---

Недозволено посилатися на документи, які не внесено в державні реєстри Нормативних документів.

9. Придатність ТУ для підтвердження відповідності забезпечують виконанням вимог
   ISO/IEC Guide 7 [1].

10. Титульний аркуш оформлюють згідно зі зразком, поданим у додатку А.

На титульному аркуші ТУ в лівому верхньому куті проставляють код продукції за ДК 016. У правому верхньому куті зазначають код нормативного документа на продукцію за ДК 004.

Нижче назви продукції та позначення ТУ в дужках подають позначення документа, на заміну якого їх видано, термін уведення та дії ТУ (за потреби). Якщо ТУ впроваджують уперше, відмітку про це роблять у дужках нижче позначення.

На титульному аркуші треба передбачити вільне місце розміром 90 мм х 45 мм для розміщен­ня штампа органу державної реєстрації ТУ, в якому має бути назва органу державної реєстрації, реєстраційний номер та дата реєстрації.

ДСТУ 1.3:2004

4.11 ТУ потрібно друкувати на матеріалі, який дає змогу багаторазово копіювати, а також
мікрофільмувати згідно з ГОСТ 13.1.002.

Виконувати ТУ на обчислювальній машині рекомендовано за вимогами додатка Ж ДСТУ 1.5.

12. ТУ, що їх обліковують та зберігають на магнітних носіях, оформлюють за ГОСТ 28388.

13. Останньою сторінкою ТУ має бути «Аркуш реєстрації змін», поданий у додатку Г.

14. Для державної реєстрації ТУ підприємств країн СНД оформлюють додатково титульний
    аркуш згідно з 4.10 та додатком А.

5 ПРАВИЛА ПОГОДЖЕННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ

5.1 Якщо рішення щодо запровадження продукції у виробництво ухвалює приймальна комісія (де­густаційна комісія, художньо-технічна рада), то проект ТУ підлягає погодженню під час її роботи.

1. Проект ТУ погоджують за наявності документа (акта, протокола, висновку) про позитивні
   результати випробування (використання, споживання, переробляння, експертної оцінки) дослід­
   ного зразка (партії), проведення процесу або надання послуги, якщо стандартами на запроваджен­ня продукції у виробництво не передбачено інше.

2. Підприємство (організація)-розробник погоджує проект ТУ із замовником (основним спо­живачем), після чого подає його разом з іншими документами, що підлягають погодженню на прий­мальній комісії, до організацій (підприємств), представники яких є членами приймальної комісії,
   не пізніше ніж за місяць до початку роботи приймальної комісії.

Залежно від виду та призначеності продукції до складу приймальної комісії залучають пред­ставників органу державного нагляду.

Потребу розсилання проекту ТУ на відгук іншим зацікавленим організаціям, якщо вони не є членами приймальної комісії або якщо ТУ не підлягають погодженню на приймальній комісії, виз­начає розробник за погодженням із замовником.

Погодження проекту ТУ члени приймальної комісії провадять у період її роботи. Підписання акта приймання дослідного зразка (дослідної партії) продукції членами приймальної комісії-пред-ставниками погоджувальних організацій означає погодження проекту ТУ.

2. Якщо рішення щодо запровадження продукції на виробництво ухвалюють без приймаль­ної комісії, ТУ дають на погодження замовникові (споживачеві).

3. Проект ТУ, в якому є вимоги, що належать до компетенції органів державного нагляду,
   підлягає погодженню з ними.

4. Проект ТУ на продукцію будівельного призначення підлягає погодженню з Держбудом України.

5. Проект ТУ на радіовипромінювальні пристрої підлягає погодженню з Українським держав­
   ним центром радіочастот та нагляду за зв'язком.

6. Якщо монтаж продукції має виконувати інша організація, ТУ додатково погоджують з органі­
   зацією, що має провадити монтаж, в частині вимог, які стосуються її компетенції, якщо ці вимоги
   не було погоджено з нею раніше.

7. ТУ на складові (запасні) частини, які підлягають самостійному постачанню, треба узгодити
   з підприємством (організацією)-розробником кінцевої продукції або підприємством (організацією)-
   виробником кінцевого виробу.

8. Якщо в проекті ТУ немає посилання на чинні правила перевезення, або коли продукція,
   що підлягає транспортуванню, не належить до сфери застосування цих правил, то проект ТУ підля­гає погодженню з Міністерством транспорту України.

9. Ініціативно розроблювані ТУ на продукцію, основного споживача якої не визначено, по­годжують з органами державного нагляду за сферою їхньої компетенції.

5.10 Погодження проекту ТУ оформлюють підписом керівника (заступника керівника) погод­жувальної організації із зазначенням «ПОГОДЖЕНО» або окремим документом (актом приймальної
комісії, листом, протоколом тощо), при цьому під реквізитом «ПОГОДЖЕНО» проставляють назву
погоджувальної організації (за необхідності), дату та номер документа.

Напис «Погоджено із заувагами» не дозволено.

ДСТУ 1.3:2004

5.11 Зміни до ТУ погоджують порядком, установленим для ТУ .

Зміни до ТУ погоджують тільки з організаціями, які раніше погодили ТУ і до компетенції яких вони належать.

У разі припинення існування організацій, які раніше погодили ТУ, зміни до них погоджують з організаціями-правонаступниками.

Дозволено зміни до ТУ погоджувати лише із замовником (основним споживачем), якщо вони не стосуються організацій, що раніше погодили ТУ.

12. Погодження ТУ та змін до ТУ підприємств країн СНД, внесення яких необхідне для їх
    державної реєстрації, — провадять з організаціями в Україні, до компетенції яких належать зміни.

13. Рекомендований строк розгляду поданих на погодження ТУ та змін до них — 20 днів від
    дня одержання їх від розробника, якщо за погодженням сторін не встановлено інший строк.

14. Ухвалює ТУ власник ТУ, якщо інше не установлено чинним законодавством України.

15. Ухвалення ТУ оформлюють підписом керівника (заступника керівника) організації — влас­ника ТУ під зазначенням «ПРИЙНЯТО» на титульному аркуші документа.

16. Зміни до ТУ ухвалює власник ТУ порядком, установленим для ТУ.

17. ТУ ухвалюють, зазвичай, без обмеження строку чинності.

На титульному аркуші ТУ має бути напис «Без обмеження строку чинності». Обмеження строку чинності встановлюють, за потреби, погодивши це із замовником (спожи­вачем), або на письмово обґрунтовану вимогу органу держнагляду.

5.18 Термін надання чинності ТУ встановлює підприємство (організація)-власник ТУ, але не
раніше дати державної реєстрації.

6 ПРАВИЛА ПОЗНАЧАННЯ

1. Позначає ТУ власник ТУ.

2. У позначенні ТУ має бути:

• індекс документа — «ТУ»;

• скорочена назва держави — «У» ;

• код продукції за ДК 016 (три перші знаки);

• код підприємства (організації)-власника ТУ згідно з «Єдиним державним реєстром підпри­ємств і організацій України» (ЄДРПОУ) (вісім знаків);

• порядковий реєстраційний номер, що його надає власник ТУ (три знаки);

• рік прийняття (чотири знаки) для ТУ, прийнятих уперше чи на заміну чинних ТУ — через
  двокрапку.

Приклад

ТУ У 27.1-21926977-001:2004

ТУ, що є частиною комплекту конструкторської документації, дозволено надавати подвійне дворядкове позначення; у першому рядку — позначення, складене, як зазначено вище, у друго­му рядку — згідно з ГОСТ 2.114.

3. ТУ на продукцію будівельного призначення позначають за правилами, установленими
   Держбудом України.

4. У позначенні ТУ на заміну чинних порядковий реєстраційний номер, що його надає влас­ник ТУ, не змінюється.

5. У разі виготовлення та постачання продукції на території України за ТУ підприємств інших
   держав застосовують подвійне дворядкове позначення: у першому рядку — за 6.2, у другому —
   позначення вихідного ТУ.

Приклад

ТУ У 25.2-23635128-005:2003

ТУ РБ 00959441.005-2001

ДСТУ 1.3:2004

ДОДАТОК А (обов'язковий)

ФОРМА ТИТУЛЬНОГО АРКУША ТУ

дкпп

УКНД

ЗАРЕЄСТРОВАНО

(назва органу

державної реєстрації)

( реєстраційний №, дата реєстрації)

ПОГОДЖЕНО

ПРИЙНЯТО

(посада керівника, назва організації)

(посада керівника, назва організації)

(особистий підпис, печатка)

(розшифрування підпису)

(особистий підпис, печатка)

(розшифрування підпису)

(дата або номер погоджувального документа й дата)

(дата)

(назва продукції, процесу, послуги)

ТЕХНІЧНІ УМОВИ

( позначення технічних умов)

(Уперше чи На заміну _
Дата надання чинності
Чинний до

ПОГОДЖЕНО

РОЗРОБЛЕНО

(посада керівника, назва організації)

(посада керівника, назва організації)

(особистий підпис, печатка)

(розшифрування підпису)

(особистий підпис, печатка)

(розшифрування підпису)

(дата або номер погоджувального документа й дата)

(дата)

ПОГОДЖЕНО

( посада керівника, назва організації)

(особистий підпис, печатка)

(розшифрування підпису)

(посади та особисті підписи відповідальних осіб та виконавців)

(дата)

(дата або номер погоджувального документа й дата)

ДСТУ 1.3:2004

ДОДАТОК Б (обов'язковий)

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ РОЗДІЛІВ ТУ

Б.1 У розділі «Сфера застосування» має бути назва продукції, її призначеність (сфера за­стосування) та умови використання (надання послуги, виконання процесу).

Треба подати приклад познаки продукції під час її замовляння та для посилання в інших нор­мативних документах (НД).

Після прикладу познаки продукції наводять відомості про використання в цій продукції вина­ходів та патентів.

Б.2 Розділ «Нормативні посилання» — згідно з ДСТУ 1.5

Б.З Розділ «Технічні вимоги» — згідно з ДСТУ 1.5. Розділ «Технічні вимоги» загалом має такі підрозділи:

• параметри й розміри;

• основні показники та характеристики (властивості);

• вимоги до сировини, матеріалів, купованих виробів;

• комплектність;

• маркування;

• пакування.

Зміст цих підрозділів має відповідати вимогам 8.2.3.1—8.2.3.3 ДСТУ 1.5

Б.4 У підрозділі «Маркування» повинні бути вимоги згідно з 8.2.6 ДСТУ 1.5 У цьому підрозділі доцільно наводити посилання на нормативні документи, вимогам яких має відповідати маркування .

У маркованні харчової продукції має бути:

• загальна назва харчового продукту;

• харчова цінність, а також енергетична цінність, для харчових продуктів, що її мають;

• номінальна кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру маси чи об'єму;

• кінцевий термін реалізації, або дата виготовлення і строк придатності до споживання;

• склад харчового продукту, якщо його виготовлено з кількох складників, із зазначенням пе­реліку назв, використаних у процесі виготовляння інших продуктів харчування, харчових добавок;

• позначення НД;

• наймення та адреса виробника, місце виготовлення;

• наявність у харчовому продукті складників з генетично модифікованої сировини (у випад­ках, коли використання таких складників передбачено НД або нормативно-правовими актами на
  цей харчовий продукт);

• умови зберігання;

• умови використання (якщо такі передбачено);

• застереження щодо вживання харчового продукту певними категоріями (групами) населен­ня (діти, вагітні, літні люди, спортсмени, хворі тощо);

• інша інформація, передбачена чинними в Україні нормативними документами, дія яких по­ширюється на певний харчовий продукт.

Заборонено наводити в маркованні інформацію про лікувальні властивості харчових продуктів без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Текст для викори­стання в маркованні спеціальних харчових продуктів підлягає обов'язковому погодженню з цент­ральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

У маркованні харчових продуктів потрібно використовувати затверджені встановленим поряд­ком специфічні познаки, якими позначають дієтичні, профілактичні, оздоровчі харчові продукти, біологічно активні харчові добавки, дитяче харчування, харчування для спортсменів тощо.

Опис специфічних познак, їх використання та маркування продуктів штриховими кодами здійснюють порядком, установленим Кабінетом Міністрів України.

Маркування продукції засобами автоматичної ідентифікації (штриховими кодами, радіочастот­ними мітками тощо) виконують порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

ДСТУ 1.3:2004

Б.5 У підрозділі «Пакування» мають бути вимоги згідно з 8.2.7 ДСТУ 1.5. У підрозділі «Пакування» рекомендовано враховувати вимоги ISO/IEC Guide 41 [3]. Доцільно наводити посилання на нормативні документи, вимогам яких мають відповідати паковання, засоби консервування, види спожиткової та транспортної тари тощо.

Б.6 У розділі «Вимоги безпеки» мають бути вимоги згідно з 8.2.4 ДСТУ 1.5.

Примітка. У цьому розділі треба зазначити ті вимоги безпеки, які пов'язано зі специфікою виготовляння саме цього ви­робу (речовини, матеріалу), виконання процесу, а не з функціюванням виробництва взагалі; зі специфікою надання саме цієї послуги, а не роботи всього підприємства обслуговування.

У вимогах безпеки має бути передбачено всі види можливої небезпеки, які може заподіяти цей виріб (матеріал, речовина) на всіх стадіях виробництва та використання (споживання); мають бути допустимі норми, які треба встановлювати таким чином, щоб ці норми безпечного функцію-вання продукції не змінювалися протягом її служби (придатності).

Рекомендовано враховувати вимоги ДСТУ ISO/IEC Guide 50 та ДСТУ ISO/IEC Guide 51.

Б.7 У розділі «Вимоги охорони довкілля» треба навести вимоги згідно з 8.2.5 ДСТУ 1.5, реко­мендовано враховувати вимоги ISO/IEC Guide 64 [4] .

Б.8 У розділі «Методи контролювання» мають бути вимоги згідно з 8.2.9 ДСТУ 1.5, викладені відповідно до 8.3 ДСТУ 1.5.