3.1.20. При розташуванні дучок одна проти одної випуск руди повинен виконуватися тільки з однієї, а протилежна лучка повинна бути приведена в стан, що виключає мимовільний випуск руди.
3.1.21. Машиніст скреперної лебідки повинен стежити, щоб дучки завжди були заповнені відбитою рудою. Випускні отвори недіючих дучок повинні бути наглухо заперемичені.
3.1.22. Не допустимо заглядати в дучку, знаходитися в створі її, оскільки несподівано може посипатися руда і призвести до травми.
3.1.23. Під час пропуску руди за допомогою лома-штрички або ліквідації застряглої руди в дучці за допомогою вибухових робіт, машиніст скреперної лебідки зобов'язаний підтягнути скрепер до грохотних ґрат і підвісити канат на спеціальні гаки. Не дозволяється підвішування каната на обрізках вогнепровідного шнура.
3.1.24. Під час пропуску руди з дучок за допомогою лома-штрички машиніст повинен стояти збоку дучки зі сторони безпечного виходу, тримаючи лом-штричку у витягнутих або напівзігнутих руках попереду тулуба.
Якщо машиніст не може за допомогою лома-штрички пропустити руду, застряглу в дучці, то ліквідація зависання виконується вибуховим способом.
3.1.25. Щоб уникнути нещасних випадків не допустимо:
3.1.25.1. Заходити в дучку для огляду або для встановлення накладного заряду.
3.1.25.2. Витягати з-під дучки руками шматки негабаритів руди для пропуску скрепера, розбивати куски негабаритів проти дучок і у відкритих камерах.
3.1.25.3. Проводити счалювання канатів, підтягання болтів ножів скрепера та інший поточний ремонт проти отвору дучки.
3.1.26. Під час підривання завислої руди в дучках суміжних виробок машиніст повинен знаходитися у безпечному місці.
3.1.27. Для зменшення пилеутворення під час підривання руди в дучці і при подрібненні негабаритів підривним способом, перед вибухом повинен включатися зрошувач.
3.1.28. Після вибуху руди в дучках і подрібненні кусків негабаритів руди підривним способом заходити у виробки скреперування дозволяється після повного їх провітрювання, але не раніше, ніж через 5 хвилин. Роботи щодо ліквідації зависань повинні виконуватися під спостереженням особи технічного нагляду.
3.1.29. Не допустимо скреперування руди при несправних грохотних ґратах.
3.1.30. Під час розбивання кусків негабаритів на грохотах треба користуватися захисними рукавицями і запобіжними окулярами, а при розбиранні шматків негабаритів руди на грохотних ґратах необхідно застосовувати спеціальні гаки.
3.1.31. Під час роботи з канатами, їх заміні, зчалюванні, розчалюванні необхідно користуватися захисними рукавицями і запобіжними окулярами.
3.1.32. Після зчалювання каната необхідно обрубати обірвані кінці дроту. При обрубуванні дроту і каната, щоб уникнути нещасних випадків, необхідно користуватися запобіжними окулярами.
3.1.33. Машиніст скреперної лебідки не має права без відома змінного нагляду самовільно залишати робоче місце.
3.1.34. Якщо при включенні рубильника або магнітного пускача електродвигун гуде, але не працює, це указує на розрив в одній фазі лінії, що підводить струм до електродвигуна. Такий розрив може відбутися внаслідок перегоряння одного запобіжника або однієї жили кабелю. В цьому випадку необхідно вимкнути рубильник і викликати чергового електрослюсаря.
3.1.35. Якщо корпус лебідки знаходиться під напругою, необхідно вимкнувши рубильник, зупинити скреперну лебідку і викликати чергового електрослюсаря.
3.1.36. Машиніст скреперної лебідки повинен знати характерні неполадки і несправності скреперної лебідки, способи їх усунення і пам'ятати, що йому дозволяється усувати самому, без сторонньої допомоги тільки ті неполадки, які не вимагають спеціального інструменту і не пов'язані з розбиранням основних вузлів устаткування.
4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
4.1. Після закінчення робіт щодо скреперування гірничої маси машиніст скреперної лебідки.
4.1.1. Зобов'язаний підтягти скрепер до лебідки або до помосту штрек майданчика, розібрати або подрібнити куски негабариту гірничої маси, що знаходиться на ґратах грохоту, на скреперній доріжці або накладених біля кінцевого блоку.
4.1.2. Підвісити канати за допомогою спеціальних гаків, щоб їх не присипало гірничою масою під випускними отворами дучок.
4.1.3. Підготувати скреперну лебідку до здачі зміннику, а саме:
4.1.3.1. Відключити електродвигун.
4.1.3.2. Оглянути скреперну лебідку.
4.1.3.3. Віднести в нішу господарського підняттєвого всі сторонні предмети, що вийшли з дучки при випуску руди і акуратно скласти, не захаращуючи підходів до підйомної лебідки і зрубу підняттєвого, або опустити з помосту штрек-майданчика і скласти в орт-заїзд.
4.1.3.4. Зібрати інструмент і помістити його в окреме місце.
4.1.3.5. Очистити місценавколо скреперної лебідки і в ніші, відключити забійний прожектор.
4.1.4. Після закінчення роботи необхідно привести в порядок спецодяг.
4.1.5. Після виїзду з шахти машиніст повинен зняти з табельної дошки жетон з вказаним табельним номером і здати його в лампову шахти спільно з головним світильником і саморятівником.
4.1.6. При знаходженні у вбиральнях спецодягу, чистого одягу, в душовій, бути обережним щоб уникнути падіння на слизькій поверхні.
5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
5.1. Машиніст скреперної лебідки, який помітив небезпеку, що загрожує людям або підприємству зобов'язаний:
5.1.1. Негайно вжити заходи на місці її ліквідації.
5.1.2. Попередити про небезпеку найближчих працівників.
5.1.3. Повідомити про аварію диспетчера шахти.
5.2. Якщо машиніст скреперної лебідки виявив аварію і бачить, що він без ризику для свого життя може її ліквідувати своїми силами, то він зобов'язаний це зробити і потім вже доповісти, що ним зроблено. Якщо ж аварія прийняла великі розміри і справитися з нею без ризику для життя не можливо, машиніст скреперної лебідки повинен негайно повідомити керівника робіт.
5.3. Якщо на місці аварії присутня особа нагляду, необхідно беззаперечно виконувати всі її розпорядження, дотримуючись спокою, витримки, дисципліни.
5.4. Якщо нікого з осіб нагляду поблизу немає, і часу на їх розшуки обмаль, необхідно вжити заходів для самоврятування.
5.5. Рятувальні роботи повинні вестися за розробленим планом ліквідації аварій.
5.6. Необхідно пам'ятати вказівки, передбачені планом ліквідації аварій, швидко оцінити їх придатність для даного випадку і потім використати щонайшвидше для самоврятування і порятунку інших.
5.7. Перш за все треба піти з аварійної дільниці, використовуючи для цього шляхи, намічені планом ліквідації аварії.
5.8. Якщо на місці аварії з'явився дим і гази, необхідно включитися в саморятівник, вийти із забою і рухатися у напрямі свіжого вентиляційного струменя.
5.9. Від вогнища пожежі необхідно завжди йти, пересуваючись назустріч свіжому струменю повітря.
5.10. Якщо представляється можливим, йдучи з осередка пожежі і не ризикуючи життям, пройти незначну відстань проти витікаючого від осередка пожежі струменя і вийти у виробки, не заповнені димом і газом, то потрібно подолати цей шлях щонайшвидше, щоб досягти безпечного місця.
5.11. Якщо не представляється можливим відступити, слід сховатися у виробки, спеціально для цього призначені, тобто в камери аварійного повітрозабезпечення (КАПЗ).
5.12. Кожен робітник повинен уміти надати першу допомогу постраждалому так:
5.12.1. При втраті свідомості або клінічній смерті слід вживати наступні заходи:
- забезпечити правильність кровообігу;
- укласти постраждалого на спину, не закидаючи голови і не згинаючи шиї, розстебнути комір, брюки, при почервонінні обличчя, важкому хрипкому диханні необхідно придати постраждалому напівсидяче положення;
- забезпечити достатній приплив свіжого повітря;
- застосовувати штучне дихання і непрямий масаж серця.
5.12.2. Штучне дихання виконують вдуванням повітря в рот або ніс постраждалого.
5.12.3. Надаючий допомогу видаляє з порожнини рота постраждалого чужорідні тіла або харчову масу, підводить свою ліву руку під його шию, а правою зміщує щелепа до верху для попередження западання язика. В цьому випадку гортань постраждалого звільняється для проходження повітря.
5.12.4. Надаючий допомогу робить два-три глибокі вдихи, а потім через марлю або хустку вдуває повітря з свого рота в рот постраждалого. Після кожного вдиху дихальні шляхи постраждалого звільняються для видиху.
5.12.5.В цей час надаючий допомогу знов робить два-три глибокі вдихи і повторює вдування повітря постраждалому.
5.12.6. Частота вдихів "з рота в рот" 12-16 разів на хвилину.
5.12.7. Правильність проведення штучного дихання перевіряється по розширенню грудної клітини, її опусканню і характерному шуму при видиху повітря з легень потерпілого через рот і ніс.
5.12.8. Штучне дихання виконують до прибуття лікаря.
5.12.9. При опіках - на опікову поверхню тіла накладають суху стерильну пов'язку, використовуючи для цього індивідуальний пакет або перев'язувальні засоби з аптечки.
5.12.10. При кровотечі - рану, що кровоточить, закрити перев'язувальним матеріалом, придавити її зверху, не торкаючись пальцями самої рани, тримати тиск на протязі 4-5 хв. Якщо кровотеча зупиниться, то не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього накласти шматок вати і забинтувати поранене місце. При сильній кровотечі, якщо кровотеча не зупиняється після накладення пов'язки, застосовується здавлення кровоносних судин, що живлять поранену область за допомогою згинання кінцівок в суглобах, а також пальцями, скрутнем.
5.12.11. При переломах - надати хворій кінцівці найзручніше і найспокійніше положення. Необхідно зберегти спокійне положення пошкодженої частини тіла під час доставки постраждалого в лікарню.
5.12.13. При поразці електрострумом перша допомога складається з двох етапів:
- звільнення потерпілого від дії струму;
- надання йому медичної допомоги.
Відключити напругу, якщо неможливо цього зробити, то необхідно обірвати або перерубати дроти гострим предметом з ізольованою ручкою. При відриві постраждалого від струмоведучої частини електроустановки слід користуватися струмонепровідними предметами або сухим одягом. Якщо постраждалий знаходиться на висоті, необхідно вжити заходи, що виключають його падіння.
