Розділ «Вимоги охорони довкілля»
У розділі «Вимоги охорони довкілля» визначають строки (терміни), режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролювання за станом довкілля, вимоги щодо запобігання забрудненню довкілля, інші питання, пов'язані з охороною довкілля та використанням природних ресурсів.
У розділі подають показники і норми, що визначають;
вимоги до допустимих (за рівнем і часом) хімічних, механічних, радіаційних, електромагнітних, термічних і біологічних чинників впливу на довкілля;
вимоги до тривкості забруднювальних отруйних речовин і об'єктів довкілля (водне середовище, атмосферне повітря, ґрунт, надра, флора,іоносфера тощо);
вимоги до утилізації та місць захоронення небезпечної продукції, відходів
тощо.
Рекомендовано враховувати вимоги ДСТУ ISO Guide 64.
Розділ «Правила приймання»
У розділі «Правила приймання» встановлюють вимоги до приймання продукції за її якістю і кількістю, вимоги до планування контролю, а також вимоги до видів випробовування і, за потреби, програм випробувань.
У розділі встановлюють правила стосовно того, як треба подавати до приймання та приймати продукцію і послуги, обсяг подаваних партій, контрольні нормативи, необхідність і тривалість витримування продукції до початку приймання, а також порядок оформлення результатів приймання (протокол контролю по ГОСТ 15.309 або інший документ по формі, прийнятій у виробника, журнал контролю, тавро тощо).
У розділі, залежно від характеру продукції, встановлюють:
категорії і види контролю (приймально-здавальні, періодичні, типові випробування тощо), включаючи склад перевірок та послідовність їх проведення;
вимоги щодо кількості одиниць продукції, що відбираються для кожної категорії (виду, групи) випробувань, а також по порядку відбору одиниць продукції;
вимоги щодо підготовки до проведення випробувань (за необхідності);
порядок обробляння даних, отриманих при випробуваннях, критерії прийняття рішень по них; вимоги по прийнятих рішень і сфери поширення результатів випробувань:
порядок оформлення і представлення результатів випробувань;
порядок використовування (зберігання) продукції, яку випробовували, потребу відбирання і зберігання зразків для наступного (повторного) контролю тощо.
Для кожного виду контролю встановлюють періодичність його проведення, а також характеристики продукції, що перевіряють, властивості і послідовність їх перевіряння.
У разі застосування вибіркового та статистичного контролювання якості зазначають план контролю (обсяг контрольованої партії, обсяг проб продукції чи вибірок для поштучної продукції, контрольні нормативи та правила).
Розділ «Методи контролювання (випробування, аналізу, вимірювання)»
У розділі «Методи контролювання» установлюють засоби, способи, режими контролювання (випробувань, вимірювань, аналізу тощо) продукції на відповідність вимогам, наведеним у технічних умовах згідно з 5.8 цього стандарту.
Методи контролю повинні бути об’єктивними, чітко сформульованими, точними і забезпечувати послідовні і відтворювальні результати. Для кожного методу встановлюють:
засоби контролю, допоміжні пристрої і матеріали;
порядок підготовки до проведення контролю;
порядок проведення контролю;
порядок оброблення та оформлення результатів контролю;
припустиму похибку контролю.
Розділ «Транспортування та зберігання»
У розділі «Транспортування і зберігання» встановлюють вимоги до забезпечення збереженості продукції під час її транспортування і зберігання, у тому числі щодо безпеки під час транспортування та зберігання.
В залежності від виду продукції у розділі може зазначатись:
види транспорту (повітряний, залізничний, морський, автомобільний тощо) і транспортних засобів (накриті або відкриті вагони, рефрижераторні вагони, цистерни, трюми або палуби суднові, накриті автомашини тощо), способи кріплення та накривання продукції у цих засобах, а також вимоги щодо перевезення продукції в універсальних чи спеціалізованих контейнерах, спеціалізованим транспортом і в пакетах, кількість місць (масу) продукції в контейнері, габаритні розміри пакетів, кількість місць у пакеті, порядок розміщування пакетів, нанесення застережних написів, пов'язаних з безпечністю робіт, виконуваних під час усіх транспортних операцій тощо;
доцільні параметри транспортування (допустиму дальність, швидкість тощо) та допустимі механічні дії під час транспортування, кліматичні умови, спеціальні вимоги до продукції під час транспортування (потреба захищати від зовнішніх чинників і від ударів під час навантажування та розвантажування, пов'язаних з особливостями цих операцій, потреба дотримуватись правил зберігання продукції після транспортування та потреба витримувати в нормальних умовах після транспортування за низької (високої) температури, порядок розконсервування тощо);
умови зберігання продукції, які забезпечують її збереженість, зокрема вимоги до місця зберігання продукції (навіс, крите сховище, опалюване приміщення), до захисту продукції від впливу середовища зберігання (вологості, шкідливих випарів тощо), температурний режим зберігання, а за потреби — строки переконсервування продукції.
Крім того, наводять спосіб укладання продукції (штабелями, стосами, на підкладки, на стелажі тощо), а також спеціальні правила зберігання продукції, що швидко псується, отруйної, пожежонебезпечної, вибухонебезпечної і подібної продукції.
Правила зберігання продукції викладають у такій послідовності:
місце зберігання;
умови зберігання;
умови складування;
спеціальні правила і термін зберігання (у разі потреби).
Розділ «Правила експлуатації, ремонту, утилізації»
У розділі «Правила експлуатації, ремонту, утилізації» установлюють вимоги, дотримування яких забезпечує в певних умовах і режимах працездатність і безпечність продукції та гарантує споживчі (експлуатаційні) характеристики.
У розділі передбачають основні вимоги до підготовки і введення в дію, правила монтажу виробу на місці експлуатації, а також основні норми і правила експлуатації виробу для збереження працездатності і безпечності відповідно до технічних характеристик.
У розділі, зокрема, наводять:
тривалість безперервної й циклічної роботи, види технічного обслуговування (календарні, за ресурсом, за технічним станом тощо),
періодичність та обсяг технічного обслуговування, ремонту тощо.
Вимоги до експлуатування, технічного обслуговування й ремонту продукції мають бути придатні для виконування робіт з оцінки відповідності.
Розділ «Гарантії виробника»
У розділі «Гарантії виробника» зазначають обов'язки виробника (постачальника) продукції (виконавця послуг) гарантувати відповідність виробленої чи відремонтованої продукції (наданих послуг) вимогам стандарту, а також установлюють вид, тривалість і момент відліку гарантійного строку.
Гарантійний строк експлуатації на комплектувальні вироби і складові частини вважають таким, що відповідає гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено стандартом на основний виріб, а також угодами на постачання. Допускається в технічних умовах на основний виріб установлювати гарантійний строк експлуатації на комплектувальні вироби більшої або меншої тривалості, ніж на основний виріб.
Вимоги до Додатків
Матеріал, що доповнює або унаочнює положення технічних умов, може розміщуватись в додатках. Наприклад, у додатках можна розміщувати рисунки, таблиці великого формату, розрахунки, опис апаратури та приладів, опис алгоритмів i програм задач, які розв'язують на засобах обчислювальної техніки (комп'ютерах) тощо.
Додатки можуть бути обов’язковими, рекомендованими або довідковими.
В обов'язковому додатку подають детальний виклад окремих положень технічних умов, щоб уникнути переобтяження основного тексту, додержання яких є обов’язковими у разі використання технічних умов.
У рекомендованому додатку подають рекомендації, поради, вказівки або настанови щодо виконання окремих положень технічних умов тощо.
У довідковому додатку наводять відомості, які унаочнюють положення технічних умов або містять довідкові відомості про технічні умови чи продукцію, на які вони поширюються.
Додатки позначають великими літерами українського алфавіту, починаючи з літери «А» за винятком Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.
Приклад
«ДОДАТОК В».
Можна позначати додатки літерами латинської абетки, за винятком літер І та О. У разі повного використання літер української і (або) латинської абеток дозволено позначати додатки арабськими цифрами.
Якщо в стандарті один додаток, його позначають «ДОДАТОК А».
Кожен додаток слід починати з нової сторінки.
Кожен додаток повинен мати назву. Познаку, статус та назву додатка друкують з абзацу світлим шрифтом.
Вимоги до оформлення додатків - згідно з 4.12 ДСТУ 1.5.
Додатки розташовують у порядку посилання на них у тексті стандарту, за винятком довідкового додатка «Бібліографія». Довідковий додаток «Бібліографія» розміщують останнім з додатків.
Цей додаток містить список бібліографічних описів документів, на які можуть бути посилання в тексті технічних умов, а також інші документи, використані під час розроблення стандарту, а саме;
нормативні документи, які не мають статусу загальнодержавної застосовності (стандарти, технічні умови, настанови тощо інших рівнів прийняття);
національні стандарти інших країн, не чинні в Україні;
документи, на які дають лише довідкові посилання;
інші документи, які під час розроблення технічних умов слугували довідковим матеріалом.
Документи у списку рекомендовано розташовувати в порядку посилання на них у тексті стандарту. В кінці списку подають документи, на які не посилаються.
Назви документів подають мовою оригіналу і в перекладі українською мовою в круглих дужках.
В.11 Нормативні посилання
Цей розділ подають в технічних умовах на продукцію, на яку конструкторська документація не розробляється, якщо в тексті є посилання на інші чинні в Україні нормативні документи.
Список нормативних документів починають словами: «У цих технічних умовах є посилання на такі нормативні документи:».
Список нормативних документів повинен містити повні позначення документів, їхні назви мовою оригіналу та переклад назви українською мовою у круглих дужках. Документи у списку не нумерують і розташовують за зростанням їхніх реєстраційних номерів.
Стандарти та інші нормативні документи подають у такому порядку:
нормативно-правові акти центральних органів державної влади (у разі обґрунтованої потреби);
національні стандарти України;
інші нормативні документи загальнодержавного значення.
Перед позначенням нормативного документа i після його назви ніяких розділових знаків не ставлять.
У технічних умовах, які є складником конструкторської документації, список нормативних документів, на які є посилання в тексті технічних умов, наводять в обов’язковому додатку. Додаток подають у вигляді таблиці, яка містить:
позначення нормативного документу;
назву нормативного документу;
позначення пунктів технічних умов, в яких є посилання на документ.ДОДАТОК Г
(рекомендований)
ВИМОГИ ДО ВИКЛАДАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗМІН
ДО ТЕХНІЧНИХ УМОВ
Г.1 Зміни до технічних умов оформлюють як окремий документ, узгоджений з розділом 7 цього стандарту та прийнятий власником технічних умов.
Г.2 На титульному аркуші змін до технічних умов наводять ті самі відомості, що й на титульному аркуші технічних умов. При цьому назву документа, позначення технічних умов та назву продукції, на яку поширюються технічні умови, подають в такому порядку:
Зміна №
порядковий номер зміни
ТУ
позначення технічних умов
назва продукції
Відомості на титульному аркуші змін до технічних умов розташовують згідно з додатком А з урахуванням вимог 4.10 цього стандарту.
Г.3 Якщо текст технічних умов доповнюють новими розділами, підрозділами, пунктами, підпунктами, таблицями, графічними матеріалами, додатками або вилучають будь-які структурні елементи, прийняту раніше нумерацію розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, таблиць, графічних матеріалів, а також позначення додатків змінювати не дозволено.
Нові розділи розташовують перед додатками, а нові підрозділи, пункти, підпункти — наприкінці наявних розділів, підрозділів, пунктів, яких вони стосуються. Новим розділам, підрозділам, пунктам, підпунктам, таблицям, графічним матеріалам дають номери в порядку зростання нумерації відповідних структурних елементів.
Нові додатки розташовують після наявних додатків і позначають наступними великими літерами абетки.
Г.4 Текст змін до технічних умов викладають згідно з ДСТУ 1.5. У тексті зміни зазначають номери розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, таблиць, графічних матеріалів, вживаючи слова «замінити», «долучити», «вилучити», «викласти у новій редакції».
