- стіни повинні бути побілені і мати панель висотою 1,8 м;
- підлога та панелі з вогнестійких матеріалів повинні триматися в чистоті;
- для змивання рідин, що розлилися, повинні бути обладнані водяні стояки з гумовими шлангами;
- стічні води повинні відводитися в каналізацію через гідрозатвори;
- трубопроводи повинні бути укладені в канави та засипані піском, перекриті рифленими металевими настилами із западаючими ручками для їх піднімання.
2.4. У приміщенні насосної станції не дозволяється користуватися відкритим вогнем. Допускається застосування переносних акумуляторних ліхтарів у вибухозахищеному виконанні.
2.5. Не допускається зберігання в насосній станції будь-яких матеріалів та устаткування, що безпосередньо не використовуються в технологічних процесах.
2.6. У приміщенні насосної станції допускається зберігання лише мастильних матеріалів у кількості, що не перевищує добової потреби, у щільно закритій металевій тарі. Зберігання легкозаймистих рідин не дозволяється.
2.7. Насосна станція повинна бути обладнана:
- системою автоматичного газовиявлення, зблокованою з вентиляцією;
- примусовою припливно-витяжною вентиляцією;
- стаціонарними чи переносними вантажопідіймальними пристроями;
- системою автоматичного пожежогасіння і первинними засобами пожежогасіння;
- оперативним зв'язком;
- аварійним освітленням.
2.8. Відстань між виступними частинами насосів, розташованими в одному ряду, повинна бути не менше 1 м. При дворядному розташуванні прохід між виступними частинами насосів повинен бути не менше 2 м. Відстані від виступних частин насосів до стін будинку при двобічному обслуговуванні агрегатів повинні бути не менше 1 м, при однобічному обслуговуванні насоси можуть бути наближені до стіни на відстань, необхідну для виконання ремонтних робіт.
2.9. Насосні агрегати повинні бути обладнані централізованою системою збору витоків нафтопродуктів, яка виведена за межі приміщення насосної.
2.10. Корпуси насосів повинні мати:
- заземлення, незалежне від заземлення електродвигунів;
- позначення напрямків обертання робочих органів.
2.11. Технологічна обв'язка трубопроводами насосів повинна забезпечувати:
- зручність обслуговування запірної арматури;
- можливість виконання ремонтних робіт із застосуванням піднімальних пристроїв;
- можливість закриття запірної арматури при аварійному відключенні насосів.
2.12. Електродвигуни насосів повинні мати системи автоматичного відключення у разі раптового припинення подачі електроенергії.
2.13. Аварійна зупинка насосної станції здійснюється за допомогою кнопки СТОП, розташованої поза пультом керування. При відключенні насосів від технологічних трубопроводів, що знаходяться під надлишковим тиском, слід вжити заходів щодо недопущення випадкового відкривання вимикаючої арматури.
2.14. Насосна станція повинна бути аварійно зупинена при:
- пожежі в приміщенні;
- затопленні приміщення насосного залу;
- аварійному рівні в ємностях збору витоків;
- досягненні концентрації горючих парів (газів) у приміщенні насосної понад 30 % НКМПП;
- аварійному тиску на вході або виході насосної станції;
- мінімальному тиску в камерах безпромвальної установки;
- максимальному рівні в ємності системи маслозмащення.
Інформація про аварійну зупинку насосної станції повинна негайно передаватися диспетчеру, начальнику НПС та на сусідні насосні станції.
2.15. На всмоктувальному і нагнітальному трубопроводах насосної станції, а також на кожному насосному агрегаті повинні бути встановлені манометри.
Експлуатація насосів без манометрів чи з несправними манометрами не дозволяється. Справність манометрів слід перевіряти в установлені терміни.
2.16. У випадках виявлення порушення нормального режиму роботи насоса його необхідно зупинити, перевірити й усунути порушення.
2.17. На автоматизованих насосних станціях на насосних агрегатах повинен знаходитись плакат "Увага! Агрегат вмикається автоматично!".
2.18. При автоматичному введенні резерву засувки на насосах повинні бути відкриті. При введенні резервного неавтоматизованого насоса перед його включенням повинні бути перевірені правильність відкриття засувок і готовність насоса до пуску.
2.19. Випробування на герметичність розділювальної стінки магістральних насосних агрегатів проводиться не рідше одного разу на 6 місяців.
2.20. Нафтоперекачувальні насосні станції повинні обладнуватися централізованою системою збору витоків від насосів.
2.21. Справність гідравлічних затворів на каналізаційних стоках необхідно перевіряти не рідше одного разу на місяць.
2.22. Усі рухомі частини насосів повинні бути огороджені. Пуск насосів зі знятими огородженнями і запобіжними кожухами не дозволяється.
2.23. При заповненні насосів, розташованих у приміщеннях, нафтою газоповітряну суміш і рідку фазу необхідно відводити за закритою системою в систему збору витоків.
2.24. Не допускається:
- експлуатація магістральних насосних агрегатів з несправними чи незадіяними системами протиаварійного захисту і сигналізації, контрольно-вимірювальними приладами та системами блокування, передбаченими підприємством-виробником та проектними рішеннями;
- експлуатація без нагляду персоналу магістральних насосів з незадіяними засобами автоматичного контролю;
- будь-які ремонти насосних агрегатів без їх зупинки та стравлювання тиску.
2.25. Витяжна вентиляція повинна автоматично включатися у разі досягнення концентрації горючих парів (газів) у повітрі приміщення насосної станції 20 % НКМПП.
2.26. Не допускається пуск технологічного устаткування насосної станції після її аварійної зупинки до виявлення та усунення причин аварії.
2.27. На кожній перекачувальній і наливній насосній станції необхідно постійно мати комплект аварійного інструмента, запас акумуляторних ліхтарів, що повинні міститься в спеціальних шафах біля входу в приміщення.
3. Морські нафтові термінали
3.1. Перевантаження нафти та нафтопродуктів з водного транспорту слід здійснювати з дотриманням вимог: Міжнародної конвенції про охорону життя людини на морі 1974 р.; Переліку обов'язкового радіообладнання торговельних суден (за винятком риболовних суден та суден, для яких радіообладнання не передбачено вимогами класифікаційних товариств), які не здійснюють міжнародні рейси та не підпадають під вимоги Конвенції СОЛАС-74/78, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.08.2002 № 605, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.09.2002 за № 770/7058; РД 31.04.23-86 "Наставление по предотвращению загрязнения с судов", затвердженого наказом Міністерства морського флоту СРСР (далі - Мінморфлот) від 09.06.86 № 82; Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.05.2005 № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.10.2005 за № 1191/11471; РД 31.04.01-90 "Правила ведения работ по очистке загрязненных акваторий портов", затвердженого наказом Мінморфлоту СРСР від 19.03.90 № 29; РД 31.11.81.36-81 "Правила перевозки нефти и нефтепродуктов наливом на танкерах ММФ", затвердженого наказом Мінморфлоту СРСР від 10.04.81 № 42.
3.2. Система зливу-наливу нафти та нафтопродуктів, яка складається з трубопроводів та шлангових пристроїв, повинна бути герметичною, а пристосування для підключення до патрубків танкера повинні мати швидкорознімне з'єднання.
3.3. Зливно-наливні причали повинні забезпечуватися стаціонарними і пересувними засобами пожежогасіння згідно з чинними нормативами.
Засоби пожежогасіння повинні бути постійно готовими до застосування. Пожежні магістралі повинні постійно перебувати під тиском.
3.4. Берегові котельні установки, призначені для розігрівання паром нафти, що застигає, а також будинки і споруди, в яких ведуть роботи з застосуванням відкритого вогню, дозволяється розташовувати від причальних споруд і стоянок танкерів на відстані не ближче 100 м.
3.5. Паропроводи, що прокладаються на причальних спорудах, повинні бути ізольовані термоізоляційним матеріалом.
Причали, естакади, перехідні містки, площадки вантажних стріл повинні мати огородження висотою не менше 1,1 м.
3.6. На нафтопроводах, що транспортують нафту та нафтопродукти до причалу, вимикаюча арматура встановлюється згідно з нормативно-технічними документами.
3.7. Буксири, що швартують танкер до причалу, повинні бути обладнані справними іскрогасниками.
3.8. На період усієї стоянки танкера повинен бути забезпечений постійний телефонний або радіозв'язок між танкером і терміналом.
3.9. Танкер, пришвартований до причалу, до початку наливу повинні оглянути представники морського порту і пожежної охорони.
Вхід на танкер дозволяється тільки після встановлення і закріплення трапів з поручнями. У нічний час трапи повинні бути освітлені. Користуватися приставними сходами замість трапів не дозволяється.
3.10. Швартування танкера здійснюється неметалевими канатами.
Застосування сталевих тросів не дозволяється.
3.11. Технологічне обладнання й танкер необхідно заземлювати до з'єднання його з трубопроводом для перекачування нафти та нафтопродуктів. Заземлювальні провідники слід знімати тільки після закінчення зливу-наливу та від'єднання трубопроводу від танкера.
3.12. Процес зливу-наливу нафти та нафтопродуктів повинен бути припинений у випадках:
- наявності небезпечного руху танкера біля причалу, натягнення або пошкодження шлангів;
- наближення грози;
- виявлення течі шлангів, трубопроводів або розливу нафти та нафтопродуктів за іншими причинами;
- досягнення концентрації парів рідин, що перевантажуються, у повітрі в місці проведення зливу-наливу або на танкері 20 % від нижньої концентраційної межі поширення полум'я;
- виникнення пожежі на танкері або на технологічній площадці.
3.13. Не дозволяється проведення ремонтних робіт на суднах під час зливно-наливних операцій.
3.14. В порту, де здійснюється злив-налив нафти та нафтопродуктів, повинно знаходитись базове пожежне судно.
При зливі-наливі нафти та нафтопродуктів для охорони танкера і виводу його за межі акваторії у разі аварії чи пожежі поблизу причалу повинно стояти чергове судно-буксир та пожежне судно.
3.15. З метою перевірки герметичності шлангових з'єднань злив-налив нафти та нафтопродуктів слід починати при зменшеній подачі насоса. У разі виявлення розгерметизації слід ужити заходів для її усунення.
3.16. Після зливу-наливу нафти та нафтопродуктів необхідно здійснювати продувку технологічного обладнання інертним газом або парою.
3.17. Не дозволяється викачувати підтоварну воду з танкера у водну акваторію, а також приймати і наливати воду, підігріту до температури 65° C.
3.18. На час стоянки танкера біля причалу його головні двигуни та засоби маневрування повинні бути в стані готовності для забезпечення відходу судна від причалу в разі потреби.
4. Резервуарні парки
4.1. Облаштування та експлуатація резервуарних парків здійснюється згідно з вимогами РД 39-0147103-385-87 "Правила технической эксплуатации резервуаров магистральных нефтепроводов", затвердженого Міністерством нафтової промисловості СРСР у 1987 році (далі - РД 39-0147103-385-87), РД 39-30-114-78, НАПБ В.01.021-97/510 та інших нормативно-технічних документів.
4.2. Територія резервуарного парку повинна бути спланована і мати ухил для відводу дощових вод у збірні колодязі. Збірні колодязі повинні обладнуватися спеціальними решітками.
4.3. Земляне обвалування чи огороджувальна стіна наземних і напівпідземних резервуарів повинні відповідати проекту.
Порушення обвалування (огородження) унаслідок виконання ремонтних робіт повинно негайно відновлюватися по їх закінченні.
4.4. Для входу на територію резервуарного парку по обидва боки обвалування чи огороджувальної стіни слід установити переходи з поручнями: для окремо розташованого резервуара - не менше двох, для групи резервуарів - не менше чотирьох.
Переходити через обвалування в інших місцях не дозволяється.
4.5. На території резервуарних парків і біля окремо розташованих резервуарів курити і користуватися джерелами відкритого вогню не дозволяється.
Про це повинні попереджувати чіткі написи і знаки безпеки, як у резервуарному парку, так і біля входу до нього.
4.6. В'їзд транспорту в обвалування резервуарів допускається за спеціальним дозволом, погодженим з пожежною охороною, і за наявності іскрогасника.
Автотранспорту наближатись до резервуара, на якому проводяться зливно-наливні операції, допускається не ближче ніж на 20 м.
4.7. Резервуарні парки та окремо розташовані резервуари повинні забезпечуватися засобами протипожежного захисту згідно з вимогами НАПБ В.01.021-97/510.
Засоби пожежогасіння повинні міститися у визначених для цього місцях.
4.8. Розігрівання арматури резервуарів здійснюється парою або гарячою водою.
4.9. Швидкість заповнення резервуара повинна відповідати пропускній здатності дихальних клапанів. Вихід пароповітряної суміші через дихальні клапани не повинен перевищувати 0,85 від їх сумарної пропускної спроможності. Максимальна ємність і допустимий рівень наповнення резервуара повинні бути зазначені в його паспорті. Швидкість підйому (опускання) понтона (даху) резервуарів з понтонами чи дахами, що плавають, не повинна перевищувати проектної, але не більше 6,0 м/год.
4.10. Резервуари, що наповнюються нафтою з температурою вище нуля, при мінусовій температурі повітря слід обладнувати дихальними клапанами, що не примерзають.
4.11. Площадка, де розміщені дихальні і запобіжні клапани, повинна бути з'єднана зі сходовою площадкою резервуара переходами шириною не менше 0,6 м з поручнями висотою 1,1 м.
4.12. Обладнання резервуарів необхідно систематично перевіряти з періодичністю, установленою правилами їх експлуатації.
4.13. Резервуари повинні бути заземлені. Опір заземлювального пристрою резервуарів вимірюється не рідше одного разу на рік у період найменшої провідності ґрунту. Для резервуарів з понтонами справність струмовідводів статичної електрики слід перевіряти не рідше двох разів на рік.
