1) організація провадження робіт зі стандартизації;

2) термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

3) класифікація та кодування інформації;

4) методи випробовування (аналізування), системи та методи забезпечування якості, контролювання якості та керуванння якістю;

5) метрологічне забезпечення (захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювання);

6) системи фізичних величин та одиниць вимірювання;

7) стандартні довідкові дані про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів;

8) системи технічної та іншої документації загального застосовування;

9) типорозмірні ряди і типові конструкції виробів загальномашинобудівного використовування;

10) умовні познаки, зокрема, графічні та їхні системи, розмірні геометричні системи і допуски, посадки, геометрія поверхні тощо) та їх контролювання;

11) інформаційні технологи, зокрема програмні та технічні засоби інформаційних систем загальної призначеності;

б) продукція, призначена для використовування у різних видах економічної діяльності продукція для державних закупівель та широкого вжитку;

в) системи та господарські об'єкти, які мають важливе значення та їхні складники зокрема транспорт, зв'язок, енергосистема, використовування природних ресурсів тощо;

г) вимоги щодо захисту прав споживачів, охорони праці, ергономіки, технічної естетики, охорони природного довкілля;

д) будівельні матеріали, процеси, типові деталі та будинки, системи функційного забезпечення будинків, складні будівельні споруди та методи контролювання у будівництві;

е) потреби оборони, мобілізаційної готовності та державної безпеки.

6.3 Стандарт може стосуватися об'єкта в цілому або лише окремих його частин чи певних аспектів

7 Нормативні документи

7.1 Залежно від об'єкта стандартизації, положень, які містить документ, та процедур надавання йому чинності, розрізняють такі нормативні документи:

- стандарти;

- кодекси усталеної практики (настанови, правила, зводи правил);

- технічні умови.

7.2 Стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови мають чинність відповідно до рівнів суб'єктів стандартизації, установлених законодавством.

7.3 Національні стандарти, кодекси усталеної практики та державні класифікатори застосовують на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством.

Порядок застосовування стандартів для забезпечення потреб оборони України визначає Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього функцій, враховуючи особливості сфери оборони.

Порядок як застосовувати і розробляти стандарти для забезпечення потреб державної безпеки та мобілізаційної готовності визначають центральні органи виконавчої влади відповідно до покладених на них функцій.

7.4 Залежно від специфіки об'єкта стандартизації встановлено такі види стандартів

- основоположні (організаційно-методичні, загальнотехнічні та термінологічні);

- на методи (методики) випробовування (вимірювання, аналізування, контролювання),

- на продукцію;

- на процеси;

- на послуги;

- на сумісність продукції, послуг чи систем у їхньому спільному використовуванні;

- загальних технічних вимог.

7.5 Згідно з рівнями суб'єктів стандартизації в Україні розрізняють такі НД:

- національні;

- організацій.

7.6 НД національного рівня розробляють на об'єкти стандартизації державного значення та приймають на засадах консенсусу.

7.6.1 Міжнародні та регіональні документи у сфері стандартизації приймають на засадах пріоритетності та переважно через НД національного рівня. Прийняті установленим порядком міжнародні та регіональні документи це – складники чинного Національного фонду нормативних документів.

7.6.2 У сферах, де об'єкти стандартизації швидко змінюються або за потреби накопичити досвід використовування виробу чи стандарту з метою спробувати положення стандарту чи обґрунтувати вибір із можливих запропонованих альтернатив певних положень, розробляють пробні стандарти.

Пробні стандарти розробляють, у разі потреби, також на основі проектів міжнародних та регіональних стандартів, які перебувають на завершальних етапах розроблення.

Пробні стандарти можуть мати менший рівень консенсусу, зокрема його можна досягнути на рівні технічного комітету стандартизації чи навіть на рівні його робочої групи.

Як пробні стандарти можна застосовувати нові документи міжнародної організації стандартизації PAS, TS та ІТА.

Примітка. PAS – загальнодоступні технічні умови;

TS – технічні умови;

ІТА – галузеві технічні угоди.

7.6.3 У разі, коли розроблення проекту стандарту неможливо завершити як стандарт за умов, установлених ДСТУ 1.2, його оформлюють як технічний звіт. Звіт не є нормативний документ.

7.7 НД національного рівня на продукцію, процеси та послуги, для яких встановлено вимоги технічними регламентами та законодавством, потрібно будувати та викладати таким чином, щоб їх можна було використовувати для підтверджування відповідності зазначених продукції, процесів та послуг.

7.8 НД інших суб'єктів стандартизації, крім зазначених у 7.9 і 7.10, розробляють на продукцію, процеси чи послуги, якщо національних стандартів немає чи якщо є потреба встановити вимоги, які перевищують чи доповнюють вимоги національних стандартів.

7.9 НД громадських організацій (наукових, науково-технічних та інженерних товариств і спілок) розробляють, якщо є потреба поширити результати фундаментального та прикладного дослідження чи практичного досвіду, одержаних у певних галузях науки чи сферах професійних інтересів.

7.10 НД на рівні суб'єктів господарювання та їхніх об'єднань розробляють на продукцію, процеси та послуги, використовувані на власні потреби.

Дозволено зазначені у цьому пункті стандарти застосовувати для продукції, процесів та послуг, призначених для самостійного постачання, якщо в них установлено положення, що регулюють відносини між виробником (постачальником) і споживачем (користувачем) та за згодою останнього.

7.11 Рекомендовано забезпечувати узгодженість НД усіх рівнів на ті самі чи пов'язані між собою об'єкти стандартизації з урахуванням пріоритетності положень документів національного рівня

7.12 Кодекси усталеної практики розробляють на устатковання, конструкції, технічні системи, вироби тої самої чи подібної функційної призначеності, але які різняться конструктивним виконанням чи принципом дії, і для яких аспекти проектування, виготовлювання чи встановлювання (монтування), експлуатування чи утилізування є визначальні для їхнього безпечного функціювання (житлові, промислові будівлі та споруди, котли, посудини, що працюють під тиском, компресорне устатковання тощо).

У кодексах усталеної практики також зазначають правила та методи розв'язування завдань щодо організації та координації робіт зі стандартизації та метрології, а також реалізації певних вимог технічних регламентів чи стандартів тощо.

7.13 Технічні умови (далі –ТУ) установлюють вимоги до продукції, призначеної для самостійного постачання, до виконування процесів чи надавання послуг замовникові і регулюють відносини між виробником (постачальником) і споживачем (користувачем).

7.14 В ТУ установлюють вимоги до якості, виконання, розмірів, сировини, складанних одиниць, безпечності, охоплюючи вимоги до торгового фірмового знака, термінології, умовних познак, методів випробовування (вимірювання, контролювання, аналізування), пакування, маркування та етикеткування надавання послуг, а також визначають, за потреби, способи оцінювання відповідності встановленим обов'язковим вимогам.

7.15 Право власності на НД установлює та регулює чинне законодавство.

7.16 Видання зазначених у 7.1 документів повинні містити легковиявні і зрозумілі положення стосовно прав власності на документи та необхідні реквізити для звертання зацікавлених осіб стосовно врегулювання прав власності.

У всіх нормативних документах, окрім національних, треба зазначати код згідно з «Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України» (ЄДРПОУ) юридичної особи, якій належить право власності на відповідний документ.

8 Позначення нормативних документів

8.1 Позначення нормативного документа складається з індексу, номера та року прийняття.

8.2 Цим стандартом установлено такі індекси документів.

а) для національного рівня:

«ДСТУ» – національний стандарт; «ДСТУ-П» – пробний стандарт;

«ДСТУ-Н» – настанова, правила, звід правил, кодекс усталеної практики, що не є стандарт;

«ДК» – державний класифікатор,

«ДСТУ-ЗТ» – технічний звіт

б) для інших рівнів:

«СОУ» – стандарт організації

«ТУУ» – технічні умови, що не є стандарт;

«СТУ» – стандарт наукового, науково-технічного або інженерного товариства чи спілки

8.3 У позначенні НД громадських організацій (окрім наукового, науково-технічного або інженерного товариства чи спілки), зареєстрованих у Мін'юсті України, як індекс рекомендовано застосовувати скорочену назву відповідної організації.

Індекси інших документів у сфері стандартизації, а також документів інших суб'єктів стандартизації цей стандарт не встановлює; їх надають суб'єкти, які ухвалили ці документи.

8.4 Для позначання проектів документів застосовують індекс відповідного документа, сполучений із скороченням слова «проект» – «пр», яке розміщують перед індексом.

Приклад

Проект національного стандарту матиме позначення прДСТУ, а державного класифікатора – прДК.

8.5 Установлені індекси нормативних документів не можна застосовувати для позначання інших документів чи в скороченнях.

8.6 Правила надавання номера та позначання року для національних НД – згідно з ДСТУ 1.5, державних класифікаторів – ДСТУ 1.10, технічних умов – ДСТУ 1.3.

8.7 Приймаючи міжнародний чи регіональний стандарт через національний стандарт, його позначають згідно з ДСТУ 1.7.

8.8 У позначенні НД інших суб'єктів стандартизації рекомендовано після індексу НД зазначати коди державних класифікаторів:

- групу згідно з ДК 009 (перші три цифри кодового позначення виду економічної діяльності)

- через дефіс – код суб'єкта стандартизації, якому належить право власності на документ згідно з ЄДРПОУ інші складники позначення НД установлюють згідно з ДСТУ 1.3 суб'єкти, які схвалили ці НД.

8.9 Якщо у позначенні чинного в Україні документа у сфері стандартизації використано позначення документа міжнародної чи регіональної організації (ISO, ІЕС, EN, ГОСТ чи іншої), а також якщо назву відповідного документа перекладено, то таке позначення не змінюють (не транслітерують).

9 Організація робіт зі стандартизації

9.1 Роботи зі стандартизації, що їх виконують визначені законодавством суб'єкти стандартизації, належать до їхніх основних робіт.

9.2 Замовниками робіт зі стандартизації за кошти Державного бюджету України є центральні органи виконавчої влади, на які законодавством покладено відповідальність за технічне регулювання у визначених сферах діяльності.

9.3 Керування та координування діяльності у сфері стандартизації

9.3.1 Керують та координують діяльність у сфері стандартизації центральні органи виконавчої влади у межах їхньої компетенції та в закріплених сферах діяльності.

9.3.2 Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації у межах своїх повноважень

- забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації;

- вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

- бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

- встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

- вживає заходів щодо виконання зобов'язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

- співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;

- формує програму робіт із стандартизації та координує її реалізацію;

- приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

- організує створення і ведення Національного фонду нормативних документів та Національного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO;

- організує надавання інформаційних послуг з питань стандартизації.

9.3.3 Суб'єкти стандартизації, які керують галузями (підгалузями) розробляють, приймають, змінюють та скасовують стандарти організацій.

9.3.4 Роботи зі стандартизації стосовно інформації, яка має обмежений доступ, виконують відповідно до Закону України «Про державну таємницю».

9.4 Технічні комітети стандартизації.

9.4.1 Створюючи технічні комітети стандартизації, номенклатуру та сферу їх діяльності гармонізують із номенклатурою та сферами діяльності міжнародних та регіональних організацій стандартизації та потребами національної економіки.

9.4.2. На технічні комітети покладено функції розробляти, розглядати та погоджувати міжнародні (регіональні) та національні НД.

9.4.3. Створюючи технічні комітети, їх формують, ураховуючи принцип представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи у технічних комітетах стандартизації залучають на добровільних засадах уповноважених представників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та їхніх об'єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, провідних науковців і фахівців.

9.4.4 Формують, організаційно забезпечують діяльність технічних комітетів згідно з «Типовим положенням про технічний комітет стандартизації» [1].