Страница 18: ДСТУ-Н Б А.3.1-27:2014. Настанова щодо виготовлення, монтажу та випробування технологічних трубопроводів, що працюють під тиском до 10 МПа (62863)

Знежирення конденсацією парів розчинника проводиться подачею в трубопровід гарячих парів розчинника, що утворювалися в спеціальній посудині при нагріванні розчинника до температури кипіння, і наступною конденсацією пари на поверхні, що знежирюється. Конденсат періодично зливають Із виробу. Витрата розчинника має бути не менше ніж 0,45 дм³ на 1 м² поверхні, що знежирюється.

Допустимий вміст жирових забруднень на оброблюваних поверхнях встановлюється проектом. Ступінь знежирення визначають методом змочування, краплинним методом або мето­дом протирання відповідно до ГОСТ 9.402.

Ділянка для проведення робіт із знежирення (рисунок 19) залежно від конкретного монтованого об'єкта має бути розміщена у спеціально обладнаному приміщенні або на спеціаль­ному майданчику з огорожею поблизу місця монтажу трубопроводів.

Розробку, організацію і виконання конкретних операцій Із знежирення слід виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.008, ГОСТ 12.3.002.

На ділянках знежирення гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони, а також температура, вологість і рухливість повітря не можуть перевищувати норм, встановлених ГОСТ 12.1.005, санітарними нормами проектування промислових підприємств, а також чинними нормативно-технічними документами. Аналіз проб повітря на вміст шкідливих речовин слід виконувати за методами, розробленими відповідно до ГОСТ 12.1.014 і ГОСТ 12.1.016. Викиди повітря після сушіння І продування мають відповідати вимогам ГОСТ 17.2.3.02.

Ділянки знежирення мають бути обладнані засобами протипожежної безпеки відпо­відно до вимог ГОСТ 12.4.009 і мати знаки безпеки відповідно до ДСТУ ISO 6309.

В монтажній організації слід мати затверджені інструкції з техніки безпеки для про­ведення робіт зі знежирення з урахуванням місцевих умов, чинних норм з техніки безпеки, про­мислової санітарії та пожежної небезпеки.

Після виконання всіх підготовчих робіт, включаючи медогляд і Інструктаж працюючих, відповідальна за знежирення особа зобов’язана особисто перевірити підготовку робіт, забез­печеність працюючих засобами індивідуального захисту, викликати представника відповідного органу (санепідемстанції) І одержати письмовий дозвіл на проведення робіт із застосуванням хлорорганічних з’єднань.

Знежирення окремих деталей шляхом занурення їх у ванни з розчинниками слід проводити в апаратах із замкненим або напівзамкненим циклом знежирення, обладнаних місцевою вентиляцією, яка виключає попадання парів розчинників у повітря виробничих приміщень. При цьому слід створити безперервність процесу знежирення, сушіння і вивантаження деталей. Злив розчинника з устаткування і ванн слід проводити в закриті посудини по трубопроводах.

Для укладання знежирених деталей, труб і арматури слід передбачити металеві стелажі, які бажано попередньо знежирити і покрити знежиреним обгортковим папером. Знежи­рення паперу виконується змочуванням його в розчиннику з наступним висушуванням на від­критому повітрі або у витяжній шафі.

Монтаж знежирених трубопроводів слід виконувати в чистому, незамасленому спец­одязі. З метою виключення попадання змащення на знежирені поверхні слід видалити з механізмів візка вантажопідйомного крана і блоків поліспаста масло.

При роботі з компонентами водних миючих розчинів і розчинників слід виконувати вимоги безпеки, викладені в нормативно-технічних документах на застосовувані матеріали.

Кількість хладону-113 і хладону-114В2, що заливається в системи, що знежирюються, або в допоміжне устаткування, не має перевищувати 0,3 кг на 1 м³ приміщення.

При роботі з електричними приладами слід дотримуватись вимог ДСТУ 7237.

Рішення щодо зливання або утилизация залишків водних миючих розчинів має бути прийняте проектною організацією відповідно до чинної нормативної документації з урахуванням Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами.

Необхідність травлення внутрішньої поверхні трубопроводу, вид і спосіб травлення визначаються ПВР. Травлення виконують, як правило, у період пусконалагоджувальних робіт.

Керівництво роботами із травлення трубопроводів, технічний контроль І дотримання правил техніки безпеки здійснює керівник робіт, призначений наказом по організації, що виконує ці роботи.

Робітникам із травлення трубопроводів слід пройти інструктаж з техніки безпеки та бути ознайомленими із властивостями застосовуваних хімікатів і даним стандартом.

Перед травленням слід очистити внутрішню поверхню труб і виробів механічним способом від окалини, іржі, ґрата, шлаків і інших забруднень із наступним продуванням стисненим повітрям. При цьому особлива увага має бути звернена на видалення ґрата і шлаків, які не розчиняються травильними розчинами.

Зварювальні роботи, газове різання і гнуття труб з нагріванням мають передувати травленню. При проведенні таких робіт на протравлених трубопроводах (для усунення дефектів) повторне травлення не потрібне. Виняток становлять трубопроводи гідравлічних систем і систем змащення, які у вказаних випадках рекомендується піддати повторному травленню.

Травлення труб, вузлів і інших виробів виконують у стаціонарних ваннах або примусовою циркуляцією в основному розчинами сірчаної, соляної та ортофосфорної кислот у відповідності з вимогами чинної нормативної документації. Рекомендовані складові компоненти деяких травиль­них розчинів, їх концентрація, температура та тривалість оброблення наведені в таблиці 38,

Гранично-допустимі концентрації (кг/м³) солей заліза в травильних розчинах при оброб­ленні методом занурення: сірчанокислого- від 150 до 180; хлористого - від 200 до 220; фосфорно­кислого - від 20 до 25. Склади розчинів коригують додаванням концентрату або відповідних компонентів,

Для очищення поверхонь сталевих труб ефективне застосування способу одночасного знежирення і травлення, режими якого наведені в таблиці 39.

Для утворення на очищених поверхнях захисної плівки, що охороняє їх надалі від корозії, застосовують пасивування, режими якого наведені в таблиці 40.

Технологічний процес очищення травленням залежно від виду металу і складу тра­вильного розчину включає в себе наступні операції: промивання холодною водою для видалення травильного розчину; нейтралізацію лужним розчином слідів травильного розчину, що залишилися на поверхні металу; контроль нейтральності промивних вод; промивання гарячою водою (за необхідності); пасивування (за необхідності); сушіння стислим підігрітим повітрям, вуглекислим газом або азотом; контроль пижем або візуально; закриття відкритих порожнин труб і виробів інвентарними заглушками.

Травильні ванни мають виготовлятися з кислотостійкого листового металу або вугле­цевої сталі із протикорозійним внутрішнім покриттям гумою, шаром бітуму або кислотостійкого цементу товщиною від 5 мм до 25 мм.

Травильні розчини виготовляють у такий спосіб: промиту і очищену від забруднень ванну заповнюють на 2/3 робочого об’єму водою, після чого обережно, невеликими порціями (тонким струменем) додають кислоту, перемішуючи одночасно розчин дерев'яною лопаткою.

Кінці труб і деталей, що мають різьблення, перед травленням покривають бакелітовим або іншим кислотостійким лаком. Допускається змазування різьблення перед травленням солідо­лом або іншим консистентним змащенням.

Тривалість травлення залежить від стану внутрішньої поверхні труб і виробів, концен­трації розчину, його температури і наявності струшу вального пристрою.

Після травлення труби і вироби витягають із розчину, тримають над ванною від 5 хв до 10 хв для стікання травильного розчину, а потім багаторазово промивають, занурюючи у ванну із проточною водою. За відсутності проточної води частота зміни води у ванні має бути від 0,2 до 0,5 об’єму ванни в годину.

Для нейтралізації залишків кислоти труби і вироби витримують протягом 1 год у ванні з 3 %-5 % содовим або вапняним розчином.

Після нейтралізації і пасивування (за необхідності) труби І вироби слід промити у ванні з водою, підігрітою до температури від 80 °С до 90 °С, а потім просушити.

За наявності великої кількості труб і виробів слід встановлювати ряд ванн, у яких послідовно здійснюється технологічний процес травлення. У цьому випадку над ваннами вста­новлюється монорейка з електроталлю і струшувальним пристроєм для періодичного струшу­вання труб у процесі травлення і транспортування з однієї ванни в іншу.

Просушені труби і вузли трубопроводів за необхідності змащують маслом, занурюючи їх у ванну. Після виймання з ванни труби мають бути покладені на стелажі в похилому положенні для стікання масла. Тривалість цієї операції - не менше ніж 2 - 3 год.