1. Дозволено використовувати тільки гранули з кварцу чи твердого скла.

    2. Випробовувальна лабораторія не зобов'язана перевіряти відповідність наповнювального матеріалу вимогам 5.1.1, 5.1.2 і 5.1.3.

  1. Наповнювач випробовують на пробій згідно з розділами 12 і 13.

Струм витоку через наповнювач не повинен перевищувати 10‘6 А.

  1. ВІДСТАНІ

    1. У цьому стандарті, якщо не передбачено інше, мінімальна відстань через товщу напов­нювача між струмовідними частинами апарату й ізольованими компонентами з одного боку, і між внутрішньою поверхнею оболонки — з іншого боку, повинні відповідати даним таблиці 1.

Таблиця 1 — Відстані, всередині простору, заповненого піском

Робоча напруга (середньоквадратичне значення постійної чи змінної напруги), В

Мінімальна відстань, мм

U < 275

275 < U < 420

420 < U < 550

550 < U < 750

750 < U < 1000

1000 < U < 3000

3000 < U < 6000

6000 < и < 10000

5

6

8 -

10 +

14

36

60

100



Під час визначання максимального середньоквадратичного значення постійної чи змінної напруги слід враховувати умови виникнення несправностей згідно з розділом 11.

  1. Якщо під оболонкою електроапарату знаходиться компонент, внутрішній простір якого не заповнений наповнювачем (наприклад, реле), він повинен відповідати таким вимогам:

— якщо обсяг простору всередині захисної оболонки компонента менше ніж 3 см3, величина мінімальної відстані через наповнювач між стінкою зазначеного компонента і внутрішньою поверх­нею оболонки повинна відповідати даним таблиці 1;

  • якщо цей обсяг становить від 3 до ЗО см3, зазначена мінімальна відстань повинна відпові­дати значенню, наведеному в таблиці 1, мінімум 15 мм;

  • компонент треба кріпити так, щоб він не міг переміщуватись відносно стінки захисної оболонки;

  • обсяг вільного простору не може бути більший ніж ЗО см3;

  • оболонка компонента повинна витримувати теплові і механічні навантаження, які можуть виникати під час експлуатації (навіть в умовах несправності згідно з 11), тобто не повинно вини­кати деформацій чи руйнувань, здатних привести до зниження ступеня захисту, забезпечуваного наповнювальним матеріалом.

6.3 Електроапарати і їх компоненти, що не відповідають 6.1 або 6.2, повинні бути захищені одним з типів захисту, перерахованих у 1.2 EN 50014.

  1. МАТЕРІАЛИ

Матеріали, що знаходяться між струмовідними частинами і стінкою оболонки (крім ізоляції зовнішніх провідників і наповнювального матеріалу) у межах відстаней, про які йде мова в 6, по­винні витримати випробовування на спалах згідно з 12.3.

  1. КАБЕЛЬНІ ВВОДИ І ПРОХІДНІ ІЗОЛЯТОРИ

Кабельні вводи і прохідні ізолятори електроапаратів з наповненням піском, їх частини і ви- бухобезпечні компоненти з наповненням піском не повинні знижувати ступінь захисту, забезпечу­ваний згідно з 4.2 захисними оболонками.

Кабельні вводи і прохідні ізолятори для електроапаратів повинні бути захищені і герметичні згідно з 4.4. Що стосується оболонок з наповненням піском, розташованих усередині інших обо­лонок, що відповідають вимогам 4.2, то для кабельних вводів і прохідних ізоляторів, що забезпе­чують подачу живлення в захисні оболонки з наповненням піском, не вимагають відповідність ви­могам 16 EN 50014.

  1. ПРИСТРОЇ, ЩО НАКОПИЧУЮТЬ ЕНЕРГІЮ

Сумарний накопичений заряд усіх конденсаторів, розміщених під оболонкою електроапара­ту з наповненням піском, його частини або Ex-компонента за нормального режиму роботи не по­винен перевищувати 20 Дж.

Національна примітка

EN 50017 не передбачає застосування гальванічних елементів і батарей у приладах з видом захисту «q».

  1. ТЕМПЕРАТУРНІ ОБМЕЖЕННЯ

Всі електроапарати, їх частини і вибухобезпечні компоненти з наповненням піском повин­ні бути захищені від виникнення несправностей типу короткого замикання чи теплового переван­таження таким чином, щоб температура біля стінок оболонки й усередині наповнювача до глиби­ни 5 мм від стінки оболонки не перевищувала критичного значення для конкретного температур­ного класу.

  1. УМОВИ НЕСПРАВНОСТІ

Захист типу «q» не повинен бути порушений навіть за наявності перевантажень, зазначених у відповідному стандарті на конкретний виріб, і у випадку одиничної внутрішньої несправності, в результаті якої може виникнути перенапруга або надмірне підвищення струму, наприклад:

  • короткого замикання в якій-небудь деталі, або

  • розриву кола через несправність якої-небудь деталі,

  • пошкодження друкованого монтажу тощо.

Якщо вказана несправність є причиною виникнення однієї або більше несправностей, наприк­лад, перенапруги на деталі, то і перша і наступні несправності вважають однією несправністю.

Якщо на дану деталь немає стандарту, виробник повинен подати перелік можливих пере­вантажень.

  1. Несправності, які не враховують

До уваги не приймають такі несправності:

  1. зменшення величини опору нижче номінального значення:

  • плівкових резисторів,

  • дротяних резисторів і одношарових котушок зі спіральною намоткою,

  • а умови, що робоча напруга на них не перевищує 2/3 від номінальної напруги за потужності, зазначеної виробником відповідних деталей;

  1. умови короткого замикання в:

  • плівкових фольгових конденсаторах,

  • керамічних конденсаторах,

  • паперових конденсаторах,

  • а умови, що на них подають напругу не вище 2/3 від номінальної напруги, за потужності, зазначеної виробником відповідних деталей;

  1. несправність ізоляції оптопар і реле для взаємозв’язку між розмежованими колами, за умо­ви, що сума U середньоквадратичних значень максимальних напруг двох кіл не перевищує 1000 В і номінальна напруга в компоненті, розташованому між двома розмежованими колами, щонаймен­ше в 1,5 рази менша І/;

  2. несправність трансформаторів, котушок і обмоток, що відповідають вимогам EN 50019 або трансформаторів, що відповідають вимогам 8.1 EN 50020 (трансформаторів типу 2а, крім пере­лічених у 8.1.3), в яких не виникають несправності.

Немає потреби розглядати виникнення несправностей, якщо відстані по повітрю і по поверхні діелектрика між неізольованими деталями під напругою чи між доріжками друкованого монтажу як мінімум дорівнюють значенням таблиці 2 (визначення і терміни наведено в EN 50020 і в 3.3).

Максимальну пікову напругу між деталями вважають піковою напругою, про яку йде мова в таблиці 2.

Таблиця 2 — Відстані між струмовідними деталями по поверхні діелектрика і через наповнювач

Пікова напруга, В

Відстань між струмовідними деталями по поверхні діелектрика, мм

Мінімальне значення показника трекінгостійкості, СТІ

Відстань між струмовідними деталями по поверхні діелектрика під покриттям, мм

Відстань між струмовідними деталями через шар наповнювача, мм

10

1,5

0,6

1,5

ЗО

2

100

0,7

1,5

60

3

100

1

1,5

90

4

100

1,3

2

190

8

175

2,6

3

375

10

175

3,3

3

550

15

175

5

3

750

18

175

6

5

1000

25

175

8,3

5

1300

36

175

12

10

1575

49

175

13,3

10



Якщо деталі ізольовані, то суму максимальних пікових напруг обох кіл вважають піковою на­пругою. Згідно з цим стандартом, максимальну пікову напругу визначають як суму нормальної ро­бочої напруги і напруги, що виникає у випадку несправності (перехідні процеси не враховують).

Відповідно до таблиці 2 для відстаней між струмопровідними деталями по поверхні діелект­рика під покриттям, можуть бути застосовані викладені нижче умови. Конформне покриття має те ж призначення, що і герметизація провідників від потрапляння вологи. Воно повинно мати достатнє зчеплення зі струмопровідними частинами й ізоляцією. Якщо зазначене покриття наносять напи­люванням, його треба наносити в два шари. У разі інших способів нанесення, наприклад, занурен­ня, нанесення пензлем, вакуумне просочення — досить одного шару, однак покриття повинне бути ефективне, довговічне і герметичне. Покриття припоєм розглядають як одне з двох покриттів за умови, що під час паяння воно не руйнується.

Якщо оголені провідники виступають з-під покриття, показник трекінгостійкості (СТІ), наведе­ний у таблиці 2, стосується як ізоляції, так і конформного покриття.

Напругу понад 1575 В (у піковому режимі) завжди розглядають як причину виникнення не­справностей.

Примітка. Якщо напруга (у піковому режимі) не перевищує 10 В, немає потреби визначати значення СТІ ізоляційних матеріалів.

  1. Захисні пристрої, що обмежують температуру

Обмеження за температурою регулюють за допомогою внутрішніх чи зовнішніх електричних або теплових пристроїв.

Пристрої повинні бути без самоповернення до початкового стану.

Там, де в якості захисних пристрої! використовують запобіжники, вони повинні бути закритого типу, наприклад, плавкий елемент треба розташовувати у скляній чи керамічній трубці. Розривна здатність запобіжників, що працюють за напруг вищих ніж 60 В, повинна відповідати вимогам ІЕС 127 або ІЕС 269.

  1. Передбачуваний струм короткого замикання джерел живлення

Електроапарати з наповненням піском, їх частини чи вибухобезпечні компоненти з наповнен­ням піском, призначені для живлення від зовнішнього джерела живлення з напругою змінного стру­му не вище ніж 250 В, можуть бути використані в умовах передбачуваного струму короткого за­микання порядку 1500 А, якщо в маркованні не зазначено інше значення припустимого струму ко­роткого замикання. У деяких установках передбачуваний струм короткого замикання може бути і більший, наприклад, за більш високої напруги.

Якщо для обмеження передбачуваного струму короткого замикання до величини номіналь­ної розривної здатності запобіжника потрібен обмежувальний пристрій, згідно з 11.1а, ним пови­нен бути резистор, а номінальні значення параметрів повинні бути такі:

  • номінальне значення струму: 1,5 х 1,7 х струм, на який розрахований запобіжник,

  • максимальна напруга зовнішнього джерела живлення — Um,

  • номінальна потужність: 1,5 х (1,7 х розрахункова потужність запобіжника)2 х опір обмежу­вального пристрою.

ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ, ВИПРОБОВУВАННЯ

12 ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ, ВИПРОБОВУВАННЯ

  1. Випробовування оболонки тиском

Незалежно від обсягу оболонку випробовують тиском з величиною надлишкового тиску 0,5 бар (50 000 Па). Після цього не повинно виникати залишкових деформацій більше ніж 0,5 мм у будь- якому напрямі. Тиск повинен діяти протягом 1хв (+5 - 0) с.

Оболонки з наповненням піском, що не мають вентиляційних чи дегазаційних отворів, під яки­ми знаходяться конденсатори, відмінні від плівкових, фольгових, паперових або керамічних, і в яких обсяг наповнювача менший восьмикратного обсягу конденсаторів, випробовують під над­лишковим тиском 15 бар (1,5 МПа), тривалість дії тиску становить 1 хв (+5 - 0) с.

Ці випробовування можна проводити і без наповнювача.

  1. Перевіряння ступеня захисту, забезпечуваного оболонкою

Ступінь захисту, забезпечуваний оболонкою, треба перевіряти згідно з методикою EN 60529. Всі вентиляційні пристрої повинні бути на місцях. Перевіряють після випробовування тиском згідно з 12.1.

  1. Здатність матеріалів до спалаху

    1. Здатність матеріалів до спалаху треба визначати згідно з ISO 1210

Результати випробовування повинні бути такі:

  • середня довжина руйнування не повинна перевищувати 60 мм;

  • під час випробовування не повинні утворюватися краплі розплавлених рідких часток;

Примітка. Дозволено використовувати матеріали, що в розплавленому стані мають високу в’язкість.

  • середній час світіння після вимикання пальника або після зникнення полум’я не повинен перевищувати 60 с.

  1. Якщо ця методика випробовування не придатна для використання (через деформацію зразка в полум'ї), для перевіряння здатності матеріалу до самозагасання застосовують альтерна­тивні методики випробовувань, які викладено в 12.3.2.1 і 12.3.2.2.

    1. Перший альтернативний метод випробовування

Випробовують на вогнестійкість у камері, оболонці або лабораторній витяжній шафі за від­сутності вентиляції. Всі зразки закріплюють за верхній кінець (6,4 мм), подовжню вісь зразків розташовують вертикально. Закріплюють верхній кінець затискачем на кільцевому штативі так, щоб нижні кінці зразків були на 9,5 мм вище верхнього краю трубки пальника і на 305 мм вище шару адсорбувальної хірургічної вати (шар вати 51 х 51 мм, ущільнений до товщини вільно лежачої вати 6,4 мм).