9.3.4. Лінії безупинного травлення повинні мати перехідні містки з нахиленним сходом.
9.3.5. Задавання кінця смуги у барабан, що її намотує, повинне бути механізоване.
9.3.6. У випадку розриву смуги в ванні, з'єднання кінців повинно здійснюватися із спеціального містка, огородженого поручнями висотою 0,9 м із суцільною обшивкою знизу на висоту 0,14 м. Працювати і ходити через місток над відкритою ванною без зазначеного огородження забороняється.
Підіймання смуги з ванни повинно здійснюватися за допомогою пристроїв, що виключають можливість її зриву назад у ванну.
9.3.7. Під час занурювання металу в лужні ванни гарячого розплаву, робітники повинні знаходитися за межами зони можливих викидів розплаву (не менше 10 м від ванни).
9.3.8. Для відбору проб електроліту у верхній частині ванни або у її кришці повинні бути влаштовані спеціальні отвори, які щільно зачиняються.
9.3.9. Всі підведення пари до ванн повинні бути теплоізольовані. Паропровід, призначений для нагрівання розчину, повинен занурюватися у ванну на максимальну глибину.
9.3.10. Кислоти повинні зберігатися у спеціальних складах у ємкостях з кислотостійких матеріалів.
Перекачування кислот та їх розчинів, а також подавання кислот із складів у видаткові резервуари та з них повинне вироблятися кислотостійкими насосами через трубопроводи, що виготовлені з кислотостійких матеріалів.
Насоси повинні автоматично вимикатися після заповнення ємкості до встановленого рівня.
У місцях зберігання і використання кислот повинні бути готові розчини крейди, вапна чи соди для негайної нейтралізації випадково розлитих кислот.
9.3.11. Видаткові резервуари для кислоти і розчинів, які розміщені у травильному відділенні, повинні бути оснащені покажчиками рівня, переливними і витяжними трубами, які виведені вище даху.
9.3.12. Пристрої для регенерації травильних розчинів влаштовуються на відстанях, мінімально віддалених від травильних відділень.
9.3.13. Заповнення ванни кислотою повинно проводитися після узгодження з майстром чи бригадиром відповідного травильного відділення. Кислота повинна подаватися у травильну ванну тільки після попереднього наповнення її водою. Одночасне подавання кислоти або регенерованих травильних розчинів у травильне відділення і злив відроблених травильних розчинів з ванн забороняється.
Для випуску відроблених травильних розчинів повинна бути спеціальна каналізація з відповідними очисними пристроями.
9.3.14. Очистка кислотних баків від осадів повинна бути механізована.
9.3.15. Перевірка стану і надійності всієї вентсистеми, елементів її кріплення у відділеннях травлення, купоросному і нейтралізаційному повинна проводитися у строки, що встановлені адміністрацією підприємства, але не рідше одного разу на рік.
9.3.16. Для запобігання попадання в атмосферу приміщення бризок і парів травильного розчину повинні застосовуватися спеціальні присадки, що містять в собі піноутворювач. Присадку у травильний розчин потрібно вводити при температурі 90-95 градусів Цельсію.
9.3.17. Кабіни мостових кранів у травильному відділенні повинні бути зачинені та обладнані кондиціонерами або припливною вентиляцією.
9.3.18. Корекція знежирених розчинів каустичною содою (порохом), тринатрійфосфатом (у вигляді твердих компонентів) безпосередньо в робочій ванні забороняється. Корекція зазначених розчинів повинна проводитися концентрованим розчином, що виготовлений в окремій посудині.
9.3.19. Занурювати вологі корзини з металом у ванну з луговим розплавом забороняється.
9.3.20. Для запобігання вибуху не допускається попадання вугілля, сажі, змащувальних матеріалів на поверхню ванни з луговим розплавом.
9.3.21. Зберігання і транспортування лаків і розчинників у відкритих посудинах, а також застосування відкритого вогню у приміщеннях, де виконується лакування і зберігання фарбних матеріалів, забороняється.
9.3.22. Розкривання металевої тари з каустичною содою повинно відбуватися за допомогою спеціального ножа.
Подрібнення каустичної соди та інших лугів відкритим способом забороняється.
9.3.23. Зберігання каустичної соди, селітри, присадок повинно бути організовано у спеціально обладнаному приміщенні.
9.3.24. Підлога на дільницях травлення, лакування, полірування та ін., де можливе застосування кислот, лугів, солей і т.і., повинні бути стійкими до впливу цих речовин.
9.3.25. У травильних відділеннях і складах для зберігання хімічних речовин повинні бути засоби для надання першої медичної допомоги при опіках (аварійні душі, раковини самодопомоги та ін.).
9.3.26. Кислота або луг повинні заливатися невеликим струменем у холодну воду. Наливати воду у кислоту або луг забороняється.
При заправлюванні ванни твердими хімікатами повинно виключатися розбризкування рідини.
9.3.27. Робітники травильних дільниць повинні бути забезпечені кислотостійким спецодягом і захисними засобами (окулярами закритого типу, гумовим взуттям і рукавицями, протигазами та т.і.).
9.4. Захисні покриття металу
9.4.1. Всі операції щодо транспортування прокату, обробці його при нанесенні захисних покрить, а також допоміжні операції (змінювання анодів у ваннах електролітичного лудіння, цинкування, завантаження металу у ванну з розплавом, приготування, подавання і очищення розчинів та ін.) повинні бути механізовані.
9.4.2. Запобіжні покриття листового металу (лудіння, цинкування, свинцювання і т.і.) повинні відбуватися на установках безперервної дії.
Петльові вежі повинні бути огороджені. Перед тягнучими роликами повинні бути влаштовані огороджувальні щити чи проводки.
9.4.3. Перехідні майданчики через лінію установки безперервної дії повинні мати сходи з нахилом і поручні з відбортовкою знизу.
Установка безперервної дії повинна мати світлозвукову сигналізацію, що сповіщає про пуск механізмів, і аварійні вимикачі вздовж агрегату, поблизу основних машин і на пультах керування.
9.4.4. В агрегатах нанесення захисних покрить ванни з розчинами та розплавами повинні бути обладнані відсмоктуючою вентиляцією і кришками для запобігання попадання пари і газів у приміщення.
У випадках, коли згідно умов технології обладнання кришок або укриттів ванн неможливе, відсмоктуюча вентиляція повинна виключати попадання пари і газів у приміщення.
9.4.5. Конструкція сушильної печі агрегату нанесення лаку і полімерних покрить повинна виключати попадання у цех продуктів горіння газів і парів розчинників.
9.4.6. Устаткування для нанесення захисних покрить (лаків, полімерних матеріалів і т.і.) повинно мати місцеві відсмоктувачі.
Обтиральний матеріал, який просочений лаком і скипидаром, повинен зберігатися у спеціальному закритому ящику в кількості, що не перевищує добової потреби.
У приміщеннях, де використовують лак і полімерні матеріали, повинна бути тепла вода і мило для змивання шкідливих речовин, що у процесі роботи потрапляють на шкіру.
9.4.7. В діючих цехах з метою захисту робітників від виплесків з ванн покриття у момент входу і виходу листів з валків у відповідних місцях повинні влаштовуватися огороджувальні щити.
9.4.8. Чушки цинка, олова, свинцю та ін., що завантажуються у ванни, повинні бути заздалегідь просушені та підігріті. Опускання чушек у ванну з розплавленим металом повинно проводитися за допомогою спеціальних пристроїв, що виключають необхідність знаходження людей поблизу ванни.
Кліщі, ломики, а також інші інструменти перед використанням їх у роботі повинні бути просушені та підігріті.
9.4.9. Робота на флюсі, що осів, і підігрів масла вище температури спалаху, запобігаючи опіків, забороняється.
Температурний режим ванни повинен регулюватися автоматично.
9.4.10. З метою швидкої ліквідації можливих спалахів масла у відділенні повинен застосовуватися содовий розчин.
9.4.11. Під час робіт над ванною (навіть короткочасних) остання повинна бути перекрита надійним настилом.
9.4.12. Форми, що наповнені рідким цинком, оловом чи іншими металами, заливати водою до твердіння металу забороняється. Чушки, звільнені з форм складаються у відведених місцях, а форми повинні просушуватися. Заливати цинк, олово та інші метали у сирі форми забороняється.
9.4.13. Валки очисних машин повинні бути згори закриті кожухом, який легко знімається.
Виштовхувати застряглі листи, з очисної машини при обертових валках забороняється. Очисні машини повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
9.4.14. Приготування флюсу (хлористого цинку), а також витягнення олова з олововмісних відходів повинно проводитися в окремому приміщенні. Баки для приготування флюсу повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
9.4.15. Для кожного способу металопокриття повинні бути розроблені підприємством і затверджені головним інженером інструкції технологічні та з охорони праці.
9.4.16. Всі операції з поліуретановим клеєм і циглогексаном при виробництві металопласту повинні виконуватися з дотриманням заходів безпеки, що передбачені у технологічній інструкції, затвердженій головним інженером підприємства.
9.4.17. Компоненти поліуретанового клею та розчинювач циклогексан повинні зберігатися у спеціально обладнаному складі при температурі не нижче +10 градусів Цельсію.
9.4.18. Складання і розбавлення всіх видів лаків і фарб у спеціальному приміщенні забороняється.
9.4.19. Тара з-під лакофарбових матеріалів повинна бути щільно закрита, зберігатися на спеціальному майданчику, віддаленому від виробничих приміщень.
9.5. Застосування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей на їх основі
9.5.1. У технічній документації на вихідні лекгозаймисті порошкові матеріали та суміші, які виготовлені на їх основі, повинні бути вказані наступні характеристики:
для легкозаймистих порошкових матеріалів — нижня концентраційна межа займистості (НКМЗ);
температура займання аерозависі та самозаймання у шафі, максимальний тиск вибуху, а для сумішей, крім того, здатність до самостійного горіння;
для сумішей, що містять в собі окислювачі, повинно бути також вказано розрахункова питома теплота і температура процесу горіння і чутливість до механічного впливу (тертю, удару).
Остання характеристика визначається також окремо для активної складної (пального з окислювачем) суміші.
Визначення зазначених характеристик (крім питомої теплоти і температури процесу горіння), висновок про можливості використання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей на їх основі видаються відповідними спеціалізованими організаціями.
Питома теплота і температура процесу горіння суміші повинні визначатися розробником.
Забороняється застосовувати легкозаймисті матеріали та суміші за відсутністю зазначених характеристик.
9.5.2. Забороняється застосовувати суміші, процес горіння яких переходить у вибух; спроможних до самостійного горіння і тих, що мають питому теплоту процесу горіння понад 50 кДж/моль; чутливість яких до механічного впливу (удару) складає 19,6 Дж і менше, а активної складової — 9,8 Дж і менше.
Суміші, спроможні до самостійного горіння без доступу повітря, треба застосовувати тільки з дозволу вищих організацій.
9.5.3. В технічних умовах на вихідні легкозаймисті порошкові матеріали повинна зазначатися нижня межа крупності матеріалів, що використовуються для приготування сумішей, а також граничний склад основного компоненту і домішків.
9.5.4. Тушити легкозаймисті порошкові матеріали і суміші, що зайнялися, необхідно способами, рекомендованими спеціалізованими організаціями. Застосовувати з цією метою воду та пінні вогнегасники забороняється.
9.5.5. В приміщеннях, де виробляються або зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, застосування відкритого вогню забороняється.
Підлога в цих приміщеннях повинна бути безіскровою.
Паління дозволяється тільки у спеціально відведених і обладнаних місцях (за узгодженням з пожежною охороною підприємства).
9.5.6. Всі ремонтні роботи в приміщеннях, де виробляються і зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші повинні проводитися тільки за нарядом-допуском згідно до вимог п. 3.23 цих Правил.
Ремонтні роботи із застосуванням відкритого вогню у приміщеннях, в яких виробляються або зберігаються вибухо-пожежонебезпечні порошкові матеріали та суміші повинні проводитися відповідно до вимог Типової інструкції щодо організації безпечного проведення вогневих робіт на вибухонебезпечних і вибухо-пожежонебезпечних об'єктах, а ремонтні роботи у приміщеннях з пожежонебезпечними порошковими матеріалами та сумішами — відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні.
9.5.7. Робітники, пов'язані з транспортуванням, виробництвом, застосуванням і зберіганням легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинні проходити повторний інструктаж з безпеки праці не рідше одного разу у квартал.
9.5.8. Зберігання і виробництво легкозаймистих порошкових матеріалів та сумішей, при яких можливо утворення вибухонебезпечного середовища, дозволяється тільки у приміщеннях з виробництвами категорій А і Б, а легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей — у приміщеннях з виробництвами категорій А, Б, В.
Вентиляція цих приміщень повинна здійснюватися відповідно до глави СНиП II-33-75.
9.5.9. Зовнішні огороджуючі конструкції (стіни, покриття) будівель, в яких виготовляються або зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні міститися у справному стані, що виключає можливість попадання у приміщення атмосферних осадів. Зволожування повітря у вентиляційних системах забороняється.
9.5.10. В приміщеннях, у яких виготовляються або зберігаються порошкові матеріали та суміші, повинні бути визначені вибухонебезпечні зони відповідно до Правил обладнання електроустановок.
Зазначенні приміщення повинні бути обладнані телефонним зв'язком у вибухобезпечному виконанні.
9.5.11. В виробничих приміщеннях повинно проводитися прибирання пилу з підлоги, майданчиків, сходових кліток, зі стін та інших будівельних конструкцій, а також з трубопроводів і устаткування. Періодичність прибирання повинна виключати накопичування пилу в кількості, при якій можливо горіння у шарі або у аерозависі.
