Доцільно також використання результатів статичного зондування для оцінки шарів ґрунту з наближеною несучою здатністю. Для попередньої оцінки несучої здатності паль рекомендується використовувати дані, наведені в нормативній літературі, особливо якщо дані враховують досвід будівництва в даному регіоні.

За результатами оцінки несучої здатності ґрунтів повинні бути визначені розміри частин дослідної палі. Необхідно враховувати, що ці частини дослідних паль залежно від схеми випробувань (кожна окремо або кілька частин спільно) повинні працювати як дослідна, так і анкерна конструкція.

Для проектування подібних випробувань гіаль особливо важливим є задушення експертних організацій із відповідним досвідом.

З урахуванням несучої здатності визначається несуча здатність за матеріалом для частин палі, а також потужність і кількість гідравлічних домкратів.

При проектуванні випробувань необхідно враховувати, що для їх успішного проведення розрахункова несуча здатність матеріалу частини палі повинна бути вище ніж максимальна передбачувана несуча здатність частини палі по ґрунту.

Л.З Методика проведення випробувань

Методика випробувань зводиться до того, що одна частина вдавлюється домкратом, інша є анкерною конструкцією. При цьому застосування іншої анкерної палі, як при класичному статичному випробуванні, не потрібно.

При проведенні випробувань особлива увага повинна приділятися контролю за деформаціями. Для зменшення впливу температури на вимірювальні інструменти місце проведення випробування повинне бути захищене від кліматичного впливу.

У кожній із частин палі по всій її довжині встановлюються тензометри, які передають дані на поверхню. У результаті комп’ютерної обробки даних визначається деформація бетону, що відповідно враховується при розрахунку несучої здатності ґрунтів. Для контролю загальних деформацій у конструкції дослідної палі встановлюється екстензометр. На рівнях установки домкратів також передбачаються прилади для виміру переміщень.

Дані цих приладів також передаються на поверхню й підлягають комп’ютерній обробці. Таким чином, можливе визначення деформації по всій довжині фрагмента, що працює на тертя по боковій поверхні і забезпечує диференційований розрахунок цього параметра залежно від глибини сегмента палі.

Проведення випробувань палі за вищеописаними схемами вимагає науково-технічного супроводу.

У більшості випадків не рекомендується використовувати дослідну палю як елемент фундаментної конструкції. Після проведення випробувань частини палі можуть розглядатися як елементи фундаментної конструкції лише в тому випадку, якщо верхній сегмент палі дорівнює довжині палі й передбачається проведення додаткових заходів, наприклад, ін’єктування цементним розчином в області розташування домкратів. При цьому потрібно враховувати, що несуча здатність палі по ґрунту зменшується. Для контролю цілісності матеріалу палі необхідно провести випробування бетону неруйнівним способом.

Л.4 Обробка результатів випробувань

Результатом випробувань палі є наступні графіки: графік залежності деформацій і навантажень для кожної частини, графік деформації частини палі залежно від часу й графік прикладання навантаження залежно від часу. На основі цих графіків є можливість визначення максимального тертя по боковій поверхні для шарів ґрунтів і максимальної несучої здатності під нижнім кінцем палі. На основі результатів таких випробувань можливий новий варіант розрахунку фундаменту, коли в результаті натурних випробувань стає відома не загальна несуча здатність палі із заздалегідь визначеними розмірами, а точне розуміння окремих її складових для визначених шарів ґрунту. Для побудови графіка загальної несучої здатності частин палі і деформацій, що відповідають прикладеному навантаженню, необхідно підсумувати загальну несучу здатність під нижнім кінцем палі й тертя по всій боковій поверхні сегмента.

Отримані в результаті випробувань величини тертя по боковій поверхні й опору під нижнім кінцем палі можуть застосовуватися замість табличних. При цьому коефіцієнт надійності за ґрунтом може прийматися відповідно до проведених випробувань.

ПРОЇЗДИ І ПЛОЩАДКИ ДЛЯ ПОЖЕЖНОЇ ТЕХНІКИ І ВЕРТОЛЬОТІВ

МЛ Можливість кругового проїзду пожежної техніки повинна бути забезпечена навколо будинку, в тому числі до основних евакуаційних виходів із будинку і до виходів, що ведуть до ліфтів для транспортування пожежних підрозділів.

Доступ пожежних із автодрабин або автопідіймачів повинен бути забезпечений у кожне приміщення або квартиру з урахуванням технічних характеристик автодрабин і автопідіймачів. При цьому необхідно враховувати ширину і висоту стилобатної частини будинку.

Проїзди для пожежної техніки слід передбачати завширшки не менше 8 м на відстані не менше 8 м від стін будинку до внутрішнього краю проїзду.

Уклон проїздів у місцях установки автодрабин і автопідіймачів повинен бути не більше 6°. Радіуси поворотів проїздів для пожежних машин повинні бути не менше 18 м.

Конструкцію дорожнього покриття пожежного проїзду слід проектувати з урахуванням на розрахункове навантаження від автодрабини або автопідйомника: не менше 15 т на вісь, загальна маса - 53 т, тиск виносної опори - 13,9 кг/см2.

М.2 Площадки для оперативних транспортних засобів, що залучаються для пожежогасіння і рятувальних робіт, слід передбачати за завданням органів державного пожежного нагляду під час відведення земельної ділянки.

Пожежні проїзди і під’їзні шляхи, площадки для оперативних транспортних засобів повинні позначатися шляхом фарбування бордюрів проїзних шляхів у червоний колір стійкою світловід- бивною фарбою.

М.З Площадки для рятувальних кабін вертольотів необхідно передбачати на покрівлі будинків. При цьому необхідно передбачати огорожу покрівлі заввишки 1,5 м (для забезпечення безпеки людей від індуктивного потоку несучих гвинтів вертольота). Розмір площадки для рятувальних кабін повинен бути не менше 5 м х 5 м. Площадки слід проектувати рівними і розміщувати, як правило, в центрі покрівлі. Максимальний нахил площадок до горизонту не повинен перевищувати 8°. Периметр площадок повинен бути пофарбований жовтою смугою завширшки 0,3 м. Над площадками і безпосередньо біля них не повинні розташовуватися антени, електрообладнання, кабелі тощо. Максимальна висота перешкод відносно поверхні площадки в радіусі 10 м від її центра не повинна перевищувати 3 м. Площадки для кабін слід проектувати із розрахунку загального навантаження кабіни 2500 кг, питомого навантаження - до 2,5 кг/см2.

У випадку застосування пожежних вертольотів для рятування людей розмір площадки повинен становити не менше 20 м х 20 м. Дана площадка повинна знаходитися на відстані не менше 30 м від найближчого виступу стіни і не менше 15 м від краю покрівлі. При розрахунку навантаження на покрівлі необхідно враховувати статичне і динамічне навантаження.

Примітка. Статичне навантаження для вертольотів класу К-32 складає 11 т, а динамічне навантаження - 22 т. Статичне навантаження вертольоту класу МИ-17 складає 12 т, а динамічне - 24 т.

Площадка повинна мати металевий піддон із глухим парапетом заввишки не менше 0,1 м (на випадок можливого аварійного розливу палива вертольота), а також решітчасту огорожу заввишки не менше 1,2 м.

Площадку слід обладнувати стаціонарною автоматичною установкою пінного пожежогасіння по площі. Розрахунковий час роботи установки - не менше 10 хв при заповненні об’єму 20 м х 20 м х 0,1 м протягом 1,5 хв.

М.4 Наземні вертолітні площадки для доставки врятованих людей повинні знаходитися на відстані не більше 500 м від будинків, з покрівлі яких передбачається рятування людей за допомогою вертольотів і рятувальних кабін. Розташування площадок на території повинно виключати можливість їх використання на за призначенням (в якості автостоянок тощо). Площадки рекомендується виконувати підвищеними по відношенню до прилеглої території на 0,3 м і огороджувати стаціонарним бар’єром. У зоні розміщення площадок і можливих напрямах роботи вертольота не повинно бути дерев, опор освітлення, проводів тощо.

Розмір площадки повинен становити не менше 20 м х 20 м. Дана площадка повинна знаходитися на відстані не менше 30 м від найближчого будинку.

Площадка повинна витримувати статичне і динамічне навантаження від вертольотів відповідного класу. До площадки слід передбачати не менше двох під’їздів для машин швидкої медичної допомоги.

РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ ПРОТИДИМНОГО ЗАХИСТУ

Н.1 Вихідні дані для розрахунку параметрів протидимного захисту будинків повинні містити наступні групи показників:

  • геометричні характеристики об’ємів, що захищаються (приміщень, коридорів, сходово-ліфтових вузлів тощо);
  • геометричні характеристики та значення опору димогазопроиикненню конструкцій заповнення прорізів (дверних та віконних);
  • геометричні та гідравлічні характеристики та показники щільності вентиляційних каналів, а також димових та протипожежних клапанів, що встановлюються в цих каналах;
  • параметри зовнішнього та внутрішнього повітря;
  • параметри пожежного навантаження у приміщеннях.

Н.2 Фактичні геометричні характеристики, показники димогазопроникнення заповнень дверних та віконних прорізів, димових та протипожежних клапанів слід приймати за технічними даними підприємств-виробників. Для двостулкових дверей слід враховувати ширину однієї, більшої стулки. Геометричні розміри повітроводів повинні відповідати СНиП 2.04.05.

Н.З Напрямок вітрового впливу на зовнішні фасади будинку рекомендується встановлювати за розою вітрів з урахуванням взаємного розташування віконних прорізів приміщення, де виникла пожежа, дверних та віконних прорізів сходових кліток (у зовнішніх стінах будинку), пристроїв забору зовнішнього повітря та викидів назовні.

Н.4 Параметри пожежного навантаження слід приймати у відповідності з даними технології експлуатації приміщень (будинку) та визначати за питомою еквівалентною деревиною.

Н.5 Основні критерії розрахунку протидимного захисту приймаються за:

  • максимально допустимою товщиною димового шару;
  • надлишковим тиском в об’ємах, що захищаються (сходових кліток, ліфтових шахт, протипожежних тамбур-шлюзів тощо) або за мінімально допустимою швидкістю витоку повітря через відкриті дверні прорізи протипожежних тамбур-шлюзів.

Н.6 Максимально допустиму товщину димового шару, що утворюється безпосередньо у приміщенні (в якому виникла пожежа) або на шляхах евакуації (суміжних з приміщенням, в якому виникла пожежа), слід приймати з урахуванням верхніх рівнів (прорізів) евакуаційних виходів та висоти приміщення. При цьому нижня межа димового шару повинна передбачатися не менше ніж на 2 м вище від підлоги приміщення, шляху евакуації.

Параметри протидимного захисту слід визначати з урахуванням розрахункового часу евакуації, після якого (по завершенні евакуації) допускається опускання димового шару нижче встановленої висоти 2 м.

Н.7 Величину надлишкового тиску до ліфтових шахт або ліфтових холів слід передбачати в діапазоні від 20 Па до 50 Па. Величину надлишкового тиску до сходових кліток типу Н4 та їх тамбур-шлюзів слід приймати згідно з 9.25.

Для протипожежних тамбур-шлюзів (при одних відкритих дверях) слід приймати мінімально допустиму швидкість повітря - 1,3 м/с.

Н.8 Для сходових кліток нижнє значення надлишкового тиску (у межах допустимого діапазону згідно з 9.25) слід приймати з урахуванням спільної дії припливної та витяжної протидимної вентиляції. ІІри цьому розрахункову величину надлишкового тиску у сходових клітках слід визначати за умов: одні двері відкриті (на поверсі пожежі) та зачинені інші двері або відкриті зовнішні вихідні двері сходової клітки та зачинені всі інші двері сходової клітки.

Верхнє значення надлишкового тиску слід визначати за умови відчинення дверей сходових кліток із зусиллям не більше 15 кг.

Н.9 Для ліфтових шахт нижнє значення надлишкового тиску слід визначати при відчинених дверях на основному посадковому поверсі з урахуванням спільної дії витяжної та припливної (призначеної для захисту сходових кліток) протидимної вентиляції.

Н.10 Розрахункове визначення параметрів протидимного захисту слід виконувати за умов виникнення пожежі в одному з приміщень, розташованих на верхньому поверсі підземної частини будинку та на нижньому поверсі надземної частини будинку.

Н.11 Параметри припливної протидимної вентиляції, іцо призначена для захисту протипожежних тамбур-шлюзів, через які здійснюється евакуація людей, слід визначати при швидкості витоку повітря через відкритий дверний проріз - не менше 1,3 м/с, для інших протипожежних тамбур-шлюзів - з урахуванням витоку повітря через нещільності дверних притулів.

ДОДАТОК П (обов’язковий)

ОСНАЩЕННЯ ОБ’ЄКТОВИХ ПУНКТІВ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

Вогнегасники порошкові з зарядом вогнегасної речовини не менше 5 кг - 10 шт.

Вогнегасники водопійні з зарядом вогнегасної речовини не менше 9 кг - 10 шт.

Вогнегасники вуглекислотні з зарядом вогнегасної речовини не менше 5 кг - 10 шт.

Пожежні напірні рукава завдовжки 20 м - 5 шт.

Протигази, що працюють на стисненому повітрі, - 10 шт.

Електричні ліхтарі - 10 шт.

Індивідуальні засоби захисту органів дихання - 10 шт.

Газодимозахисний комплект ГДЗК (фільтрувальний) - 5 шт.

Комплект засобів локального захисту (ЗЛЗ) - 10 шт.

Натяжне рятувальне полотно - 4 шт.

Драбина висувна пожежна - 5 шт.

Примітка. Натяжне рятувальне полотно, висувні пожежні драбини передбачаються тільки в нижніх пунктах.

ДОДАТОК Р (обов’язковий)

ОСНАЩЕННЯ БУДИНКІВ ЗАСОБАМИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ ДЛЯ САМОРЯТУВАННЯ ЛЮДЕЙ ПІД ЧАС ПОЖЕЖІ

РЛ Засоби індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі (саморятувальники) необхідно передбачати: