Перевищення температури електричної ізоляції, окрім ізоляції обмоток, визначають на поверхні ізоляції в місцях, де пошкодження може призвести до короткого замикання, контакту між піднапруговими частинами та доступними металевими частинами, утворення стру- мопровідного містка на ізоляції, зменшення повітряних проміжків чи довжин шляхів спливу до величин менших, ніж зазначено у 28.1.
Перевищення температури обмоток визначають методом опору, за винятком тих випадків, коли обмотки неоднорідні чи важко виконати необхідні з'єднання; у таких випадках перевищення температури визначають термопарою.
У цьому разі тонкодротяні термопари розміщують тек, щоб вони мінімально впливали на температуру випробовуваної частини.
Під час визначання температури нагріву ручок, маховиків, важелів тощо треба брати до уваги всі частини, до яких торкається оператор за нормальної роботи пристрою, та частини, виготовлені з ізоляційного матеріалу, що контактують із гарячим металом.
Примітка 1. Якщо для встановлення термопар необхідно розібрати інструмент, то після повторного складання треба знову виміряти споживану потужність із метою пересвідчення в правильному складанні.
Примітка 2. Точка розгалуження жилок багатожильного проводу с прикладом місця, де треба встановити термопару.
-Інструмент має працювати:
протягом номінальної тривалості роботи для інструменту з короткочасним режимом роботи;
протягом послідовних робочих циклів до досягнення сталого стану для інструменту з повторно-короткочасним режимом роботи, у цьому разі періоди «УВІМКНЕНО» та «ВИМКНЕНО» мають відповідати номінальним періодам «УВІМКНЕНО» та «ВИМКНЕНО»;
до досягнення сталого стану для інструменту з тривалим режимом роботи.
Під час випробовування захисні пристрої не повинні спрацьовувати. Перевищення температури не має бути більше від значень, наведених у таблиці 1, за винятком зазначеного у 12.6.
Ізоляційні герметичні суміші, у разі їхнього застосування, не повинні витікати.
Таблиця 1 — Максимальні нормальні перевищення температури
|
Частини |
Зростання температури, К |
|
Обмотки’1, якщо ізоляцію обмоток виконано згідно з ІЕС 60085: |
|
|
— класу 105 |
75 (65) |
|
— класу 120 |
90 (80) |
|
— класу 130 |
95 (85) |
|
— класу 155 |
115 |
|
— класу 180 |
140 |
|
— класу 200 |
160 |
|
— класу 220 |
180 |
|
— класу 250 |
210 |
|
Штирі приладових уводів: |
|
|
— для гарячих умов; |
95 |
|
— для холодних умов |
45 |
|
Навколишнє середовище вимикачів, термообмежувачівЬ|: |
|
|
— без марковання «7»; |
ЗО |
|
— із маркованням «7» |
7-25 |
|
Гумова чи полівінілхлоридна ізоляція внутрішніх і зовнішніх проводів, ураховуючи шнури |
|
|
живлення: |
|
|
— без зазначення температурної характеристики01; |
50 |
|
— із температурною характеристикою (7) |
7-25 |
|
Оболонки шнурів, використовувані як додаткова ізоляція |
35 |
|
Гума, окрім синтетичної, застосовувана для сальників й інших частин, пошкодження яких може вплинути на безпеку: |
|
|
— застосовувана як додаткова чи посилена ізоляція; |
40 |
|
— в інших випадках |
50 |
|
Патрони для ламп Е14 та В15: |
|
|
— металічні або керамічні; |
130 |
|
— ізоляційного типу, але не керамічні; |
90 |
|
— із маркованням «7» |
7-25 |
Продовження таблиці 1
|
Частини |
Зростання температури, К |
|
Матеріали, використовувані як ізоляція, крім ізоляції проводів й обмоток”1: |
|
|
— просочена чи лакована тканина, папір або пресований картон — багатошарові матеріали, просочені: |
70 |
|
— мєламін-формальделдною, фенол-формальдегідною чи фенол-фурфольною смолами |
85 (175) |
|
— карбамід-формальдегідною смолою |
65 (150) |
|
— друковані плати, просочені епоксидною смолою — пресовані матеріали з: |
120 |
|
— фенол-формальдегіду з наповнювачем із целюлози |
85 (175) |
|
— фенол-формальдегіду з мінеральним наповнювачем |
100 (200) |
|
— меламін-формальдегіду |
75 (150) |
|
— карбамід-формальдегіду |
65 (150) |
|
— поліестер, армований скловолокном |
110 |
|
— силіконовий каучук |
145 |
|
— політетрафлуороетилен — чиста слюда та щільноспікливий керамічний матеріал, якщо їх використовують як |
265 |
|
додаткову чи посилену ізоляцію — термопластичні матеріали"1 |
400 |
|
Деревина, у загальному випадку4 |
65 |
|
Зовнішні поверхні конденсаторів91: |
|
|
— із маркованням максимальної робочої температури (7) — без марковання максимальної робочої температури: |
7-25 |
|
— невеликі керамічні конденсатори для притлумлення радіотелевізійних завад |
50 |
|
— конденсатори, що відповідають ІЕС 60384-14 або 14.2 ІЕС 60065 |
50 |
|
— інші конденсатори01 |
20 |
|
Зовнішній корпус інструменту без нагрівальних елементів, за винятком ручок, які за нормальної експлуатації тримають у руці |
60 |
|
Ручки, маховики, важелі тощо, які за нормальної експлуатації постійно тримають у руці: |
|
|
— металеві |
ЗО |
|
— порцелянові або зі склоподібних матеріалів |
40 |
|
— із пресованого матеріалу, гуми чи деревини |
50 |
|
Ручки, маховики, важелі тощо, що за нормального режиму роботи перебувають у руках оператора нетривалий час (наприклад умикані): |
|
|
— металеві; |
35 |
|
— порцелянові або зі склоподібних матеріалів; |
45 |
|
— з пресованого матеріалу, гуми чи деревини |
60 |
|
Частини, що стикаються з маслом, температура спалаху якого t °С |
t- 50 |
” Ураховуючи, що середня температура обмоток універсальних двигунів, реле, соленоїдів й аналогічних компонентів зазвичай вища від температур у точках обмоток, де розміщують термопари, значення без дужок застосовують під час використання методу опору, а значення, зазначені в дужках, застосовують під час використання термопар. Для обмоток котушок вібраторів і двигунів змінного струму в обох випадках застосовують значення, наведені без дужок.
Для двигунів, сконструйованих так, що відсутня циркуляція повітря між внутрішнім і зовнішнім простором двигуна, але не закритих до такої міри, що їх можна вважати герметичними, граничні перевищення температур можна збільшити на 5 К.
w «Гь означає максимальну робочу температуру.
Під температурою навколишнього середовища вимикачів, терморегуляторів та термообмежувачів вважають температуру повітря в найтеплішій точці на відстані 5 мм від поверхні розглянутого елемента.
Для цього випробування на вимикачах та терморегуляторах, що мають марковання номінальних даних, допустимо не маркувати максимальну робочу температуру, якщо на це є настанова виробника інструменту.
с) Це обмеження може бути застосовано до кабелів, шнурів та проводів, які відповідають вимогам відповідних ІЕС, в іншому разі воно може бути іншим.
10 Значення в скобках застосовують у разі, якщо матеріал, використовуваний для ручок, маховиків та важелів тощо, стикається з нагрітим металом.
” Межу для термопластичних матеріалів не встановлено Проте необхідно визначити перевищення температури для проводу випробувань згідно з 29.1.
Кінець таблиці 1
° Зазначена межа передбачає пошкодження деревини та не враховує пошкодження її покриву.
ф Ненормоване граничне перевищення температури для конденсаторів, які закорочують під час випробовування згідно з 18.10.
Інші матеріали, які використовують, не потрібно піддавати впливу температур, які перевищують межу їхньої теплотривкості, визначеної під час випробовування на старіння.
Значення перевищення температури обмотки обчислюють за формулою:
де ДГ — перевищення температури обмотки;
R, — опір на початку випробування;
Ri — опір наприкінці випробування;
k — становить 234,5 для обмоток із мідних проводів і 225 для обмоток з алюмінієвих проводів;
h — кімнатна температура на початку випробування;
t2 — кімнатна температура наприкінці випробування.
На початку випробування температура обмоток має дорівнювати кімнатній температурі. Рекомендовано визначати опір обмоток наприкінці випробування вимірюванням опору якомога швидше після вимкнення, а потім через короткі проміжки часу для того, щоб побудувати криву залежності опору від часу для екстраполяції величини опору на момент вимкнення.
12.6 У разі, коли обмотки класифікують згідно з ІЕС 60085 та перевищення температури не більше від значень, наведених у таблиці 1, подальше випробування не є необхідним.
Для подальшого випробування треба взяти 3 додаткові зразки.
Розібрати зразки, по можливості уникаючи пошкодження будь-якої частини. Обмотки треба витримати протягом 10 діб (240 год) у термокамер!, де температура на (80 ± 1) °С більше від перевищення температури обмотки, визначеного у 12.3.
Після такого оброблення зразки збирають, уникаючи виникнення міжвиткового короткого замикання. Перевіряють на міжвиткове замикання приладом для випробування обмотки.
Далі зразки треба піддати вологому обробленню згідно з 14.3.
Після цього оброблення зразки мають витримувати випробування згідно з розділами 13 та 15.
Пошкодження ізоляції, у разі не виявленого під час випробовування згідно з 12.3 надмірного перевищення температури, припустимо вважати незначущими; за потреби ділянки відновлюють для випробування за цим підрозділом.
13 СИЛА СТРУМУ СПЛИВУ
Значення сили струму спливу не має бути надмірним.
Відповідність вимозі випробовують за напруги живлення, що становить 1,06 від номінального значення напруги.
Випробовувати на відповідність сили струму спливу треба на змінному струмі, якщо лише інструмент не призначено винятково для роботи на постійному струмі, у цьому разі випробування не виконують.
Перед випробуванням треба від'єднати від частин, що перебувають під напругою, захисний імпеданс.
Рекомендовано подачу живлення під час випробовування виконувати через ізолювальний трансформатор, в іншому разі інструмент треба ізолювати від землі.
Силу струму спливу вимірюють за допомогою кола, зображеного на рисунку 10, між будь-яким полюсом джерела живлення та доступними металевими частинами, з'єднаними з металевою фольгою площею не більше ніж 20 см х 10 см, що контактує з доступними поверхнями ізоляційного матеріалу.
Металева фольга має займати по можливості найбільшу площу на випробовуваній поверхні без перебільшення встановлених розмірів. Якщо площа металевої фольги менша, ніж випробовувана поверхня, то фольгу переміщують так, щоб випробувати всі частини поверхні.
Металева фольга не має впливати на теплорозсіювання приладу.
Трифазні інструменти, придатні для однофазного живлення, треба випробовувати як однофазні з трьома секціями, з'єднаними паралельно. Щодо однофазних та трифазних інструментів, які розглядають під час випробовування як однофазні, силу струму спливу треба вимірювати за допомогою перемикача, зображеного на рисунку 3, у кожному з положень 1 та 2, й коли вимикач S1 установлено в положення «УВІМКНЕНО».
Щодо трифазних інструментів, не придатних для однофазного живлення, силу струму спливу треба вимірювати згідно з рисунком 4, для кожного з вимикачів а, b та с, у положенні «УВІМКНЕНО». Для інструментів, у яких конструктивно передбачено лише з’єднання за типом «зірка», нейтраль не треба під’єднувати.
Силу струму спливу треба вимірювати протягом 5 с після подання випробовувальної напруги; отримане значення не має перевищувати таких величин:
до доступних металевих частин та металевої фольги:
для інструменту класу І — 0,75 мА;
для інструменту класу II — 0,25 мА;
для інструменту класу III — 0,5 мА.
Якщо інструмент оснащено одним або кількома конденсаторами й однополюсним вимикачем, вимірювання треба повторити в положенні вимикача «ВИМКНЕНО».
