Страница 4: ДСТУ ISO 11228-1:2009. Ергономіка. Ручне переміщення. Частина 1. Підіймання та переношування (62814)

Таблиця А.2 — Коефіцієнт зчеплення для якості захвату (с_м)

Таблиця А. З — Завдання безперервного підіймання й необхідні для них періоди відпочинку

А.8 Індивідуальні чинники

Пошкодження, пов’язані з ручним переміщенням, залежать від характеру та організації роботи, а також від відмінностей індивідуальних фізичних можливостей. Безперечно, індивідуальні можливості підіймання і переношування сильно відрізняються.

Загалом, сила підіймання для жінок як групи населення сягає двох третин від сили чоловіків. Проте діапазон сили і можливостей широкий, а це означає, що деякі жінки можуть безпечно поводитись з важчими об’єктами, ніж деякі чоловіки. У тих випадках, коли неможливо уникнути ручного підійман­ня і/чи переношування у короткий період часу, потрібні індивідуальні вимоги до фізичних можливостей робітника, незважаючи на стать.

Робітники молодшого і старшого віку можуть мати певні особливості. Наприклад, можливо, молоді люди менш кваліфіковані. Люди старшого віку більш схильні до раптових розтягів через меншу елас­тичність частин кістково-м’язової системи. Змінюваність роботи дає можливість групі робітників вико­нувати одну і ту саму роботу. З віком зменшуються фізичні можливості, що стає ще суттєвішим після 45 років.

Гігієна праці може бути корисною у разі оцінювання, чи відповідає здоров’я людини виконанню завдання. Якщо здоров’я людини тимчасово чи постійно змінюється, можливо, необхідно змінити характер роботи відповідно до нових обставин або залучити людину до виконання інших завдань.

Вагітні жінки чи люди з обмеженими можливостями є поза сферою застосування цього стандар­ту через спеціальні потреби і чинники, які відповідають їхньому тимчасовому або постійному фізичному стану.

Існує гарне підтвердження того, що людина з порушеннями в ділянці спини більше схильна до періодичних повторюваних болів у спині. Робочим, які мають порушення у ділянці спини, необхідно давати випробувальний термін. Врешті-решт, потрібна певна адаптація, щоб попередити подальші проблеми зі спиною.

А.9 Інформація і навчання

Доповненням до системи безпечності роботи є ефективне навчання, яке відіграє важливу роль у зменшенні травматизму під час ручного переміщення. Навчання ефективне, якщо відповідає харак­теру роботи і здійснюється регулярно.

У програмі навчання можуть бути такі питання:

• як виявляти потенційно небезпечні роботи з переміщення, як підтримувати їхнє вдосконалюван­ня, як виконувати незнайомі роботи з переміщення;

• відповідне використання засобів переміщення і засобів індивідуального захисту робітників;

• принципи проектування прийнятних завдань, об'єктів і робочого середовища;

• методика робіт з переміщення.

До програми навчання можна долучити додаткові питання, а саме, анатомію і фізіологію спини, механіку тіла і відповідні методики підіймання, вправи на розтягнення і посилення м’язів спини.

Хороша методика — це коли людина врівноважена, контролює виконання завдання і використо­вує якнайменше зусиль для виконання плавних, безперервних, якщо можливо, рухів. Під час підіймання чи переношування об’єкта його потрібно тримати якомога ближче до тіла двома руками. У разі докла­дання зусиль необхідно уникати ривків чи рухів з повертанням і нахилених поз.

ДОДАТОК В
(довідковий)

ПРИКЛАДИ РУЧНОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ОБ’ЄКТІВ

Чоловіки працюють на складі 8 год у день. Головне завдання — підготовка замовлень для великих супермаркетів. Приблизно 75 % робочої зміни становлять ручні роботи з переміщення, інші 35 % — виконання адміністративних завдань.

Об’єкти переміщення мають масу від 1 кг до 24 кг, у середньому близько 9 кг. Середня частота переміщення приблизно 4 цикпи/хв. Об'єктами є паковання без пристроїв захвату, які потрібно складати на вантажні піддони (див. рисунок В.1). Розміри піддона: 0,15 м х 0,80 м х 1,20 м. Горизонтальна відстань до об’єкта на початку піддона — 0,20 м, на кінці може бути більше ніж 1,00 м.

Розміри у метрах

Рисунок В.1 — Межі зони доступу до переміщення

Вертикальна відстань до об’єкта становить приблизно 1,75 м на початку піддона і 0,20 м — на кінці. Паковання переміщують на вертикальну відстань приблизно 1 м і горизонтальну відстань мен­ше ніж 1 м. У 20 % випадків робітник повинен згинати тулуб на 60 °.

Чи прийнятна ситуація для виконання ручного переміщення?

Якщо ні, що можна зробити?

В. 1.3 Використання покроковоїмоделі

Крок 1: так

Максимальна маса у цьому прикладі 24 кг; 25 кг рекомендовано як константу маси для доросло­го населення, яке працює. Див. додаток С.

Крок 2: так

Середня частота 4 підйоми/хв протягом зміни 6 год, отже потрібно взяти коефіцієнт частоти 7_М = 0,45.

У цьому разі рекомендовано граничну масу 11,25 кг. Середня маса об’єктів переміщення — 9 кг.

Крок 3: ні

Потрібно розглянути дві ситуації: найкращу і найгіршу.

За найкращих умов горизонтальний і вертикальний розташунок вантажу можуть бути близькими до рекомендованих величин; потрібно використати лише два множники, d_M= 0,87 (вертикальне переміщен­ня дорівнює 1 м) і с_м = 0,9 (погана адаптація до захвату). За цих умов рекомендовано обмеження 9 кг і ситуація досить прийнятна.

Для найгіршої ситуації необхідно застосувати такі коефіцієнти:

• = 0,84 (для висоти утримування 0,20 м);

• d_M= 0,42 (для утримування на відстані 0,60 м від краю піддона);

• а_м = 0,81 (для кута асиметрії 60 °);

• с_м = 0,9 (у разі поганої адаптації до захвату).

За цих умов рекомендовано обмеження 3,2 кг. Середня маса об’єкта у три рази більша, ніж реко­мендована маса, отже ситуація неприйнятна і необхідне перероблення.

Крок 4: ні

Відстань переношування менше ніж 1 м. Сукупна маса для денної зміни (6 год) — 13 000 кг (9 кг у разі 4 підіймань/хв — 2160 кг/год).

Необхідне перероблення для суттєвого скорочення тривалості завдань ручного переміщення (ре­комендацію буде задоволено у разі тривалості менше ніж 5 год).

В.1.4 Висновки

Необхідне перероблення. Потрібно використати ергономічний підхід, поданий у додатку А. Серед можливих вирішень виправлення одного чи кількох наведених нижче чинників:

• перероблення зони досяжності ближче до тіла робітника;

• зміни робочої пози для уникнення асиметричності й зігнутого положення;

• обмеження середньої маси об'єкта;

• обмеження середньої частоти ручного переміщення.

Наприклад, якщо поза тіла більшість часу пряма (з руками, що постійно перебувають на висоті кулака (осі захвату), див. 4.4.4 ISO 7250:1996) під час підіймання відібраних паковань зі столу, і кож­не паковання можна утримувати близько до тіла під час укладання на піддон, завдання може бути змінено так, щоб рухалися ноги, а не тулуб. Рекомендовано використовувати паковання, прийнятні для виконання завдань підіймання. Також середня робоча швидкість (частота) для цього завдання має бути вдвічі меншою завдяки чергуванню ручного підіймання з іншими завданнями, які зменшують напругу нижньої частини спини.

Якщо значення коефіцієнтів у рівнянні (А.1) не можна зменшити до рівня, що відповідає макси­мальній рекомендованій масі, необхідно зменшити масу паковань або замінити ручне переміщення ме­ханізованими й автоматичними пристроями.

В.2 Приклад оцінювання й ергономічного підходу до ручного переміщення живих об’єктів

Наступний приклад демонструє застосування моделі оцінювання ризику, показаної на рисунку 1, до ситуації з живими об’єктами.

Підіймання дитини з землі до робочого рівня є типовою дією підіймання, яку виконують няні і яка за своєю природою може бути пов’язана з ризиком травматизму спини. На рисунку В.2 продемонстрова­но методи підіймання, які можуть бути ергономічними [рисунок В.2а)] або ризикованими [рисунок В.2Ь)].

Вага дитини 9,5 кг. Для двох наступних ситуацій сила стиску (CF) на рівні L5—S1 хребта була об­числена за допомогою векторного аналізування.

CF = 670 H

CF = 2080 H

1. Ергономічний спосіб підіймання

2. Ризикований спосіб підіймання

Рисунок В.2 — Підіймання дитини з землі однією людиною

ДОДАТОК С
(довідковий)

ЕТАЛОННІ МАСИ

У таблиці С.1 наведено еталонні маси із врахуванням різних груп населення.

Таблиця С.1 — Еталонні маси (m_ref) для різних груп населення