8.8. Під час завантажування ємностей для транспортування та підняття шихтових матеріалів на колошниковий майданчик вагранки повинен контролюватися рівень заповнення ємностей матеріалом для запобігання його випаданню та величини навантаження вантажно-підіймальних засобів.
8.9. Під час використання грейферних кранів для навантажування коксу та електротельферів для підняття коробок і баддей працівники повинні перебувати у спеціально відведених зонах.
8.10. Підготовку шихтових матеріалів необхідно виконувати з дотриманням вимог "ОСТ 2.Н.89-15-83. Литейное производство. Подготовка шихтовых материалов. Требования безопасности" (НПАОП 27.5-7.25-83).
8.11. Технологічний процес плавлення металу у вагранках повинен відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
8.12. Транспортування шихти на колошниковий майданчик, завантажування шихти у бадді та у вагранку повинні бути механізованими.
8.13. Під час завантажування вагранок працівник повинен контролювати розміри кусків шихти, які не повинні перевищувати третини діаметра вагранки, а також не допускати потрапляння у вагранки шихти зі снігом, льодом чи водою.
8.14. Під час експлуатації шахтних печей для виплавляння чавуну необхідно дотримуватися вимог підпунктів 2.2.7 - 2.2.12 глави 2 розділу III цих Правил.
8.15. Приміщення для виготовлення дробу повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією та мати аераційні ліхтарі.
8.16. Для забезпечення вимог до повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005-88 та захисту навколишнього середовища вагранки повинні бути обладнані циклонами для очищення повітря від пилу, системою допалення оксиду вуглецю з використанням повітря, що надходить від відбійної пластини.
8.17. Над вібраційними грохотами для сортування дробу повинні бути розташовані зонти для відсмоктування та наступного очищення повітря від пилу.
8.18. Залишки дробу після сортування та відсіву повинні бути завантажені у ємності та направлені для повторного використання.
8.19. Працівники, які зайняті на ливарному процесі, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом згідно з вимогами НПАОП 27.0-3.01-08.
8.20. У ливарному відділенні цеху з виробництва дробу, у спеціально відведеному місці, повинні бути укомплектовані аптечка та засоби захисту органів дихання. У разі погіршення самопочуття у працівників ливарного виробництва їх необхідно негайно вивести на свіже повітря та терміново викликати працівників заводської
поліклініки або швидку допомогу.
III. Вимоги безпеки під час виконання
допоміжних операцій
1. Вимоги під час травлення металу
1.1. Під час будівництва нових та реконструкції цехів травлення металу відділення для травлення металу необхідно розміщувати в окремому ізолювальному приміщенні цеху. Приміщення повинно бути обладнано припливно-витяжною вентиляцією для забезпечення збалансованого повітрообміну, а повітропроводи систем
вентиляції повинні бути виконані з кислотостійких полімерних матеріалів.
1.2. Під час підготовки дроту та каліброваного металу обсяги травлення металу повинні бути мінімальними за рахунок застосування механічного видалення окалини, випалювання металу в захисному середовищі, а також обмеження застосовування сильнодіючих кислот (азотної, плавикової, інших сумішей).
1.3. Для зменшення токсичності пари необхідно використовувати присадки, в тому числі інгібітори кислотної корозії.
1.4. Транспортування та травлення металу повинні бути механізованими, а керування технологічним обладнанням необхідно здійснювати з пультів керування. Пульти керування повинні бути герметичними, забезпечені чистим повітрям та відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
1.5. Для забезпечення ефективної вентиляції простору над травильними ваннами необхідно використовувати герметичні повітроводи, що розташовані над бортом ванни в зоні найбільш інтенсивного випаровування, а видаляти пару - через всмоктувальні пристрої, розташовані під кутом 90 град. до поверхні рідини.
Викиди шкідливих речовин в атмосферу від травильних ванн необхідно здійснювати через спеціальні фільтри.
1.6. Очищення поверхні металу травленням, регенерація відпрацьованих травильних розчинів і нейтралізація промивних вод повинні бути механізовані.
1.7. Травильні відділення повинні бути забезпечені засобами для надання першої долікарської допомоги у разі опіку кислотою або лугом.
1.8. Подачу кислоти у травильні ванни, а також у мірні баки необхідно проводити кислотопроводами. Баки повинні мати спеціальні пристрої, що запобігають їхньому переповненню.
1.9. Внутрішнє облицювання ванн для травлення м еталу кислотою повинно бути з кислотостійкого матеріалу. Відстань між ваннами повинна бути не менше ніж 1 м.
1.10. Борти травильних ванн повинні мати висоту над рівнем робочої площадки 0,9 м. Навколо травильних ванн, установлених на рівні підлоги, повинні бути влаштовані огородження заввишки 0,9 м, які облицьовані кислотостійкими матеріалами.
1.11. На робочих місцях біля ванн повинні бути дерев'яні настили зі щілинами між брусками не більше ніж 0,03 м.
1.12. Дерев'яний настил навколо ванн із кислотними розчинами не повинен мати вибоїн і відкритих ділянок підлоги.
1.13. Промивання металу після травлення необхідно виконувати
на стендах, які огороджені для запобігання розбризкуванню рідини.
1.14. Перекачування кислот та їхніх розчинів необхідно здійснювати кислотостійкими насосами по трубопроводах, виготовлених з кислотостійких матеріалів. Насоси повинні автоматично вимикатися у разі наповнення ємності до визначеного рівня.
1.15. Трубопроводи для підведення пари до ванн повинні бути теплоізольованими до місця підведення. Паропровід для нагрівання розчину повинен занурюватися у ванну на глибину не більше ніж 0,01 м від дна. Кінець паропроводу повинен бути загнутий відносно площини дна ванни на 20-30 град.
1.16. Кислота повинна подаватися у травильну ванну трубопроводом тільки після наповнення ванни водою. Подача кислоти чи регенераційних травильних розчинів і зливання відпрацьованих розчинів з ванни дозволяється тільки роздільно.
Випуск відпрацьованих розчинів повинен здійснюватися у спеціальну каналізацію, обладнану очисними системами та пристроями для нейтралізації агресивних і шкідливих компонентів.
1.17. Під час завантажування ванн металевими бухтами, для забезпечення визначеного положення вантажу, необхідно використовувати спеціальні штанги з крючками під час роботи ними з підлоги. Конструкція ванни повинна виключати можливість виконання цієї операції з борта ванни.
1.18. Режими травлення (концентрація розчинів, час травлення, порядок і склад присадок, що вводяться, і порядок їх виведення тощо), а також кількість дроту та каліброваного металу, що вміщується в травильні ванни, повинні бути регламентовані проектом, технологічними регламентами й інструкціями,
затвердженими уповноваженою особою підприємства.
1.19. Кабіни вантажопідіймальних кранів у травильних відділеннях повинні бути закритого типу й обладнані кондиціонерами для очищення повітря та глушниками шуму.
1.20. На бортах ванн травлення повинна бути нанесена назва розчинів, позначено відмітками допустимі рівні розчинів з урахуванням об'єму металу, що занурюється у ванну. Ванна повинна бути обладнана пристроєм контролю на випадок переливу,
установленим на рівні відмітки про допустимий рівень заповнення
ванн розчином.
1.21. Для підготування металу до травлення у травильному відділенні повинні бути передбачені спеціальні місця.
1.22. Запірна арматура трубопроводів травильного відділення повинна бути розташована з боку робочого місця. Місця фланцевих з'єднань повинні бути закриті суцільним огородженням для збирання аварійних витоків кислот.
1.23. Ванни агрегатів безперервного травлення повинні бути обладнані кришками, що автоматично та щільно закриваються, місцевими відсмоктувачами і приладами контролю правильності проведення технологічного процесу.
1.24. Сушильно-мийні машини безперервної дії повинні бути зверху закритими та мати місцеві відсмоктувальні пристрої. Огородження машини та її приводів повинно бути кислотостійким. З боку заправлення стрічки в барабан машини перед роликами, а також з протилежного боку машини повинні бути встановлені захисні
спрямовуючі пристрої.
1.25. Ванни для кислот перед ремонтом повинні бути очищені від травильних або мильних розчинів, потім промиті нейтралізуючими розчинами і провітрені.
2. Вимоги під час термічної обробки металів і виробів
2.1. Загальні вимоги безпеки до печей
2.1.1. Майданчики для обслуговування верхніх частин печей не повинні спиратися безпосередньо на їх склепіння.
2.1.2. Печі, що працюють із захисною атмосферою, повинні бути герметичними. Як захисна атмосфера може використовуватися ендогаз, який виготовляється на спеціальних установках. Протяжні, прохідні, конвеєрні й інші печі, що працюють безперервно, повинні бути обладнані пристроєм для спалювання чи уловлювання захисних газів, які використовуються для створеннязахисної атмосфери.
2.1.3. Усі струмопідводи та інші оголені струмоведучі частини термічних печей повинні бути огороджені та мати попереджувальні написи. Огородження та інші неструмоведучі частини повинні бути заземлені.
2.1.4. Нагрівальні елементи повинні бути ізольовані від корпусу печі, муфелів, садків та металевих частин конструкцій. Щити керування електропечей повинні мати світлову сигналізацію про подачу напруги на нагрівальні елементи.
2.1.5. Усі печі термічних агрегатів повинні бути обладнані контрольно-вимірювальною апаратурою та системою автоматичного регулювання температури. У разі якщо їх розташовано в операторських пунктах, необхідно дотримуватися вимог чинних нормативно-правових актів.
2.1.6. Відстань між устаткуванням, встановленим вздовж однієї лінії, повинна бути не меншою ніж:
3 м - для конвеєрних печей та печей з висувним подом;
1,5 м - для агрегатів патентування, комбайнів та ліній, що
виконують одночасно термічну обробку та підготування поверхні для
нанесення захисних покриттів;
1 - 1,5 м - для ковпакових, шахтних печей тощо;
0,8 - 1 м - для термічних агрегатів термічної обробки дроту.
2.1.7. Під час термічної обробки виробів необхідно використовувати печі, що працюють на газовому паливі, або електропечі. Обслуговувальний персонал повинен бути забезпечений засобами захисту від впливу інтенсивного тепловипромінювання.
2.1.8. Вікна та отвори в печі повинні щільно закриватися дверцятами або прозорими термостійкими матеріалами зі світлофільтрами для захисту працівників від інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювань.
2.1.9. Корпуси печей повинні бути теплоізольованими, температура на їхній зовнішній поверхні не повинна перевищувати плюс 43 град.С відповідно до вимог ДСТУ EN N 563-2001 "Безпека машин. Температура поверхонь, доступних до дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих
поверхонь".
2.1.10. Ремонтні роботи всередині печей необхідно проводити за нарядом-допуском після охолодження робочого майданчика.
2.1.11. Під час проведення ремонту гарячої печі температура
внутрішніх поверхонь печі не повинна перевищувати плюс 43 град.С.
2.2. Вимоги до печей ковпакових, шахтних, прохідних та з
висувним подом
2.2.1. Ковпакові печі повинні бути обладнані свічами, виведеними з приміщення. Випуск захисного газу з-під муфеля виконується забірними газоводами за межі приміщення цеху. Підвали, розташовані під ковпаковими печами, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією.
2.2.2. Герметичність муфелів, установлених на стендах, повинна забезпечуватися затворами (пісковими, водяними, комбінованими тощо).
2.2.3. Стенди ковпакових печей повинні бути заземлені. Коробки для електропідключення нагрівачів ковпака повинні автоматично закриватися під час його піднімання.
2.2.4. Для ремонту муфелів і ковпаків повинен бути передбачений майданчик.
2.2.5. Затвори ковпакових печей повинні бути такими, щоб унеможливлювали вихід захисного газу назовні та підсмоктування повітря у робочий простір печі.
2.2.6. Розташування підводів і відводів захисного газу повинно бути таким, щоб забезпечувалась ефективна продувка печі та унеможливлювалось утворення в них застійних зон.
2.2.7. Піч повинна бути обладнана приладами, що контролюють
об'єми використаного захисного газу.
2.2.8. Шахтні печі по верхній крайці повинні мати суцільне
огородження заввишки не менш ніж 0,2 м.
2.2.9. Під робочим майданчиком шахтних печей і
охолоджувальних колодязів повинні бути передбачені проходи
заввишки не менше ніж 1,9 м та завширшки не менше ніж 0,8 м.
2.2.10. Під час спорудження охолоджувальних колодязів з водяним охолодженням повинен бути передбачений пристрій для відведення води в каналізацію на випадок її переливу через краї колодязів чи виходу із ладу колодязів і системи водопроводу.
2.2.11. Конструкція котлів з кришками, що охолоджуються водою, повинна виключати проникнення води усередину пічної шахти.
2.2.12. Під час ремонту чи огляду кришок печей і колодязівбіля робочого майданчика передбачаються резервні кришки (не менше двох - для печі та колодязя).
2.2.13. Конвеєрні печі з роликовим і крокуючим подом повинні бути обладнані пристроями, що запобігають надходженню в цех продуктів згоряння і захисних газів.
2.2.14. Прохідні садочні печі повинні бути обладнані механізмами для завантаження і вивантаження металу.
