---

¹⁴ У загальному випадку внутрішні частини інструмента, що має пилозахисний кожух, треба вважати захищеними від нако­пичення пилу за умови, що під час роботи інструмента в ньому не виробляється пил, герметичне ущільнення не потрібно

^с) Якщо частини є жорсткими та зафіксованими компаундом або якщо конструкція вилучає ймовірність зменшення відстаней унаслідок зміщення чи перекошення частин, наведені значення можна зменшити до 2,0 мм, якщо кінці захищено вд накопичення пилу.

Якщо кінці захищено від накопичення пилу

"’Якщо захисну оболонку виготовлено з кераміки, чистої слюди тощо, П вважають захищеною від накопичення пилу

Передбачено, що зусилля, застосовуване випробовувальним пальцем згідно з рисунком 1 має такі значення

• 2Н — для неізольованих проводів та капілярних трубок терморегуляторів тощо;

• ЗОН — для кожухів.

Спосіб вимірювання довжин шляхів спливу та повітряних проміжків наведено в додатку А.

У разі облаштування перегородки, що складається з двох не склеєних між собою частин, повітряний проміжок також треба вимірювати через місце з’єднання.

Для інструмента, що має частини, оснащені подвійною ізоляцією за умови відсутності металу між основною ізоляцією та додатковою, під час вимірювання треба вважати, що між двома ізоляціями розміщено металеву фольгу.

Під час визначання довжин шляхів спливу та повітряних проміжків треба брати до уваги ізоляційний покрив металевих кожухів та кришок.

Засоби кріплення інструмента на опорі треба вважати доступними частинами.

Для струмопровідних печатних провідників на друкованих платах, за винятком їхніх крайок, показники відстаней згідно з таблицею між частинами, що мають різний потенціал, може бути скорочено, якщо пікове значення напруги не перевищує:

• 150 В — на 1 мм за мінімальної відстані 0,2 мм у разі наявного захисту проти накопи­чення пилу;

• 100 В — на 1 мм за мінімальної відстані 0,5 мм у разі відсутності захисту проти нако­пичення пилу.

Якщо зазначені вище межі мають більші значення, ніж наведені в таблиці, треба керуватися величинами, наданими в таблиці.

Щодо пікових напруг понад 50 В скорочення довжин шляхів спливу припустимо лише, якщо контрольний індекс трекінгостійкості (КІТ) друкованої плати, виміряний за методом, наведе­ним у додатку G, перевищує 175.

Ці відстані може бути додатково скорочено за умови, що інструмент відповідає вимогам розділу 18 за почергового закорочення проміжків.

Довжини шляхів спливу та повітряні проміжки в оптопарах не треба вимірювати, якщо окремі ізоляції належно герметизовано, а повітря між окремими шарами матеріалу вилучено.Щодо піднапругових частин різної полярності, відокремлених лише основною ізоляцією, при­пустимі менші значення довжин шляхів спливу та повітряних проміжків, ніж наведено в таблиці за умов додержання вимог розділу 18 у разі почергового закорочення цих шляхів спливу та повітряних проміжків.

28.2 У разі робочих напруг значеннями до 130 В включно відстань між металевими части­нами через ізоляцію не має бути менше ніж 1,0 мм, якщо їх відокремлено додатковою ізоляцією, та не має бути менше ніж 1,5 мм, якщо їх відокремлено посиленою ізоляцією. У разі застосування посиленої ізоляції між обмотками та доступними металевими частинами відстань через ізоляцію не може бути менше ніж 1,0 мм.

У разі робочих напруг понад 130 В до 250 В включно відстань між металевими частинами через ізоляцію не має бути менше ніж 1,0 мм, якщо їх відокремлено додатковою ізоляцією, та не має бути менше ніж 2,0 мм, якщо їх відокремлено посиленою ізоляцією.

Цю вимогу не застосовно, коли ізоляція має тонколистову форму, не є шаром слюди або подібного пластинчатого матеріалу, й складається:

• для додаткової ізоляції: принаймні з двох шарів за умови, що кожен із них витримує ви­пробування на електричну міцність, установлені для додаткової ізоляції;

• для посиленої ізоляції: принаймні з трьох шарів за умови, що за контактного розміщення будь-яких двох із них ці шари витримують випробування на електричну міцність, установлені для посиленої ізоляції.

Випробовувальну напругу треба подавати між зовнішніми поверхнями шару або двох шарів, відповідно.

Також цю вимогу не застосовно, якщо додаткова чи посилена ізоляція недоступні та вико­нується одна з таких умов:

• максимальне підвищення температури, визначене під час випробовування 12, не пере­вищує припустимих значень згідно із 12.5;

• ізоляція після витримування протягом 7 діб (168 год) у термошафі за температурного ре­жиму, що на 50 К перевищує значення температури, отримане під час випробовування згідно з розділом 12, витримує випробування на електричну міцність згідно з розділом 15; у цьому разі випробовувати ізоляцію треба як за температури, що підтримується всередині термошафи, так й за кімнатних температурних умов.

Ця вимога не означає, що належна відстань має бути вимірюваною лише через тверду ізо­ляцію; вона може складатися з товщини твердої ізоляції й одного чи кількох шарів повітря.

Відповідність вимозі перевіряють огляданням та вимірюванням.

Щодо оптопар витримування треба виконувати за температури, що на 50 К перевищує мак­симальне значення температури, виміряне на оптопарі під час випробовування згідно з розділами 12 та 18, під час роботи оптопари за найнесприятливіших умов, що можуть настати під час ви­пробовування.

29 ТЕПЛОТРИВКІСТЬ, ВОГНЕТРИВКІСТЬ ТА ТРЕКІНГОСТІЙКІСТЬ

Примітка. У додатку J наведено, які випробування та в якій послідовності виконувати за цим розділом.

Відповідність вимозі перевіряють, піддаючи відповідну частину випробуванню вдавлюван­ням кульки, виконуваному відповідним пристроєм, зображеним на рисунку 5.

Перед випробуванням треба витримати частину (зразок) протягом доби в атмосфері, температура якої 15 °С — 35 °С, а відносна вологість 45 % — 75 %.

Зразок треба розмістити так, щоб його верхня поверхня була горизонтальною, а сфе­рична частина пристрою притискалася до цієї поверхні із зусиллям 20Н. Товщина випробову­ваного зразка має бути не менше ніж 2,5 мм.

За потреби досягти належної товщини треба задіяти дві чи більше частин.

Випробування треба виконувати в термошафі за температури (40 ± 2) °С плюс макси­мальне перевищення температури, визначене під час випробовування згідно з розділом 12, але не менше ніж:

• для зовнішніх частин — (75 ± 2) °С;

• для деталей, що утримують елементи під напругою, — (125 ±2) °С.

Перед випробуванням випробовувальний пристрій треба довести до зазначеної вище тем­ператури.

Через 1 год випробовувальний пристрій треба видалити, а досліджуваний зразок одразу занурити в холодну воду так, щоб він протягом 10 с досяг кімнатної температури. Діаметр відбитка не повинен перевищувати 2 мм.

Для каркасів котушок треба піддати випробуванню лише частини, що утримують затис­качі або клемні виводи.

Якщо іншого не зазначено, деталі, що працюють в умовах безпечних наднизьких напруг (не вище ніж 24 В), не вважають частинами під напругою.

Частини, виготовлені з кераміки, цьому випробуванню не піддають.

Цю вимогу не застосовують до декоративного оздоблення, кнопок й інших частин, займання яких малоймовірно або на які не може поширюватися полум’я, що виникає всередині інструмента.

Відповідність вимозі перевіряють випробуванням частин із неметалевих матеріалів роз­жареним дротом згідно з ІЕС 60695-2-11, виконуваним за 550 °С.

Це випробування не треба виконувати для частин, виготовлених із матеріалів, що нале­жать принаймні класу НВ40, згідно з ІЕС 60695-11-10 за умови, що випробовуваний зразок не товщий, ніж відповідна частина.

Деталі, що не піддають цьому випробуванню, наприклад виготовлені з м'яких або порува­тих матеріалів, мають відповідати вимогам ISO 9772 щодо матеріалів категорії HBF за умови, що випробовуваний зразок не товщий, ніж відповідна частина.

Струмопровідні містки можуть виникати:

• між частинами різної полярності, що перебувають під напругою;

• між частинами під напругою та уземленими металевими частинами;

• крізь ізоляційний матеріал колекторів та ковпачків щіткоутримувачів.

Усі інструменти вважати такими, які експлуатують за нормальних умов, лише якщо іншого не зазначено у відповідній частині 2.

Щодо частин з ізоляційних матеріалів, які використовують за жорстких умов або умов підвищеної жорсткості, відповідність перевіряють із застосуванням випробування на трекінго- стійкість згідно з додатком G.

Щодо частин з ізоляційних матеріалів, застосовуваних за нормальних умов експлуатації, та частин з кераміки, випробування на трекінгостійкість виконувати не потрібно.

Щодо частин з ізоляційних матеріалів, експлуатованих за жорстких умов, випробовувальне значення напруги має бути 175 В. Якщо зразки не витримують випробування, й іншої небез­пеки, окрім ризику пожежі, немає, треба піддати обвідні деталі випробуванню голчастим по­лум’ям, як зазначено в додатку F.

Щодо частин з ізоляційних матеріалів, які використовують за умов підвищеної жорсткості, ви-пробовувальне значення напруги становить 250 В. Якщо зразки не витримують випробуван­ня, але задовольняють умови випробування за напруги 175 В, й іншої небезпеки, окрім ризику пожежі, немає, треба піддати обвідні деталі випробуванню голчастим полум'ям, як зазначено в додатку F.

Випробування голчастим полум'ям треба виконувати для всіх частин із неметалевих ма­теріалів, розміщених на відстані 50 мм від будь-якого місця ймовірного виникнення струмо-про- відного містка, якщо лише ці частини не захищено окремим екраном або перегородкою від місця ймовірного виникнення струмопровідного містка, — у такому разі цей екран або пере­городку треба піддати випробуванню голчастим полум'ям.

ЗО ПРОТИКОРОЗІЙНА ТРИВКІСТЬ

Відповідність вимозі перевіряють таким випробуванням:

Із частин, які піддають випробуванню, треба видалити все мастило зануренням у відповідний знежирювальний розчин на 10 хв.

Надалі частини занурити на 10 хв у 10-відсотковий водний розчин хлористого амонію за температури (20 ± 5) °С.

Не висушувати, але добре зтрусити краплі, після чого частини на 10 хв помістити до ка­мери, що містить повітря, перенасичене вологою за температури (20 ± 5) °С.

Після просушування деталей протягом 10 хв у сушильній камері за температури (100 ± 5) °С на їхній поверхні не має бути виявлено ознак корозійного ураження.

Під час роботи з необхідними для випробування рідинами треба вжити відповідних пересто­рог щодо вдихання шкідливих випарів.

Сліди ржі на гострих крайках та будь-яку жовтаву плівку, що можна видалити протиран­ням, вважати незначущими.

Для дрібних циліндричних пружин тощо й частин, що піддаються абразивному впливу, шар мастила здатен надати належний ступінь антикорозійного захисту. Такі деталі треба підда­вати випробуванню лише в разі сумніву щодо ефективності антикорозійного змащування, й для них випробування треба виконувати без попереднього видалення мастила.

31 РАДІАЦІЯ, ТОКСИЧНІСТЬ І ПОДІБНІ НЕБЕЗПЕЧНІ ЧИННИКИ

Відповідність вимозі перевіряють випробуванням.

Примітка. Опис випробування наведено за потреби у відповідних частинах 2.

Відповідність вимозі перевіряють огляданням

.Лінійні розміри в міліметрах

Познаки:

Матеріали

метал, якщо іншого не

зазначено.

Незазначені допустимі відхили для кутів: 0/-10' для лінійних розмірів: до 25 мм: 0/-0.05; понад 25 мм- ± 0,2.

А В С D

— ручка,

— обмежувач,

• ізоляційний матеріал;

• з'єднання;

Е — поверхня упора.

F — закруглити всі грані; G — сферичний, Н — циліндричний.

Обидва з’єднання мають надавати змогу руху в одній площині та одному напрямку на 90° із допуском від 0° до + 10°.

Рисунок 1 — Стандартний випробовувальний палец

ьРозміри в міліметрах

Рисунок 2 — Випробовувальний щуп

Познаки:

С — схема згідно з рисунком 10 для вимірювання струму спливу;

S — вимикач мережі живлення випробовуваного виробу;