Рівень електромагнітних полів на робочих місцях не повинен перевищувати вказаних у ДСН 476.
У повітрі робочої зони під час виготовлення виробів необхідно контролювати рівні вмісту шкідливих хімічних речовин. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати вимог ГОСТ 12.1.005, і контролюється згідно з ГОСТ 12.1.014 і методик, затверджених у встановленому порядку. .
Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати норми, установленої в ГОСТ 12.1.003 і ДСН 3.3.6.037.
Рівень вібрації на робочих місцях повинен відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12.1.012, ДСН 3.3.6.039.
Стічні води при виробництві повинні відповідати вимогам СанПиН 4630, СНиП 2.04.01.
Охорона ґрунту від забруднення побутовими та промисловими відходами повинна здійснюватися згідно з СанПиН 42-128-4690.
Матеріали виробів відносяться до групи горючості Г1-Г4 згідно із зміною №1 до ДСТУ Б В.2.7-1 ЗО. Групу токсичності продуктів горіння визначають відповідно до ГОСТ 12.1.044.
Визначення категорій приміщень і будинків за вибухопожежною та пожежною небезпекою виробничого та складського призначення повинно здійснюватися згідно з НАПБ Б.03.002. Під час експлуатації виробничих і складських будинків та приміщень повинні виконуватись вимоги
НАПБ А.01.001.
Для гасіння пожежі слід застосовувати первинні засоби пожежогасіння, а саме: протипожежні покривала, пісок, переносні або пересувні вогнегасники відповідно до ДСТУ 3675 і ДСТУ 3734. Кількість та тип вогнегасників у приміщенні повинні визначатися відповідно до НПБ Б.03.001, а їх експлуатацію і технічне обслуговування необхідно проводити відповідно до НАПБ Б.01.008 і ДСТУ 4297.
Робітники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту відповідно до вимог ДСТУ 7238.
Переміщення, транспортування, навантаження і зберігання матеріалів та готової продукції проводяться згідно з вимогами ГОСТ 12.3.009 і ГОСТ 12.3.002.
До роботи з виробництва виробів допускаються особи старші 18 років, які пройшли інструктаж з техніки безпеки та медичний огляд згідно з "Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій" [4].
Навчання працюючих безпечним правилам праці проводиться згідно з "Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці" [5] та типових галузевих матеріалів з охорони праці і техніки безпеки, затверджених за встановленим порядком
.Оцінка радіологічної активності сировини та матеріалів, а також радіологічний контроль повинні проводитись згідно з ДБН В.1.4-0.01, ДБН В.1.4-1.01, ДБН В.1.4-2.01. Сумарна питома активність природних радіонуклідів не повинна перевищувати 370 Бк/кг.
Обладнання приміщень і будинків виробничого та складського призначення автоматичними системами пожежогасіння і пожежної сигналізації повинно здійснюватися відповідно до додатка В ДБН В.2.5-56.
Виробничі і складські будинки та приміщення повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з НАПБ А.01.001. Вибирання типу та визначення необхідної кількості вогнегасників повинні здійснюватись відповідно до НАПБ Б.03.001. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати вказані знаки згідно з ДСТУ ISO 6309. Розміщення та експлуатація вогнегасників повинна здійснюватись згідно з вимогами НАПБ Б.01.008, а також ГОСТ 12.4.009.
Мікроклімат приміщень повинен відповідати ДСН 3.3.6.042.
ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
Приймання виробів проводить підприємство-виробник партіями у відповідно до вимог цього стандарту і комплекту технічної документації на конкретний тип виробів.
Партією треба вважати вироби одного виду, виготовлені за однією технологією з одних і тих самих матеріалів.
Обсяг партії встановлюють за погодженням між виробником та споживачем у кількості не більше 400 шт. для віконних блоків та 200 шт. для дверних блоків. ,
Вхідний контроль матеріалів, що поставляються, комплектуючих виробів, наведених у 5.3.1, проводиться відповідно до вимог ГОСТ 24297, цього стандарту, нормативних документів на конкретні види матеріалів і виробів та за переліком матеріалів, які підлягають вхідному контролю, затвердженому у встановленому порядку і діючому на підприємстві-виробнику.
Вироби підлягають приймально-здавальним та періодичним випробуванням.
Приймально-здавальним випробуванням підлягає кожний виріб відповідно до вимог цього стандарту та технічної документації.
До приймально-здавальних випробувань вироби пред’являються в остаточно зібраному вигляді згідно з вимогами цього стандарту і конструкторської документації.
Приймально-здавальні випробування суцільним контролем проводяться відповідно до вимог 5.2.5; 5.2.38; 5.4; 5.5.1 ;5.5.3; 5.5.4; 5.6.1.
Приймально-здавальні випробування вибірковим контролем проводяться згідно з вимогами 5.2.1 -5.2.4; 5.2.6-5.2.11.
Вибірковий контроль проводиться відповідно до ГОСТ 18321 у кількості виробів не менше 3 шт.
При отриманні незадовільних результатів контролю проводять повторний контроль на подвоєній кількості зразків, відібраних від тієї самої партії. У разі незадовільних результатів повторного контролю партія виробів прийманню не підлягає.
Дозволяється поштучне приймання виробів.
Операційний контроль виробів проводиться відповідно до вимог 5.2.27; 5.2.28; 5.2.30-5.2.37.
Періодичним випробуванням повинні підлягати вироби, які витримали приймально- здавальні випробування на відповідність вимогам 5.2.12 - 5.2.21; 5.2.23 - 5.2.25; 5.2.29 не рідше одного разу на три роки або при зміні технології виготовлення і комплектуючих на одному зразку.
Випробування на відповідність 5.2.22 проводяться на трьох зразках не рідше одного разу на три місяці.
Визначення маси вантажного місця 5.5.2 проводять раз на рік.
При отриманні незадовільних результатів випробувань проводять повторні випробування на подвоєній кількості зразків. У разі незадовільних результатів повторних випробувань випуск виробів припиняється до виявлення причин браку та відпрацювання технологічного процесу.
Коефіцієнт світлопропускання 5.2.26 визначають при впровадженні продукції у виробництво.
Споживач має право проводити контрольну перевірку відповідності виробів вимогам цього стандарту, дотримуючись при цьому приведеного порядку відбору виробів та застосовуючи вказані методи контролю.
Кожна партія виробів повинна мати документ про якість (паспорт), який складається підприємством-виробником і повинен містити:
найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження;
найменування та умовну познаку виробів;
номер партії;
дату виготовлення;
кількість виробів у штуках;
специфікацію приладів і комплектуючих;
-дані випробувань.
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ
Геометричні розміри виробів, відхилення від площинності виробів, провисання елементів (стулок, полотен), перепад лицьових поверхонь коробок і стулок, зазори у з’єднаннях (5.2.1 -5.2.11, 5.2.37) вимірюються відповідно до вимог ДСТУ-Н Б В. 1.3-1. Для вимірів використовують граничні калібри згідно з ГОСТ 15876, штангенциркуль відповідно до ДСТУ ГОСТ 166, вивірні лінійки згідно з ГОСТ 8026, набір щупів відповідно до ДСТУ ГОСТ 8925, кутомір з ноніусом згідно з ГОСТ 5378, рулетку відповідно до ДСТУ 4179.
Контроль відхилення площинності виробу відносно прилеглої площини перевіряється на двох зразках довжиною 1 м згідно з додатком В ДСТУ Б В.2.5-99.
Випробування виробів при відчиненні-зачиненні (5.2.13) проводяться за методами, вказаними в ДСТУ Б В.2.6-89 та ДСТУ Б В.2.6-99.
Випробування виробів на опір статичним навантаженням, які діють у площині віконної стулки і дверного полотна (5.2.14), проводяться за методами вказаними в ДСТУ Б В.2.6-89 і ДСТУ Б В.2.6-99.
Випробування виробів на опір статичним навантаженням, які діють перпендикулярно до площини стулки і полотна (5.2.15), проводяться за методом, указаним у ДСТУ Б В.2.6-89 і ДСТУ Б В.2.6-99.
Випробування виробів на опір статичним навантаженням, які діють на замикаючі прилади і ручки (5.2.16). проводяться згідно з ДСТУ Б В.2.6-89.
Випробування виробів на опір ударному навантаженню (5.2.18), яке діє в напрямку від- чинення дверного блока, проводяться згідно з ДСТУ Б В.2.6-99.
Випробування виробів на опір ударному навантаженню (5.2.19), яке діє в напрямку зачи- нення дверей, проводяться згідно з ДСТУ Б В.2.6-99.
Випробування виробів на опір пробиванню дверного полотна (5.2.19) проводяться згідно з ДСТУ Б В.2.6-99.
Випробування виробів на опір вітровим навантаженням (5.2.20) проводяться відповідно до додатка Б ДСТУ Б В.2.6-23 або додатка Е цього стандарту.
Примітка. Вимога щодо проведення випробування відповідно до додатка Б ДСТУ Б В.2,6-23 скасовується з 01.03.2013.
Випробування на визначення зусиль відчинення-зачинення виробів (5.2.21) проводяться відповідно до ДСТУ Б В.2.6-99.
Для перевірки міцності зварного кутового або Т-подібного з’єднання виробів (5.2.22) необхідно виготовити три зразки кутових або Т-подібних зварних з'єднань під кутом 90 ±Г. Гіпотенуза кутового з’єднання по нейтральним осям профілів повинна бути 400 ±2 мм (додаток Ж), без оброблення зварного шва.
Перед випробуваннями зразки повинні бути витримані за температури (+21 ±3) °С протягом Доби.
Випробування проводяться на установці, схема якої наведена в додатку И.
Зразок установлюється на спеціальні візки таким чином, щоб нейтральна вісь профілю збігалась з віссю візка, що забезпечує прикладення сили вільно та рухомо. Візки не повинні мати обмежень свободи пересування.
Для асиметричних профілів, з метою рівномірної передачі зусилля на зварне з'єднання, повинні застосовуватися накладки.
Ціна поділки шкали вимірювального приладу повинна бути не більше 100 Н, а швидкість навантаження - (50 ± 5) мм/хв.
Зразок з’єднання навантажується до зруйнування, при цьому руйнівна сила Fp не повинна бути меншою за мінімальну силу Fmjn, яка визначається за формулою:
с _ 2 х W х 5min
'min ~ і— 1
a/2-е/V2
де Fmin - мінімальна руйнівна сила;
W - момент опору профілю в напрямку навантаження;
5min - мінімальне руйнівне напруження;
а - відстань між осями повороту (а = 400 ±2 мм);
е - відстань від нейтральної осі до крайніх волокон, мм.
Для Т-подібних з’єднань вибирають мінімальний момент опору із профілів, що з’єднуються.
За результат випробувань приймають середньоарифметичне значення результату випробувань трьох зразків за умови, що найменша величина зусилля руйнування зразків не менше мінімальної руйнівної сили, що дорівнює:
-для стулки - Fmin|6e3n = 2400 Н;
- для коробки - Fmin|6e3n = 1900 Н.
Опір теплопередачі виробів (5.2.23) визначають відповідно до ДСТУ Б В.2.6-17.
Опір повітропроникності виробів (5.2.24) визначають згідно з ДСТУ Б В.2.6-18.
Випробування на звукоізоляцію виробів (5.2.25) проводиться відповідно до ДСТУ Б В.2.6-19, ДСТУ Б В.2.6-85 та ДСТУ Б В.2.6-86.
Визначення коефіцієнта світлопропускання виробів (5.2.26) проводиться відповідно до ДСТУ Б В.2.6-20.
Перевірка виробів на водопроникність (5.2.29) проводиться згідно з ДСТУ Б В.2.6-18.
Наявність гнучких ущільнювальних прокладок (5.2.27; 5.2.28), прорізів для відведення води і сконденсованої вологи (5.2.30), наявність елементів жорсткості, вкладишів, обмежувальних та фіксуючих підкладок під скло і склопакети ущільнювальних прокладок і відповідність їх установки вимогам нормативної документації (5.2.31 - 5.2.36) перевіряється візуально.
Колір, якість поверхонь виробів (5.2.38) перевіряють візуально, шляхом порівняння із зразками-еталонами, затвердженими за встановленим порядком.
Контроль якості елементів жорсткості (5.3.1.2.1; 5.3.1.2.2; 5.3.1.2.4 - 5.3.1.2.7) проводиться відповідно до методики ДСТУ Б В.2.6-3.
Товщина захисного покриття елементів жорсткості та кріпильних деталей виробів до конструкцій будівель (5.3.1.2.3) визначається згідно з ГОСТ 9.302.
Контроль якості підкладок під склопакети (5.3.1.4) проводиться відповідно до ГОСТ 16338.
Контроль якості ущільнювальних прокладок (5.3.1.5) проводиться згідно з ДСТУ Б В.2.7-242.
Контроль якості приладів для виробів (5.3.1.6) проводиться відповідно до ДСТУ Б В.2.6-13 та ДСТУ Б В.2.6-39.
Контроль якості склопакетів (5.3.1.7) проводиться відповідно до ДСТУ Б В.2.7-107.
Контроль якості скла (5.3.1.7) проводиться відповідно до ДСТУ Б В.2.7-122.
Перевірку комплектності, маркування, пакування (5.4, 5.5, 5.6) проводять візуально, звіряючи з вимогами цього стандарту та технічної документації, затвердженої за встановленим порядком.
Контроль маси брутто 5.5.2 здійснюється при пакуванні виробів у тару на вагах згідно з ГОСТ 29329.
ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ
Оцінювання відповідності виробів вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (далі - Технічного регламенту) здійснюється шляхом сертифікації призначеним установленому порядку з оцінки відповідності за показниками безпеки встановленими пунктами:
для блоків віконних та дверних балконних у 5.2.13 - 5.2.16, 5.2.20, 5.2.21 - 5.2.25;
для зовнішніх дверних блоків у 5.2.13 - 5.2.20, 5.2.21 - 5.2.24;
для внутрішніх блоків дверних у 5.2.13 - 5.2.15. 5 2.21, 5.2.22;
(опір статичним навантаженням, надійність, опір теплопередачі, звукоізоляція, повітропроникність, міцність зварних кутових з’єднань).
Оцінювання відповідності виробів для будівель і споруд здійснюється відповідно до запроваджених положень Технічного регламенту, ДСТУ Б А.1.2-2, ДСТУ-Н Б А. 1.1-83.
Підтвердження відповідності виробів здійснюється шляхом сертифікації за системою З згідно з ДСТУ-Н Б А. 1.1-89.
