Захист від небезпечних геологічних процесів будинки і споруди на підроблюваних територіях і просідаючих грунтах

Допускається забезпечувати стійкість каркасів одноповерхових будинків вста­новленням спеціальних елементів жорсткості (діафрагм, колон збільшеного перерізу, багатоповерхових прибудов) по поздовжніх та поперечних рядах колон.

Для зниження зусиль у вертикальних зв'язках при нерівномірних деформаціях основи їх слід виконувати із застосуванням лінійно-рухомих з'єднань, що допускають можливість переміщення колон зв'язкового блока (рисунок 6).

Стійкість багатоповерхових будинків у поперечному і поздовжньому напрямках слід забезпечувати защемленням колон у фундаментах, влаштуваннями між колонами вертикальних зв'язків або жорстких вузлів з'єднань ригелів із колонами.

Вертикальні зв'язки, що забезпечують просторову стійкість будинку чи його від­сіків, слід групувати у просторові блоки в середній частині будинку (відсіку). Для за­безпечення спільної роботи каркаса і просторових блоків необхідно, щоб перекриття мали достатню жорсткість у горизонтальній площині.

5.13 Граничні довжину і ширину відсіку каркасного будинку слід визначати в залежності від розрахункових величин деформацій земної поверхні.

Деформаційні шви між відсіками слід проектувати у виді парних рам або шар­нірно-рухомого спирання прогонових конструкцій і перекривати їх компенсаторами з закладанням еластичним заповнювачем (пороізолом, поролоном, макропористою гу­мою тощо).

5.14 Для покриттів одноповерхових каркасних будинків слід, як правило, засто­совувати найбільш прості статично-визначені конструкції.

5.15 Доцільність застосування нерозрізних систем покриттів слід у кожному випадку обгрунтовувати статичним розрахунком на нерівномірні деформації основи.

5.16 Застосування як покриттів складчастих, тонкостінних просторових кон­струкцій (склепінь-оболонок) та ін. має бути обгрунтовано статичним розрахунком з урахуванням дій нерівномірних деформацій основи, динамічних дій технологічного обладнання, підвісних або мостових кранів, необхідності (в окремих випадках) вирів­нювання будинку та інших факторів.

5.17 Для захисту покриттів каркасних будинків від попадання води при пошко­дженні покрівлі внаслідок нерівномірних деформацій основи у місцях примикання покриття до торцевих і поздовжніх (при внутрішньому водостоку) стін сусідніх про­гонів будинку слід влаштовувати компенсатори (з теплоізоляцією на деформаційних швах), а також проклеювати місця встановлення компенсаторів і шви між плитами покриття всередині гідроізоляційного килима додатковими смугами руберойду зав­ширшки 1 м.

ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.1 С.25

5.18 При застосуванні як огороджувальних конструкцій для каркасних будин­ків уніфікованих великорозмірних стінових панелей слід забезпечувати їх піддатливе кріплення до елементів каркаса будинку таким чином, щоб навантаження на огоро-джувальні конструкції від деформування каркаса були мінімальними чи зовсім ви­ключались.

Стінові огороджувальні конструкції слід закріплювати у двох кутах по горизон­талі шарнірно-рухомо, а у двох інших - шарнірно-нерухомо. Допустиму різницю осі­дань суміжних колон будинку h слід визначити за формулою

, (7)

де _n - величина зазору між стіновими панелями;

l - відстань між осями суміжних колон;

Н_n - висота стінової панелі.

5.19 При застосуванні самонесучих кам'яних стін слід передбачати розрізання стін біля колон каркаса будинку, спирання на рандбалки і гнучке кріплення до еле­ментів каркаса. Внутрішні стіни, що проходять по осях каркаса будинку, слід кріпити до колон гнучкими анкерами і передбачати зазори не менше 50 мм у місцях прими­кання до зовнішніх стін, плит та ригелів і в місцях перетину їх технологічними та са­нітарно-технічними трубопроводами.

5.20 Жорсткі підлоги по грунту (бетонні, ксилолітові та ін.) необхідно проекту­вати з розрізанням їх на карти зі сторонами не більше 6 м. Ширину шва між картами слід визначати за формулою (3) 4.31, у якій за величину L_o слід приймати відстань між центрами суміжних карт у напрямку, що розглядається. Шви між картами слід за­кладати еластичним заповнювачем (бітумною мастикою, пороізоловим джгутом то­що). Допускається використовувати бетонну армовану підлогу як зв'язки-розпірки. У цьому випадку її не слід розрізати на карти.

5.21 Стіни сходових кліток допускається використовувати як блоки жорсткості, що забезпечують просторову стійкість будинку (відсіку).

Розміри отворів у перекриттях під обладнання і комунікації слід призначати з урахуванням їх можливих взаємних зміщень у горизонтальній площині. Необхідно передбачати можливість рихтування обладнання у процесі підробки.

5.22 У виробничих будинках слід віддавати перевагу підвісному та наземному підйомно-транспортному обладнанню у якості підйомно-транспортних засобів.

Для забезпечення нормальної роботи кранів слід передбачати можливість рих­тування підкранових конструкцій, регулювання підвісок.

5.23. У будинках з мостовими кранами слід застосовувати розрізні підкранові балки.

У місцях розділення будинку на відсіки слід передбачати консольне спирання підкранових балок або влаштування спеціальних балок-компенсаторів, деформаційну здатність яких слід визначати залежно від очікуваної величини деформаційного шва.

5.24 Габарити наближення кранів до елементів будинку необхідно призначати з урахуванням можливого рихтування кранових колій. Допускається збільшення висоти надкранової частини колони або застосування металевих підкранових балок з пони­женою опорною частиною.

5.25 Величина нахилу підкранової колії мостових кранів, що викликаний де­формаціями земної поверхні, не повинна перевищувати такі граничні значення:

у поперечному напрямку і =0,004;

у поздовжньому напрямку і =0,006.

ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.26

Необхідний ступінь рихтування колій і габарити наближення кранів слід визна­чати виходячи з розрахункових деформацій земної поверхні і граничних значень на­хилів підкранових колій.

Після закінчення активної стадії зсування земної поверхні підкранові колії мають бути відрихтовані у відповідності з Правилами влаштування і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів.

6 БЕЗКАРКАСН1 БУДИНКИ

6.1 Безкаркасні будинки на підроблюваних територіях слід проектувати за жор­сткими або комбінованими конструктивними схемами з поздовжніми і поперечними несучими стінами. Наземну частину житлових і громадських будинків слід проектува­ти, як правило, з жорсткою конструктивною схемою.

Вибір конструктивної схеми безкаркасних будинків повинен бути узгоджений з групою складності умов будівництва на території забудови (таблиця 5) та параметра­ми викривлення основи в зоні підробки згідно з 2.10—2.12.

6.2 Конструкції безкаркасних будинків слід проектувати як елементи єдиної просторової системи для сприйняття зусиль від навантажень, що діють на них, та дію нерівномірних деформацій земної поверхні.

Міцність будинків необхідно забезпечувати будівельними засобами захисту:

- влаштуванням замкнених фундаментного та цокольного залізобетонних поясів по всіх зовнішніх і внутрішніх стінах;

- влаштуванням у великоблокових та цегляних будинках поверхових залізобе­тонних поясів, які розміщують на рівні перемичок або перекриттів по усіх зовнішніх і внутрішніх стінах, а у великопанельних будинках - поверхових поясів, суміщених з конструкціями зовнішніх і внутрішніх стінових панелей;

- з'єднанням у необхідних випадках вертикальними зв'язками надфундаментних конструкцій з фундаментним і цокольним залізобетонними поясами;

- з'єднанням плит перекриття між собою та несучими стінами, а також заливан­ням швів між плитами цементним розчином марки 100.

У панельних будинках допускається суміщення фундаментного і цокольного поясів з конструкціями цокольних панелей.

У цегляних будинках в обгрунтованих розрахунком випадках у надземній час­тині допускається влаштування армоцегляних поясів.

6.3 Несучі стіни будинків слід розташовувати, як правило, симетрично відносно поздовжньої і поперечної осей будинку і забезпечувати рівномірне розподілення жорсткостей по довжині і ширині будинку.

6.4 Поперечні стіни слід проектувати, як правило, наскрізними на всю ширину будинку. У випадках, якщо за архітектурно-планувальними вирішеннями неможливе наскрізне розташування поперечних стін, необхідно передбачати влаштування зв'яз­ків цих стін із поздовжніми стінами для забезпечення спільної роботи поздовжніх і поперечних стін. Зміщення поперечних стін допускається на величину ( в осях ) не

більше 0,6 м. Зміщення поздовжніх стін допускається на величину не більше 1,8 м.

6.5 У місцях злому поздовжніх стін повинно бути передбачено влаштування прямолінійних фундамент-ного і цокольного залізобетонних поясів у площині стіни, а у місцях злому для лоджжій - і по контуру лоджій.

ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.27

6.6 Проекти будинків для масової забудови різних груп територій рекомендується розробляти з загальними об’ємно-планувальними і конструктивними рішеннями надземної частини. Конструктивні рішення підземної частини повинні розроблятися диференційовано для різних умов будівництва.

6.7 Конструкції фундаментно-підвальної частини будинків слід проектувати переважно збірно-монолітними із застосуванням збірних виробів заводського виготовлення. У випадку, якщо такі рішення не забезпечують достатню міцність і жорсткість будинку, слід його підземну частину проектувати монолітною і за необхідності влаштовувати на рівні підвалу додаткові стіни.

6.8 У безкаркасних будинках деформаційні шви слід передбабчати у виді парних стін. Конструкція стін повинна задоволняти теплотехнічні вимоги, які ставляться до зовнішніх стін будинку.

6.9 У великопанельних будинках збірні елементи ( панелі зовнішніх і внутрішніх стін, плити перекриттів і покритті, сходові марші і площадки) повинні бути з’єднані між собою зв’язками, що сприймають розрахункову зусилля.

З‘єднання стінових панелей слід виконувати зварюванням випусків арматури, монтажних петель, кутових скоб.

У вертикальних стиках стінових панелей і стиках плит перекриття необхідно передбачати шпонки які розраховуються на зсувні зусилля.

Перерізи з’єднувальних сталевих деталей у стиках між елементами стін і перекриттів мають визначатися розрахунком.

Марку цементного розчину в горизонтальних швах слід визначати розрахунком опорних стиків панелей і приймати не менше 100.

Сталеві закладні деталі і з’єднувалні елементи у стиках повинні бути надіно захищені від корозії.

6.10 У кам’яних будинках кути і перехрещення стін необхідно підсилювати армуванням сітками з арматури діаметром 4-6 мм, які укладаються у горизонтальні шви не більше ніж через 1.0 м по висоті і закладаються у кожен бік від перетину осей стін на 1.2-1.5 м.

6.11 Несучі конструкції, які послабляються димовими і вентиляційними кана­лами, борознами та нішами, повинні бути підсилені додатковою арматурою згідно з розрахунком або за конструктивними вимогами.

6.12 Опорні частини балок, прогонів і плит перекриттів повинні бути достатньо заанкеровані у стіни. Зв'язки перекриттів зі стінами повинні виконуватися зварними каркасами, що укладаються у поздовжні шви між плитами, або застосуванням анкер­них зв'язків по монтажних петлях.

6.13 У будинках заввишки 2 поверхи і більше за необхідності несучі цегляні стовпи мають бути підсилені згідно з розрахунком залізобетонними сердечниками, горизонтальним чи вертикальним армуванням.

6.14 При проектуванні будинків повинні враховуватись у несучих конструкціях та в основах додаткові зусилля від нахилів земної поверхні з урахуванням кренів від вітрового навантаження.

Розрахунковий крен будинку від нахилу земної поверхні, що викликаний під­робкою, та від дії вітрового навантаження не повинен перевищувати величину грани­чного крену, зазначеного в таблиці 2.1 додатка 2.

У випадку, якщо розрахунковий крен перевищує гранично допустимі величи­ни, слід передбачати заходи щодо вирівнювання будинку в процесі його експлуата­ції.

6.15 При проектуванні будинків для будівництва на підроблюваних територіях з крутим заляганням пластів і в районах із ступінчастими деформаціями земної по­верхні

ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.28

(тектонічні порушення, старі гірничі виробки) з'єднання елементів сходових кліток із збірних залізобетонних сходових маршів і площадок необхідно виконувати зварюванням закладних деталей.

6.16. При проектуванні будинків простінки повинні бути перевірені розрахун­ком на поперечну силу, на позацентровий стиск і на стиск (розтягання) за згинальни­ми моментами, що діють у площині стіни, і по вертикальних поздовжніх силах.

6.17 Для забезпечення перерозподілу зусиль у конструкціях стін та запобігання можливості їх крихкого руйнування необхідно перемички проектувати з міцністю по­хилих перерізів, яка перевищує міцність нормальних перерізів не менше ніж у 1,2 ра­за.

7 ІНЖЕНЕРНІ СПОРУДИ І ТРУБОПРОВОДИ Інженерні споруди

7.1 Споруди баштового типу (силосні корпуси, вугільні башти, димові труби тощо) слід проектувати за жорсткими конструктивними схемами.

При розрахункових кренах баштових споруд, що перевищують граничні, необ­хідно збільшувати розміри підошви фундаменту, опускати за можливості центр ваги споруди, передбачати вантові пристрої, а також заходи щодо вирівнювання споруди у процесі експлуатації.