• the thickness;

  • the ratio bp/t;

  • the ratio fu/fyb;

  • the ultimate strength fu and the yield strength fyb’

  • differences between restraints used in the test and those available in service;

  • the support conditions.

A.4 Випробування конструкцій та їх частин

А.4.1 Приймальне випробування

  1. Приймальне випробування без руйнування можна використовувати для підтвердження нормальної роботи конструкції або її частини.

  2. При приймальному випробуванні наванта­ження необхідно приймати сумарно від:

  • 1,0 х (фактична власна вага під час випро­бувань);

  • 1,15 х (інші постійні навантаження);

  • 1,25 х (короткочасні навантаження), але немає необхідності приймати наван­таження більше допустимого розрахункого навантаження і допустимого нормативного навантаження у випадках (вкрай рідких) комбінацій нормативних навантажень.

  1. Перед проведенням приймального випро­бування можливо доцільно зробити пробне навантаження (навантаження, що не переви­щує нормативного значення) і після цього зняти навантаження.

  2. Спочатку на конструкцію повинно переда­ватися повне нормативне навантаження. При цьому конструкція повинна працювати тільки в пружній стадії. Після зняття навантаження залишковий прогин не повинен перевищувати 20 % від максимально зафіксованого. Якщо це не підтверджується, цей етап випробувань не­обхідно повторити. У повторному циклі наван­тажена конструкція повинна демонструвати лінійну роботу від нормативного навантаження, а залишковий прогин не повинен перевищува­ти 10 % від максимального, що зафіксований.

  3. Під час приймального випробування на­вантаження прикладається поетапно рівними частинами, з рівними інтервалами за часом і з виміром прогинів на кожному етапі. У разі, якщо прогини стають значно нелінійними, по­етапне навантаження повинно бути зменшено. (6) При досягненні при приймальному випро­буванні необхідного рівня навантаження, воно повинне залишатись незмінним між декіль­кома послідовними записами показників і вимі­рами прогинів для встановлення залежності різних деформацій конструкції за часом, таких, наприклад, як деформації закріплень або де­формації, що викликаються повзучістю в цин­ковому покритті.

A.4 Tests on structures and portions of structures

A.4.1 Acceptance test

  1. This acceptance test may be used as a non-destructive test to confirm the structural per­formance of a structure or portion of a structure.

  2. The test load for an acceptance test should be taken as equal to the sum of:

  • 1,0 x (the actual self-weight present during the test);

  • 1,15 x (the remainder of the permanent load);

  • 1,25 x (the variable loads)

but need not be taken as more than the mean of the total ultimate limit state design load and the total serviceability limit state design load for the characteristic (rare) load combination.

  1. Before carrying out the acceptance test, pre­liminary bedding down loading (not exceeding the characteristic values of the loads) may optionally be applied, and then removed.

  2. The structure should first be loaded up to a load equal to the total characteristic load. Under this load it should demonstrate substantially elas­tic behaviour. On removal of this load the residual deflection should not exceed 20 % of the maxi­mum recorded. If these criteria are not satisfied this part of the test procedure should be repeat. In this repeat load cycle, the structure should dem­onstrate substantially linear behaviour up to the characteristic load and the residual deflection should not exceed 10 % of the maximum re­corded.

  3. During the acceptance test, the loads should be applied in a number of regular increments at regular time intervals and the principal deflections should be measured at each stage. When the de­flections show significant non-linearity, the load increments should be reduced.

On the attainment of the acceptance test load, the load should be maintained for being no changes between a set of adjacent readings and deflection measurements should be taken to es­tablish whether the structure is subject to any time-dependent deformations, such as deforma­tions of fasteners or deformations arising from creep in the zinc layer

.

  1. Зняття навантажень повинно виконуватись рівними ступенями з записом прогинів на кожному етапі.

  2. Конструкція повинна бути здатною витри­мати попереднє випробувальне навантаження без значних місцевих зминань або дефектів, які б засвідчували непридатність конструкції для використання після випробувань.

А.4.2 Випробування на міцність

  1. Випробування на міцність можуть бути використані для підтвердження розрахункової несучої здатності конструкції в цілому або її частини. При певний кількості однакових кон­струкцій, запроектованих за однією методи­кою, і один або більше з їх прототипів при випробуванні відповідають всім вимогам щодо їх міцності, решта цих конструкцій завдяки їх тотожності прототипам за всіма відповідними показниками може використовуватись без випробувань.

  2. Перед проведенням випробувань на міц­ність необхідно провести приймальні випро­бування зразків згідно з А.4.1.

  3. Навантаження повинно здійснюватись сту­пенями до рівня, що відповідає несучій здат­ності за міцністю з вимірами прогинів на кож­ному етапі навантаження. Для підтвердження відсутності повзучості граничне навантаження на конструкцію утримується протягом не мен­ше ніж 1 год з вимірами в цей час прогинів.

  4. Зняття навантаження повинно виконува­тись рівними ступенями з записом прогинів на кожному етапі.

  5. П

    f~str - YMi Me f~Ed і

    овне випробувальне навантаження (з власною вагою включно) при випробуванні на міцність Fstr повинно визначатись на підставі повного розрахункового навантаження FEd, яке обчислюється за розрахунком для гранич­них станів за несучою здатністю з викорис­танням формули: де цр - відповідний коефіцієнт за наванта­женням; уМІ - коефіцієнт надійності за гранич­ним станом.
  6. Поправочний коефіцієнт за навантаженням цр враховує вплив навантаження на зміну несучої здатності конструкції або її частини в залежності від границі текучості матеріалу,

  7. Unloading should be completed in regular dec­rements, with deflection readings taken at each stage.

  8. The structure should prove capable of sustain­ing the acceptance test load, and there should be no significant local distortion or defects likely to render the structure unserviceable after the test.

A.4.2 Strength test

  1. This strength test may be used to confirm the calculated load carrying capacity of a structure or portion of a structure. Where a number of similar items are to be constructed to a common design and one or more prototypes have been submitted to and met all the requirements of this strength test, the others may be accepted without further testing provided that they are similar in all relevant respects to the prototypes.

  2. Before carrying out a strength test the speci­men should first pass the acceptance test de­tailed in A.4.1.

  3. The load should then be increased in incre­ments up to the strength test load and the princi­pal deflections should be measured at each stage. The strength test load should be main­tained for at least one hour and deflection mea­surements should be taken to establish whether the structure is subject to creep.

  4. Unloading should be completed in regular dec­rements with deflection readings taken at each stage.

  5. The total test load (including self-weight) for a strength test Fstr should be determined from the total design load FEd specified for ultimate limit state verifications by calculation, using:

(A.2) in which цр is the load adjustment coefficient and yMj is the partial coefficient of the ultimate limit state.

  1. The load adjustment coefficient jip should take account of variations in the load carrying ca­pacity of the structure, or portion of a structure, due to the effects of variation in the material yield місцевої та загальної втрати стійкості і будь- яких інших параметрів і обставин.

  2. Поправочний коефіцієнт за навантаженням |iF може бути прийнятим таким, що дорівнює відношенню величини граничного наванта­ження за несучою здатністю при середньому значенні границі текучості fym до відповідної величини при номінальному значенні границі текучості fyb в тому випадку, якщо реальне представлення щодо несучої здатності конст­рукції або її частини отримано розрахунковим шляхом згідно з вимогами цього стандарту, або іншим допустимим методом розрахунку з ура­хуванням впливу всіх форм втрати стійкості.

  3. Значення fym повинно визначатись на під­ставі виміряних границь текучості матеріалу fyb,obs Для Різних елементів або частин конст­рукції, враховуючи їх відповідну важливість.

  4. Якщо реальні теоретичні представлення щодо несучої здатності не можуть бути отри­мані, тоді значення поправочного коефіцієнта за навантаженням pF повинно прийматись таким, що дорівнює поправочному коефіцієнту за опором pR згідно з А.6.2.

  5. При випробувальному навантаженні зра­зок не повинен втратити стійкість або мати тріщини у будь-якій частині.

  6. Після зняття навантаження прогин пови­нен зменшитись не менше ніж на 20 %.

А.4.3 Випробування зразка до повного руйнування

  1. Випробування до повного руйнування здій­снюються для визначення реального меха­нізму руйнування і граничної несучої здатності конструкції або її вузла. Якщо в подальшому зразок не підлягає використанню, то його після проведення випробувань на міцність згідно з А.4.2 можна використати для отримання до­даткової інформації.

  2. Альтернативно випробування до повного руйнування можуть здійснюватись для визна­чення реальної несучої здатності на дію роз­рахункового граничного навантаження при випробуванні. Враховуючи, що спочатку про­водяться приймальні випробування та випро­бування на міцність, оцінка гранично можливої величини розрахункового навантаження по­винна бути зроблена на підставі цих випро­бувань.

strength, local buckling, overall buckling and any other relevant parameters or considerations.

  1. Where a realistic assessment of the load car­rying capacity of the structure, or portion of a structure, may be made using the provisions of this Part 1 -3 of EN 1993 for design by calculation, or another proven method of analysis that takes account of all buckling effects, the load adjust­ment coefficient p/z may be taken as equal to the ratio of (the value of the assessed load carrying capacity based on the averaged basic yield strength fym) compared to (the corresponding value based on the nominal basic yield strength fyb)-

  2. The value of fym should be determined from the measured basic strength fybobs of the various components of the structure, or portion of a struc­ture, with due regard to their relative importance.

  3. If realistic theoretical assessments of the load carrying capacity cannot be made, the load ad­justment coefficient др should be taken as equal to the resistance adjustment coefficient pR de­fined in A.6.2.

  4. Under the test load there should be no failure by buckling or rupture in any part of the specimen.

  5. On removal of the test load, the deflection should be reduced by at least 20 %.

A.4.3 Prototype failure test

  1. A test to failure may be used to determine the real mode of failure and the true load carrying ca­pacity of a structure or assembly. If the prototype is not required for use, it may optionally be used to obtain this additional information after completing the strength test described in A.4.2.

  2. Alternatively a test to failure may be carried out to determine the true design load carrying capac­ity from the ultimate test load. As the acceptance and strength test procedures should preferably be carried out first, an estimate should be made of the anticipated design load carrying capacity as a basis for such tests.

  3. Перед початком випробувань зразка до повного руйнування спочатку проводяться випробування на міцність згідно з А.4.2. На підставі роботи зразка при випробуванні на міцність для нього може бути встановлено граничне значення розрахункового наванта­ження.

  4. В процесі випробувань до руйнування навантаження спочатку прикладається ступе­нями до рівня, що відповідає випробуванню на міцність. У подальшому ступені навантаження повинні обиратися за оцінкою графіка проги­нів.

  5. Граничним навантаженням, що відповідає втраті несучої здатності, повинно бути випро­бувальне навантаження в ту мить, коли кон­струкція або її частина не можуть сприймати будь-яке збільшення навантаження.

Примітка. Це може статися при значному викрив­ленні елемента. В деяких випадках значна дефор­мація може визначати завершення випробувань.

А.4.4 Порівняльні випробування

(1) Порівняльні випробування можуть вико­ристовуватись для:

  • перевірки роботи конструкції під наванта­женням для порівняння з даними, що отримані за аналітичними розрахунковими моделями;

  • визначення кількісних значень параметрів розрахункових моделей, таких як міцність або жорсткість елементів або вузлів.

А.5 Випробування балок, закріплених від скручування

А.5.1 Загальні положення

  1. Методика цих випробувань може бути за­стосована для балок, які частково закріплені від скручування сталевим профнастилом з трапецієподібними гофрами або подібними настилами.

  2. Ця методика може бути використана для прогонів, ригелів, балок перекриттів і інших подібних типів при відповідному розкріпленні.

  3. Before carrying out a test to failure, the speci­men should first pass the strength test described in A.4.2. Its estimated design load carrying capac­ity may then be adjusted based on its behaviour in the strength test.

  4. During a test to failure, the loading should first be applied in increments up to the strength test load. Subsequent load increments should then be based on an examination of the plot of the princi­pal deflections.

  5. The ultimate load carrying capacity should be taken as the value of the test load at that point at which the structure or assembly is unable to sus­tain any further increase in load.

NOTE: At this point gross permanent distortion is likely to have occurred. In some cases gross deformation might define the test limit.

A.4.4 Calibration test

  1. A calibration test may be used to:

  • verify load bearing behaviour relative to analytical design models;

  • quantify parameters derived from design models, such as strength or stiffness of mem­bers or joints.

A.5 Tests on torsionally restrained beams

A.5.1 General

  1. These test procedures may be used for beams that are partially restrained against torsional dis­placement, by means of trapezoidal profiled steel sheeting or other suitable cladding.

These procedures may be used for purlins, side rails, floor beams and other similar types of beams that have relevant restraint conditions

.

    A.5.2 Випробування для проміжної опори

    А.5.2.1 Схема випробувань

    1. Схема випробувань, що наведена на рисун­ку А.7, може бути використана для визначення несучої здатності нерозрізної балки з двома або більше прольотами при сумісній дії зги­нального моменту і зсувної сили на проміжних опорах.

    Примітка. Схема також може використовуватись для систем, що з'єднуються на накладках або внапуск.

    А.5.2 Internal support test

    А.5.2.1 Test set-up

    1. The test set-up shown in figure may be used to determine the resistance of a beam that is contin­uous over two or more spans, to combinations of bending moment and shear force at internal sup­ports.

    NOTE: The same test set-up may be used for sleeved and overlap systems.






    Рисунок A.7 - Схема випробувань для проміжної опори

    Figure А.7 - Test set-up for internal support test

    s

    1. Опори А і E повинні бути відповідно шар­нірною і котковою. Поворот балки відносно поздовжньої осі на цих опорах може бути вик­лючений, наприклад, за допомогою упорів.

    2. Спосіб прикладення навантаження в точці С повинен бути таким, як при експлуатації.