Споруди транспорту залізниці коліїї 1520 мм норми проектування

Корисна довжина додаткових приймально-відправних колій повинна відповідати стан- дартній величині, прийнятій на даному напрямку, з подовженням, у разі потреби, існуючих колій станції.

11.29 На проміжних, вантажних і дільничних станціях для приймання і відправлення пе­редаточних поїздів у необхідних випадках (при неможливості укладання додаткових прий­мально-відправних колій на станції, для організації приймально-здавальних операцій та ін.) передбачаються виставочні колії (виставочні парки), кількість яких визначається залежно від вагонопотоку і характеру його переробки, кількості примикань під'їзних колій та їх плану і профілю з розрахунку одна колія на 6 пар поїздів (передач), але не менше двох колій.

ДБН В.2.3-19-2008 С. 61

Корисна довжина виставочних колій повинна бути стандартною, установленою для дано­го залізничного напрямку або встановлена по максимальній довжині передаточного поїзда і збільшена на 10 %, але не менше 300 м.

11.30 На вантажних, дільничних і сортувальних станціях, до яких примикають під'їзні колії, кількість додаткових сортувальних колій для накопичення вагонів на промислові станції, маневрові райони та окремо розташовані вантажні фронти слід приймати по одній колії на 50-100 вагонів кожного формованого призначення під'їзної колії.

При меншій кількості вагонів на призначення необхідно передбачати неспеціалізовані со­ртувальні колії (колії зі змінною спеціалізацією) з розрахунку одна колія на кожні 25 - 50 ва­гонів у середньому за добу.

При розгалуженій мережі вантажних фронтів на промислових підприємствах слід прий­мати найменше значення норми зняття вагонів з однієї колії, але не менше 20 вагонів за добу.

11.31 Корисну довжину сортувальних колій слід приймати за довжиною максимальної багатогрупової подачі, збільшеної на 10 %, але не менше 300 м. При цьому скорочення корис­- них довжин існуючих сортувальних колій не передбачається.

На вантажних станціях загального користування кількість сортувальних колій для підбо­ру вагонів за вантажними фронтами і вантажно-розвантажувальними пунктами слід встанов­лювати в залежності від добового обсягу місцевої роботи і дрібнення вагонопотоку - їх довжина повинна бути не менше 300 м.

11.32 Відстань між осями суміжних колій на станціях, роз'їздах і обгінних пунктах у межах прямих ділянок приймається за таблицею 22. При розташуванні колії у кривих ці відстані не­ обхідно збільшувати відповідно до ГОСТ 9238.

Для пропускання поїздів із негабаритними вантажами на станціях зміни локомотивів і на проміжних станціях зі стоянкою поїздів для технічних потреб необхідно передбачати не мен­ше ніж по одній колії в кожному напрямку з відстанню між осями суміжних колій 5300 мм.

С. 62 ДБН В.2.3-19-2008

11.33 Для забезпечення стабільної роботи станцій взимку в районах із снігоприносом більше 25 м³ на пог. м колії в рік передбачається додатковий технічний розвиток:

у кожному парку станції до отриманої за нормами таблиць 17-20 кількості колій додається одна колія для переставлення составів під час роботи снігоочисної техніки;

підвищений (на 10-15 % понад звичайного) резерв переробної спроможності гірок для забезпечення високих темпів розпуску составів і запобігання утруднень у роботі в зимо­ вий час;

спеціальні колії на станціях для стоянки снігоприбиральної техніки, а також тупикові колії для розвантаження снігоприбиральних машин і снігових поїздів без виїзду на пе--­ регін. Тупики для вивантаження снігу рекомендується розташовувати на насипах. Кількість і довжина розвантажувальних тупиків, а також висота насипу визначаються за умови забезпечення складування на прилеглих до них площадках усього снігу, що вивозиться зі станції протягом зимового періоду. Ці площадки повинні мати спе-­ ціалізовану систему для відведення талої води до очисних споруд. На роз'їздах і проміжних станціях слід передбачати тупики для стоянки снігоочисної техніки під час пропуску поїздів;

взаємне розташування колій і розташування технічних пристроїв на станції не повинне перешкоджати механізованому прибиранню снігу.

ДБНВ.2.3-19-2008 С. 63

11.34 Для відстою поїздів і составів через неприймання основними сортувальними станціями при утрудненнях у роботі в зимовий період слід передбачати додатковий колійний розвиток передвузлових станцій.

На станціях слід передбачати колії й інші необхідні пристрої для розміщення відбу-­ довних і пожежних поїздів.

При необхідності спорудження через парки і окремі колії станцій переходів у різних рівнях перевагу слід віддавати закритим пішохідним мостам і тунелям.

У горловинах станційних парків повинні споруджуватися спеціальні приміщення для ко­роткочасного відпочинку й обігріву працівників станції (оглядачів і слюсарів-ремонтників вагонів, електромеханіків і монтерів пристроїв СЦБ, зв'язку і колії, чистильників стрілок та ін.).

12 ПРИМИКАННЯ І ПЕРЕТИНИ

12.1 Примикання нових ліній і їх перетини з існуючими залізницями, як правило, слід пе-­ редбачати на дільничних або проміжних станціях; примикання нових ліній до існуючих вели-­ ких і складних вузлів, як правило, не допускається. У випадку підходу нової лінії до вузла питання про її примикання до вузлової чи передвузлової станції і необхідність її розвитку не­- обхідно вирішувати в проекті.

Схема примикання нової лінії до існуючої повинна забезпечувати можливість прямого (без зміни напрямку руху) прямування через пункт примикання транзитних поїздів основних напрямків.

12.2 Нові лінії і під'їзні колії повинні примикати до горловин станцій, роз'їздів і обгінних пунктів і, як правило, мати з'єднання, які допускають одночасне приймання і відправлення поїздів головною і прилеглими коліями. В обґрунтованих випадках, коли примикання викли­- кає пересічення головних колій поїздами і составами, що передаються маневровим порядком, слід передбачати шляхопровідні розв'язки.

Примикання нових ліній і під'їзних колій до головних колій на перегоні не дозволяється. Таке примикання допускається на залізничних лініях загальної мережі при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні.

Тимчасове укладання та зняття стрілочних переводів на перегонах у зв'язку з будівниц­твом других колій, проведенням робіт з реконструкції та капітального ремонту споруд і при­строїв, будівництвом нових роздільних пунктів тощо здійснюється у кожному окремому випадку з дозволу начальника залізниці.

Поздовжній профіль колії на підході до примикання повинен забезпечувати умови для зупинки поїзда перед вхідним сигналом і можливість його зрушування з місця.

12.3 У місцях перетину залізниць в одному рівні, а також примикання ліній, під'їзних і внутрішньостанційних з'єднувальних колій до головних колій на перегонах і станціях слід пе­- редбачати запобіжні тупики або охоронні стрілки.

У місцях примикання під'їзних колій до приймально-відправних та інших станційних колій, з яких можливий вихід рухомого складу на станцію або перегін, слід передбачати за­побіжні пристрої: запобіжні тупики, охоронні стрілки, скидальні башмаки або стрілки, ски­дальні вістряки. Корисна довжина запобіжних тупиків повинна бути не менше 50 м.

Запобіжні пристрої в місцях примикання не встановлюють у таких випадках: якщо місця стоянки відчепленого рухомого складу на під'їзних та інших коліях, що примикають, мають підйом убік станції 1,5 %о і більше; якщо під'їзні чи інші колії розташовані на площадці або підйомі менше 1,5 %о, але безпосередньо у місці стоянки починається підйом крутістю 1,5 %о і більше з перепадом висот на цьому елементі не менше 0,3 м.

С. 64 ДБН В.2.3-19-2008

На перегонах, які мають затяжні спуски, а також на станціях, що обмежують такі перего- ни, передбачаються вловлюючі тупики згідно з проектами, затвердженими Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

12.4 Перетин нових залізничних ліній і під'їзних колій з іншими залізничними лініями і під'їзними коліями, трамвайними, тролейбусними лініями, магістральними вулицями за­- гальноміського значення і швидкісними міськими автомобільними дорогами, а також з авто­- мобільними дорогами І—III категорій проектуються в різних рівнях.

Перетин залізниць з іншими автомобільними дорогами слід проектувати в різних рівнях у випадках:

якщо автомобільна дорога пересікає три і більше головних колій;

якщо в місці перетину може бути реалізована швидкість руху пасажирських поїздів більше 120 км/год або інтенсивність руху складає більше 100 поїздів за добу;

якщо на автомобільних дорогах передбачається тролейбусний рух або улаштування трамвайних колій;

якщо залізниця прокладена у виїмці, а також у випадку, коли на переїзді не можуть бути забезпечені норми видимості відповідно до вимог ДБН В.2.3 4 та в інших випадках, коли потрібна охорона переїзду.

При проектуванні перетинів у різних рівнях залізничних колій і автомобільних доріг слід розглядати можливість і доцільність використання з цією метою водопропускних штучних споруд при відповідних змінах їх конструкцій, регламентованих у п. 9.12, і безумовному за­безпеченні необхідних підмостових габаритів.

12.5 Пересічення залізничних колій з автомобільними дорогами в одному рівні (переїзди) проектується поза межами роздільних пунктів.

Переїзди розташовують, як правило, на прямих ділянках залізничних колій і авто­мобільних доріг. Пересічення залізничних колій з автомобільними дорогами здійснюється переважно під прямим кутом. Якщо неможливо виконати цю умову, кут між залізничною колією і автомобільною дорогою, які пересікаються в одному рівні, не повинен бути меншим за 60°.

Устрій та технічне облаштування переїздів виконуються відповідно до вимог технічних норм Державної адміністрації залізничного транспорту України з улаштування та експлуа­тації залізничних переїздів, правил технічної експлуатації залізниць, ДБН В.2.3-4 та діючих правил автодорожнього руху України. На переїздах, які не охороняються, має бути забезпече­на видимість згідно з ДСТУ 3587.

У місцях організованого пішохідного руху через залізничні колії облаштовуються пішохідні доріжки, обладнані сигналізацією, яка попереджає про наближення поїзда. Такі доріжки проектуються і на залізничних переїздах при інтенсивності пішохідного руху більше 100 чол./год та на переїздах, розташованих у населених пунктах.

При проектуванні перетину залізничних ліній:

газопроводами, нафтопродуктопроводами і нафтопроводами, а також укладанні їх па­- ралельно залізниці необхідно дотримуватись вимог СНиП 2.05.06 та СНиП 2.05.13;

водопроводами зовнішніх мереж водопостачання - вимог СНиП 2.04.02;

каналізаційними трубопроводами - вимог СНиП 2.04.03;

тепловими мережами - вимог СНиП 2.04.07;

повітряними лініями електропередачі - вимог Правил устройства электроустановок

(ПУЭ);

підвісними канатними дорогами - вимог СНиП 2.05.07;

повітряними лініями зв'язку - вимог Правил устройства электроустановок (ПУЭ).

ДБН Β.2.3-19-2008 С. 65

Крім цього, необхідно керуватися вказівками даного документа та відповідними типови­ми технічними рішеннями.

Місця перетину вибираються комісією під головуванням головного інженера залізниці та за участю представників дистанції колії, сигналізації та зв'язку, електропостачання, власника трубопроводу (лінії, споруди) та інших зацікавлених організацій. Вибір місця перетину офор­млюється актом, який затверджується керівництвом залізниці і до якого додається схема пе­ретину з розмірами між елементами колії, підземних комунікацій і елементами перетину.

12.8 При проектуванні перетинів залізничних ліній трубопроводами різного призначен­- ня необхідно передбачати їх надземне прокладання (на опорах чи естакадах) або підземне (під земляним полотном) з урахуванням перспективи укладання додаткових головних колій чи колій станції.

До переходів газопроводів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів і ін. слід висувати вимоги як до ділянок підвищеної категорії.

При розширенні земляного полотна під укладання додаткових головних колій або роз­витку станцій діючий трубопровід у місці пересічення повинен бути реконструйований або перевлаштований (на новій осі) з урахуванням відповідного збільшення довжини ділянки підвищеної категорії і, у разі необхідності, підданий гідравлічному випробуванню. Захисний футляр має бути відповідно подовжений.

У випадку перетину залізничних колій нафтопродуктопроводами, аміакопроводами на відстані не менше 50 м від осі крайньої колії поверхня землі сплановується в польовий бік із поперечним ухилом не менше 0,02.

12.9 Трубопроводи розташовуються під земляним полотном залізниці поза горловиною станції на відстані від стрілочних переводів та інших пересічень колії не меншій ніж 20,0 м. Мінімальна відстань від трубопроводів до штучних споруд (мости, водопропускні труби і т. ін.) визначається згідно зі ступенем їхньої небезпеки для нормальної експлуатації залізниці, але не менше 30 м.

Конструкція переходу трубопроводів через залізничну лінію повинна забезпечувати можливість їх періодичних оглядів, поточного ремонту, відключення і спорожнювання. Не­обхідність установки арматури для відключення вирішується залежно від місцевих умов і місця розміщення арматури для відключення на робочому трубопроводі.

На переходах газопроводів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів необхідно додатко­во передбачати установку пристроїв з оповіщення і блокування руху поїздів у випадку виник­нення небезпеки.

При підземному прокладанні на перегонах і станціях трубопровід повинен бути укладений у захисний футляр (канал, тунель). На пересіченнях із трубопроводами, що транс­- портують вибухо- чи вогненебезпечні продукти (газ, нафта та ін.), кінець захисного футляра слід розташовувати не менше ніж за 50 м від підошви укосу насипу або брівки укосу виїмки, при наявності водовідвідних споруд - від крайньої водовідвідної споруди, а на пересіченнях із мережами водопроводу, каналізації, тепловими мережами і т.ін. - не менше ніж на 10,0 м з кожного боку, мінімальний внутрішній діаметр футляра слід приймати на 200 мм більше діаметру робочої труби.

Відстань по вертикалі від верху захисного футляра (каналу, тунелю) до підошви рей­- ки повинна бути не менше 1,0 м при відкритому методі будівництва; 1,5 м - при виконанні робіт методами продавлювання, горизонтального буріння або щитового проходження; 2,5 м - при проколюванні. Глибина заглиблення від дна водовідвідних споруд або підошви насипу до верху захисного футляра повинна бути 1,0 м.