

1. Системи господарсько-питного (холодного і гарячого) та протипожежного водопостачання необхідно зонувати в залежності від результатів гідравлічного розрахунку та з урахуванням висоти протипожежних відсіків згідно з 9.11. Зонне водопостачання передбачається в будинках з висотою, .а якої створюється тиск на нижньому поверсі вище 0,45 МПа. При зонуванні систем водопостачання інженерні комунікації, насосне та інше обладнання необхідно влаштовувати окремо для кожної зони. Заданий тиск необхідно підтримувати в автоматичному режимі за допомогою управління параметрами насосних установок або регуляторами тиску згідно зі СНиП 2.04.01.
2. Для висотних будинків необхідно передбачати не менше двох водопровідних вводів, які приєднуються до зовнішньої кільцевої водопровідної мережі. При цьому кожен водопровідний ввід розраховується на 100 % розрахункових витрат води.
3. Напір води у системі водопостачання необхідно приймати за технічними характеристиками водорозбірної та змішувальної арматури або за паспортними даними обладнання, яке встановлюється, але не менше 0,075 МПа біля санітарно-технічних приладів.
4. Для забезпечення однакового тиску води на всіх поверхах зон холодного та гарячого водопостачання, а також покращання розподілення потоків по поверхах на відгалуженнях трубопроводів від стояків холодної та гарячої води до санітарно-технічних приладів необхідно встановлювати регулятори тиску в залежності від величини розрахункового тиску води на поверхах.
5. Розрахункові витрати холодної і гарячої води для господарсько-питних потреб визначаються згідно зі СНиП 2.04.01.
6. Транзитні магістральні трубопроводи холодної і гарячої води, стояки холодної і гарячої води, до яких приєднуються санітарно-технічні прилади (за винятком стояків, які призначені для підключення рушникосушильників), а також вузли обліку та запірно-регулювальну арматуру слід, як правило, розташовувати за межами житлових приміщень у комунікаційних шахтах із влаштуванням на кожному поверсі дверей, розміри яких повинні бути достатніми для обслуговування та проведення необхідних експлуатаційних робіт.

На вводах водопроводів холодної і гарячої води безпосередньо в квартирах житлових будинків або в приміщеннях громадського призначення необхідно встановлювати запірні пристрої.

1. Рушникосушильники необхідно підключати до подавальних трубопроводів гарячого водопостачання. За відповідного обґрунтування дозволяється встановлення рушникосушильників на циркуляційному трубопроводі гарячої води. Допускається встановлення рушникосушильників із електронагрівом. Необхідна потужність електричних рушникосушильників повинна бути врахована в загальній потужності електропостачання будинку.
2. На трубопроводах гарячої води необхідно передбачати компенсацію температурних подовжень. Всі стояки необхідно прокладати через міжповерхові перекриття в гільзах. У місцях перетинання комунікаціями протипожежних перешкод та конструкцій з нормативними межами вогнестійкості слід застосовувати ущільнювальні діафрагми згідно з ДБН B.U-7.
3. На вводах у квартири систем холодного та гарячого водопостачання рекомендується встановлювати зворотні клапани для унеможливлювання перетікання води з холодної мережі в гарячу і навпаки в зв’язку із використанням різноманітного сантехнічного обладнання з електронним управлінням (для душових кабін, біде та інших приладів).
4. Внутрішні будинкові системи господарсько-питного та протипожежного водопроводів у висотних будинках необхідно проектувати окремими.
5. Трубопроводи вводів водопроводу від місця врізання в зовнішню кільцеву мережу водопроводу до стіни висотного будинку при прокладанні їх у землі необхідно виконувати із високоміцних чавунних та сталевих труб, виготовлених із нержавіючої сталі, або із труб з внутрішнім антикорозійним покриттям.
6. Трубопроводи холодної води, окрім пожежних стояків, що прокладаються в каналах, шахтах, тунелях, технічних поверхах і підвалах та інших приміщеннях, необхідно ізолювати для запобігання конденсації вологи.
7. Для всіх трубопроводів систем гарячого водопостачання, окрім підведень до санітарно- технічних приладів, необхідно застосовувати теплову ізоляцію. Товщина шару теплоізоляції повинна прийматися не менше 10 мм.
8. Трубопроводи холодної та гарячої води (вертикальні і горизонтальні) необхідно виконувати з металевих труб (сталевих із надійним антикорозійним покриттям зовнішніх та внутрішніх поверхонь, із нержавіючої сталі та мідних). Водопровідні стояки дозволяється монтувати також із водогазопровідних труб із аналогічним антикорозійним покриттям.
9. Підведення трубопроводів від стояків до санітарно-технічних приладів і іншого обладнання в квартирах допускається виконувати з труб із полімерних матеріалів, які мають відповідний гігієнічний сертифікат або позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
10. Товщина стін труб вибирається в залежності від величини розрахункового тиску в системах водопостачання.
11. Проектування насосних станцій (установок) повинно виконуватись у відповідності зі СНиП 2.04.01 та СНиП 2.04.02 та вимогами інших чинних норм. Приміщення, які призначені для систем протипожежного водопроводу, повинні мати окремий вихід назовні або на сходову клітку, яка веде назовні. Насоси господарсько-питного водопостачання необхідно встановлювати на віб- рооснову, а з’єднання трубопроводів із патрубками насосів необхідно виконувати із застосуванням гнучких вставок або спеціальних гумових компенсаторів, призначених для зменшення шумів і вібрації та компенсації осьових або радіальних переміщень.
12. Кількість резервних насосних агрегатів необхідно приймати у відповідності зі СНиП 2.04.02. Насосні установки та інше обладнання систем водопостачання та водовідведення необхідно обладнувати комплексами автоматизації згідно з вимогами ДСТУ-Н Б В. 2.5-37.
13. Габарити приміщень для розташування насосних установок, трубопроводів, запірно-регулювальної арматури, електричних щитів, силового обладнання та комплексів автоматизації необхідно визначати у відповідності зі СНиП 2.04.02 та іншими нормативними документами, а також з урахуванням зручності експлуатації інженерного обладнання, розташованого в приміщенні насосної станції.
14. Приміщення насосних станцій можуть бути розташовані на підземних, проміжних та верхніх технічних поверхах або в прибудованих і окремо розташованих приміщеннях згідно зі СНиП-2.04.01 та ДБН В.2.3-15.
15. У приміщенні насосної станції можуть бути розташовані мембранні баки й інше необхідне обладнання. Насосні станції необхідно оснащувати інвентарними підйомно-транспортними засобами у відповідності зі СНиП 2.04.02.
16. Для забезпечення незалежності розрахункового тиску води в системі водопостачання від коливання тиску в централізованому водопроводі необхідно застосовувати насосні агрегати з регулювальним (частотним) приводом або регулятори тиску, які встановлюються перед насосами при дуже високому тиску в підвідному трубопроводі або його значних коливаннях із врахуванням рекомендацій заводів-виробників.
17. У місцях водорозбору необхідно забезпечити температуру гарячої води: