Страница 2: ДСТУ-Н П Б В.1.1-29:2010. Вогнезахисне обробляння будівельних конструкцій. Загальні вимоги та методи контролювання (62810)

Умови і результати випробувань реєструють у протоколі, форму якого наведено в ГОСТ 12.1.044 додаток 1.

Для випробувань слід використовувати такі засоби випробувань:

• електрична піч з пристроєм регулювання, підтримання та контролю температури, об'ємом робочої камери не менше ЗО дм³ та температурою нагріву не менше ніж 340 °С (нерівномірність температури за об'ємом робочої камери печі не більше ±10 °С);

• секундомір класу не нижче 2;

• штангенциркуль з ціною поділки 0,05 мм;

• ваги з похибкою вимірювання не більше ±0,1 г;

• два скляні стакани з термостійкого скла діаметром 45 мм ±5 мм;

• корзинка з алюмінієвої фольги довжиною 160 мм ±2 мм, шириною 60 мм ±2 мм та висотою 10 мм ±2 мм.

Як зразки використовують дві наважки вогнезахисного матеріалу масою від 1 г до 3 г у сухому стані.

Випробування проводять у приміщенні за таких умов:

• температура повітря від 5 °С до 40 °С;

• вологість повітря не більше 80 %.

Сутність методу визначення об'ємного коефіцієнта спучення полягає у визначенні об'єму вогнезахисного засобу, що утворився з певної маси засобу після впливу температури 340 °С. Метод застосовують для вогнезахисних покривів і однорідних матеріалів та сумішей (фарби, лаки). Зразки для випробувань відбирають із поверхневого шару вогнезахищеної конструкції. Відбирання зразків проводять через кожних 15 м - 20 м довжини об'єкта вогнезахисту, але не менше ніж у 10 рівномірно розташованих точках. Відбір зразків проводять з урахуванням строку, впродовж якого засіб набуває своїх вогнезахисних властивостей після застосування.

Корзинку з алюмінієвої фольги заповнюють матеріалом, що випробовують, шаром товщиною (2,5 ±1,0) мм (сирий стан) та висушують за температури (20 ±5) °С протягом 48 год та за темпе­ратури (70 ± 5) °С протягом 3 год. Після охолодження до температури навколишнього середовища засіб відділяють від фольги, вимірюють товщину шару матеріалу h, його довжину І, ширину а та масу т. Вимірювання товщини, довжини та ширини виконують у п'яти точках рівномірно по довжині зразка із вогнезахисного матеріалу.

З висушеного матеріалу утворюють дві наважки у вигляді дисків (циліндрів), діаметр яких на (3,0 ±1,0) мм менше за діаметр скляних стаканів, або дві наважки із гранул з розміром частинок не більше 2,0 мм.

Із матеріалів, що надійшли на випробування у сухому стані, готують наважки у вигляді гранул. Кожну наважку розміщують у скляному стакані. Пристроєм регулювання, підтримання та контролю температури у печі задають температуру (340 ±5) °С та доводять її до сталої температури протягом не менше 1 год.

Два скляних стакани з наважками вносять до печі за час не більше 20 с. Після закриття печі вмикають секундомір. Через 20 хв стакани виймають із печі та встановлюють на пластину з негорючого матеріалу для охолодження. Через ЗО хв штангенциркулем визначають середнє зна­чення висоти спученого шару матеріалу h_c у кожному стакані, для чого вимірюють висоту у п'яти точках у центрі стакану і на серединах чотирьох радіусів.

За результатами випробувань за методом визначення об'ємного коефіцієнта спучення роз­раховується об'ємний коефіцієнт спучення К_о6 за формулою:

=0,1257td²(A_c1/m₁+/7_c2І т₂ [мм³/г], (3)

де d - діаметр скляного стакана, мм;

Л_с1, h_c2 - висота спученого шару першої та другої наважки матеріалу, мм;

т₂ - маса першої та другої наважки матеріалу, г.

Додатково може бути розрахований умовний лінійний коефіцієнт спучення К_ул за формулою:

К_ул = 0,125-10^ nd²p_n(h_c1lm, +h_c2I т₂), (4)

де р_п- густина засобу в сухому стані, г/см³.

Густина р_п приймається з паспортних даних або розраховується за результатами вимірювань згідно з 6.1 за формулою:

р_п =10³ •т/(І-а-Л)[г/см³], (5)

де т - середнє значення маси зразка із вогнезахисного засобу, г;

/ -довжина зразка із вогнезахисного засобу, мм;

а - ширина зразка із вогнезахисного засобу, мм;

h - товщина зразка із вогнезахисного засобу, мм.

Сутність методу визначення лінійного коефіцієнта спучення полягає у визначенні співвід­ношення товщини вогнезахисного матеріалу, що нанесений на сталеву пластину, до та після впливу температури 340 °С. Метод застосовують для матеріалів, які постачаються із фіксованими розмірами (стрічки, рулони, пластини). Для випробувань за методом визначення лінійного коефі­цієнта спучення вогнезахисні покриття (фарби, лаки) наносять згідно з технологією підприємства- виробника на дві сталеві квадратні пластини зі стороною (50 ±1) мм та товщиною (2,0 ±0,2) мм. Товщина шару покриву після висихання має становити (1,0 ±0,5) мм. Допускається нанесення шару іншої товщини, якщо це передбачено технологією підприємства-виробника. З вогнезахисних ма­теріалів, що постачаються у вигляді стрічок, пластин тощо, вирізають зразки довжиною (50 ± 1) мм та фактичною шириною, але не більше (50 ±1) мм, які накладають або наклеюють на сталеві пластини згідно з технологією підприємства-виробника.

Підготовлені зразки висушують за температури (20 ±5) °С протягом 48 год та за температури (70 ±5) °С протягом 3 год. Після охолодження до температури навколишнього середовища вимірюють товщину шару покриття із вогнезахисного матеріалу h_n за формулою:

⁼ ~^т ’ (®)

де h_z - товщина зразка (разом із сталевою пластиною), мм;

h_m - товщина сталевої пластини, мм.

Пристроєм регулювання, підтримання та контролю температури у печі задають температуру (340 ± 5) °С та доводять її до сталої температури протягом не менше 1 год.

Два зразки вносять до печі за час не більше 20 с. Після закриття печі вмикається секундомір. Через 20 хв пластини виймають із печі та встановлюють на пластину з негорючого матеріалу для охолодження. Через ЗО хв штангенциркулем визначається середня висота спученого шару мате­ріалу h_c на кожній пластині.

Для визначення середнього значення висоти вимірюють висоту у п'яти точках у центрі пластини і в середніх точках між центром та кутами пластини.

За результатами випробувань за методом визначення лінійного коефіцієнта спучення роз­раховується коефіцієнт спучення на пластинах К_л за формулою:

=0,5ф_с1//7_п1+/7_с2/Л_п2), (7)

де h_c1, h_c2- середні значення товщини спученого шару матеріалу на першій та другій пластинах, мм;

Л_п1, h_n2- середні значення товщини початкового шару матеріалу на першій та другій пласти­нах, мм.

Вогнезахисний засіб вважається таким, що витримав випробування, якщо значення коефі­цієнта спучення складає не менше 80 % від значення коефіцієнта спучення, що наведено під- приємством-виробником у технологічному регламенті на відповідний вогнезахисний засіб.

Результати випробувань оформлюють протоколом, який містить такі відомості:

• найменування і адресу організації, що проводить випробування;

• найменування і адресу замовника випробувань;

• тип і торгову марку вогнезахисного матеріалу, що випробовується;

• умови проведення випробувань;

• метод випробувань;

• засоби випробувань;

• дату проведення випробувань;

• результати випробувань;

• висновки;

• дату і підписи осіб, що проводили випробування.

Для запобігання опіків під час роботи з піччю (завантаження та вивантаження зразків) необ­хідно використовувати рукавиці та металеві щипці.

Робоче місце оператора повинно відповідати вимогам електробезпеки відповідно до ГОСТ 12.1.019 та санітарно-гігієнічним вимогам згідно з ГОСТ 12.1.005.

Сутність методу випробувань полягає у визначенні проміжку часу від початку температурного впливу за температурним режимом згідно з ДСТУ Б В.1.1-4 на сталеву пластину з нанесеним засобом вогнезахисту (вогнезахисні фарби, штукатурки та облицювання) до підвищення її тем­ператури на 480 °С від початкового значення (критична температура). Метод не може бути засто­совано для визначення межі вогнестійкості конструкцій з нанесеними вогнезахисними засобами.

Попередньо, під час сертифікаційних, типових чи періодичних випробувань (під час розроб­лення технічних умов на вогнезахисний засіб) визначається час прогріву двох сталевих пластин (контрольні зразки) до критичної температури. Значення часу прогріву зазначається підприємством- виробником у технологічному регламенті на відповідний вогнезахисний засіб. Товщина нанесення засобу вогнезахисту на одну сталеву пластину має бути менша на 10 % від середньої товщини нанесення засобу відповідно до технічних умов, а на другій сталевій пластині на 10 % більша (замість середньої товщини може бути вибрана інша товщина засобу, за умови відповідного обґрунтування). За отриманими даними прогріву контрольних зразків будується лінійна залежність:

*к = ^а0 ^+аГ^к< (8)

де t_K - час досягнення критичної температури на контрольних зразках, хв;

d_K - товщина засобу вогнезахисту контрольних зразків, мм;

а₀, а₁ - коефіцієнти.

Для одного зразка (зразок, що перевіряється) сталевої пластини з нанесеним засобом вогне- захисту (товщина нанесення d_n повинна бути у діапазоні товщин d_K) визначають час досягнення критичної температури t_n.

Порівнюють значення часу досягнення критичної температури нагріву контрольних зразків із часом досягнення критичної температури нагріву зразка, що перевіряється (для значення товщини засобу d_n). Якщо, значення t_n менше на 10 % значення t_K, то вогнезахисні властивості засобу вогнезахисту зразка, що перевіряється, втрачені чи не відповідають встановленим вимогам.

Умови проведення випробувань

Температурний режим і надлишковий тиск у печі мають відтворюватися відповідно до вимог 6 ДСТУ Б В. 1.1 -4. Умови навколишнього середовища повинні відповідати вимогам 6.4 ДСТУ Б В. 1.1 -4.

Зразки для випробувань

Як зразки для випробувань застосовують квадратні сталеві пластини зі стороною (500 ±5) мм, завтовшки (5,0 ±0,2) мм. З однієї сторони по ґрунту (якщо він передбачений) згідно з технологією виробника наноситься шар вогнезахисного засобу завтовшки d_K або d_n. З іншого боку по центру сталевої пластини встановлюють (згідно з Б. 1.2 ДСТУ Б В. 1.1-4) термопару типу ТХА. З необігрів- ної сторони сталева пластина закривається теплоізоляційною плитою. Теплоізоляційна плита повинна складатися з двох шарів. Нижній шар, що примикає до сталевої пластини, виготовляють із керамічної вати згідно з 9.1.2 ДСТУ Б В.1.1-17 завтовшки (20 ±5) мм (наприклад, два шари мулітокремнеземистого фетру), а верхній з базальтової плити завтовшки (100 ± 10) мм та густиною (100 ± 20) кг/м³. Пластину встановлюють на отвір опорної конструкції через теплоізоляційну вставку з керамічної вати завтовшки (10 ±2) мм.

Засоби випробувань

• випробувальна піч (далі - піч);

• засоби вимірювальної техніки;

• опорна конструкція для зразків.

Випробувальна піч та засоби вимірювальної техніки мають відповідати ДСТУ Б В. 1.1-4.

Опорна конструкція - залізобетонна плита з одним чи декількома квадратними отворами розміром (450 ±10) мм під зразки, що випробуються. Товщина опорної конструкції в місці вста­новлення зразків має бути (60 ±10) мм.

Робоче місце оператора повинно відповідати вимогам електробезпеки відповідно до ГОСТ 12.1.019 та санітарно-гігієнічним вимогам згідно з ГОСТ 12.1.005.Код УКНД: 91.080.01,13.220.01

Ключові слова: вогнезахисне обробляння, просочення, коефіцієнт спучення, будівельні конструкції.

Редактор - А-І.Луценко
Комп'ютерна верстка - В.Б.Чукашкіна

Формат 60х84¹/в. Папір офсетний. Гарнітура "АгіаГ.
Друк офсетний.

Державне підприємство "Укрархбудінформ".
вул. М. Кривоноса, 2А, корп. З, м. Київ-37,03037, Україна.
Тел. 249-36-62

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців
ДК Ne 690 від 27.11.2001 р.