Страница 4: ДСТУ-Н CEN/TS 54-14:2009. Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 14. Настанови щодо побудови, проектування, монтування, введення в експлуатацію, експлуатування і технічного обслуговування (62797)

Зазвичай димові пожежні сповіщувачі, що встановлені уздовж шляхів евакуювання, повинні вчас­но забезпечити попередження про пожежу людям, які евакуюються цими шляхами. Однак у деяких випадках, у разі виникнення пожежі у приміщеннях, суміжних зі шляхами евакуювання, може трапи­тися, що дим, який надходить від вогнища пожежі через вузькі отвори (наприклад дверні щілини) може охолонути та зависнути на рівні голови або нижче рівня спрацювання змонтованих на стелі пожежних сповіщувачів. Якщо таке охолодження вважають імовірним, то для захисту шляхів еваку­ювання може знадобитися встановлення пожежних сповіщувачів у суміжних приміщеннях.

Локальний контроль може знадобитися для захисту окремих процесів, спеціального устатко- вання або особливо небезпечних зон.

Площа локального контролю не потребує ізоляції, вона може знаходитись усередині площі повного контролю або контролю відсіку, та має забезпечувати вищий рівень захисту ніж той, що забезпечується у разі загального контролю.

Локальний контроль може самостійно забезпечити надійний контроль за пожежею, яка вини­кає всередині контрольованої площі, проте він убезпечує низький рівень захисту або зовсім не за­хищає від пожежі, яка виникає за межами цієї площі.

Контроль устатковання застосовують для захисту від пожеж, які виникають усередині певних частин устатковання. Сповіщувачі, які забезпечують контроль устатковання, зазвичай монтують усередині корпусу, і саме тому можуть виявити пожежу на більш ранній стадії, ніж сповіщувачі, які застосовують для більш загального контролю.

Так само як локальний контроль, контроль устатковання, як такий, може забезпечувати надій­ний контроль за пожежею, яка виникає всередині контрольованої площі, проте може убезпечити низький рівень захисту або зовсім не захищає від пожежі, яка виникає за межами цієї площі.

Якщо особливих вимог бракує, то деякі площі будівлі можуть визнаватися такими, що мають достатньо низький ризик щодо виникнення пожежі, тому немає потреби в їх контролі (див. А.5.3.8).

Спосіб передавання повідомлень до підрозділів пожежної охорони може бути автоматичний або ручний (за телефоном).

Передавати повідомлення автоматичними способами можна безпосередньо до підрозділів пожежної охорони або через інший пункт приймання пожежної тривоги.

Допустимі способи передавання сигналу можуть обмежуватися національними нормативни­ми документами.

Треба враховувати ймовірний час затримування між моментом первинного виявляння пожежі й прибуттям підрозділів пожежної охорони. Якщо в цей період існує ймовірність швидкого поши­рення пожежі, то треба передбачати використовування інших відповідних засобів, наприклад автоматичної системи пожежогасіння.

Проектування системи пожежної сигналізації та оповіщування може залежати від дій, які не­обхідно вжити після виявляння пожежі. Саме тому важливо, щоб ці дії були сплановані заздалегідь і були попередньо узгоджені (див. 5.2).

Принаймні такі питання повинні бути враховані під час розробляння порядку дій у разі пожеж­ної тривоги і повинні бути додані до документації, зазначеної у 5.6:

1. який план евакуювання буде задіяний у разі пожежі і залежність цього плану від місця зай­мання?

2. яка очікувана кількість людей у будівлі, і як вона може змінюватися протягом часу або що­доби, щодня?

3. який очікуваний час прибуття підрозділу пожежної охорони?

4. які обов’язки та відповідальність персоналу, включно із забезпеченням боротьби з вогнем або керуванням евакуацією?

5. яким чином люди, які перебувають у будівлі, повинні бути оповіщені про розвиток пожежі?

6. які вимоги щодо відображення місця пожежі?

д) як контрольована будівля повинна бути поділена на зони пожежної сигналізації та зони опо­віщування, що випливає з переліків е) та f)?

8. чи є необхідним застосовування ієрархічної системи, чи потрібно декілька ППКП для будівлі або для взаємозв’язаних будівель (такі як торговельні центри) і як у цьому випадку здійснювати­меться взаємодія між ППКП?

9. яким чином викликати підрозділи пожежної охорони і яку інформацію при цьому потрібно надавати?

10. чи необхідно використовувати підрозділам пожежної охорони спеціальне оснащення?

к.) чи необхідно вжити спеціальних заходів для зниження впливів хибних тривог?

1. чи треба буде вносити будь-які зміни у порядок дій у разі пожежної тривоги в денний і нічний час або у робочі й вихідні дні?

т) чи передбачена будь-яка взаємодія з іншими засобами протипожежного захисту, такими як спеціальні вимоги щодо функціювання та розподілу на зони додаткового устатковання протипожеж­ного захисту?

8. чи передбачено для будівлі спеціальні засоби для аварійного електропостачання?

15. який порядок дій передбачений на випадок хибнихтривог або несправностей?

16. чи існують будь-які вимоги щодо вимкнень, від’єднань або ізолювання, і хто відповідатиме за відновлювання нормального режиму роботи?

17. чи є потреба після виявляння пожежі, щоб система (або її частини) лишалася працездат­ною протягом значного проміжку часу (наприклад, чи потрібно, щоб пристрої оповіщування діяли після виявлення пожежі довше ніж 10 хв)?

Повинна бути підготовлена документація, що містить порядок дій у разі пожежної тривоги в будівлі та загальні вимоги щодо системи, яку буде змонтовано. Ця документація повинна бути досить деталізованою, щоб проектувальники розробляли проект з урахуванням загальних прин­ципів побудови системи.

У разі потреби документація також повинна містити:

1. будь-які вимоги щодо погодження або прийняття третьою стороною.

2. інформацію про будь-які площі в будівлі, які можуть виявитися небезпечними (див. розділ 14).

Примітка. У деяких країнах встановлено національні вимоги, що можуть передбачати використовування в системі пев­ного устатковання. Ці вимоги можуть, наприклад, стосуватися специфічних необов’язкових функцій згідно з ДСТУ EN 54-2 або встановлювання спеціальної панелі для пожежної охооони Усі такі вимоги повинні 6v™ внесені в документацію, яку оозооб- ляють відповідно до цього розділу.

Відповідальність за правильність оцінювання, повноту і достовірність наданої документації, зазначеної у 5.6, покладається на замовника системи.

Особа або організація, що виконує відповідні оцінювання та готує документацію, зазначену у 5.6, повинна мати відповідні теоретичні й практичні знання для виконання необхідних робіт. У на­ціональних нормативних документах можуть міститися вимоги щодо рівня кваліфікації або досві­ду роботи.

6 ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ

Використані у системі пристрої повинні відповідати вимогам для компонентів типу І або типу II, зазначених у ДСТУ EN 54-13, або повинна бути підтверджена їх відповідність згідно з Європейсь­кою системою схвалення (European Technical Approval).

Примітка 1. Процедура Європейської системи схвалення, що згадана тут, викладена в розділі III «Технічного регламен­ту будівельних виробів, будівель і споруд».

Національна примітка

«Технічний регламент будівельних виробів, будівель і споруд» — європейська Директива № 89/106/ЕЕС, що встановлює вимоги щодо якості матеріалів та устатковання та знімає технічні бар’єри щодо вільного їх обігу в європейських країнах.

Примітка 2. Національні нормативні документи можуть обмежувати кількість або тип пристроїв, дозволених до під'єднання до системи пожежної сигналізації та оповіщування.

Потрібно звернути увагу на те, щоб усі під’єднані до системи пристрої були оцінені або ви­пробувані згідно з ДСТУ EN 54-13. Будь-які обмеження, зазначені в документації на пристрої щодо проектування та побудови системи, повинні дотримуватися.

Примітка. Документація, яку надають на систему, повинна відображати будь-які обмеження, виявлені під час оцінюван­ня або випробовування згідно з ДСТУ EN 54-13.

Проектування системи треба виконувати так, щоб мінімізувати вплив несправностей у кабе­лях або з’єднаннях (див. А.6.2.2.1).

Індикація несправностей має відповідати ДСТУ EN 54-2 та ДСТУ EN 54-4.

Можуть бути також національні рекомендації щодо індикації інших типів несправностей.

У разі потреби встановлювання устатковання оповіщування в зонах, що мають потенційну небезпеку щодо вибуху горючих газів, пилу або пари, треба використовувати устатковання у відпо­відному виконанні.

У вибухонебезпечних середовищах використовують спеціальні правила для прокладання кабелів.

Треба вжити всіх можливих заходів щодо запобігання хибним тривогам. Рекомендації з при­чин та запобігання хибним тривогам наведено в додатку В.

Рекомендації щодо підімкнення інших систем протипожежного захисту викладено в розділі 13.

Рекомендації для систем, використовуваних у зонах з особливими ризиками, викладено в розділі 14.

Поділ будівлі на зони пожежної сигналізації та зони оповіщування повинен відповідати порядку дій у разі пожежної тривоги (див. документацію, підготовлену відповідно до 5.6).

Будівлю треба поділяти на зони пожежної сигналізації так, щоб можна було швидко визнача­ти місце виникнення тривоги за індикацією, яку видає устатковання індикації. Щоб уникнути плу­танини з індикацією, необхідно вжити заходів для виділення ідентифікації сигналів від ручних по­жежних сповіщувачів.

Під час поділу на зони треба враховувати внутрішнє планування будівлі, будь-які можливі труд­нощі під час переміщування та виявляння місця пожежі, розміщення зон оповіщування та наявності будь-яких особливих небезпек.

Під час зонування треба звертати особливу увагу, якщо систему пожежної сигналізації вико­ристовують для приведення в дію інших систем протипожежного захисту.

Обмеження щодо розмірів зон пожежної сигналізації наведено у А.6.3.2.

Поділ будівлі на зони оповіщування залежатиме від необхідності застосовування різних типів оповіщування. Якщо сигнал оповіщування повинен завжди подаватися по всій будівлі, то в поділі на зони немає потреби. Будь-який поділ на зони оповіщування треба виконувати відповідно до по­рядку дій у разі пожежної тривоги.

Чинники, які впливають на вибір типу автоматичних пожежних сповіщувачів, охоплюють таке: а) вимоги нормативних документів;

2. матеріали, що знаходяться в зоні контролю, та напрямки поширення вогню їх поверхнею;

3. конфігурація приміщення (особливо висота стелі);

4. дія вентиляції та опалення;

5. умови середовища у контрольованих приміщеннях;

6. можливість хибних тривог.

Зазвичай вибраний тип автоматичних пожежних сповіщувачів повинен забезпечувати якомо­га раннє надійне попередження про пожежу з урахуванням умов середовища, де планується їх установлювання. Не існує такого типу пожежного сповіщувача, який би задовольняв усі варіанти використовування, тому остаточний вибір залежатиме від конкретних умов. Часто доцільно вико­ристовувати комбінацію різних типів пожежних сповіщувачів.

Зазвичай пожежні сповіщувачі призначені для виявляння одного або декількох характеристик пожежі: диму, тепла, випромінювання (полум'я) та інших продуктів згоряння. Кожен тип сповіщу­вача реагує по-різному на різні ознаки пожеж. Загалом тепловий пожежний сповіщувач має най- повільнішу реакцію, але у разі пожежі з інтенсивним виділянням тепла і малим димоутворюванням, тепловий пожежний сповіщувач має спрацьовувати раніше, ніж димовий. У разі повільно тліючих пожеж, наприклад початкова стадія займання картону, зазвичай першим спрацьовує димовий по­жежний сповіщувач. У разі займання легкозаймистої та горючої рідин найшвидше виявлення по­жежі буде отримано зазвичай від пожежного сповіщувача полум’я.

Продукти згоряння потрапляють із зони пожежі до точкових теплових і димових пожежних спо­віщувачів конвекцією. Ці сповіщувачі потребують наявності стелі чи іншої подібної поверхні, щоб спрямовувати продукти згоряння, що підіймаються від вогнища, до сповіщувача. Саме тому теп­лові та димові пожежні сповіщувачі придатні для використовування у більшості типів будівлі, але за-звичай непридатні для зовнішнього використовування.