Тільки на основі одержаних результатів потрібно розробляти проект реставрації і технологічні схеми, а при невеликих об'ємах робіт - технологічні схеми виконання ремонтно-реставраційних робіт.

6.10.6.5 Матеріали для виготовлення ліпних виробів повинні відповідати технічним умовам і національним стандартам.

Матеріали закордонного виробництва повинні проходити сертифікацію згідно з порядком, встановленим Держспоживстандартом України.

6.10.6.6 Відновлення первісних ліпних виробів і виготовлення нової ліпнини потрібно виконувати, дотримуючись чинних норм з охорони праці в будівництві.

6.10.6.7 У процесі виготовлення ліпних виробів необхідно здійснювати систематичний контроль, який повинен включати:

- контроль якості матеріалів, які застосовуються, та відповідність їх ТУ і стандартам;

- контроль за встановленням і кріпленням ліпних виробів;

- перевірку правильності складування, транспортування і зберігання ліпних виробів.

6.10.6.8 Для виконання ліпних робіт потрібно використовувати наступні матеріали:

гіпс, каолін, глину, вапно, цемент, пісок, мармуровий та гранітний дрібняк, формопласт, воду тощо, на які є ТУ і стандарти.

6.10.6.9 В ліпних роботах потрібно використовувати гіпс марок Г-5 - Г-25 тонкого помелу. Він повинен бути свіжообпалений, білий за кольором, без домішок піску і не бути грудкуватим. Початок тужавіння повинен відбуватися не раніше ніж через 6 хв з моменту замішування з водою, а кінець - не пізніше ніж через 30 хв. Склад гіпсового розчину потрібно підбирати, як правило, дослідним шляхом. При цьому водно-гіпсове відношення для тіста нормальної густини повинно бути 0,7; густого - 0,5; рідкого - 1. Це означає, що для отримання гіпсового розчину нормальної густини на води слід брати , для густого - , а для рідкого гіпсу.

6.10.6.10 Для ремонту і реставрації ліпних виробів на фасадах потрібно встановлювати риштування та здійснювати кріплення виробів. Ця робота виконується одночасно з ремонтом штукатурки фасаду будівлі.

6.10.6.11 Згідно з реставраційним завданням пошкоджені ліпні вироби повинні підлягати реставрації, доповненню або заміні новими. Для відновлення гіпсової ліпнини застосовується спосіб "догіпсування", який полягає у нанесенні на пошкоджені місця гіпсового розчину.

Для виготовлення нових ліпних деталей за робочими кресленнями або зразками спочатку потрібно зробити моделі, а з них виготовити форми, в яких потім відпивається необхідна кількість деталей. При цьому слід дотримуватись правила, що заново відлиті деталі мають бути повністю просушені в майстерні до відправлення на будівельний майданчик.

6.10.6.12 Для зовнішніх частин будівлі ліпні вироби повинні виготовлятися з водотривких матеріалів (для цього застосовуються гіпсові розчини підвищеної водостійкості) або необхідно передбачити надійний захист ліпнини від водопоглинання гідрофобними розчинами.

Для підвищення водостійкості та міцності гіпсових виробів необхідно:

- використовувати гіпсове тісто густої консистенції (водогіпсове відношення 0,5);

- вводити в тісто відповідні добавки ( сульфітно-спиртову бражку, водні емульсії синтетичних смол - фенолформальдегідних, кремнійорганічних, ПВА);

- обробляти гарячою оліфою (50...60 оС) з додаванням до 5 % (за масою) скипидару;

- замішувати гіпс 1,5 % розчином сірчанокислого цинку або близьким до насичення розчином бури;

- додавати до гіпсу вапно (до 5 % від його маси);

- використовувати високоміцні гіпси (естрих-гіпс, ангідритовий цемент);

- просочувати готові гіпсові вироби спеціальними розчинами (баритовою водою, розчином алюмокалієвих галунів, сірчанокислого цинку або заліза).

6.10.6.13 Для фасадних архітектурних деталей рекомендується використовувати цементні розчини, які в порівнянні з гіпсовими міцніші та довговічніші.

Для виготовлення цементних розчинів у якості заповнювача необхідно використовувати дрібний річковий пісок та мармурову крихту. Для полегшення цементних архітектурних деталей потрібно використовувати легкий заповнювач (перліт).

Цементну суміш потрібно готувати у співвідношенні в'яжуче : заповнювач - 1:3.

При використанні легкого заповнювача, який характеризується підвищеним водо-поглинанням, необхідний гідрофобний захист поверхні готового виробу або додавання при замішуванні гідрофобної добавки ГКЖ.

6.10.6.14 Для відливання ліпних виробів зі складним рельєфом на фасадах рекомендується використовувати гіпсоглиноземистий розширений цемент (ГОСТ 11052-74) марки 500.

6.10.6.15 При проведенні робіт із реставрації архітектурного та ліпного декору потрібно дотримуватися технології і методів встановлення і кріплення ліпних виробів:

- ліпні роботи можна виконувати при температурі не нижче 5 °С. Поверхня, до якої кріпиться фрагмент, повинна мати температуру не вище ЗО °С;

- в приміщенні не повинно бути протягів;

- до початку кріплення ліпні конструкції треба "провісити", розмітити осі і лінії установлення, визначаючи центри встановлення кожного виробу.

6.10.6.16 Вибір способу кріплення (мастики, шурупи, клячі, пірони) повинен бути вказаний у проекті. Він залежить від величини архітектурної деталі, її маси, форми і від поверхні, на яку встановлюють ліпнину.

При значному розмірі і масі ліпних деталей їх кріплення потрібно виконувати тільки за проектом, спеціально складеним для цього технологічного процесу, з використанням металевих кріплень (скоби, штирі, пірони тощо) з неіржавіючих металів.

6.10.6.17 Оцинковані металеві кріплення (цвяхи, штирі, костилі, петлі тощо) до установлення ліпних деталей потрібно обов'язково покривати натуральною оліфою і просушувати.

Кріплення ліпних деталей слід виконувати методом "приморожування" на гіпсовому або цементному розчині.

В зимових умовах використовувати цей метод категорично забороняється.

6.10.6.18 Для приклеювання легких ліпних деталей рекомендується застосовувати клеї типу "Спрут" (ТУ 88 УССР 193.062-84), епоксидні композиції, для невеликих деталей - розчинені в органічних розчинниках термопласти ПБМА, ПВБ або водоспиртові розчини ПВА.

Для заповнення великих проміжків між з'єднаннями фрагментів, великих тріщин доцільно проводити склеювання на рідкому гіпсовому розчині з додаванням 20...25 % розчину ПВА.

6.10.6.19 Всі старі непошкоджені ліпні вироби необхідно очистити від старої фарби і перевірити міцність їх кріплення до стіни. Фарбові покриття потрібно знімати за допомогою хімічних змивок або лужних паст. Після розм'якшення фарбові шари потрібно видалити вручну стеком або скальпелем.

Здійснювати лише механічне очищення від олійних фарб без використання спеціальних змивок не рекомендується.

6.10.6.20 За наявності набілів їх потрібно змочити водою, зчистити стеком, скальпелем і промити водою за допомогою жорстких щетинних щіток. Знімати набіли і пофарбування потрібно до шару оліфи жовтуватого кольору або до першого фарбового шару (ґрунтовки). Залишки змивки на поверхні виробів потрібно зняти і протерти ганчіркою, змоченою в уайт-спіриті.

6.10.6.21 Установлені нові і розчищені старі ліпні деталі для укріплення поверхні гіпсу потрібно покривати 30 % розчином залізного або мідного купоросу або 10 % розчином сульфату барію.

Гіпсова ліпнина підлягає захисно-декоративній обробці - пофарбуванню, тонуванню, воскуванню, гідрофобізації.

Спочатку ліпнину необхідно прогрунтувати і максимально глибоко просочити гіпсову поверхню гарячою оліфою, розчином клею або лаку (шелак).

6.10.6.22 Перед фарбуванням потрібно обстежити деталі ліпних виробів, виправити дефекти, очистити від забруднення, а потім почати шпаклювання.

6.10.6.23 Враховуючи функціональне призначення приміщення, пофарбування (після шліфування поверхні) слід виконувати олійною фарбою з воском (пастоподібна фарба підбирається відповідно до паспорту кольорів).

6.10.6.24 Для тонування гіпсових виробів (різні засоби декоративної обробки, що імітують бронзу, чавун, слонову кістку, дерево, мармур і інші матеріали) потрібно використовувати художні олійні фарби, розведені оліфою, сикативом або лаком.

Роботи з імітації природних матеріалів повинні виконуватися за методиками, затвердженими проектом.

6.10.6.25 Для захисту ліпних виробів необхідне їх воскування. Для покриття застосовується розведений у скипидарі бджолиний віск (іноді віск змішується з милом, стеарином або парафіном). Воскові покриття є гідрофобізуючими.

6.10.6.26 Для захисту поверхні ліпнини від водонасичення потрібно використовувати гідрофобізуючі композиції. Кремнійорганічні гідрофобізатори мають чимало переваг перед восковими, в першу чергу, - довговічність, їх застосування рекомендується в таких випадках:

- за необхідності збереження матової поверхні ліпнини;

- за наявності прихованих пошкоджень, які виявляються при воскуванні;

- при відновленні воскових покриттів як модифікуючих домішок (в кількості 1 ...2 % до маси воску).

Із кремнійорганічних гідрофобізаторів рекомендується застосовувати 5% розчини поліорганосилозанів та поліорганосилоксанів у органічних розчинниках (толуол, ксилол, ацетон або їх суміші). Ця група полімерів поряд з гідрофобною властивістю забезпечує ефективне закріплення поверхні.

6.10.6.27 На фасадах виступні ліпні вироби і тяги потрібно захищати від руйнування і вивітрювання, накриваючи їх оцинкованим покрівельним залізом, міддю або нанесенням фарб. При застосуванні чорного заліза його потрібно прооліфити і профарбувати два-три рази олійною або іншою водостійкою фарбою. Ліпнину після просушування ґрунтують світлою оліфою з добавкою олійного білила і після висихання фарбують два-три рази олійною фарбою або покривають гідрофобізуючим розчином.

7 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ РОБІТ І ОЦІНКА ЇХ ЯКОСТІ

7.1 Всі види робіт на пам'ятках після їх закінчення приймаються комісією з учасників реставраційного процесу відповідно до існуючих норм.

7.2 Після закінчення всіх видів робіт на основі результатів роботи комісії і її позитивного висновку складається акт здавання-приймання виконаних робіт.

7.3 Після завершення робіт організація, яка здійснювала наукове керівництво, повинна представити в тримісячний термін у державні органи охорони пам'яток науково-реставраційний звіт про проведені роботи (після їх приймання).

7.4 При прийманні робіт з ущільнення та закріплення основ горизонтальність та відмітки потрібно контролювати нівеліром, площину поверхні - рейкою.

7.5 Якість ущільнення важкими трамбівками перевіряють пробним трамбуванням -двома ударами тією ж трамбівкою з висоти . Орієнтовна величина відмови для пісків , лесоподібних суглинків - 1 ...2 см.

7.6 Якість ущільнення визначають за щільністю зразків, відібраних за допомогою стандартних кілець. Орієнтовна щільність скелету грунту повинна складати: для пісків -1,63... 1,6 г/см3, для суглинків - 1,7 г/см3 (залежно від вологості).

7.7 Якість закріплення грунтів та гірських порід потрібно контролювати пробним бурінням та нагнітанням води в свердловину або іншими методами за проектом. У всіх випадках, коли характеристика основи не відповідає проектній, роботи з ущільнення повторюють і заново контролюють її якість.

7.8 Правильність забивання паль потрібно контролювати по осях. У процесі забивання паль у журналі реєструють всі умови занурення і контрольне відмовлення, яке заміряють у трьох послідовних залогах. Палі, що дали проектне відмовлення, не дійшли до проектної відмітки занурення, обстежують і за погодженням з проектною організацією продовжують занурення або замінюють іншими, які забивають на заново призначених місцях.

7.9 Набивні палі потрібно контролювати за міцністю контрольних бетонних кубиків. Несуча здатність всіх видів паль може бути встановлена контрольним динамічним випробуванням окремих паль або статичним навантаженням. Випробування пробних паль статичним та динамічним навантаженнями потрібно проводити:

- для пісків - не раніше ніж через три доби після влаштування;

- для глинистих грунтів - через 10...15 діб після влаштування. За результатами динамічних та статичних випробувань паль за необхідності потрібно вносити корективи в проектне рішення.

7.10 Відповідність мурування кам'яних конструкцій проектним рішенням потрібно контролювати в процесі реставрації пам'яток до штукатурення поверхонь. Перевірці підлягають: правильність перев'язування швів, горизонтальність рядів, вертикальність кутів, прямолінійність поверхонь, товщина та заповнення швів. Для контролю правильності заповнення швів розчином і наявності арматури в різних місцях мурування знімають цеглу викладеного ряду (дві-три перевірки на поверх).

7.11 Приховані роботи (улаштування фундаментів, гідроізоляція мурування, укладка арматури, установлення та захист від корозії закладних деталей, закріплення карнизів і балконів тощо) контролюють та приймають безпосередньо в процесі їх виконання. На кожний вид цих робіт складають акт прихованих робіт, в якому дають оцінку їх якості, відмічають відповідність проекту та чинним нормативам. Після цього дозволяють виконання наступних робіт.

7.12 Якість реставрації дерев'яних конструкцій потрібно контролювати за схемами операційного контролю, що входить до складу технології.

7.13 Науково-реставраційний звіт є невід'ємною частиною проекту і включається в проектний кошторис.

7.14 Основні дані про захисну обробку деревини (вид захисного матеріалу, концентрація і температура розчинів, їх в'язкість тощо) потрібно заносити у спеціальний журнал. Вологість деревини, призначеної для біовогнезахисної обробки антисептиком, повинна бути не більше 25 %. Глибину проникнення безколірних антисептиків або антипіренів у деревину потрібно визначати індикаторами, які при взаємодії з захисними речовинами змінюють колір в обробленій зоні деревини.