• на робочих місцях у приміщеннях, розташованих на висоті більше 26,5 м;
  • у приміщеннях із масовим перебуванням людей;
  • у готельних номерах;
  • в об’єктових пунктах пожежогасіння згідно з додатком П;
  • у пожежобезпечних зонах згідно з додатком С.

Обґрунтованість вибору типу і функціональних характеристик, а також кількості засобів захисту необхідно підтверджувати розрахунком.

Р.2 Робочі місця персоналу, що забезпечує евакуацію, необхідно оснащувати індивідуальними засобами захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі, а також засобами локального захисту (ЗЛЗ) від підвищених теплових впливів.

ДОДАТОК С (обов’язковий)

ПОЖЕЖОБЕЗПЕЧНІ ЗОНИ

С.1 Пожежобезпечні зони можуть бути виконані у вигляді спеціально обладнаних приміщень всередині будинків або на'їх покрівлі.

С.2 Пожежобезпечні зони повинні розташовуватися так, щоб люди, які не мають можливості евакуюватися на рівень землі, могли (з урахуванням їх мобільності і фізичного стану) досягти цієї зони за необхідний час евакуації.

С.З Площа пожежобезпечної зони, її місткість, а також параметри систем вентиляції визначаються розрахунком.

С.4 Несучі конструкції пожежобезпечних зон, що з’єднані з основними несучими конструкціями будинку, повинні бути передбачені так, щоб втрата вогнестійкості останніх не приводила до втрати вогнестійкості конструкцій зон.

С.5 Пожежобезпечні зони повинні відгороджуватися протипожежними перекриттями і стінами згідно з таблицею 9.1.

С.6 На входах у зони слід передбачати протипожежні тамбур-шлюзи з підпором повітря під час пожежі.

С.7 Пожежобезпечні зони повинні бути обладнані індивідуальними засобами захисту і рятування. а також засобами надання першої медичної допомоги.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИБОРУ КОНСТРУКТИВНИХ РІШЕНЬ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ НЕСУЧОЇ ЗДАТНОСТІ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ

ПІД ЧАС ПОЖЕЖІ

ТЛ Товщина захисного шару бетону в конструкції повинна бути достатньою для того, щоб захисний шар бетону прогрівся до температури не вище 300 °С, а пожежа не впливала на подальшу експлуатацію конструкції. При стандартній пожежі тривалістю 180 хв товщина захисного шару" бетону повинна бути не менше 60 мм. При цьому захисний шар бетону повинен мати армування у вигляді противідкольної сітки із стержнів діаметром 2-3 мм з вічками не більше 50 мм, що буде сприяти запобіганню вибухоподібного руйнування бетону.

Т.2 Температура прогрівання напруженої арматури під час пожежі не повинна перевищувати 100 °С для запобігання втраті попереднього напруження.

Т.З У колонах із поздовжньою арматурою в кількості більше чотирьох стержнів у перерізі частину стержнів доцільно встановлювати біля ядра перерізу колони, якщо це дозволяють зусилля, для максимально можливого віддалення арматури від поверхні, що нагрівається.

Т.4 Колони великого поперечного перерізу з меншим відсотком армування краще опираються вогневому впливу ніж колони меншого поперечного перерізу з більшим відсотком армування.

Т.5 Балки і колони з жорсткою арматурою всередині перерізу мають перевагу над балками, що армовані стержньовою арматурою, яка розташована біля поверхні, що нагрівається.

Т.6 У балках, за наявності арматури різного діаметра і різного рівня, арматуру більшого діаметра слід розташовувати якомога далі від поверхні, яка нагрівається під час пожежі.

Т.7 Краще використовувати широкі і невисокі балки ніж вузькі і високі. У якості основної арматури рекомендується використовувати більше двох стержнів, а частину основної арматури розміщувати в другому ряду, максимально віддаливши її від поверхні, що нагрівається.

Т.8 У плитах для запобігання випучуванню поздовжньої арматури при її нагріванні під час пожежі необхідно передбачити конструктивне армування хомутами і поперечними стержнями.

Т.9 Попередньо ненапружені балочні і плитні конструкції переважніші попередньо напружених.

ТЛО На опорах між сусідніми балками і між балкою і стіною повинен бути проміжок, який дозволить балці вільно подовжуватися в процесі вогневого впливу. Ширина проміжку повинна бути не менше 5 % прогону балки.

Т.11 Температурні шви необхідно заповнювати негорючими волокнистими матеріалами. Ширина температурного шва повинна бути не менше 0,15 % відстані між температурними швами.

МОНІТОРИНГ БУДІВНИЦТВА ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВИСОТНИХ БУДИНКІВ

У. 1 Призначення, мета та завдання моніторингу

У. 1.1 Моніторинг та спостереження за технічним станом висотних будинків і споруд житлово- громадського призначення є обов’язкового складовою частиною забезпечення умов безпеки при їх будівництві та експлуатації.

У. 1.2 Метою моніторингу є оцінка впливу природних, техногенних, антропогенних та інших факторів на будівельний об’єкт та навколишнє середовище в період будівництва та експлуатації, розроблення прогнозу змін стану об’єкта, своєчасне виявлення дефектів, попередження та усунення негативних процесів, уточнення результатів прогнозу і коригування проектних рішень.

У. 1.3 Завданням моніторингу є розроблення заходів щодо забезпечення надійності будівель та споруд v період їх будівництва та експлуатації, а також недопущення негативних змін навколишнього середовища, попередження й усунення дефектів конструкцій, здійснення контролю за виконанням розроблених та ухвалених заходів.

У.2 Склад моніторингу

У.2.1 За функціональним призначенням моніторинг поділяється на геолого-гідрологічний, об’єктний, еколого-біологічний та науковий аналіз отриманих результатів.

Геолого-гідрологічний моніторинг включає системи режимних спостережень за зміною стану ґрунтів, рівнів і складу підземних вод і за розвитком деструктивних процесів: ерозії, зсувів, карстово- суфозійних явищ, осідання земної поверхні тощо.

Об’єктний моніторинг включає всі види спостережень за станом основ, фундаментів, конструкцій підземної і наземної частин об’єкта нового будівництва та будинків, підземних споруд і об’єктів інфраструктури, що його оточують.

Еколого-біологічний моніторинг включає системи спостережень за зміною навколишнього природного середовища, радіаційної обстановки тощо.

Науковий аналіз отриманих результатів включав оцінку результатів спостережень, виконання розрахункових прогнозів, порівняння прогнозованих величин параметрів з результатами вимірів, вжиття заходів щодо попередження або усунення негативних наслідків шкідливих впливів і недопущення збільшення інтенсивності цих впливів.

Гідрогеологічний моніторинг передбачає контроль стану навколишнього середовища, а саме:

  • рівня підземних вод;
  • п’єзометричного тиску води у ґрунтовому масиві;
  • витрати води, пов’язані з фільтрацією;
  • визначення коефіцієнта фільтрації;
  • температури ґрунтів у масиві;
  • хімічного складу, температури і каламутності профільтрованої води в дренажах та колекторах;
  • ефективності роботи дренажних водопонижувальних та протифільтраційних систем.

Об’єктний моніторинг передбачає контроль стану основ, фундаментів, конструкцій підземної

і наземної частин об’єкта нового будівництва та будинків, підземних споруд і об’єктів інфраструктури, що його оточують.

Моніторинг основ, фундаментів та підземних конструкцій передбачає:

  • геодезичні вимірювання переміщень та контроль за технічним станом будинків, підземних споруд і об’єктів інфраструктури, що оточують об’єкт будівництва;
  • геодезичні вимірювання переміщень фундаментів висотної будівлі чи споруди, а також базових реперів, розташованих у межах можливого впливу будівництва: вертикальних переміщень (осадок, підйомів), горизонтальних переміщень (зсувів), кренів і нерівномірних вертикальних переміщень;
  • поопераційний геодезичний контроль точності монтажу конструктивних елементів;
  • вимірювання коливань підземних конструкцій за наявності динамічних впливів;
  • контроль деформаційно-напруженого стану основ, фундаментів та несучих конструкцій підземної частини;
  • фіксація та спостереження за виникненням і розкриттям тріщин;
  • контроль за станом огороджувальних підземних конструкцій, їх вологістю та станом гідроізоляції;
  • вимірювання пошарових деформацій ґрунтів основи та осідання земної поверхні в межах можливого впливу будівництва; фіксацію змін фізико-механічних характеристик властивостей ґрунтів.

Моніторинг конструкцій наземної частини будівлі передбачає:

  • геодезичні вимірювання переміщень висотної будівлі чи споруди: вертикальних переміщень (осадок, підйомів), горизонтальних переміщень (зсувів), кренів і нерівномірних вертикальних переміщень;
  • поопераційний геодезичний контроль точності монтажу конструктивних елементів;
  • контроль деформаційно-напруженого стану несучих конструкцій (колон, пілонів, ригелів та залізобетонного каркаса в цілому);
  • контроль стану огороджувальних конструкцій;
  • вимірювання коливань під впливом динамічних навантажень (вітрові, сейсмічні, температура навколишнього середовища, динамічні навантаження техногенного характеру);
  • фіксація та спостереження за виникненням і розкриттям тріщин;
  • контроль геометричних розмірів та перерізів стін;
  • контроль деформації стін;
  • контроль несучих елементів перекриття та їх сполучень (навантаження, геометричні розміри та деформації);
  • контроль стану балконів, еркерів, лоджій, сходів, крокв та інших конструктивних елементів.

Еколого-біологічний моніторинг передбачає контроль за можливою зміною навколишнього

природного середовища. Необхідно контролювати наступні природні й техногенні фактори, що сприяють погіршенню екологічної обстановки:

  • зміну рівня підземних вод;
  • забруднення ґрунтів і підземних вод;
  • газовиділення;
  • радіаційне випромінювання;
  • техногенні фізичні поля;
  • вібраційні й ударні впливи.

Оцінку можливих коливань і вібрацій необхідно виконувати не тільки з огляду їх впливу на будівлю, але й на людей.

У.З Організація та проектування робіт із проведення моніторингу

У.3.1 Моніторинг є складовою частиною робіт науково-технічного супроводу нового будівництва згідно з ДБН В. 1.2-5. Його повинні здійснювати спеціалізовані організації, що займаються питаннями науково-технічних досліджень, розроблення проектних рішень і технології виконання робіт.

У.3.2 Проект та програму моніторингу розробляють за технічним завданням, яке складає організація, що проводить моніторинг, погоджує генеральний проектувальник та затверджує замовник.

Обсяг параметрів, що контролюються, встановлюється проектувальником при розробленні технічного завдання на проведення моніторингу.

Програма моніторингу деталізує загальні положення, що викладені в технічному завданні, передбачає склад спостережень, обсяги робіт, методи виконання спостережень у залежності від конкретних умов будівництва, визначає принципи побудови системи моніторингу, вибір основних її елементів та блоків, конкретизує вимоги до технічних характеристик системи.

На стадії проектування повинні бути визначені:

  • основні експлуатаційні вимоги до об’єктів;
  • прогноз розрахункових величин деформацій і навантажень;
  • уточнені вимоги до технічних характеристик системи моніторингу на основі прогнозу розрахункових величин параметрів, що контролюються;
  • склад та конструкція системи моніторингу;
  • схема розташування системи моніторингу на об’єкті;
  • конструкція вузлів кріплення елементів системи моніторингу;
  • технологія виконання робіт із моніторингу;
  • методика обробки та аналізу отриманих даних.

При розробленні схеми розташування системи моніторингу на об’єкті та конструкції вузлів кріплення елементів системи моніторингу необхідно забезпечити облаштування пунктів установки елементів системи моніторингу на конструкціях будівлі чи в інших місцях, в залежності від функціонального призначення відповідних елементів. За необхідності створення базових вимірювальних пунктів вони повинні бути організовані за межами впливу будівництва на параметри, що контролюються.

Облаштування системи моніторингу має забезпечити захист ЇЇ елементів від пошкоджень у процесі будівництва та експлуатації будівлі. Місця установки елементів системи мають бути розташовані в монолітних залізобетонних або цегляних нішах, що унеможливлюють несанкціонований доступ, або в металевих контейнерах, що зачиняються на замок.

Місця установки елементів системи мають бути забезпечені електроживленням та системою зв’язку з пунктом збору інформації.

Проектом має бути передбачено приміщення пункту збору інформації, яке може бути об’єднане з диспетчерською.

У випадку, якщо параметри, що контролюються, перевищують допуск на величину більше за обумовлену, має бути включена система аварійного оповіщення.

На стадії будівництва установлюються системи спостережень, проводяться спостереження та науковий аналіз отриманих результатів.

Моніторинг, як правило, необхідно здійснювати з використанням комплексних автоматизованих систем.

Використовувані для спостережень прилади й устаткування повинні бути сертифіковані, калібровані або атестовані відповідно до вимог нормативних документів .

На стадії експлуатації виконується моніторинг основ, фундаментів, підземних конструкцій та конструкцій наземної частини будівлі, а також геодезичні вимірювання переміщень та контроль за технічним станом будинків, підземних споруд і об’єктів інфраструктури, що оточують об’єкт будівництва протягом стабілізаційного періоду, якщо інше не передбачено проектом.

Передбачені проектом стаціонарні автоматичні системи моніторингу мають, за можливості, функціонувати протягом часу експлуатації об’єкта.

У,4 Форма звітності при проведенні робіт із моніторингу