г) видалення елементів з'єднання і посилення дозволено тільки за відсутності в них зусиль.
10.1.6 Усі конструкції та їх деталі оглядають до початку монтажу або укрупнення. У разі виявлення дефектів комісія вирішує питання про їх усунення. На елементи, що підлягають монтажу наносять: номер і масу монтажної марки, центр маси елемента, місце стропування, а також контрольні осьові і нівелювальні знаки.
10.1.7 Контактні поверхні блоків залізобетонних прогонових будівель до монтажу або перед їх укрупненням складанням обробляють піскоструминним способом або щітками. Виконання насічок поверхонь, які стикуються, ударним інструментом заборонено.
Очищені поверхні елементів оглядають і приймають.
10.1.8 Стропувальні петлі на поверхнях, що стикуються (торцях), ланок збірних залізобетонних труб до початку монтажу наступного блока зрізують врівень з поверхнею бетону; зрубування петель зубилом або їх згинання заборонено.
10.1.9 Способи обпирання і кріплення конструкцій на транспортних засобах не повинні призводити до залишкових деформацій у конструкціях; торцеві поверхні блоків, складених по довжині конструкцій, і ізольовані поверхні повинні бути захищені від ушкодження.
Великогабаритні балки, збірні елементи прогонових будівель і опор, а також попередньо напружені залізобетонні конструкції перевозять відповідно до вимог спеціально розроблених проектів або технічних умов, погоджених із відповідними службами.
Конструкції, навантажені на транспортні засоби, надійно закріплюють та оберігають від вітрових, динамічних і відцентрових навантажень. При цьому встановлюють габаритні знаки, що забезпечують вільне проходження вантажу на кривих ділянках шляху, рухомість одного з кінців конструкції у випадку навантаження конструкцій на зчеп, а також остійність плавучих транспортних засобів.
10.1.10 При складуванні конструкцій треба дотримуватися таких вимог до їх зберігання:
- заборонено розвантажувати із транспортних засобів скиданням;
- запобігати ушкодженню стропами й елементами інших конструкцій;
- заборонено обпирати залізобетонні блоки на фіксатори;
- захищати гумові опорні частини й елементи деформаційних швів від впливу сонячних промінів. Ці елементи мають перебувати на відстані не ближче ніж від опалювальних приладів, зазнавати впливу мастил, бензину й інших речовин, що руйнують гуму.
10.2 Влаштування монтажних стиків
10.2.1 Арматурні випуски і закладні вироби закріплення збірних елементів слід зварювати в проектному положенні.
Порядок зварювальних робіт повинен відповідати проекту, вимогам СНиП 3.03.01 і забезпечувати найменші реактивні напруження від зварювання.
Способи виправлення зігнутих арматурних випусків мають унеможливлювати їх злам і порушення захисного шару бетону.
Об'єднувати стики монолітним бетоном дозволено тільки після прийняття зварювальних і арматурних робіт і усунення виявлених дефектів.
Стики без зварювання арматурних випусків або закладних деталей об'єднують монолітним бетоном після їх вивірення і закріплення в проектному положенні збірних елементів, що стикуються, способами, передбаченими проектом. Поздовжні стики між окремими балками (плитами), а також стики діафрагм розрізних прогонових будівель об'єднують монолітним бетоном після установлення балок на постійні опорні частини. Порядок об'єднання стиків нерозрізних і температурно-нерозрізних прогонових будівель монолітним бетоном установлюється ПВР.
10.2.2 Поверхні елементів, що входять в стик, промивають і рясно зволожують до укладання бетону або розчину. Бетонну (розчинну) суміш укладають у стик безперервно з ретельним ущіль- ненням. Відкриті поверхні ущільненого бетону (розчину) вирівнюють врівень з поверхнею бетону елементів, що стикуються, і захищають від випаровування води укладанням водоізоляційного покриття, нанесенням плівкового матеріалу тощо.
10.2.3 Склади клеїв підбирають попередньо в будівельній лабораторії з відповідним контролем якості складових матеріалів. При цьому контролюють модуль пружності та коефіцієнт Пуассона клеїв. Відповідність підібраного складу клею вимогам проекту додатково перевіряють випробуванням зразків (клеєних кубиків) на зсув по клейовому шву. Склади епоксидних клеїв наведено у додатку Н.
Склеювати бетон при низьких позитивних і мінусових температурах слід клейовими компонентами, здатними тверднути при мінусових температурах без спеціального обігрівання клеєних стиків.
Обігрівання клеєних стиків дозволено здійснювати будь-яким способом, що відповідає тех-нології монтажу і забезпечує температурний режим, який виключає виникнення небезпечних тем-пературних і хімічних впливів на матеріал конструкції, що монтується.
Клеї, які наносять на зволожені бетонні поверхні або бетон, що має мінусову температуру, повинні мати у своєму складі фуриловий спирт.
10.2.4 Під час монтажу клей наносять на бетонні поверхні, що стикуються. Клей не повинен спливати з вертикальних поверхонь і повинен мати товщину шару, достатню для одержання щіль- ного клейового шва при стисканні стику з утворенням валика по його контуру.
Клеєний стик обжимають відразу після нанесення клею на бетонні поверхні, що стикуються, у cтрок, коротший за технологічну й адгезійну життєздатність клею. Для короткочасного стиснення клеєного стику переважно використовують частину робочої напруженої арматури або спеціальні інвентарні пристрої, які створюють напруження від 0,05 МПа до 0,20 МПа рівномірно за перерізом стиснення клеєного шва.
За потреби виправлення профілю і положення конструкції, яку складають, у плані дозволено за узгодженням із проектною організацією влаштовувати до 15 % клиноподібних клеєних стиків з найбільшою товщиною шва . Клиноподібні стики виконують за позитивної температури твер-діння клею у стику до проектної міцності (у зимовий період тільки з обігріванням клеєного шва). Застосування клеїв з прискорювачами твердіння (зимові клеї) у клиноподібних стиках неприпустиме.
Під час склеювання складених по висоті опор дозволено наносити клей на одну поверхню, що склеюють, і обжимати клеєний шов послідовно встановлюваними блоками.
10.2.5 У процесі і після закінчення монтажу збірної конструкції (перед розпалубленням, тимчасовим або остаточним її завантаженням) контролюють міцність стиків і їх відповідність проектній стадії робіт. Усі випадки зміни складу клеїв, матеріалу монолітного з'єднання стиків і складів клею заносять у спеціальні журнали виконання робіт.
10.2.6 Технічні вимоги до влаштування монтажних з'єднань, а також види контролю наведені у таблиці 16.
Таблиця 16
|
Технічні вимоги |
Контроль |
Вид контролю |
|
1 Допустиме відхилення розташування елементів збірних і залізобетонних конструкцій, об'єднаних монолітними стиками, не більше ніж: - при зміщенні зовнішніх граней суміжних збірних блоків опор - ;
- при допустимому відхиленні осей стояків заввишки Н від проектного положення в верхньому перерізі: - Н до - ; - Н від до - ; - Н більше - 0,001 Н, але не більше ніж ; - при допустимому відхиленні відміток верху стояків, колон, ригелів - ± ; - при допустимому відхиленні товщини швів між елементами збірних конструкцій: - тонких швів завтовшки від до - ± ; - товстих швів завтовшки і більше - ± |
Всі з'єднання
Всі стояки
Всі елементи
Всі стики
|
Вимірювальний (лінійкою, візування теодолітом або виском) Вимірювальний (візування теодолітом або нівеліром
Вимірювальний (нівелювання) Вимірювальний (лінійкою) |
|
2 Бетонні суміші і розчини монолітного з'єднання стиків повинні мати: - водоцементне відношення: - бетонних сумішей в межах від 0,35 до 0,50; - розчинів не більше ніж 0,45; - рухомість: - бетонних сумішей в межах від до ; - розчинів - не більше ніж |
Стовідсотковий |
Перевірка згідно ДСТУ Б В.2.7-114 |
|
3 Міцність бетону і розчину монолітного з'єднання стику повинна бути: - перед зняттям кондукторів, тимчасових з'єднувальних елементів і розпалубленням - не менше ніж 15 МПа; - перед розкружаленням та дозавантаження монтажним або експлуатаційним навантаженням - відповідною заданій для даної стадії робіт; - до моменту заморожування - не менше ніж 70 % від проектної |
» |
Те саме |
|
4 Допустимий тепловий режим витримування бетону (розчину) монолітного з'єднання стику: - температура сталевих та сталезалізобетонних конструкцій до початку укладання бетону монолітного з'єднання - 5 °С; - швидкість зміни температури при нагріванні і остиганні бетону або розчину монолітного з'єднання - (5-7) °С/год; - температура нагрівання до 45 °С, відхилення від постійно досягнутої температури - не більше ніж ± 5 °С |
До початку робіт і в процесі теплової обробки бетону |
Вимірювальний (контактним термометром або термісторами) |
Закінчення таблиці 16
|
Технічні вимоги |
Контроль |
Вид контролю |
|
5 Вимоги до з'єднання збірних елементів склеюванням: - під час склеювання поверхні бетону не допускається наявності бруду, льоду, пилу і мастил; - для клеєних щільних (обтиснутих) стиків середня товщина шва за вимірами (не менше ніж у чотирьох точках по периметру перерізу конструкції) повинна бути не більше ніж . Максимальна товщина клеєного шва в окремих точках по периметру шва допускається не більше ніж (склади клеїв наведені в додатку Н); - модуль пружності клею повинен бути не менше ніж 1500 МПа; - коефіцієнт Пуассона повинен бути не менше 0,25 |
Всі поверхні, що склеюються Кожен стик
Кожна партія підібраного складу клею |
Вимірювання (перевірка під мікроскопом типу МПБ-2, щупом, лінійкою)
Вимірювальний (перевірка міцності на стиск клею на зразках клею розміром 2см х2 см х8 см при швидкості навантаження 0,2МПа до 0,4 МПа |
|
Вимоги щодо життєздатності клею: - технологічна здатність (період часу нанесення на поверхні, що склеюються) - не менше ніж 1 год;
- адгезійна здатність (час, протягом якого конструкція може бути склеєна - обтиснута) - не менше ніж 4 год |
Через кожні 20 хв
Через кожну годину |
Візуальний (перевірка появи та відривання ниток у клеї при вилученні з нього скляної палички або гвіздка) Візуальний (перевірка на прилипання до клею пальця руки у рукавичці) |
10.3 Ін'єктування і заповнення каналів
10.3.1 Ін'єктування закритих і заповнення відкритих каналів має здійснювати спеціалізована бригада.
Ін'єктують закриті і заповнюють відкриті канали після натягування групи або всіх напружуваних арматурних елементів конструкції, яка монтується.
Якщо інтервал між натягуванням напруженої арматури і заповненням каналів перевищує строки, зазначені у п. 6 таблиці 16, вживають заходів із тимчасового захисту каналів від корозії (встановлюють пробки або ковпаки на анкери, влаштовують дренажні отвори для відведення вологи з анкерних ніш понижених ділянок арматурного каналу, періодично продувають канали сухим підігрітим повітрям, обробляють арматуру інгібітором у закритих каналах, покривають цементно-казеїновим складом арматуру у відкритих каналах тощо).
10.3.2 Ін'єкційний розчин готують в агрегаті для безперервного приготування і нагнітання розчину в канали. Ручне приготування ін'єкційного розчину не дозволяється.
10.3.3 Не пізніше ніж за добу до початку ін'єктування канали промивають, а потім заповнюють водою для визначення їх герметичності. Виявлені нещільності і раковини закривають відразу після видалення води повністю з каналу. Одночасно установлюють на анкерні пристрої інвентарні ковпаки, якщо анкерні пристрої не були з'єднані монолітним бетоном заздалегідь.
У випадках, коли герметичність каналів порушена до ступеня, що перешкоджає ін'єктуванню, придатність конструкції вирішує комісія за участю представника проектної організації.
10.3.4 Ін'єкційний розчин слід нагнітати у канали. При розташуванні анкерів напруженої арматури у різних рівнях розчин накачують у канал з боку анкера, що розміщений нижче.
Ін'єктувати канал необхідно без перерви. У разі утворення "пробки" канал промивають водою і розчин нагнітають знову. Після заповнення каналу розчином останній спресовують.
Канали, що мають похилі ділянки з обох кінців, спресовують крізь патрубки, установлені на обох керних пристроях. Канали спресовують з боку анкера, у який нагнітається розчин у процесі ін'єктування, а з протилежного боку - відразу після його закінчення.
10.3.5 Вертикальні канали складених по висоті опор для ін'єктування розбивають на яруси, з'єднуючи їх по висоті опори з обривом напруженої арматури, що передбачено проектом.
У верхній частині всіх каналів нижніх і проміжних ярусів опори встановлюють додаткові трубки для виходу розчину, що нагнітається знизу, і випуску ін'єкційного розчину для ярусу опори, розташованого вище.
Спочатку ін'єктують канали нижнього ярусу на всю його висоту без спресовування розчину в каналі, потім, не раніше ніж за 5 год - ділянку каналу розташованого вище ярусу опори. Розчин у каналах верхнього ярусу опори спресовують.
Перед заповненням розчином (бетоном) стінки відкритих каналів і напружену арматуру очи-щають і продувають стисненим повітрям. У процесі заповнення каналів розчин (бетон) ретельно ущільнюють. При пакетному розташуванні напружених арматурних елементів у кілька рядів канали заповнюють відповідно до вказівок ПВР. Забетоновану поверхню покривають водонепроникною плівкою, плівкоутворювальним складом або мішковиною, яку зволожують два-три рази на день протягом двох тижнів.
