12.8.1. У приміщенні компресорної ширина основного проходу повинна бути не менше 1,5 м, а висота - не менше 1,9 м. Прохід між частинами компресорів, що виступають, допускається шириною не менше 1 м, між стіною й компресором - не менше 0,8 м, якщо він не є проходом для обслуговування. Допускається установка компресорів біля стін без наявності проходів.
12.8.2. Фундаменти під компресори і їхні електродвигуни не повинні бути зв'язані з фундаментами стін або колон будівлі, машинного відділення.
12.9. Відповідно до вимог ВНТП-СГіП-46-2.95 канали гноєвидалення глибиною більш 200 мм необхідно перекривати решітками, а місця проходів, розміщення приводних валів і приямків контрприводів - дерев'яними щитами.
12.9.1. Приямки для скидання гною повинні огороджуватися захисними решітками, привідні агрегати й люк - перилами з сталевих труб висотою не менше 1,6 м, а отвори похилого транспортера в холодну пору року повинні закриватися щитами або фартухами з щільної тканини.
12.10. Згідно з будівельними нормами і правилами "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы" (СНиП 3.05.05-84) вентиляційні канали, а також водопровідні і паропровідні труби та інші подібні комунікації, розташовані над робочою зоною працівника і над проходами, повинні мати теплоізоляцію і обладнуватися конденсатовідводами.
12.10.1. Нагрівальні прилади повинні мати решітчасті огородження, які виключають доступ працівників до гарячих поверхонь.
12.10.2. Регулююча й запірна арматура систем опалення повинна бути встановлена в місцях, легкодоступних для обслуговування.
12.11. Електроапаратура, встановлена на відкритому майданчику, повинна бути закрита кожухами, які запобігають попаданню на неї атмосферних опадів.
12.12. Усі відкриті отвори в підлозі, переходи і містки через обладнання, трубопроводи повинні бути обгороджені перилами висотою не менше 1 м.
12.13. Перестановку, заміну або установку додаткового обладнання необхідно здійснювати відповідно до затвердженої технічної документації.
12.14. Робочі місця повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 і ГОСТ 12.2.033-78.
12.15. При роботі сидячи робочі місця обладнуються сидіннями, стільцями з регульованою висотою, а при роботі стоячи-сидячи - відкидними сидіннями. В необхідних випадках робочі місця обладнуються підлоговими решітками (теплоізолюючим настилом); підібраними з урахуванням зросту працівника.
12.16. При розташуванні робочого місця вище рівня підлоги повинні бути передбачені площадки, східці, огородження та інші пристосування, розмір і конструкція яких повинні забезпечувати зручне й безпечне виконання виробничих операцій і виключати можливість падіння працівника.
12.16.1. Вимоги до влаштування площадок і сходинок-підніжок повинні відповідати ГОСТ 12.2.042-91.
12.16.2. Вимоги до влаштування переходів, містків, стаціонарних драбин повинні відповідати вимогам державного стандарту "Конвейеры. Общие требования безопасности" із змінами в 1986 і 1990 роках (ГОСТ 12.2.022-80), переносних - державного стандарту "Площадки и лестницы для строительно-монтажных работ. Общие технические условия" (ГОСТ 26887-86).
12.16.3. Площадки довжиною більш 5 м повинні мати не менше двох сходів, розташованих в протилежних кінцях.
12.16.4. Площадки й східці драбин повинні бути виконані з матеріалів, що забезпечують протисковзання. Не допускається виготовлення східців із круглого металу з гладкою поверхнею.
12.16.5. Переносні драбини й стрем'янки повинні мати пристрої, що запобігають можливості зрушення і перекидання під час роботи. Нижні кінці переносних драбин і стрем'янок повинні мати окуття з гострими наконечниками при встановленні на ґрунт, а при використанні на більш твердій основі - башмаки з гуми або іншого неслизького матеріалу.
12.16.6. Вертикальні драбини, драбини з кутом нахилу більше 75° при висоті більше 5 м повинні мати, починаючи з висоти 3 м, огородження у вигляді дуги. Дуги повинні бути розміщені на відстані не більш 0,8 м одна від іншої і з'єднуватися між собою не менше, ніж трьома поздовжніми смугами.
13. ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ
13.1. Загальні вимоги до виробничих процесів
13.1.1. Виробничі процеси на свинарських підприємствах повинні відповідати вимогам державного стандарту "Процессы производственные. Общие требования безопасности" із змінами в 1980 та 1981 роках (ГОСТ 12.3.002-75, СТ СЭВ 1728-79) та Правил.
13.1.2. Для забезпечення безпеки виробничих процесів на свинарських підприємствах необхідно:
дотримання безпечного режиму утримання тварин;
усунення безпосереднього контакту працівників із тваринами, виключення фізичних та нервово-психічних перевантажень шляхом заміни ручної праці механізованою або автоматизованою;
виключення шкідливого впливу на працівників продуктів життєдіяльності тварин, матеріалів, що мають небезпечні або шкідливі властивості, шляхом застосування дистанційного управління виробничими процесами, використання засобів колективного та індивідуального захисту;
заміна виробничих процесів й операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих чинників, процесами і операціями, при яких указані чинники відсутні або вміст шкідливих речовин не перевищує граничнодопустимих концентрацій, рівнів;
запобігання прояву небезпечних та шкідливих виробничих чинників у випадку аварії;
дотримання порядку експлуатації машин і обладнання у відповідності з експлуатаційною документацією;
використання сигнальних приладів, кольорів і знаків безпеки у відповідності з ГОСТ 12.4.026-76;
своєчасне видалення, знешкодження і поховання виробничих відходів, що є джерелом шкідливих виробничих чинників;
застосування раціональних режимів праці і відпочинку з метою запобігання монотонності праці, гіподинамії, фізичним і нервово-психічним перевантаженням;
захист від можливих негативних впливів небезпек природного характеру і погодних умов.
13.1.3. Під час експлуатації виробничого обладнання охорона праці повинна забезпечуватися:
врахуванням особливостей призначення, використання і умов його експлуатації;
наявністю автоматичного і дистанційного управління;
застосуванням вбудованих у конструкцію засобів захисту, які убезпечують працівників від впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників;
можливістю використання засобів захисту, що не входять до конструкції обладнання;
урахуванням і використанням результатів аналізу небезпечних ситуацій, що мають місце під час експлуатації аналогічного обладнання;
прогнозом можливого виникнення небезпечних ситуацій.
13.2. Догляд за свинями
13.2.1. З метою гарантування безпеки праці під час догляду за свинями працівники, знаходячись поблизу тварин, повинні бути уважні і уникати безпосереднього контакту з ними.
13.2.2. За групою свиней певного віку та статі повинні бути закріплені постійні працівники, які ознайомлені із правилами безпеки праці під час обслуговування тварин та індивідуальними особливостями свиней.
13.2.3. При виконанні виробничих операцій з догляду за свинями слід дотримуватися режиму, встановленого технологічними картами, поводитися з тваринами спокійно та впевнено, не викликаючи відповідних агресивних дій з їхнього боку.
13.2.4. Із зовнішнього боку станків, де перебувають агресивні тварини, повинні бути вивішені попереджувальні написи: "Обережно! Злий норов", "Обережно! Кусається".
13.2.5. При догляді за кнурами й підсисними матками слід бути особливо обережними, як при роботі з агресивними тваринами і при вході у станок застосовувати засоби індивідуального захисту.
13.2.6. Працівники повинні бути забезпечені засобами захисту від можливого нападу тварин (електропоганялками, переносними щитами, захисними циліндрами). Захисні циліндри повинні бути виготовлені з тонкого металевого листа, фанери або міцного картону і бути підібрані до зросту працівника, щоб не заважали при ходьбі і надійно захищали нижню частину тіла.
13.2.7. Під час проведення масових зооветеринарних заходів або сортування свиней фіксують групами в загонах-розколах.
Індивідуально свиней можна фіксувати на розв'язках в станку, а поросят - на столі-станку або в руках. При відсутності станків тварин можна фіксувати накладанням мотузяної петлі на кінцівки або за верхню щелепу з використанням закрутки.
13.2.8. При утриманні свиней в приміщеннях без вікон необхідно влаштування чергового освітлення з автоматичним або ручним увімкненням.
13.2.9. Спосіб утримання підсисних маток і конструктивні особливості станків повинні дозволяти проводити опороси і вирощувати підсисних поросят без постійної присутності працівників у приміщенні.
Під час опоросу і роботи із підсисними свиноматками слід бути особливо обережними.
13.2.10. На вигульних майданчиках та в літніх таборах годівниці необхідно розміщувати вздовж огорожі, виключаючи заїзд транспорту і вхід працівників у зону перебування тварин.
13.2.11. Табори необхідно розміщувати поблизу природних водойм або обладнувати спеціальні душові установки і водойми для купання свиней.
13.2.12. Місця випасу повинні бути попередньо обстежені, очищені від сторонніх предметів, ями - засипані або огороджені.
Переносними перегородками пасовища розбивають на загони і використовують їх по черзі.
13.2.13. Для свиней необхідно обладнувати бази із навісами та обладнувати приміщення для зберігання кормів і інвентарю, а також літні кормокухні. Обгороджують і обладнують індивідуальні станки для кнурів, поросних (другої половини поросності) і підсисних свиноматок.
13.2.14. Кнурів-плідників, некастрованих кнурців на відгодівлі не дозволяється пасти в одному стаді із свинками.
13.2.15. Пасти свиней краще вранці та ввечері, а в хмарну погоду можна пасти і вдень. Напувати тварин слід чистою свіжою водою з корит або бочок-самонапувалок. Якщо немає водойм із проточною водою, слід викопати колодязь. Завозити воду на пасовище на декілька днів не рекомендується, бо вона псується і викликає шлункові захворювання.
При застосуванні автонапувалок і водопійних корит не допускається їх переповнення або підтікання.
Обігрів тварин
13.2.16. Безпека виробничих процесів під час обігріву молодняку свиней джерелами інфрачервоного випромінювання повинна забезпечуватись дотриманням зооветеринарних вимог, експлуатаційною документацією на обладнання та відповідати ГОСТ 12.1.004-91.
13.2.17. У процесі обігріву молодняку джерелами інфрачервоного випромінювання можливі дії таких небезпечних і шкідливих факторів:
підвищений рівень інфрачервоної радіації;
небезпечний рівень струму в електричній мережі;
підвищена температура поверхні матеріалів.
13.2.18. Монтаж інфрачервоних опромінювачів повинен проводитись згідно з вимогами ПУЭ та ДНАОП 0.00-1.21-98.
13.2.19. Обслуговування опромінювальних та іонізуючих установок повинен здійснювати електромонтер з кваліфікаційною групою з електробезпеки не нижче III.
13.2.20. Перед введенням в експлуатацію інфрачервоних опромінювачів електрообладнання повинне пройти випробування у присутності представника пожежної охорони підприємства й працівника, відповідального за безпеку експлуатації опромінювачів.
13.2.21. Тваринницькі приміщення, в яких експлуатуються інфрачервоні опромінювачі, відносяться до приміщень із підвищеною загрозою ураження електричним струмом.
13.2.22. Усі опромінювачі з інфрачервоними джерелами повинні експлуатуватись із захисною сіткою з висотою підвіски на відстані по вертикалі і горизонталі від вікна випромінювання до поверхні легкозаймистих матеріалів (соломи, дерева, пластмаси тощо) не менше 1 м.
13.2.23. Технічне обслуговування, ремонт, очищення опромінювачів і випромінювальних установок та зміну висоти підвісу опромінювачів потрібно проводити тільки після їх повного відключення від електромережі і охолодження.
13.2.24. На кожному об'єкті, обладнаному випромінювальними установками стаціонарного і пересувного типів, повинна бути експлуатаційна документація, інструкції з безпеки праці, з надання першої допомоги при враженні електричним струмом, а також захисні окуляри із світлофільтрами відповідно до вимог державного стандарту "Очки защитные. Общие технические требования" (ГОСТ 12.4.013-85Е, СТ СЭВ 4564-84) або щитки згідно з вимогами державного стандарту "Щитки защитные лицевые. Общие технические требования и методы контроля" із змінами в 1987 році (ГОСТ 12.4.023-84).
13.2.25. Не дозволяється використовувати опромінювальні установки з відкритими струмопровідними частинами.
13.2.26. Штепсельні розетки для включення опромінювальної установки у мережу повинні мати третій заземлювальний контакт. При відсутності таких розеток необхідно застосовувати апарати захисного відключення. В запилених і вологих приміщеннях (вологість понад 90 %, запиленість 800 мг/м3) потрібно влаштовувати герметичні штепсельні розетки зі спеціальним гніздом для приєднання до захисного нульового проводу та ручками з діелектричного матеріалу.
13.2.27. Вмикання і вимикання установок дозволяється працівникам, які обслуговують тварин і мають I групу з електробезпеки.
13.2.28. Рівні ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях повинні відповідати ДНАОП 0.03-3.17-88.
13.2.29. Для захисту від надмірного ультрафіолетового випромінювання застосовують захисні екрани: хімічні (хімічні речовини, креми, що поглинають випромінювання) і фізичні (перешкоди, що випромінюють, поглинають або розсіюють промені). Очі слід захищати окулярами із захисним склом. Повний захист від ультрафіолетового випромінювання усіх хвиль забезпечує флінтглас (скло, що вміщує окис свинцю) товщиною 2 мм.
При тривалій роботі ультрафіолетових ламп (під час роботи або одразу ж після опромінення) приміщення потрібно ретельно провітрити для запобігання накопичуванню озону та окису азоту.
13.2.30. Підлога з електрообігрівом у тваринницьких приміщеннях повинна виконуватись згідно з проектною документацією та відповідати вимогам ПУЭ.
