Страница 2: ДСТУ 2661:2010. Молоко коров’яче питне. Загальні технічні умови (62784)

* ДСТУ Молоко та молочні продукти. Методики визначення наявності пероксидази і фосфатази (лужної та кислої). На розгляді.Кінець таблиці 2

Таблиця 3 — Мікробіологічні показники молока питного

Таблиця 4 — Гранично допустимі рівні токсичних елементів і мікотоксинів

• молоко коров’яче знежирене, отримане з молока не нижче першого ґатунку згідно з ДСТУ 3662;

• вершки-сировину з масовою часткою жиру не більше ніж ЗО % згідно з ДСТУ³.

• молоко-сировину коров’яче не нижче першого ґатунку згідно з ДСТУ 3662 термо­стійкістю не нижче третьої групи;

• молоко коров’яче знежирене, отримане з молока не нижче першого ґатунку згідно з ДСТУ 3662, термостійкістю не нижче третьої групи;

• вершки-сировину з масовою часткою жиру не більше ніж ЗО % згідно з ДСТУ*, термо­стійкістю не нижче третьої групи.

Допустимо застосовувати:

• молоко-сировину коров’яче не нижче першого ґатунку згідно з ДСТУ 3662 термо­стійкістю не нижче четвертої групи;

• калій лимоннокислий тризаміщений 1-водний згідно з ГОСТ 5538;

• натрій лимоннокислий 5,5-водний згідно з ГОСТ 22280;

• натрій фосфорнокислий двозаміщений 12-водний згідно з ГОСТ 4172;

• калій фосфорнокислий двозаміщений 3-водний згідно з ГОСТ 2493.

4. 1. Не допустимо застосовувати будь-які жири та вершки, окрім тих, що отримані з коров’я­чого молока.

   2. Сировина за вмістом токсичних елементів, мікотоксинів, антибіотиків, пестицидів, гормональних препаратів та радіонуклідів повинна відповідати вимогам, установленим у МБТ и СН № 5061 [4], ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [6] та ГН 6.6.1.1-130 [7].

   3. Кожну партію сировини та матеріалів, що надходить на підприємство, супроводжу­ють документом, що підтверджує її відповідність нормативним документам.

   4. Для визначання відповідності якості сировини та матеріалів, призначених для виробниц­тва питного молока, підприємство-виробник проводить вхідне контролювання згідно з ГОСТ 24297.

5. ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ

   1. Виробництво молока питного повинно відповідати вимогам щодо безпеки, встановленим ГОСТ 12.3.002 та ДНАОП 1.8.20-1.05 [8].

   2. Повітря робочої зони виробничих приміщень повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.

   3. Виробничі приміщення мають бути обладнані вентиляцією відповідно до вимог СНиП 2.04.05 [9].

   4. Технологічне устатковання за показниками безпеки повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003.

6. ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

   1. Стічні води, утворені під час виробництва молока питного, повинні підлягати очищенню та відповідати вимогам СанПиН 4630 [10].

   2. Контролюють викиди шкідливих речовин в атмосферу згідно з вимогами ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201 [11].

   3. Охорону ґрунту від забруднення побутовими та промисловими відходами здійснюють згідно з вимогами СанПиН 42-128-4690 [12].

7. МАРКУВАННЯ

   1. Маркування молока питного повинно відповідати вимогам ДСТУ 4518, а спожиткове па­кования містити такі позначення:

• назву продукту (власну назву — за наявності);

• вид молока (пастеризоване, пряжене, стерилізоване, ультрапастеризоване) із зазначен­ням масової частки жиру;

• назву, повну адресу і номер телефону підприємства-виробника та місце виготовлення;

• товарний знак виробника (за наявності);

• - масу нетто одиниці пакования, г (кг) або об’єм, см³ (дм³);

• склад продукту у порядку переваги складників;

• харчову (поживну) цінність (вміст білків, жирів, вуглеводів) та енергетичну цінність (ка­лорійність) (у кДж і/або ккал) на 100 г продукту (розраховує виробник відповідно до рецептури за формулою, наведеною в додатку Б);

• кінцеву дату споживання «Вжити до» або дату виробництва (число, місяць, рік) та строк придатності. Якщо строк придатності зазначено з урахуванням години, то дата виготовлення по­винна складатися з години, числа, місяця року;

• умови зберігання;

• номер партії;

• позначення цього стандарту;

• штриховий код EAN згідно з ДСТУ 3147 (за необхідності).

• назву продукту (власну назву — за наявності);

• вид молока (пастеризоване, пряжене, стерилізоване, ультрапастеризоване) із зазначен­ням масової частки жиру;

• назву, повну адресу і номер телефону підприємства-виробника та місце виготовлення;

• товарний знак (за наявності);

• масу нетто однієї паковальної одиниці, кг;

• кількість паковальних одиниць;

• кінцеву дату споживання «Вжити до» або дату виробництва (число, місяць, рік) та строк придатності;

• умови зберігання;

• позначення цього стандарту;

• маніпуляційні знаки згідно з ГОСТ 14192 «Вантаж, що швидко псується», «Берегти від нагрівання» та «Верх».

Молоко коров’яче питне « » (власна назва за наявності)

пастеризоване нежирне ДСТУ 2661:2010

Молоко коров’яче питне « »

(власна назва за наявності)

пряжене з масовою часткою жиру 4,0 % ДСТУ 2661:2010

Молоко коров’яче питне « »

(власна назва за наявності)

стерилізоване з масовою часткою жиру 1,5 % ДСТУ 2661:2010

Молоко коров’яче питне « »

(власна назва за наявності)

ультрапастеризоване з масовою часткою жиру 6,0 % ДСТУ 2661:2010

4. 4. Марковання наносять на етикетку, ярлик, поверхню спожиткової та транспортної тари способом, який забезпечує чіткість його читання.

   5. У разі постачання на експорт додаткові вимоги, які не суперечать законодавству України щодо маркування, зазначають у договорі-контракті.

5. ПАКУВАННЯ

   1. Молоко пастеризоване та пряжене пакують масою нетто від 200 г до 2000 г у спожит- кове пакования: стаканчики з полістирольної стрічки та інших матеріалів, паперові пакети з ком­бінованого матеріалу типу «Пюр-Пак», пакети з поліетиленової плівки з внутрішнім чорним по­криттям, пляшки з полімерних матеріалів та інше спожиткове паковання вітчизняного виробниц­тва згідно з чинними нормативними документами або закордонного виробництва, дозволені для контакту з харчовими продуктами центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

   2. Молоко стерилізоване та ультрапастеризоване пакують масою нетто від 20 г до 2000 г у спожиткове асептичне паковання: пакети типу «Тетра-Брік-Асептик» або «Тетра-Фино-Асептик» та інше спожиткове асептичне паковання вітчизняного виробництва згідно з чинними норма­тивними документами або закордонного виробництва, дозволені для контакту з харчовими про­дуктами центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

   3. Молоко питне у спожитковому пакованні укладають у транспортне паковання: групове па­ковання (блоками) у термозсідальну плівку згідно з ГОСТ 25951, лотки з вічками згідно з ГОСТ 9142, ящики картонні, полімерні або дротяні згідно з чинними нормативними документами або в інші види тари, дозволені для контакту з харчовими продуктами центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

   4. Спожиткове і транспортне паковання потрібно закривати способом, який гарантує його цілісність та забезпечує зберігання питного молока відповідно до 10.2 цього стандарту.

   5. Допустимі від’ємні відхили маси нетто та/або об’єму паковальної одиниці питного мо­лока нормують згідно з Р 50-056 [13].

   6. Додаткові вимоги до паковання, що не суперечать законодавству України, можуть бути передбачені договором або контрактом.

6. ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

   1. Правила транспортування

      1. Молоко питне перевозять усіма видами транспорту в критих транспортних засобах або авторефрижераторах згідно з чинними правилами перевезення вантажів, що швидко псуються.

      2. Транспортні засоби, що перевозять молоко питне, повинні бути чисті та продезінфіковані.

   2. Правила зберігання

      1. Молоко пастеризоване та пряжене зберігають за температури (4 ± 2) °С:

• у пакетах з поліетиленової плівки — не більше ніж 72 год;

• у пакетах з комбінованого матеріалу, пляшках з полімерних матеріалів — не більше ніж 7 діб.

• для молока ультрапастеризованого — не більше ніж 45 діб;

• для молока стерилізованого — не більше ніж 90 діб.

4. Строки придатності питного молока може встановлювати виробник (залежно від якості сировини, рівня технології виробництва, характеристик обладнання, умов фасування та влас­тивостей пакувальних матеріалів) за умов відповідності питного молока вимогам цього стан­дарту та погодження цих строків з центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

   1. Відбирають та готують проби до випробовування згідно з ДСТУ 4834, або ДСТУ ISO 707, або ДСТУ ISO 5538; готують зразки і розведення для мікробіологічних досліджень згідно з ДСТУ IDF 122С, або ГОСТ 9225, або ДСТУ⁴.

   2. Зовнішній вигляд, консистенцію, колір, якість паковання та марковання визначають візуально, смак і запах — органолептично.

   3. Масову частку жиру визначають згідно з ГОСТ 5867 або ДСТУ ISO 1211.

   4. Масову частку білка визначають згідно з ГОСТ 23327, або ДСТУ ISO 8968-1/IDF 20-1, або ДСТУ ISO 8968-2/IDF 20-2, або ДСТУ ISO 8968-3/IDF 20-3.

   5. Титровну кислотність визначають згідно з ГОСТ 3624.

   6. Густину визначають згідно з ДСТУ 6082.

   7. Групу чистоти визначають згідно з ДСТУ 6083.

   8. Фосфатазу або пероксидазу визначають згідно з ГОСТ 3623 або ДСТУ⁵.

   9. Температуру визначають згідно з ДСТУ 6066.

   10. Масу нетто спожиткового паковання, транспортного паковання визначають згідно з ДСТУ 6066.

   11. Промислову стерильність визначають згідно з ДСТУ*.

   12. Кількість мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів, бак­терії групи кишкових паличок визначають згідно з ГОСТ 9225 та/або ДСТУ*.

   13. Патогенні мікроорганізми, зокрема бактерії роду Salmonella, визначають згідно з ДСТУ IDF 93А або за методами, затвердженими центральним органом виконавчої влади з пи­тань охорони здоров’я.

   14. Staphylococcus aureus визначають згідно з ГОСТ 30347 та ГОСТ 10444.2; Listeria monocytogenes — згідно з MB № 559 [2].

   15. Вміст будь-яких жирів, окрім молочного, контролюють згідно з ДСТУ ISO 6799 або за методикою № 081/12-0086-03 (стосовно молока) [14].

   16. Вміст токсичних елементів визначають: ртуті — згідно з ГОСТ 26927, миш’яку — згідно з ГОСТ 26930, свинцю — згідно з ГОСТ 26932, кадмію — згідно з ГОСТ 26933, міді — згідно з ГОСТ 26931, цинку — згідно з ГОСТ 26934; готують проби для визначання токсичних еле­ментів згідно з ГОСТ 26929.

   17. Мікотоксини визначають згідно з МУ 4082 [5].

   18. Вміст пестицидів визначають згідно з ДСТУ EN 1528-1, ДСТУ EN 12393-1, ДСТУ EN 12393-2, ДСТУ EN 12393-3, ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [6] або за методиками, затвердженими в установле­ному порядку.

   19. Вміст антибіотиків визначають згідно з МУ № 3049 [15].

   20. Гормональні препарати визначають згідно з МР № 2944 [16] та МР № 3208 [17].

   21. Вміст цезію ¹³⁷Cs визначають згідно з МУ № 5779 [18], стронцію ⁹⁰Sr — згідно з МУ № 5778 [19].

   22. Дозволено застосовувати інші стандартні методики, методи та засоби вимірювання, які за своїми метрологічними та технічними характеристиками задовольняють вимоги цього стандар­ту та мають відповідне метрологічне забезпечення відповідно до чинного законодавства України.

5. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

   1. Молоко питне приймають партіями. Правила приймання, визначання партії, об’єм ви­бірки та відбирання проб — згідно з ДСТУ 4834 (стосовно питного молока), або ДСТУ ISO 707, або ГОСТ 3622.

   2. Кожну партію питного молока супроводжують документом, що підтверджує його без­печність та якість.

   3. Для визначання відповідності якості питного молока вимогам цього стандарту підприєм- ство-виробник проводить приймальне і періодичне контролювання.

   4. Приймальне контролювання кожної партії проводять за органолептичними, фізико- хімічними показниками (окрім масової частки білка), промисловою стерильністю, температурою, масою нетто або об’ємом паковальної одиниці, якістю пакування і маркування.

   5. Під час періодичного контролювання перевіряють масову частку білка не рідше одно­го разу на місяць; мікробіологічні показники в пастеризованому та пряженому молоці: кількість мезофільних аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів, бактерій групи кишкових паличок — не рідше одного разу на тиждень; відсутність будь-яких жирів та вершків, окрім мо­лочних — на вимогу контролівної організації або замовника.

   6. Контролюють наявність патогенних мікроорганізмів, зокрема бактерії роду Salmonella та Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus у порядку державного санітарного нагляду санітарно-епідеміологічними станціями за методами, затвердженими центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

   7. Контролюють показники безпечності (вміст токсичних елементів, мікотоксинів, анти­біотиків, гормональних препаратів, пестицидів та радіонуклідів) згідно з МР 4.4.4.-108 [20].