5
ДСТУ Б В.2.7-217:2009
7 ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ
Значення очікуваного руйнівного навантаження при випробуванні зразків установлюють за міцністю бетону, прийнятою в технічній документації, або за міцністю на стиск виготовлених з одного замісу зразків-кубів, визначеною відповідно до ДСТУ Б В.2.7-214. її значення при однакових перерізах кубів і призм слід приймати від 80 % до 90 % від середнього руйнівного навантаження зразків-кубів.
7.4При центруванні зразків необхідно, щоб на початку випробування від умовного нуля донавантаження, що дорівнює (40 ±5 %) Nu, відхили деформацій по кожній грані (твірній) не пере-вищували 10 % їх середнього арифметичного значення.
При недотриманні цієї вимоги при навантаженні, яке дорівнює або більше (10 + 5) % Nu , слід розвантажити зразок, змістити його щодо центральної осі розмітки плити преса убік більших деформацій і знову зробити його центрування.
Зразок бракують після п'яти невдалих спроб його центрування.
7.5При центруванні зразків деформації, виміряні між центрами отворів, у яких кріплять інди-катори (рисунок 1), відносять до граней зразка і визначають за формулами
7.6 При визначенні призмової міцності, модуля пружності і коефіцієнта Пуассона бетону навантаження зразка до рівня навантаження, яке дорівнює (40 ±5) % Nu , слід робити ступенями, що дорівнюють 10 % очікуваного руйнівного навантаження, зберігаючи в межах кожного ступеня швидкість навантаження (0,6 ±0,2) МПа/с.
На кожному ступені слід витримувати навантаження від 4 хв до 5 хв (при нагріванні до 15 хв) і записувати відліки по приладах на початку та наприкінці витримки ступеня навантаження в журнал за формою додатка Г.
При рівні навантаження (40 ±5) % Ри знімають прилади зі зразка, якщо немає інших вимог, передбачених програмою випробування. Після зняття приладів подальше навантаження зразка слід робити безупинно з постійною швидкістю відповідно до вимоги ДСТУ Б В.2.7-214.
6
ДСТУ Б В.2.7-217:2009
При використанні тензорезисторів і інших аналогічних приладів, шкали яких проградуйовані у відносних одиницях деформацій, величини є., і є2 визначають безпосередньо за шкалами вимірювальних приладів.
8.6 При визначенні середніх значень призмової міцності, модуля пружності і коефіцієнта Пуассона в серії зразків попередньо відбраковують анормальні (ті, що сильно відхиляються) результати випробувань.
Для відбраковування анормальних результатів у серії зразків порівнюють значення у, призмової міцності, модуля пружності або коефіцієнта Пуассона в серії, що показали найбільші й найменші значення цих величин із середніми їх значеннями в серії у, визначеними за формулою (10), і перевіряють відповідно до вимоги ДСТУ Б В.2.7-214 виконання умов, наведених у формулах (6) і (7) зазначеного стандарту. Якщо ці вимоги не виконуються, то діють відповідно до вимоги ДСТУ Б В.2.7-214; якщо умови виконуються, то середні значення призмової міцності бетону, його модуля пружності або коефіцієнта Пуассона в серії зразків визначають за формулою
8.7 У журналі результатів випробувань повинні бути передбачені графи відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.7-214 за винятком значення масштабного коефіцієнта, оскільки цей коефіцієнт при визначенні призмової міцності, модуля пружності і коефіцієнта Пуассона не потрібен.
У журналі результатів випробувань повинні бути передбачені, крім того, додаткові графи:
а)склад бетону, жорсткість або рухливість суміші, вид, завод-виготовлювач і марка цементу,вид заповнювачів і добавок;
б)модуль пружності бетону окремих зразків, МПа;
в)середній модуль пружності бетону в серії зразків, МПа;
г)значення коефіцієнта Пуассона окремих зразків;
д)середнє значення коефіцієнта Пуассона в серії зразків;є) база вимірювання деформацій, мм;
ж)тип тензометра, застосований для вимірювання лінійних деформацій зразка (ціна йогоподілки);
з)температура нагрівання;
и) температура і відносна вологість повітря приміщення, у якому проводили випробування.
У графі "Примітки" повинні бути зазначені дефекти зразків, особливий характер їх руйнування, відбраковування результатів випробувань, їх причини тощо відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.7-214.
9 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
Робочий простір при проведенні випробувань повинен бути огороджений металевими сітками з метою запобігання розлітанню осколків бетону при руйнуванні зразка.
8
ДСТУ Б В.2.7-217:2009
9
ДСТУ Б В.2.7-217:2009
ДОДАТОК А (довідковий)
МЕТОДИ НАСИЧЕННЯ ЗРАЗКІВ ВОДОЮ І РІДКИМИ НАФТОПРОДУКТАМИ
А.1 Насичення роблять методом капілярного насичення.
Ступінь насичення контролюють за збільшенням маси зразка шляхом періодичного зважування. Зразки витримують у ваннах до повного їх насичення рідиною. За повне насичення приймають припинення збільшення маси зразка при двох наступних зважуваннях.
А.2 Насичення роблять у ваннах, виконаних з матеріалів хімічно стійких до води й нафтопродуктів і інших рідин.
При насиченні важкими нафтопродуктами (мінеральні масла, мазут тощо) ванни повинні забезпечувати розміщення в них зразків у горизонтальному положенні.
Висота ванни повинна бути не менше ніж на 20 мм вище верхньої поверхні покладених у неї зразків.
Ванна для насичення легкими нафтопродуктами (бензин, газ тощо) повинна мати кришки, що закриваються герметично. Рекомендується в цьому випадку як ванни використовувати фляги місткістю 40 л з гумовими прокладками на кришках.
А.З Перед насиченням зразки зважують, визначають їх масу з точністю не менше 0,5 г.
А.4 Для насичення важкими нафтопродуктами зразки поміщають у ванни в горизонтальному положенні на відстані не ближче 20 мм один від одного й заливають відповідною рідиною так, щоб її рівень у ванні був від 5 мм до 15 мм. Далі рідину по мірі насичення зразка періодично доливають. При цьому її рівень повинен знаходитися на відстані від 9 мм до 15 мм від межі між просоченим і непросоченим бетоном. Останній раз рідину доливають так, щоб її рівень був на 3-5 мм нижче верхньої грані зразка.
А.5 При насиченні легкими нафтопродуктами та водою зразки поміщають у ванни і заливають рідину так, щоб її рівень був не менше ніж на 10 мм вище верхньої грані зразків. Ванни повинні бути герметично закриті кришками.
А.6 Зважують зразки при насиченні водою або легкими нафтопродуктами один раз на добу, а при насиченні важкими нафтопродуктами - один раз за 7 діб.
10
ДСТУ Б В.2.7-217:2009
ДОДАТОК Б (обов'язковий)
ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИЗМОВОЇ МІЦНОСТІ І МОДУЛЯ ПРУЖНОСТІ БЕТОНУ ПРИ НАГРІВАННІ
Б.1 При визначенні призмової міцності і модуля пружності бетону при нагріванні серія повинна складатися не менше ніж із шести зразків, з яких на трьох зразках визначають призмову міцність і модуль пружності бетону за необхідної температури нагрівання бетону і на інших трьох зразках -призмову міцність і модуль пружності в інтервалі робочих температур приміщення від 10 °С до 30 °С.
Б.2 Для проведення випробувань застосовують:
- термопари хромель-алюмелеві типу ТХА згідно з ДСТУ 2857 (ГОСТ 6616), що забезпечують вимірювання температури до 1300 °С;
Б.З Прес або машини для випробування повинні мати електричну піч для нагрівання зразка, пристосування для нагрівання зразка, пристосування для вимірювання деформацій і температури бетону.
Б.4 Камерна електрична піч повинна забезпечувати нагрівання зразка за заданим режимом до необхідної температури з рівномірним нагріванням бетону в зоні вимірювання деформацій. Перепад температури в печі в межах зони вимірювання деформацій не повинен перевищувати 10 °С при нагріванні до 300 °С; 20 °С - при нагріванні вище 300 °С до 600 °С; 30 °С - при нагріванні вище 600 °С до 900 °С і 40 °С - при нагріванні вище 900 °С.
Б.5 Між оголовками й торцями зразка прокладають теплоізоляцію з азбестового картону завтовшки 6 мм при нагріванні до 300 °С; 10 мм - при нагріванні вище 300 °С до 600°С і 15 мм -при нагріванні вище 600 °С.
Б.6 Виносні подовжувачі повинні фіксувати базу вимірювання деформацій і забезпечувати вимірювання деформацій бетону в нагрітому стані. Для цих цілей подовжувачі діаметром 4 мм-6 мм виготовляють із інвару при нагріванні до 200 °С та з ніхрому при нагріванні вище 200 °С.
Б.7 Термопари встановлюють посередині бази вимірювання деформацій бетону в центрі перерізу зразка та на бічній поверхні посередині кожної грані призми або в чотирьох взаємно перпендикулярних напрямках циліндра. Термопару для регулювання температури встановлюють також у робочий простір камерної печі.
Б.8 Визначення призмової міцності та модуля пружності бетону при нагріванні роблять за схемою випробування, наведеною на рисунку В.2 додатка В.
Випробовують зразок при короткочасному нагріванні у строки, зазначені в 4.5, якщо завданням на випробування не встановлений інший строк.
11
ДСТУ Б В.2.7-217:2009
Б.9 Для визначення призмової міцності та модуля пружності бетону зразки нагрівають до необхідної температури згідно з ДСТУ Б В.2.7-214, витримують за температури 4 год і потім навантажують ступенями згідно з 7.6 при витримці навантаження на кожному ступені 15 хв, постійно підтримуючи необхідну температуру нагрівання.
Б.10 Відносну пружно-миттєву деформацію бетону при нагріванні є1у визначають за формулою (8) даного стандарту.
12
Б.11 За результатами випробувань на модуль пружності бетону при різних температурах нагрівання визначають коефіцієнт р, що враховує зниження модуля пружності бетону при нагріванні, за формулою
ДСТУ Б В.2.7-217:2009
Виносні подовжувані 8 пропускають через отвори в знімній плиті опорного столика 2 і встановлюють зразок 5, до якого кріплять подовжувані.
Для кріплення подовжувачів на гранях зразка висвердлюють отвори діаметром на 1-2 мм більше діаметра виносного подовжувача і глибиною 10-12 мм. В отвори вставляють загнуті кінці подовжувачів і зашпаровують їх жаростійким розчином на рідкому склі із кремнефтористим натрієм і тонкомеленим шамотом.
При випробуванні зразок 7 встановлюють центрально по розмітці плити преса, опускають електричну піч 4 на знімну плиту опорного столика 2, установлюють термопару 13 у робочий простір печі. Робочий простір печі з торців зразка заповнюють теплоізоляцією 12 з шлакової, кварцової або каолінової вати.
Закріплюють індикатори 9 і перевіряють їх працездатність.
14
ДСТУ Б В.2.7-217:2009
Код УКНД 91.100.30, 19.060
Ключові слова: бетон, випробування, зразок, коефіцієнт Пуассона, модуль пружності, маркування, призмова міцність, приймання, прилади, технічні вимоги.
