З а к о н у к р а ї н и про охорону атмосферного повітря


З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про охорону атмосферного повітря

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 50, ст.678 )

( Вводиться в дію Постановою ВР

N 2708-XII ( 2708-12 ) від 16.10.92, ВВР, 1992, N 50, ст.679 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом

N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85 )

( В редакції Закону

N 2556-III ( 2556-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 48, ст.252 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 1745-IV ( 1745-15 ) від 03.06.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.434

N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160

N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011 )

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих

елементів навколишнього природного середовища.

Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного

стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для

життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання

шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та

навколишнє природне середовище.

Цей Закон визначає правові і організаційні основи та

екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому

значенні:

атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього

природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що

знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень;

охорона атмосферного повітря - система заходів, пов'язаних із

збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного

повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та

впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів;

забруднення атмосферного повітря - змінення складу і

властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або

утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних

сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан

навколишнього природного середовища;

забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного

походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може

прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я

людини та стан навколишнього природного середовища;

викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин

або суміші таких речовин;

нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря - група

нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для

здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від

впливу шкідливих чинників атмосферного повітря;

норматив вмісту забруднюючої речовини у відпрацьованих газах

та впливу фізичних факторів пересувного джерела - гранично

допустима кількість забруднюючої речовини у відпрацьованих газах

пересувного джерела, що відводиться в атмосферне повітря;

норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини

стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої

речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від

стаціонарного джерела викиду;

технологічний норматив допустимого викиду забруднюючої

речовини - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або

суміші цих речовин, який визначається у місці його виходу з

устаткування;

норматив якості атмосферного повітря - критерій якості

атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий

максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і

при якому відсутній негативний вплив на здоров'я людини та стан

навколишнього природного середовища;

норматив гранично допустимого впливу фізичних та біологічних

факторів стаціонарних джерел - норматив, який встановлюється для

кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного,

іонізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за

якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з

урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії

встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів

екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим

нормативом);

джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат,

установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в

атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Стаття 2. Законодавство про охорону атмосферного повітря

Відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються

цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного

середовища" ( 1264-12 ) та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 3. Державне управління в галузі охорони

атмосферного повітря

Державне управління в галузі охорони атмосферного повітря

відповідно до закону здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з

питань екології та природних ресурсів;

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з

питань охорони здоров'я;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні

адміністрації, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади,

органи місцевого самоврядування.

Розділ II

СТАНДАРТИЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ

В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Стаття 4. Завдання стандартизації і нормування в галузі

охорони атмосферного повітря

Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного

повітря проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових

норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від

забруднення та забезпечення екологічної безпеки.

Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного

повітря спрямовані на:

забезпечення безпечного навколишнього природного середовища

та запобігання екологічним катастрофам;

реалізацію єдиної науково-технічної політики в галузі охорони

атмосферного повітря;

встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охорони

атмосферного повітря від забруднення;

забезпечення безпеки господарських об'єктів і запобігання

виникненню аварій та техногенних катастроф;

впровадження і використання сучасних екологічно безпечних

технологій.

Стандарти в галузі охорони атмосферного повітря

розробляються, приймаються, схвалюються, переглядаються,

змінюються, їх дія припиняється в порядку, встановленому законом.

Стаття 5. Нормативи в галузі охорони атмосферного повітря

У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі

нормативи:

нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;

нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин

стаціонарних джерел;

нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних

факторів стаціонарних джерел;

нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах

та впливу фізичних факторів пересувних джерел;

технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих

речовин.

Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в

галузі охорони атмосферного повітря.

Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі

охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів

України відповідно до закону.

Стаття 6. Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря

Для оцінки стану забруднення атмосферного повітря

встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря

та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря

забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та

біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних

зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового

перебування людей, об'єктах навколишнього природного середовища з

метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього

природного середовища:

нормативи якості атмосферного повітря;

гранично допустимі рівні впливу акустичного,

електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і

біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених

пунктів.

Для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших

окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи

екологічної безпеки атмосферного повітря.

Стаття 7. Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих

речовин стаціонарних джерел

Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та

їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей,

що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в

атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою

забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки

атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня

технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних

установок.

Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і

споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності

наукових і технічних розробок, економічної доцільності

встановлюються:

норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини

стаціонарного джерела;

технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих

речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з

устаткування.

До технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих

речовин належать:

поточні технологічні нормативи - для діючих окремих типів

обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою

технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних

процесів;

перспективні технологічні нормативи - для нових і таких, що

проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів

обладнання, споруд з урахуванням досягнень на рівні передових

вітчизняних і світових технологій та обладнання.

Стаття 8. Нормативи гранично допустимого впливу фізичних та

біологічних факторів стаціонарних джерел

Нормативи гранично допустимих рівнів впливу на атмосферне

повітря встановлюються для кожного стаціонарного джерела по всіх

створюваних ним видах фізичних і біологічних факторів.

Нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних

факторів встановлюються на рівні, за якого фізичний та біологічний

вплив усіх джерел у цьому районі, з урахуванням перспектив його

розвитку, в період терміну дії встановленого нормативу не призведе

до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря

(за найбільш суворим нормативом).

Стаття 9. Нормативи вмісту забруднюючих речовин у

відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів

пересувних джерел

Для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на

території України, встановлюються нормативи вмісту забруднюючих

речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів цих

джерел, які розробляються з урахуванням сучасних технічних рішень

щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зниження рівнів

впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів та

економічної доцільності.

Розділ III

ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ

АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Стаття 10. Обов'язки підприємств, установ, організацій та

громадян - суб'єктів підприємницької діяльності

щодо охорони атмосферного повітря

Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти

підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих

речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з

впливом фізичних та біологічних факторів на його стан,

зобов'язані:

здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші

заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами

та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного

повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих

речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у

справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення

викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних

факторів;

здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих

речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного

впливу та вести їх постійний облік;

заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони

атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій

техногенного та природного характеру і вживати заходів для

ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;

забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних

вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і