Через низький показник паропроникнення керамічної плитки або плитки із гірських порід не рекомендується облицьовувати великі площі без влаштування міжплиткових швів. Матеріал для заповнення швів повинен мати високий показник паропроникнення і бути гідрофобним. При великих розмірах плиток із гірських порід або цементно-піщаного розчину і товщині більш ніж 10 мм необхідно застосовувати механічне кріплення або комбінований варіант з укладанням плиток на розчин з механічним кріпленням.
.1.4 Опорядження зовнішніх газобетонних стін будівель влаштуванням навісних фасадних систем (типу "Вентильований фасад")
Стінова конструкція складається з:
шару газобетонної кладки;
навісної фасадної системи, яка закріплюється до нього механічним способом.
За необхідності, за результатами теплотехнічних розрахунків між шаром газобетонної кладки та навісною фасадною системою влаштовується шар теплоізоляції із плитного утеплювача та вітробар'єрної плівки.
Типова навісна фасадна система складається з підконструкції металевого або дерев'яного каркаса та захисного декоративного екрана, який кріпиться до підконструкції різними способами в залежності від виду матеріалу захисного екрана.
Між шаром теплоізоляції та захисним екраном передбачається повітряний прошарок шириною 3-4 см для вентиляції стінової конструкції і підтримання оптимального тепловологого режиму приміщень.
В якості матеріалу захисного екрана застосовуються керамічна плитка, плитка із природного каменю, цементно-волокнистих, алюмінієвих і композитних матеріалів, дрібнозернистого бетону, полімербетонних матеріалів, ламінованих плит, скла та інших матеріалів.
Вимоги для влаштування навісних фасадних систем встановлюються в ДБН В.2.6-33 та ДСТУ Б В.2.6-35.
Надійність кріплення конструктивної системи навісного фасаду до газобетонної кладки та/або до залізобетонного каркаса, поясів жорсткості та інших елементів будівель забезпечується розрахунками елементів кріплення(дюбелів) з врахуванням вітрового навантаження, ваги захисного екрана та ексцентриситету його розташування, а також зусилля вириву дюбелів з матеріалу стіни. При цьому обов'язковою умовою є дотримання вимог та рекомендацій виробників фасадних систем, в першу чергу, щодо міцності матеріалу стіни, типу дюбелів і способів їх кріплення до стіни.
Конструкція фасадної системи повинна забезпечувати деформативність її каркаса сумісно з деформаціями будівлі та її елементів, без порушення цілісності захисного екрану та надійності елементів кріплення у процесі експлуатації.
При розрахунку термічного опору всієї стінової конструкції необхідно враховувати її теплову неоднорідність через наявність металевих елементів кріплення.
И.1.5 Опорядження зовнішніх стін будівель обкладанням облицювальною цеглою або іншими кладочними виробами
Для опорядження зовнішніх стін будівель обкладанням облицювальною цеглою або іншими кладочними облицювальними виробами для влаштування кладки застосовують такі конструктивні рішення:
- облицювання газобетонного шару стіни обкладанням лицьовою цеглою із влаштуванням вентильованого прошарку від 3 см до 4 см між шарами газобетонної кладки і облицювальної цегли;
-облицювання газобетонного шару стіни обкладанням лицьовою цеглою із влаштуванням шару утеплювача вентильованого прошарку 3-4 см між шаром теплоізоляції і шаром облицювальної цегли.
Шар газобетонної кладки з'єднується з шаром облицювальної цегли за допомогою гнучких зв'язків (конекторів) у вигляді металевих стрижнів чи сіток з антикорозійним захисним покриттям або скловолокнистих стрижнів. Стрижні закладаються у шви між елементами газобетонної та облицювальної кладки або заводяться в тіло газобетонної кладки із попереднім засвердленням та порожнини облицювальної цегли для більш надійного закріплення. Кількість зв'язків визначається за результатами розрахунків, але не повинна бути менше ніж 4 шт/м2 або 5 шт/м2 поверхні стіни. Не дозволяється з'єднувати шар облицювальної цегли із газобетонною кладкою за допомогою металевих сіток із звичайної сталі шляхом закладання країв у шви. При розрахунку термічного опору стінової конструкції необхідно враховувати її теплову неоднорідність через наявність зв'язків.
Вентильований повітряний прошарок влаштовують для видалення вологи із матеріалу газобетонної кладки, для чого на поверхні облицювального шару через 1 м по ширині і висоті влаштовують вентиляційні пристрої шляхом встановлення їх у вертикальні шви цегляної кладки, а також у верхній та нижній частинах віконних та дверних прорізів.
В залежності від теплотехнічних розрахунків між шаром газобетонної кладки влаштовують додатковий шар теплоізоляції у вигляді плитного утеплювача із мінеральної вати або пінополістиролу та повітряний прошарок завширшки від 3 см до 4 см між шаром плитного утеплювача та шаром облицювальної цегли або каменю.
И.2 Рекомендації із внутрішнього оздоблення газобетонних стін будівель
И.2.1 Для внутрішнього оздоблення газобетонних стін будівель застосовують наступні основні способи:
-оздоблення штукатурками, шпаклівками, лакофарбовими матеріалами;
- облицювання керамічною плиткою або плиткою із гірських порід;
-обшивка декоративними панелями або гіпсокартонними плитами із подальшим оздобленням.
Виконання оздоблювальних робіт, пов'язаних з мокрими процесами, рекомендується виконувати за температури від 5 °С до 25 °С. При більш високих температурах повітря та швидкості вітру більше 10 м/с необхідно вживати заходів із захисту свіжонанесених оздоблювальних шарів від пересихання.
Перед виконанням оздоблювальних робіт необхідно підготувати поверхню газобетонних стін. Шви і щілини необхідно "розшити" і заповнити ремонтною сумішшю (штукатурною). Залишки суміші необхідно зрізати і зачистити поверхню, пил видалити.
И.2.2 Оздоблення стін будівель штукатурками, шпаклівками, фарбовими матеріалами
И.2.2.1 Для внутрішнього оздоблення стін будівель штукатуркою застосовують вапняно-піщані, вапняно-цементі, полімерцементні, гіпсово-штукатурні, декоративні та шпаклювальні суміші. Для приміщень із нормальним режимом (вологістю до 75 %) застосовують вапняно-піщані та гіпсові суміші.
И.2.2.2 Вапняно-піщана штукатурка
Перед нанесенням штукатурки поверхню стіни зволожують або ґрунтують. Через низьку водоутримуючу здатність та при значних нерівностях поверхні кладки товщина шару штукатурки повинна бути в межах від 10 мм до 20 мм. Після нанесення першого шару із вапняно-піщаної суміші наносять ще два шари із гіпсової шпаклівки (грубозернистої та тонкозернистої).
И.2.2.3 Цементно-піщані та цементно-вапняні штукатурки застосовують для вологих приміщень (ванн, душових, бань та інших приміщень) при значних нерівностях стінової кладки з товщиною штукатурного шару від 10 мм до 20 мм.
Технологія виконання робіт є традиційною і включає зволоження або ґрунтування поверхні з подальшим влаштуванням шару штукатурки. При застосуванні цементно-піщаних сумішей використовують пластифікуючі добавки. Для запобігання утворенню тріщин при значній товщині шару (від 10 мм до 20 мм) рекомендується армувати штукатурку лужностійкою сіткою.
И.2.2.4 Полімерцементні штукатурки та шпаклівки застосовуються для сухих і вологих приміщень і при незначних нерівностях стінової кладки з товщиною штукатурного шару до 5 мм. Технологія виконання робіт подібна до штукатурки цементно-піщаними або цементно-вапняними сумішами (з пластифікуючими добавками). При значних обсягах робіт також доцільно застосовувати машинний спосіб виконання штукатурки.
И.2.2.5 Декоративні штукатурки і шпаклівки
До них відносять декоративні штукатурки з фактурами "короїд", "галька" і "довільна", на полімерцементному, акриловому, силікатному і силіконовому в'яжучому. Застосовують в житлових приміщеннях, офісах, холах, більярдних, кегельбанах, кінотеатрах, навчальних закладах та інших приміщеннях.
Технологія виконання робіт включає:
оштукатурення цементно-вапняним, цементно-піщаним (з пластифікуючою добавкою) або полімерцементним розчином;
ґрунтування штукатурного шару після тверднення;
нанесення декоративної штукатурної суміші для надання фактури "короїд", "галька" завтовшки за величиною, що дорівнює товщині зерна, а шпаклівку - для надання "довільної фактури" завтовшки від 2 мм до 5 мм;
- формування декоративної поверхні.
Для створення "довільної" фактури використовують гіпсові і полімерцементні шпаклівки на білому цементі. За допомогою валика, шпателя, терки, щітки, макловиці і інших інструментів можна створювати різну декоративну фактуру.
И.2.2.6 Гіпсові суміші застосовують при високій точності кладки і нерівностях в межах від 1 мм до 2 мм. Штукатурні (шпаклювальні) роботи виконують двома способами: сухим або мокрим глянсуванням.
И.2.2.6.1 Роботи із сухого глянсування складаються із ґрунтування поверхні стінової кладки і нанесенні 2-3 шарів шпаклівки, які після тверднення шліфують за допомогою шліфувальної сітки. Перевагою цього способу є простота роботи, що не вимагає високої кваліфікації виконавців.
И.2.2.6.2 Роботи з мокрого глянсування складаються із зістругування нерівностей стіни фуганком, ґрунтування та нанесення 2-3 шарів шпаклівки. Черговий шар шпаклівки наносять після тверднення попереднього, зменшуючи його нерівності. В'язкість суміші кожного наступного шару необхідно поступово зменшувати. Останній шар наносять шпателем під кутом 60°-70° до поверхні, ретельно розгладжуючи шпаклівку і забезпечуючи глянсування її поверхні. Для роботи необхідно застосовувати широкий шпатель із нержавіючої сталі.
И.2.2.6.3 Гіпсові штукатурні суміші застосовують в залежності від нерівностей стінової кладки з товщиною шару в межах 2 мм до 20 мм.
Технологія виконання робіт складається з:
ґрунтування поверхні;
встановлення маяків;
приготування і нанесення штукатурної суміші;
вирівнювання штукатурного шару h-подібним правилом;
- надання глянсового відтінку за допомогою шпателя і губки.
При значних обсягах робіт доцільно застосовувати машинний спосіб виконання штукатурки.
И.2.2.7 Оздоблення лакофарбовими матеріалами і системами
При оздобленні інтер'єру застосовують гладкі і текстурні фарби та декоративні покриття. У житлових приміщеннях перевагу віддають глянсовим або матовим акриловим водоемульсійним фарбам. Глянсові фарби мають підвищену міцність і стійкість до стирання, легко миються, тому їх рекомендується застосовувати в передпокоях і в кухнях. Для дитячих, спальних і віталень необхідно використовувати матові фарби.
При оздобленні офісів застосовують текстурні, глянсові і матові фарби, а також фарби, які дозволяють добитися покриття, що імітує текстиль, деревину, мармур, оксамит, обробку "під старовину".
И.2.3 Оздоблення керамічною плиткою та плиткою із гірських порід
Застосовують для приміщень як з нормальним, так і з вологим режимом (для ванн, душових, бань, кухонь тощо). При незначних нерівностях поверхні кладки їх зістругують фуганком, ґрунтують, наносять клейову суміш та приклеюють плитку.
И.2.4 Оздоблення декоративними панелями або гіпсокартонними плитами з подальшим оздобленням
Оздоблення декоративними панелями виконують для приміщень як з сухим, нормальним, так і вологим режимом приміщень. Оздоблення внутрішніх приміщень обшивкою гіпсокартонними плитами здійснюється, як правило, за традиційною технологією із застосуванням дерев'яних рейок або тонкостінного гнутого профілю із кріпленням до газобетонних стін за допомогою дюбелів, саморізів по дереву або спеціальних елементів кріплення. При виконанні робіт необхідно враховувати вимоги виробників оздоблювальних матеріалів.ДОДАТОК К
(довідковий)
МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ЗУСИЛЬ ВИСМИКУВАННЯ КАНАЁЬНИХ АНКЕРІВ
ІЗ АВТОКЛАВНОГО ГАЗОБЕТОНУ
К.1 Вищезазначена методика викладена згідно з результатами досліджень та основними положеннями і рекомендаціями, наведеними у [3].
Перед розрахунком зусиль висмикування анкера з газобетону необхідно знати його кубикову міцність на стиску R. Її визначають шляхом випробувань кубів розміром 10x10x10 см на стискання під пресом. Мінімальна кількість кубів - 3. За отриманими результатами випробування за величину приймають середньоарифметичне значення отриманих результатів випробування. Вологість газобетону при випробуванні має бути 10 % за масою. На рис. К.1 наведена схема канального анкера.
Рисунок К.1 - Схема канального анкера
К.2 Визначаємо максимальну довжину газобетонного виступу, за якої він зрізається, за формулою:
N
max вср
163^ , 1 _ <£
cosа 1 d2
1 UH У
(К.1)
dн - зовнішній діаметр профілю анкера;
dв - внутрішній діаметр анкера;
lв - відстань між виступами профілю анкера (довжина зрізуваного газобетонного виступу);
lan - довжина профільованої ділянки на закладеному в газобетон анкері;
lc - товщина (довжина) виступу профілю по зовнішньому діаметру анкера;
cosa1 - визначається відношенням зовнішнього діаметра dн до похилого діаметра нарізки,
cos а 1
dH;
ln р
Якщо із < lmax, то приймаємо івср= ів.
Якщо із > lmax, то приймаємо lBcp = Ср’Т
К.3 Визначаємо число виступів профілю за формулою:
lan
(К.2)
К.4 Підставивши отриману кубикову міцність R і розміри анкера в формулу (Е.9), отримаємо зусилля висмикування анкера із газобетону за формулою:
