4.4.10. До роботи, пов'язаної із зберіганням, відпусканням і застосуванням лікарських засобів, допускаються особи, які мають вищу чи середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту.
4.4.11. Приміщення, в яких проводиться обстеження і лікування тварин, повинні бути обладнані станками для фіксації тварин, забезпечені спеціальними шафами для зберігання апаратури, приладів та інструменту.
4.4.12. Відбір тварин з метою проведення ветеринарно-санітарних заходів необхідно здійснювати за допомогою спеціальних пристроїв, розколів тощо.
Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби
4.4.13. Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби, доручається постійній тваринницькій бригаді, призначеній власником.
4.4.14. До роботи по догляду за тваринами, хворими особливо заразними хворобами, допускаються особи, яким зроблені профілактичні щеплення, які проінструктовані про особисті застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про догляд за хворими тваринами.
Особи віком до 18 років, вагітні жінки та жінки, що годують груддю, до цієї роботи не допускаються.
4.4.15. При виявленні захворювання тварин заразними хворобами власник повинен повідомити про це районну (обласну) ветеринарну службу і вжити заходів щодо ізоляції тварин. У випадку виникнення зооантропонозних захворювань необхідно також повідомити медичну службу району (області).
4.4.16. Вхід на територію ізолятора, де утримуються хворі тварини, стороннім особам не дозволяється.
Біля входу в кожне приміщення для тварин, а також усередині приміщень між секціями встановлюються дезбар'єри у вигляді ящиків з тирсою, просоченою дезінфекційним розчином. Верх дезбар'єру повинен рівнятися з підлогою або мати плавний перехід до неї.
4.4.17. Встановлення дезбар'єрів, регулярна заміна в них підстилки, а також контроль за дезінсекцією взуття під час кожного входу і виходу із приміщення покладаються на керівників тваринницьких бригад, а регулярна заміна дезінфікуючого розчину — на ветеринарних працівників ферм.
4.4.18. Персонал, який доглядає за тваринами, що хворіють на заразні хвороби, крім спеціального одягу і спеціального взуття, повинен забезпечуватись санітарним одягом та взуттям.
4.4.19. Одягати будь-який одяг поверх санітарного одягу не дозволяється. Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. По її закінченні одяг знімають, знезаражують і зберігають у спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами виробничих приміщень або дільниць роботи з тваринами не дозволяється.
4.4.20. Спеціальний одяг і спеціальне взуття підлягають обов'язковій дезінфекції відповідно до вказівок органів ветеринарного нагляду.
4.4.21. Не дозволяється вживати їжу, пити воду та курити під час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для забезпечення працівників питною водою за межами виробничих приміщень встановлюються бачки з перевареною водою.
4.4.22. Молоко корів, хворих на бруцельоз, туберкульоз, лейкоз, мастит та яких лікували антибіотиками, використовують відповідно до вимог чинних ветеринарних інструкцій і рекомендацій.
Доїння овець і кіз у неблагополучних на бруцельоз підприємствах не дозволяється.
4.4.23. Відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.12-98 у разі вимушеного забою тварин питання їх реалізації вирішується лише за узгодженням із органами санітарно-епідеміологічноґо нагляду.
Не дозволяється використовувати в харчуванні м'ясо і внутрішні органи тварин і птахів вимушеного забою, обумовленого інтоксикацією пестицидами. Питання про їх утилізацію вирішується ветнаглядом при обов'язковому узгодженні з органами санітарно-епідеміологічноґо нагляду.
Проведення ветеринарно-санітарних заходів
4.4.24. При плануванні ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, слід керуватися інструкцією з проведення ветеринарної дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції і дератизації.
4.4.25. Організація і проведення робіт повинні передбачати:
— усунення на робочому місці біологічної небезпеки;
— застосування спеціальних ветеринарно-санітарних машин і устаткування;
— безпечне зберіганая й використання фізичних і хімічних засобів: для дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції і дератизації.
4.4.26. Дезінфекцію необхідно проводити профілактичну і вимушену (поточну й заключну) при виникненні інфекційного захворювання.
4.4.27. При виборі дезінфектанту потрібно враховувати:
— властивість і стійкість збудника інфекції;
— об'єкт дезінфекції (приміщення, вигули, спеціальний одяг тощо);
— можливість перевезення дезінфікуючого засобу;
— його дію на людей і тварин;
— температуру, концентрацію і норми витрати дезррзчину;
— швидкість і напрямок вітру (при дезінфекції за межами приміщень);
— експозицію й спосіб подачі розчину до об'єкта дезінфекції.
4.4.28. Перед проведенням вологої дезінфекції необхідно відключити приміщення від джерел електричної енергії і звільнити від кормів та тварин.
4.4.29. Під час проведення дезінфекції і вакцинації з використанням аерозольних генераторів АГП, АГ-УД-2 або інших потрібно обов'язково забезпечити працівників засобами індивідуального захисту відповідно до розділу 9 частини 1 та первинними засобами пожежогасіння.
4.4.30. Установки для дезінфекції під час роботи необхідно розташовувати на відкритому повітрі з навітряного боку, забезпечуючи при цьому зручність і безпеку їх обслуговування.
4.4.31. Застосування фізичних методів дезінфекції (спалювання, обпалювання паяльними лампами, газовими пальниками тощо) необхідно здійснювати відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні.
4.4.32. Під час проведення дезінфекції території і зовнішніх стін приміщень не можна допускати попадання струменя розчину на оголені проводи ЛЕП.
4.4.33. Заходити в приміщення під час дезінфекції аерозолями або протягом експозиції знешкодження дозволяється тільки в протигазі з відповідним фільтром.
4.4.34. По закінченні експозиції знешкодження необхідно відчинити усі вікна та двері, провітрити приміщення, підмести підлогу, а все сміття з комахами, що осипалися, знищити.
4.4.35. Пестициди на комплексах і фермах застосовуються відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.12-98, Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні із доповненнями.
4.4.36. Для миття та дезінфекції транспортних засобів і тари рекомендується застосовувати стаціонарні пароводоструминні установки тиском 2,5-3,5 МПа (25-35 атм) і, як виняток, конвеєрні із дотриманням відповідних заходів безпеки.
4.4.37. Миття, дезінфекція, газація транспортних засобів і тари повинні проводитись в ізольованих камерах, які герметично закриваються, мають пристрої для відведення відходів у відстійник і каналізацію без застосування ручної праці.
4.4.38. Камери для миття, дезінфекції та газації обладнуються самостійною вентиляцією, яка забезпечує провітрювання камер протягом 5-10 хв., світловими табло "Не заходити" і "Камера провітрена", зблокованими із вхідними дверима та вентиляцією.
4.4.39. Вакцинації тварин проводять ветеринарні спеціалісти, які мають вищу або середню спеціальну освіту, а також, під їх керівництвом — оператори з ветеринарної обробки тварин.
4.4.40. Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів з тваринами необхідно використовувати станки для фіксації або розколи.
Вимоги при розтині трупів тварин та проведенні діагностичних досліджень
4.4.41. Розтин трупів тварин повинен проводитися ветеринарними спеціалістами із дотриманням заходів до уникнення зараження персоналу, забруднення місця розтину та розповсюдження інфекції.
4.4.42. Трупи тварин необхідно розтинати у спеціальних приміщеннях (прозекторіях, секційних залах тощо) або на діючих скотомогильниках. Під час розчленовування трупів не допускається розбризкування крові та інших рідин.
4.4.43. Стіни і підлога у приміщеннях для розтину мають бути водонепроникними, легко митися і піддаватися дезінфекції, додатково обладнаними вентиляцією, душовою, допоміжними кімнатами для зберігання патологоанатомічного матеріалу. Під'їзд і двері повинні бути зручними для доставки трупів.
4.4.44. Розтин трупів необхідно проводити у спеціальному одязі згідно з вимогами ДНАОП 2.1.20-1.03-99.
4.4.45. При підозрі на сибірку перед розтином потрібно зробити мікроскопію мазка крові тварини, що загинула. Сибіркові трупи тварин необхідно знищувати спалюванням.
4.4.46. Дослідження трупів необхідно проводити у такій послідовності:
— зовнішній огляд трупа;
— зняття шкури і обстеження підшкірної клітковини
— м'язів, лімфатичних вузлів, кісток і суглобів;
— розтин порожнин тіла (черевної, грудної) і видалення з них органів;
— розтин черепа і спинномозкового каналу;
— обстеження видалених з трупу органів.
4.4.47. Знімати шкуру з тварин не дозволяється при ботулізмі, брадзоті, сказі, злоякісному набряку, епізоотичному лімфангоїті коней, віспі овець, кіз, свиней, сапі, сибірці, туляремії, чуми великої рогатої худоби, свиней, ентеротоксемії овець, емфізематозному карбункулі.
4.4.48. При необхідності визначення або підтвердження причин загибелі тварини потрібно направити у лабораторію ветеринарної медицини з посильним патологічний матеріал.
4.4.49. Після розтину трупи необхідно знищувати шляхом переробки на спеціальних утилізаційних заводах або установках, знешкодження в біотермічних ямах чи закопувати на глибину не менше 2 м на діючих скотомогильниках, обладнаних огорожею з воротами, що закриваються на замок.
4.4.50. Відповідальність за улаштування і обладнання біо-термічних ям покладається на власника, за санітарний стан цих об'єктів — на головного (старшого) ветеринарного лікаря.
4.4.51. Спалювання трупів тварин потрібно проводити під наглядом ветеринарного працівника у спеціальних печах або ямах, обладнаних за погодженням з органами державної пожежної охорони.
4.4.52. Перевозити трупи тварин необхідно спеціально обладнаним транспортом з непроникними для рідин дном і бортами.
4.4.53. Транспорт, місце розтину, інструмент, спеціальний одяг по закінченні роботи слід піддавати знезараженню.
4.4.54. Проведення дослідження коней на сад необхідно проводити у спеціальному одязі та захисних окулярах, які щільно прилягають до очниць.
4.4.55. Ректальне дослідження тварин слід проводити у станках з надійною фіксацією. Не допускається проведення ректальних досліджень через перегородки в станках, денниках, на прив'язі.
На підприємствах, неблагополучних на інфекційні захворювання (бруцельоз, туберкульоз тощо), проведення ректального дослідження без акушерської рукавички не допускається.
4.5. Штучне осіменіння сільськогосподарських тварин
Догляд за плідниками та взяття сперми
4.5.1. Територія з приміщеннями і вигульними майданчиками для утримання бугаїв повинна бути обнесена огорожею заввишки не менше ніж 1,5 м.
4.5.2. На території можливого перебування бугаїв необхідно обладнувати острівки безпеки для працівників. Якщо бугаїв утримують у манежі, то для обслуговуючого персоналу встановлюють захисну огорожу з вертикальних труб діаметром 75-100 мм на відстані 1 м від стіни з проміжком між трубами 0,4 м, закладеними нижнім кінцем на 0,5 м у бетон і піднятими над підлогою на 1,5-2 м. Не можна зварювати труби поперечними перегородками.
4.5.3. Підлога у манежі не повинна бути слизькою.
4.5.4. Прив'язувати бугаїв-плідників у стійлах необхідно міцною двосторонньою прив'яззю — ланцюгом із катаного дроту діаметром 8 мм або інших рівноміцних матеріалів. Прив'язь має бути достатньо вільною, щоб вона не заважала тварині лягати. Під металевий ланцюг ошийника необхідно підкладати ремінь.
4.5.5. Ланцюговий елемент прив'язі потрібно з'єднувати з ошийником за допомогою карабіна з автоматичною заскочкою.
4.5.6. Кожний бугай, призначений для відтворення стада, повинен мати металеве кільце, встановлене у 6-8-місячному віці в носову перегородку. Кільце фіксується у верхньому положенні до налобного ременя.
4.5.7. На прогулянку бугаїв виводять на поводу і обов'язково за допомогою палиці-водила довжиною не менше 2 м із карабіном, яким чіпляють за носове кільце. Не допускається одночасне виведення на прогулянку бугаїв і корів.
4.5.8. Для бугаїв необхідно обладнувати майданчики з механічними пристроями для примусового водіння.
4.5.9. Бугаям зі злим норовом на роги необхідно прикріплювати дерев'яні пластинки і надівати наочники прямокутної форми, виготовлені зі шкіри розміром 30x40 см. Виводити таких бугаїв необхідно на розв'язках двом скотарям.
4.5.10. На вигульних двориках дозволяється вигулювати на прив'язі лише одного бугая. Для виведення бугая з індивідуального дворика скотар повинен не заходячи у дворик зачепити бугая палицею-водилом за носове кільце і тільки після цього відчепити карабін прив'язі і відкрити випускні двері.
4.5.11. Чистити й мити бугаїв можна лише після фіксації їх на короткій прив'язі. При цьому тваринам дають невелику кількість корму й уважно спостерігають за поведінкою тварини під час чищення.
4.5.12. Під чає чищення годівниць і роздавання корму голову бугая необхідно фіксувати ланцюгом із карабіном (скотар при цьому повинен знаходитися у кормовому проході).
4.5.13. Перед привчанням бугая до нових працівників його потрібно кілька днів утримувати на зменшеному раціоні.
4.5.14. У разі, якщо у бугая виявилася негативна реакція щодо скотаря, який його доглядає, скотар повинен замінити свій спеціальний одяг. Якщо це не допомагає, необхідно доручити доглядати цього бугая іншому скотарю з цього приміщення і при цьому додатково вивчити характер поведінки бугая.
Всі плідники виявляють негативну реакцію на різкі запахи (наприклад, алкоголю).
4.5.15. Дня усунення розвинутої буйної поведінки бугая необхідно перевести його на нове місце. У нових умовах розвинутий рефлекс затухає.
