---

Стандартні значення треба вибрати за ІЕС 60038.

Унормований рівень ізоляції обладнання, тобто такі стандартні значення витримуваної облад­нанням напруги, які характеризують діелектричну міцність ізоляції, треба вибирати зі стандарти­зованих значень, наведених в ІЕС 60071-1.

Для більшості рівнів найвищої напруги для обладнання існує кілька унормованих рівнів ізо­ляції, що дає можливість застосовувати різні експлуатаційні показники або діаграми перенапруг. Вибір треба робити, враховуючи ступінь дії перенапруги зі швидким І повільним зростанням фрон­ту, вид уземлення нейтралі системи та вид пристроїв обмеження перенапруги (див. ІЕС 60071-2).

Стандартні значення номінальної частоти становлять 50 Гц і 60 Гц.

Номінальне значення сили струму, що є дієвим значенням сили струму, який обладнання буде здатне витримувати неперервно за зазначених умов застосування і роботи, треба вибрати з ряду R 10, зазначеного в ІЕС 60059.

Примітка 1. Ряд R 10 охоплює числа 1; 1,25; 1,6; 2; 2,5; 3,15; 4; 5; 6,3; 8 і результати їх множення на 10”.

Це поняття еквівалентне поняттю «номінальне значення нормальної сили струму», яке нині застосовують деякі комітети.

Примітка 2. Щодо трансформаторів застосовують поняття «номінальна потужність» і не застосовують поняття «номіналь­не значення сили струму».

Це дієве значення сили струму, який обладнання може витримувати протягом зазначеного короткого часу за вказаних умов застосування І роботи.

Стандартні унормовані значення сили короткочасно витримуваного струму треба вибирати з ряду R 10, зазначеного в ІЕС 60059.

Це максимальне значення сили струму пов’язано з першою основною підхвилею унормова­ного короткочасно витримуваного струму, який обладнання може витримати за зазначених умов застосування і роботи.

Унормоване значення максимальної сили витримуваного струму має відповідати номінальній частоті та сталій часу складника постійного струму системи.

Стала часу складника постійного струму системи значно залежить від характеристик мережі, а саме — від виду ліній, виду трансформаторів, номінальної напруги тощо, і є однаковою для кож­ної частини обладнання однієї підстанції.

Переважне значення сталої часу складника постійного струму становить 45 мс, що відпові­дає більше ніж 80 % від потреб ринку. Для цього значення унормоване значення максимальної сили витримуваного струму перевищує унормоване значення сили короткочасно витримуваного струму в 2,5 разу для 50 Гц і 2,6 разу для 60 Гц.

Для інших випадків і для стандартизації рекомендовано інші значення сталої часу складни­ка постійного струму: 60 мс, 80 мс і 120 мс.

Це проміжок часу, протягом якого обладнання може витримувати струм, значення сили яко­го дорівнює унормованому значенню сили короткочасно витримуваного струму.

Переважне значення унормованої тривалості короткого замикання становить 1 с.

Якщо необхідно, то можна вибирати значення менші чи більші за 1 с. Рекомендовані значення становлять 0,5 с, 2 с і 3 с.

Напругою живлення допоміжних кіл і кіл керування вважають напругу, безпосередньо вимірю­вану на виводах кіл апаратури протягом її роботи, зокрема, за необхідності, на допоміжних рези­сторах або приладах, які забезпечують живлення або необхідні виробникові для встановлення по­слідовно з цим обладнанням, але не на провідниках для з'єднування з джерелом живлення елек­тричною енергією.

Номінальну напругу живлення треба вибрати зі стандартних значень, поданих у таблиці 3 для постійного струму (допустимі відхили: мінус 15 %, + 10 %) і в ІЕС 60038 для змінного струму, за винятком обладнання з автономним допоміжним джерелом живлення напругою.

Таблиця 3 — Напруга живлення
постійного струму

Напруга живлення постійного струму, В

24

48

60

110

125

220

250

Стандартні значення номінальної частоти живлення допоміжних кіл і кіл керування у разі жив­лення змінним струмом дорівнюють номінальній частоті головного кола. Це живлення можна Здійснювати постійним струмом.

7 ПРОЕКТ І КОНСТРУКЦІЯ

У стандартах на вироби, в яких використовують рідину або газ для ізоляції, треба послатися на відповідні горизонтальні стандарти:

• ІЕС 60376 для нового SF₆ чи ІЕС 60480 для використаного SF₆, чи

• ІЕС 60296 для олії, чи

• ІЕС 60867 для штучних рідин.

Корпус кожного обладнання має бути забезпечено надійним затискачем уземлення для підключення до проводу уземлення відповідно до зазначених умов короткого замикання. Точку з’єднання треба позначити символом «Земля», як визначено символом 5019 ІЕС 60417. Приєднан­ня уземлення треба проектувати таким чином, щоб мінімізувати каталітичну корозію.

1. Головні характеристики допоміжних контактів треба вибирати з номінальних значень, на­даних у таблиці 4.

Таблиця 4 — Класи допоміжних контактів

2. Допоміжні контакти повинні відповідати призначеному їм режиму роботи, що ґрунтується на умовах навколишнього середовища, вмикальнїй та розмикальній здатності.

3. Допоміжне та керувальне обладнання та їх кола, за винятком коротких виводів вимірюваль­них трансформаторів, котушок розмикання, допоміжних контактів тощо, треба відокремлювати від головного кола уземленою металевою чи ізолювальною перегородкою.

4. Допоміжне обладнання, що потребує догляду протягом обслуговування, повинне бути до­ступне без ризику безпосереднього доступу до частин, що перебувають під високою напругою.

5. Компоненти допоміжних кіл і кіл керування повинні відповідати відповідним стандартам ІЕС, якщо вони є.

Для особливих застосувань різні значення можуть бути вказані виробником.

Обладнання і його робочі пристрої, якщо є, повинні мати стійке марковання, що містить не­обхідну інформацію, таку, наприклад, як назва або торгова марка виробника, рік виготовлення, познака типу за системою виробника, серійний номер, номінальні характеристики тощо, як визна­чено в відповідних стандартах ІЕС на вироби.

Для обладнання, що застосовують зовні приміщення, марковання та його кріплення повинні бути стійкими до атмосферних дій і корозієстійкими.

Якщо обладнання містить автономні полюси, то кожен полюс повинен бути забезпечений мар- кованням (наприклад, на табличці з даними).

Технічні характеристики на маркованні і в документації, які є загальновживаними для висо­ковольтного обладнання, треба позначати тими самими познаками. Такі характеристики та їхні познаки мають відповідати ІЕС 60027-1.

Для прийняття рішення щодо ступеня захищеності комітету за видами продукції треба корис­туватися ІЕС 60529 з мінімальним ступенем ІР2Х.

Мінімального ступеня захищеності від шкідливого проникнення води, що відповідає другій ха­рактерній цифрі коду IP (друга характерна цифра X), не встановлено.

Обладнання для зовнішнього встановлення, яке забезпечено додатковими захисними засо­бами від дощу та інших погодних умов, треба позначати за допомогою додаткової літери W, роз­міщеної після другої характерної цифри або після додаткової літери, якщо є.

В ІЕС 60815 подано загальні правила, що допомагають у виборі керамічних або скляних ізо­ляторів, які повинні забезпечити задовільну роботу за умов забруднення.

Треба вибирати матеріали або проектувати частини таким чином, щоб вони затримували по­ширення вогню в обладнанні і зменшували небезпечні впливи на навколишнє середовище. У ви­падках, де характеристики виробу вимагають використання легкозаймистих матеріалів, конструкція виробу має враховувати затримання полум'я.

Якщо встановлено норми шуму (зазвичай адміністративними органами), то їх треба забезпе­чувати відповідними заходами, такими як:

• застосування методів звукової ізоляції проти звуку, що поширюється через повітря або тверді тіла;

• застосування обладнання з низьким рівнем шуму.

Критерії оцінення шуму для різних місць і різних періодів доби подано в ISO 1996-1.

Для високовольтних частин обладнання за нормального режиму роботи, без перемикальних операцій, треба перевірити рівень емісії випромінюваних завад.

Низьковольтна частина обладнання повинна бути здатна витримати електромагнітні збурен­ня без пошкодження або порушення нормальної роботи.

Це стосується як нормального режиму роботи, так і роботи за умов перемикання, зокрема переривання струму пошкодження у високовольтній частині обладнання.

Низьковольтна частина обладнання складається з:

• кіл керування і допоміжних кіл, зокрема кіл електрошаф центральних пристроїв керуван­ня, вмонтованих в або підключених до обладнання;

• обладнання для контролю, діагностики тощо, яке є частиною обладнання.

Примітка. На практиці Існує багато варіантів комплектування низьковольтної частини обладнання. У деяких випадках у складі системи може бути лише кілька допоміжних логічних реле, сигнальна кабельна мережа та блоки кінцевого обладнан­ня. В Інших випадках система може містити комплектне обладнання для захисту, керування та вимірювання.

Стандарти на вироби повинні визначити значення статичного і динамічного механічного тис­ку, застосовного до виводів, згідно з ІЕС 60865 і ІЕС 62155, зважаючи на всі залучені параметри, такі як, наприклад, сила струму короткого замикання, вітер, крига, вид з’єднання, довжина про­відників і розмір ізоляторів.

Стандарти на вироби повинні містити або посилатися на вимоги до стандартизованих виводів і, де доречно, інтерфейси, що сполучають обладнання в підстанціях. До виводів та інтерфейсів, які вимагають найтерміновішої стандартизації, належать:

• електричний інтерфейс між комплектами обладнання, а також і між обладнанням і систе­мами підстанції;

• механічний інтерфейс між обладнанням і уземленням, а також з іншими елементами кон­струкції;

• низьковольтний електричний інтерфейс між обладнанням і пристроями керування.

8 ВИПРОБУВАННЯ

У цьому пункті описано структуру і вміст розділів стосовно випробувань у стандартах на ви­роби і надано рекомендації технічним комітетам за видами продукції дотримуватись цієї моделі для того, щоб гарантувати узгодженість стандартів для підстанції

Наведені нижче рекомендації мають гарантувати той самий рівень довіри розглянутих ниж­че випробувань для всього обладнання системи.

Випробування, вказані в цій настанові, класифікують як зазначено нижче.

• Випробування типу: випробування проводять на обладнанні для підтвердження його харак­теристик.

• Приймально-здавальні випробування: випробування, якому піддають кожну окрему части­ну обладнання. Приймально-здавальні випробування призначені, щоб виявити дефекти у матеріалі або конструкції. Вони не послабляють характеристики і надійність випробного об’єкта.

• Спеціальне випробування: інше ніж випробування типу або приймально-здавальне випро­бування, яке, можливо, є:

• випробуванням за домовленістю між виробником і покупцем;

• попереднім кваліфікаційним або тривалим випробуванням (не випробуванням типу) або — перевіркою правильності проектних рішень.