8.38. Нерухомі опори розраховуються на зусилля, що передаються на них при найбільш несприятливому сполученні навантажень.
Дренажі
8.39. В нижніх точках кожної ділянки трубопроводу, що відключається засувками, для його спорожнення повинні передбачатись спускні штуцери, оснащені запірною арматурою.
Для випуску повітря в верхніх точках трубопроводів повинна встановлюватись відповідна арматура.
8.40. Всі ділянки паропроводів, що можуть бути відключені запірними органами, для можливості їх прогрівання і продування забезпечуються в кінцевих точках штуцером з вентилем, а при тиску вище 2,2 МПа (22 кгс/кв. см) - штуцером довжиною не менше 300 мм та двома послідовно розміщеними вентилями: запірним і регулювальним. Паропроводи тиском 20 МПа (200 кгс/кв. см) і вище забезпечуються штуцером з послідовно розташованими запірним і регулювальним вентилями і дросельною шайбою. У випадку прогрівання ділянки паропроводу в обох напрямках продуванням передбачається з обох кінців ділянки.
Будова дренажів повинна передбачати можливість контролю за їх роботою під час прогрівання трубопроводу.
8.41. Нижні кінцеві точки паропроводів і нижні точки їх вигинів оснащуються запірними органами для продування.
8.42. Місця розташування і конструкція дренажних запірних органів трубопроводів встановлюються проектною організацією.
8.43. Безперервне відведення конденсату крізь конденсаційні горщики або інші пристрої обов'язкове для паропроводів насиченої пари і для сліпих ("тупикових") ділянок паропроводів перегрітої пари.
Для теплових мереж безперервне відведення конденсату з нижніх точок обов'язкове незалежно від стану пари.
Арматура і редукційні пристрої
8.44. Кожний трубопровід для надійних і безпечних умов експлуатації оснащується приладами для вимірювання тиску та температури робочого середовища, а за потреби - запірною та регулювальною арматурою, редукційними та запобіжними пристроями, засобами захисту і автоматизації.
Кількість та розміщення арматури, засобів вимірювання, автоматизації та захисту передбачаються проектною організацією з урахуванням надійного та безпечного обслуговування та ремонту трубопроводів.
8.45. Запобіжні пристрої розраховуються і регулюються таким чином, щоб тиск у разі його збільшення в захищуваному елементі не перевищував розрахунковий більше як на 10 %, а при розрахунковому тиску до 0,5 МПа (5 кгс/кв. см) - більше як на 0,05 МПа (0,5 кгс/кв. см).
Розрахунок пропускної здатності запобіжних пристроїв виконується згідно з ГОСТ 24570.
Перевищення тиску при повному відкритті запобіжного клапана більш як на 10 % від розрахункового значення є припустимим лише у тому випадку, коли це передбачено розрахунком на міцність трубопроводу.
Якщо експлуатація трубопроводу дозволена на зниженому тиску, то регулювання запобіжних пристроїв виконується по цьому тиску, причому пропускна здатність перевіряється розрахунком.
8.46. Відбір середовища від патрубка, на якому встановлено запобіжний пристрій, є неприпустимим. Запобіжні клапани повинні мати відвідні трубопроводи для захисту персоналу від опіків при спрацюванні клапанів. Ці трубопроводи захищаються від замерзання та обладнуються дренажами для зливу конденсату, що накопичується в них. Встановлення запірних органів на них є неприпустимим.
8.47. Конструкція вантажного або пружинного клапана повинна мати пристрій для перевірки справності дії клапана під час роботи трубопроводу шляхом примусового відкриття. У випадку встановлення на трубопроводі електромагнітного імпульсно-запобіжного пристрою (далі - ІЗП), він обладнується пристроєм, що дозволяє виконувати примусове відкриття клапану дистанційно зі щита управління.
8.48. Клас точності манометрів повинен бути не нижчим за:
2,5 - за робочого тиску до 2,5 МПа (25 кгс/кв. см);
1,5 - за робочого тиску понад 2,5 МПа (25 кгс/кв. см) до 14 МПа (140 кгс/кв. см);
1,0 - за робочого тиску понад 14 МПа (140 кгс/кв. см).
8.49. Шкала манометрів вибирається за умови, щоб при робочому тиску стрілка манометра знаходилась у другій третині шкали.
8.50. На шкалі манометра наноситься червона риска, що вказує максимально припустимий тиск.
Замість червоної риски допускається прикріплення до корпусу манометра зафарбованої в червоний колір металевої пластинки, що повинна щільно прилягати до скла манометра і яку неможливо від'єднати.
Манометр встановлюється таким чином, щоб його шкалу могли чітко бачити працівники з числа обслуги. При цьому для поліпшення видимості показань шкала манометра розташовується вертикально або з нахилом вперед до 30 град.
Номінальний діаметр манометрів, що встановлені на висоті до 2 м від рівня площадки спостереження за манометрами, повинен бути не меншим за 100 мм, на висоті від 2 м до 3 м - не меншим за 150 мм і на висоті від 3 м до 5 м - не меншим за 250 мм. При розташуванні манометра на висоті більше 5 м встановлюється, як дублювальний, знижений манометр.
8.51. Перед кожним манометром встановлюється триходовий кран або інший аналогічний пристрій для продування, перевірки і відключення манометра. Перед манометром, призначеним для вимірювання тиску пари, встановлюється сифонна трубка діаметром не менш як 10 мм.
8.52. На корпусі арматури повинно бути чітке маркування з зазначенням:
а) найменування або товарного знаку підприємства-виготовлювача;
б) умовного проходу;
в) умовного тиску та температури середовища;
г) направлення потоку середовища;
ґ) марки сталі.
8.53. Арматура з умовним проходом 50 мм і більше постачається з паспортом, в якому зазначаються дані про хімічний склад, механічні властивості металу, режими термічної обробки та неруйнівний контроль, якщо проведення цих операцій було передбачено ТУ. Дані повинні стосуватись основних деталей арматури: корпуса, кришки, шпінделя, затвора і кріплення.
8.54. На маховиках арматури позначається напрям обертання при відкриванні та закриванні арматури.
8.55. При конструюванні приводу арматури трубопроводів слід дотримуватись наступних умов:
1) відкривання арматури проводиться рухом маховика проти годинникової стрілки, закривання - за годинниковою стрілкою Крім того, слід передбачити можливість закривання вентилів і засувок на ланцюги і замки;
2) проріз, у якому рухається покажчик відкривання арматури, не повинен обмежувати його рух у крайніх положеннях. На шкалі покажчика відкривання арматури крайні положення позначаються надписами.
8.56. Трубопровід, розрахунковий тиск якого нижчий за тиск живлющого джерела, повинен мати редукційний пристрій з манометром і запобіжним клапаном, що встановлюються зі сторони меншого тиску (редукційно-охолоджувальні або інші редукційні пристрої).
8.57. Редукційні пристрої повинні мати автоматичне регулювання тиску, а редукційно-охолоджувальні пристрої, крім того - автоматичне регулювання температури.
8.58. З метою полегшення відкривання засувок і вентилів, що вимагають значного обертального моменту, а також для прогрівання паропроводів (в технічно обгрунтованих випадках), вони оснащуються обвідними лініями (байпасами), діаметр який визначається проектною організацією.
Засувки і вентилі, для відкривання та закривання яких необхідно зусилля більше 25 кгс, повинні мати електричні приводи.
9. МАТЕРІАЛИ І НАПІВФАБРИКАТИ
9.1. Для виготовлення, монтажу та ремонту трубопроводів і їх деталей, що працюють під тиском, використовуються матеріали та напівфабрикати згідно зі стандартами і технічними умовами, що зазначені в додатку 2. Нові стандарти та технічні умови, а також стандарти та технічні умови після їх чергового перегляду повинні містити вимоги до матеріалів і напівфабрикатів не нижчі від зазначених у цьому розділі. Розподіл сталей на типи і класи наведений у додатку 3.
9.2. Використання вказаних у додатку 2 матеріалів по НД, що відсутня в таблицях, є припустимим при наявності позитивного висновку спеціалізованої організації або ЕТЦ, що мають дозвіл Держгірпромнагляду, якщо вимоги цих НД будуть не нижчими від вимог НД, що зазначені в додатку 2.
9.3. Використання матеріалів і напівфабрикатів, що не наведені в таблицях додатку 2, поширення границь їх використання або скорочення обсягу випробувань і контролю у порівнянні з вказаними в цьому розділі та додатку 2 дозволяється Держгірпромнагляду на підставі позитивних висновків спеціалізованої організації або ЕТЦ, що мають дозвіл Держгірпромнагляду.
9.4. Постачання напівфабрикатів (їх здавальні характеристики, обсяги та норми контролю) проводиться згідно з НД, що погоджена з Держгірпромнаглядом.
9.5. Дані про якість і властивості матеріалів і напівфабрикатів підтверджуються сертифікатом підприємства - виготовлювача (постачальника) і відповідним маркуванням. За відсутності або неповноти сертифіката чи маркування підприємство-виготовлювач чи спеціалізована організація, що виконує монтаж або ремонт трубопроводу, повинні провести належні випробування з оформленням результатів протоколами, що доповнюють (замінюють) сертифікат.
Якщо при виробництві матеріалів мають місце зміни в технології, а також у разі використання для виготовлення напівфабрикатів металу нових постачальників, проведення випробувань на довготривалу міцність обов'язкове.
9.6. При виборі матеріалів для трубопроводів, що споруджуються в районах з холодним кліматом, крім робочих параметрів, повинен також ураховуватись вплив низьких температур при експлуатації, монтажі, вантажно-розвантажувальних роботах і зберіганні, якщо це не враховано в організаційно-технічних заходах.
Організаційно-технічні заходи і методика врахування впливу низьких температур повинні погоджуватись власником зі спеціалізованою організацією.
Стальні напівфабрикати. Загальні вимоги
9.7. Виготовлювач напівфабрикатів повинен контролювати хімічний склад матеріалів. До сертифіката заносяться результати хімічного аналізу, одержані безпосередньо для напівфабриката або аналогічні дані з сертифіката на заготовку (крім виливок), що використана для його виготовлення.
9.8. Напівфабрикати поставляються в термічно обробленому стані. Режим термічної обробки зазначається в сертифікаті підприємства-виготовлювача напівфабриката.
Дозволяється постачання напівфабрикатів без термічної обробки в таких випадках:
якщо механічні та технологічні характеристики металу, що встановлені НД, забезпечуються технологією виготовлення напівфабрикату (наприклад, методом прокату);
якщо на підприємствах-виготовлювачах напівфабрикат піддається гарячому формоутворенню, суміщеному з термічною обробкою, або наступній термічній обробці.
У цих випадках постачальник напівфабрикатів контролює властивості на термічно оброблених зразках.
Припустимість використання напівфабрикатів без термічної обробки підтверджується спеціалізованою організацією по матеріалах і технологіях.
9.9. Виготовлювач напівфабрикатів повинен контролювати механічні властивості металу шляхом випробувань на розтяг при 20 град. C з визначенням тимчасового опору, умовної границі текучості при залишковій деформації 0,2 або 1 %, або фізичної границі текучості, відносного подовження і відносного звуження (якщо випробування проводяться на циліндричних зразках). Значення відносного звуження можна наводити як довідкові дані. Коли нормуються значення відносного звуження, то контроль відносного подовження є необов'язковим.
9.10. Випробуванням на ударну в'язкість відповідно до вимог, зазначених у розділах I - VI додатку 2, підлягають напівфабрикати з товщиною листа, товщиною суцільної поковки і товщиною стінки труби або порожнистої поковки (виливки) 12 мм і більше, або з діаметром круглого прокату (поковки) 16 мм і більше.
За вимогою конструкторських організацій випробування на ударну в'язкість проводяться для труб, листа і поковок з товщиною стінки 6 - 11 мм. Ця вимога повинна міститися в НД на виріб або в конструкторській документації.
9.11. Випробуванням на ударну в'язкість при температурі нижче 0 град. C підлягає метал деталей флянцевих з'єднань трубопроводів, що прокладені на відкритому повітрі, в грунті, каналах або в приміщеннях, що не опалюються, де температура металу може бути нижча 0 град. C, а також метал інших деталей - за вимогою конструкторської організації, яка вказується в НД на виріб або в конструкторській документації.
9.12. Випробування на ударну в'язкість на зразках з концентратором виду U (KCU) проводяться при 20 град. C, і у випадках, передбачених пунктом 9.11, при одній із вказаних нижче температур:
Температура металу, град. C | Температура випробувань, град. C |
Від 0 до мінус 20 | мінус 20 |
Від мінус 20 до мінус 40 | мінус 40 |
Від мінус 40 до мінус 60 | мінус 60 |
Випробування на ударну в'язкість на зразках з концентратором виду V (KCV) відповідно до НД на напівфабрикати проводяться при 20 град. C, 0 град. C і мінус 20 град. C.
Значення ударної в'язкості при температурах випробувань повинні бути не нижчим за KCU, рівне 30 Дж/кв. см (3,0 кгс x м/кв. см) і не нижчим за KCV, рівне 25 Дж/кв. см (2,5 кгс х м/кв. см).
При оцінці ударної в'язкості визначається середня арифметична величина із трьох результатів випробувань з відхиленням мінімального значення для окремого зразка не більш, як на 10 Дж/кв. см (1,0 кгс x м/кв. см) від норми, але не нижче від вказаних вище значень. Вибір критерію ударної в'язкості KCU або KCV проводиться конструкторською організацією і вказується в НД або в конструкторській документації.
9.13. Випробуванням на ударну в'язкість після механічного старіння піддається матеріал листів і прокату для кріплення з вуглецевої, низьколегованої марганцевистої і кремніймарганцевистих сталей, що підлягають в процесі виготовлення деталей холодному формозміненню без наступного відпуску і призначених для роботи при температурах 200 - 350 град. С.
Норми значення ударної в'язкості після механічного старіння повинні відповідати вимогам пункту 9.12 цих Правил.
9.14. Нормовані значений границі текучості при підвищених температурах зазначаються в НД на напівфабрикати, що призначені для деталей, що працюють при розрахунковій температурі вище 150 град. C: для вуглецевих, низьколегованих марганцевистих і кремніймарганцевистих сталей - до 400 град. C, для хромомолібденових і хромомолібденованадієвих сталей - до 450 град. C, для високохромистих і аустенітних сталей - до 525 град. C.
