матеріалів і т.ін.). Влаштування покриття на таких насипах передбачається після за- кінчення консолідації насипу.

При вологості грунту менше 0,9 від оптимальної слід передбачати в проекті спе- ціальні заходи по їх ущільненню (дозволоження, ущільнення більш тонкими шарами т.ін.).

4.23 При проектуванні насипу з висотою укосу понад 12м залежно від конкрет- них умов з метою забезпечення стійкості насипу і його укосів слід визначати розра-хунком:

- конфігурацію поперечного профілю, що забезпечує стійкість укосів насипу;

- безпечне навантаження на основу, що виключає процеси бічного витиснення грунту;

- величину та протікання в часі осідання основи насипу за рахунок його ущіль- нення під навантаженням від ваги насипу.

4.24 Висоту насипу на ділянках доріг, що проходять на відкритій місцевості, за умовами снігонезанесення під час хуртовин слід визначати розрахунком за формулою:

H=Hс+h , (4.2)

де Н – висота незаносного насипу, м;

Нс - розрахункова висота снігового покриву в місці, де споруджується насип, з ймовірністю перевищення 5 %, м. При відсутності вказаних даних допускається спрощене визначення Н з використанням метрологічних довідників;

h - підвищення брівки насипу над розрахунковим рівнем снігового покриву, яке необхідне для його незанесення снігом, м.

Примітка. У випадку, коли h виявляється менше підвищення брівки насипу над розрахунковим рівнем снігового покриву за умовами снігоочищення hс (див. нижче), у формулу (4.2) замість h вводяться hс.

Підвищення брівки насипу (h) над розрахунковим рівнем снігового покриву не- обхідно призначати, м, не менше:

1,0- для доріг І категорії;

0,7- -"- ІІ -"-;

0,6- -"- ІІІ -"-;

0,5- -"- IV -"-;

0,4- -"- V -"-.

4.25 В районах, де розрахункова висота снігового покриву перевищує 1 м, необхідно перевіряти достовірність підвищення брівки насипу над сніговим покривом з умовою безперешкодного розміщення снігу, що видаляється з дороги під ча снігоочищення, використовуючи формулу:

h =0,375 hса/в , (4.3)

де hс - підвищення брівки насипу над розрахунковим рівнем снігового покриї за умовами снігоочищення, м;

в - ширина земляного полотна, м;

а - відстань, на яку відкидається сніг з дороги при його видалені снігоочищувачем, м, для доріг з регулярним режимом зимового утримання допуі кається призначати а = 8 м.

Виїмки

4.26 Крутизну укосів виїмок, що не відносяться до об'єктів індивідуального проектування, слід призначати відповідно до таблиці 4.11.

ДБН В.2.3-4-2000 c.34

Таблиця 4.11- Крутизна укосів виїмок

Грунт

Висота укосу, м

Найбільша крутизна укосу

Скельний:

слабовивітрюваний

легковивітрюваний, що:

не розм'якшується

розм'якшується

до 16

до 16

до 6

1:0,2

1:1,05-1:1,5

1:1-1:1,5

Великоуламковий

до 12

1:1-1:1,5

Піщаний, глинистий однорідний твердої, напівтвердої та тугопластичної консистенції

до 12

1:1,5

Лес

до 12

1:0,5-1:1,5

Примітка 1. У скельних слабовивітрюваних грунтах дозволяються вертикальні укоси.

Примітка 2. Висота укосу виїмки визначається як різниця між відміткою брівки укосу і відміткою підошви укосу.

4.27 Виїмку завглибшки до 1 м, з метою попередження снігових заносів, необхідно проектувати розкритою з крутизною укосів від 1:5 до 1:10 або розробленою під насип. Виїмку завглибшки від 1 м до 5 м на снігозаносних ділянках слід проектувати з крутими укосами (1:1,5-1:2) і закюветними полицями завширшки не менше 3 м.

4.28 Виїмку завглибшки понад 2 м в дрібнозернистих та пилуватих пісках, пере-воложених зв'язних грунтах, легковивітрюваних або тріщинуватих лесовидних та лесових породах слід проектувати з закюветними полицями. Ширину закюветних полиць слід призначати: в дрібнозернистих і пилуватих пісках - не менше 1 м, в інших грунтах: при висоті укосу до б м - не менше 1 м, при висоті укосу до 12 м (для скельних порід - до 16 м) - не менше 2 м. Для доріг І-ІІІ категорій при проектуванні виїмок в легковивітрюваних скельних грунтах дозволяється передбачати кювет-траншею завширшки не менше 3 м і завглибшки не менше 0,8 м.

Поверхні закюветних полиць надають похил 20-40 %о в бік кювету. Ухил можна не передбачати при скельних породах.

4.29 При проектуванні виїмок слід виконувати розрахунки загальної та місцевої стійкості укосів, розробляти заходи з їх забезпечення, включаючи призначення відповідного поперечного профілю, влаштування дренажів, захисних шарів, типу укріплення укосів тощо.

Земляне полотно в складних інженерно-геологічних умовах

4.30 Конструкції земляного полотна на крутосхилах слід обгрунтовувати відповідними розрахунками з урахуванням стійкості крутосхилу як у природному стані, так і після спорудження дороги.

На стійких гірських схилах крутизною понад 1:3 земляне полотно слід розташовувати повністю на полиці, що врізається в крутосхил. На схилах крутизною 1:10 - 1:5 земляне полотно слід проектувати у вигляді насипу без влаштування уступів в основі. При крутизні схилів від 1:5 до 1:3 земляне полотно слід влаштовувати у вигляді насипу, напівнасипу - напіввиїмки або ж на полиці. В основі насипу та напівнасипу - напіввиїмки слід влаштовувати уступи завширшки 3-4 м і заввишки до 1 м з поперечним похилом поверхні (1-2) % в низовий бік. Уступи не влаштовують на схилах з дренуючих грунтів.

ДБН В.2.3-4-2000 c.35

В необхідних випадках слід передбачати комплексні заходи, що забезпечують стійкість земляного полотна і схилу, на якому воно розташоване (дренажні конструкції, поверхневий водовідвід, підпірні споруди, зміна окреслення схилу тощо).

4.31 Конструкцію земляного полотна на болотах слід призначати на основі техніко-економічного порівняння варіантів, що передбачають видалення слабих грунтів (включаючи підривний метод) або їх використання в основі насипу з розробкою, в необхідних випадках, спеціальних заходів по забезпеченню стійкості, зменшенню та прискоренню осідання, виключенню недопустимих пружних коливань, в тому числі узбіч за рахунок влаштування берм завширшки не менше 1 м з розташуванням їх на 0,5 м вище рівня болота.

При глибині болота до 6 м і висоті насипів до 3 м проектування дозволяється здійснювати шляхом прив'язки типових рішень з урахуванням типу болота,

При використанні слабких грунтів в основі насипу разом з загальними вимогами до земляного полотна повинні враховуватись вимоги 4.23.

На болотах частину насипу, що заглиблюється нижче рівня поверхні болота на 0,2-0,5 м, слід передбачати з дренуючих піщаних та великоуламкових грунтів. Використання інших грунтів, включаючи торф, повинно обґрунтовуватись індивідуальними розрахунками.

При використанні конструкції з виторфовуванням, необхідний об'єм грунту для насипу слід призначати з урахуванням компенсації деформацій бічних стінок траншеї виторфовування, що визначаються розрахунком.

4.32 Насип на затоплюємих заплавних ділянках, при перетині водойм і на підхо- дах до мостових споруд слід проектувати з урахуванням дії хвиль, а також гідростати- чної та ерозійної дії води в період підтоплення. Для забезпечення можливості ремонту та укріплення укосів в період експлуатації на таких ділянках при техніко-економічному обгрунтуванні дозволяється передбачати влаштування берм завширшкі не менше 4 м.

4.33 При проектуванні насипу на слабких основах слід призначати спеціальні заходи, що забезпечують можливість використання слабких грунтів в основі (змен- шення крутизни укосів, влаштування бічних берм, тимчасове перевантаження, регу- лювання режиму відсипання насипу, влаштування вертикального дренажу, грунтових піщаних дрен, армування насипів геотекстильними прошарками тощо).

4.34 При проектуванні виїмок в особливих грунтах або насипу з використанням особливих грунтів в проекті слід передбачати заходи з попередження деформацій зе- мляного полотна (обмеження по розташуванню та товщині шарів з таких грунтів, влаштування захисних шарів з стійких грунтів, армуючі, гідроізолюючі та інші про- шарки).

4.35 Для насипів на слабких основах встановлюються додаткові вимоги:

- бічне витиснення слабкого грунту в основі насипу під час експлуатації не до- зволяється;

- інтенсивний період осідання основи повинен завершитись до влаштування по- криття (при стадійному будівництві дорожнього одягу як виняток дозволяється влаш- товувати покриття до завершення періоду осідання основи).

Як завершення інтенсивного періоду осідання дозволяється приймати стан, коли досягається 90 % консолідації основи при інтенсивності осідання не більше 2,0 см/рік для дорожнього одягу капітального типу і 80 % консолідації при інтенсивності осідання не більше 5,0 см/рік для дорожнього одягу перехідного і полегшеного типу.

Допустиму інтенсивність осідання дозволяється уточнювати на основі досвіду експлуатації доріг.

ДБН В.2.3-4-2000 c.36

Для запобігання неприпустимих пружних коливань товщина (висота) насипу, що споруджується на торфяній основі, повинна бути не менша наведеної в таблиці 4.12.

Таблиця 4.12 - Найменша товщина (висота) насипу

У метрах

Початкова товщина

Тип дорожнього одягу

слабкого шару

капітальний

полегшений

перехідний

1

2

1,5

1,2

2

2,5

2

1,5

4

3

2,5

2

6

3

3

2,5

Примітка 1. Для проміжних значень початкової товщини слабкого шару мінімальна висота насипу визначається інтерполяцією.

Примітка 2. Товщина (висота) насипу в даному разі визначається як різниця відміток по осі земляного полотна поверхні проїзної частини та підошви насипу, що просіла. При наявності шару торфу, який перекрито зверху піщаним або зв'язним грунтом, його товщина враховується у товщині насипу. Дозволяється для конструктивних шарів, що мають міцність на розтягування, враховувати їх еквівалентну товщину (шляхом перерахунку).

4.36 В районах поширення засолених грунтів земляне полотно слід проектувати з урахуванням ступеня засолення, що визначається відповідно до таблиці 4.2.

Слабо- та середньозасолені грунти дозволяється використовувати в насипах типових конструкцій, в тому числі і для робочого шару, при дотриманні норм для неза-солених грунтів, а для насипів індивідуального проектування - на основі розрахунків.

Сильнозасолені грунти дозволяється використовувати для влаштування насипу, в тому числі і робочого шару, на ділянках 1-го типу місцевості за умовами зволоження при обов'язковому виконанні заходів, спрямованих на недопущення значного засолення робочого шару.

Використання надмірно засолених грунтів слід обгрунтувати спеціальними розрахунками з розробкою необхідних заходів з нейтралізації їх негативних властивостей.

Основними заходами, спрямованими на підвищення стійкості земляного полотна на ділянках з засоленими грунтами, є:

-підвищення поверхні покриття над розрахунковим рівнем води згідно з таблицею 4.1;

-підвищення величини коефіцієнта ущільнення грунту тіла насипу до максимальних величин, передбачених нормами таблиці 4.8;

- влаштування капіляропрериваючих та гідроізолюючих прошарків у тілі насипу;

- зниження рівня ґрунтових вод;

- використання привізних незасолених або слабкозасолених грунтів.

4.37 Земляне полотно на зрошуваних територіях проектують, як правило, в насипах з мінімальним використанням площі зрошуваних земель та з урахуванням впливу зрошувальної системи на його водно-тепловий режим.

Відстань між суміжними брівками каналу водозбірної системи та резерву або водовідвідної канави слід призначати не менше 4,5 м.

Використання придорожніх кюветів, нагірних та водовідвідних канав як розподільників води для зрошування не дозволяється.

За розрахунковий горизонт ґрунтових вод слід призначати найвищий багаторічний рівень, а на території, що підлягає освоєнню під час експлуатації дороги - згідно з перспективними даними органів водного господарства.

ДБН В.2.3-4-2000 c.37

4.38 Проектування земляного полотна (включаючи захисні, підпірні та інші конструкції) на зсувних і зсувонебезпечних ділянках, карстових та підроблюваних територіях, а також в районах можливого виникнення сельових потоків, снігових лавин, каменепадів, на слабких, набухаючих та просідаючих грунтах і на ділянках впливу абразії та річкової ерозії слід здійснювати на підставі ДБН В. 1.1-3, СНіП 2.01.15.

4.39 За відповідним техніко-економічним обгрунтуванням в конструкціях земляного полотна можуть використовуватись прошарки з геотекстильних матеріалів, що виконують армуючу, дренуючу, фільтруючу або розподільчу функцію.

Прошарки передбачаються:

- в основі насипів на слабких грунтах;

- в тілі насипів: для підвищення стійкості укосів; як захисний фільтр у дренажних конструкціях; як дренуючі, що забезпечують відведення води з водонасиченого масиву грунту; для розподілу напружень на контакті шарів грунту і зернистого матеріалу (перешкода для перемішування матеріалів шарів);

- в основі технологічних проїздів на грунтах з низькою несучою здатністю.