У разі застосування трубки як додаткової ізоляції внутрішніх проводів її необхідно надійно закріпити. Таку вимогу вважають дотриманою, якщо трубку може бути видалено лише з її пошкодженням або розрізанням, або якщо трубку закріплено з обох кінців.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та випробуванням уручну.
Проводи, позначені комбінацією жовтого та зёленого кольорів, треба використовувати тільки як уземлювальні проводи.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Алюмінієві проводи не використовують для внутрішньої проводки. Обмотки двигунів не вважають внутрішньою проводкою.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Багатожильні проводи не з’єднують свинцево-олов'яним припоєм у місцях, де на них діє контактний тиск, якщо затискні пристрої не сконструйовано так, щоб унеможливити неналежний контакт через холодоплинність припою.
Вимогу може бути виконано в разі використання пружинних затискачів. Закріплення тільки затискним ґвинтом не вважають достатнім.
Допустимо пропаювання кінців скручених багатожильних проводів.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
КОМПЛЕКТУВАЛЬНІ ВИРОБИ
Комплектувальні вироби мають відповідати вимогам щодо безпеки відповідних стандартів ІЕС у такій мірі, наскільки це доцільно.
У разі, коли комплектувальні вироби мають у маркованні познаки їхніх робочих характеристик, умови їхнього застосування у складі інструменту мають відповідати цим познакам, якщо іншого не обумовлено спеціальними умовами.
Конденсатори допоміжних обмоток двигунів треба маркувати за їхньою номінальною напругою та номінальною ємністю.
Конденсатори сталої ємності для притлумлення радіозавад мають відповідати вимогам ІЕС 60384-14.
Мініатюрні лампові патрони, подібні до патронів серії Е10, мають відповідати вимогам до патронів серії Е10; вони не обов’язково мають бути придатними для встановлення ламп із цоколем ЕЮ відповідно до Стандартного листа 7004-22 ІЕС 60061.
Розділові трансформатори та захисні розділові трансформатори мають відповідати ІЕС 61558-1.
Приладові з’єднувачі інструментів виконання, іншого ніж ІРХ0, мають відповідати ІЕС 60309. З’єднувачі, призначені для виконання ІРХ0, мають відповідати ІЕС 60320.
У разі застосування незастандартизованих з’єднувачів згідно з ІЕС, виробник повинен інформувати користувача в інструкції з експлуатації про те, що під’єднання інструмента треба виконувати відповідним з’єднувачем, зазначеним виробником.
Пристрої автоматичного регулювання, що не відповідають ІЕС 60730-1, випробовують згідно з цим стандартом і додатково згідно з 11.3.5 — 11.3.8 та розділом 17 ІЕС 60730-1. Ви-про- бування може бути виконано окремо від інструмента.
Випробування згідно з ІЕС 60730-1 треба виконувати за наявних умов експлуатації інструмента.
Під час випробовування згідно з розділом 17 ІЕС 60730-1 треба застосовувати таку кількість циклів:
для терморегуляторів — 10 000 робочих циклів;
для термообмежувачів — 1 000 робочих циклів;
для термовимикачів із самоповерненням — 300 робочих циклів;
для термовимикачів без самоповернення,
повторно задіюваних вручну, — 10 робочих циклів.
Пристрої автоматичного регулювання, що відповідають вимогам ІЕС 60730-1 та їх застосовують згідно з маркованням, вважають такими, що відповідають цьому стандарту (термін «марковання» охоплює документацію та декларацію, як зазначено в розділі 7 ІЕС 60730-1).
Випробування згідно з розділом 17 ІЕС 60730-1 не виконують для пристроїв автоматичного регулювання, що спрацьовують під час випробовування згідно з розділом 12, якщо інструмент відповідає вимогам цього стандарту в разі їхнього короткозамкненого стану.
Особливий виняток стосовно випробування терморегуляторів та термообмежувачів наведено у примітці Ь) таблиці 1.
Випробування комплектувальних виробів, які мають відповідати вимогам інших стандартів, у загальному випадку виконують окремо за відповідним стандартом за принципом:
якщо комплектувальний виріб помарковано та застосовано відповідно до марковання, випробування мають наслідувати цьому маркованню, кількість випробуваних зразків — згідно з вимогами відповідного стандарту;
комплектувальні вироби, не зазначені у таблиці 1, випробовують як частину інструмента.
Якщо відповідний комплектувальний виріб не покласифіковано за жодним із чинних стандартів ІЕС або в разі відсутності марковання чи застосування не згідно із зазначеним маркованням, випробування треба виконувати за наявних умов експлуатації інструмента. Кількість зразків у загальному випадку визначено вимогами відповідного стандарту.
Для конденсаторів, послідовно приєднаних до обмотки двигуна, треба перевірити таке: під час роботи інструмента під напругою, що становить 1,1 від номінальної напруги та за мінімального навантаження, значення напруги на конденсаторі не має бути більше ніж 1,1 від значення номінальної напруги конденсатора.
Вимикачі мережі живлення повинні мати належну перемикальну здатність та бути розрахованими на 50 000 робочих циклів.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням й таким випробуванням:
Вимикачі мережі живлення випробовують разом з інструментом за номінальної напруги або на верхній межі діапазону номінальної напруги інструмента.
Двигун застопорюють та вмикають вимикач 50 разів поспіль, у цьому разі кожен період «УВІМКНЕНО» не має перевищувати 0,5 с, а кожен період «ВИМКНЕНО» — не має бути менше ніж 10 с.
Якщо, за нормальних умов експлуатації електронний пристрій керування вимикає струм живлення перед роз'єднанням контактів мережі, кількість циклів скорочують до п’яти та випробовують за короткозамкненого електронного пристрою керування.
Після випробування вимикач не повинен мати жодних електричних або механічних пошкоджень.
Вимикачі мережі живлення, що мають марковання індивідуальних номінальних даних, також випробовують згідно з ІЕС 61058-1.
Вимикачі, які не випробовували окремо та не визначали їхньої відповідності ІЕС 61058-1 за нормальних умов роботи інструмента, мають відповідати наведеному в додатку І.
Випробування згідно із 17.2.4.4 ІЕС 61058-1 виконують для 50 000 робочих циклів.
Вимикачі, призначені для роботи без навантаження та які можна задіяти лише спеціальним інструментом, не треба випробовувати згідно з розділом 17 ІЕС 61058-1. Це стосується також вимикачів, які може бути задіяно вручну та в яких є блокування, що запобігає їхньому вмиканню в разі навантаження. Проте вимикачі, не оснащені таким блокуванням, треба випробовувати згідно з 17.2.4.4 на 100 робочих циклів.
Випробування вимикачів згідно із 17.2.4.4 ІЕС 61058-1 не виконують, якщо інструмент відповідає вимогам цього стандарту в разі короткозамкненого вимикача.
Не припустимо оснащення інструментів:
вимикачами або автоматичними пристроями керування в гнучких шнурах, проте оснащення пристроями захисного вимкнення є припустимим;
пристроями, які призводять до спрацьовування захисних пристроїв у стаціонарній проводці в разі пошкодження інструмента;
термовимикачами, які може бути повернуто у вихідний стан за допомогою пайки.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Пристрої захисту від перевантаження мають бути без самоповернення. Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Штепсельні вилки та розетки, що їх використовують для приєднання нагрівальних елементів, а також для кіл наднизької напруги, не мають бути взаємозамінними зі штепсельними вилками та розетками, наведеними згідно з ІЕС 60884, або зі з’єднувачами та приладовими вводами, що відповідають технічній специфікації згідно з ІЕС 60320.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Двигуни, приєднані до мережі живлення та оснащені основною ізоляцією, яка не відповідає номінальній напрузі інструмента, мають відповідати вимогам, зазначеним у додатку В.
Відповідність вимозі перевіряють випробуванням відповідно до додатка В.
ПРИЄДНАННЯ ДО ДЖЕРЕЛА ЖИВЛЕННЯ ТА ЗОВНІШНІ ГНУЧКІ ШНУРИ
Інструменти має бути оснащено одним із таких засобів під'єднання до джерела живлення:
шнуром живлення з вилкою для інструментів, номінальну напругу або частоту яких розраховано на загальну мережу живлення;
шнуром живлення без вилки для інструментів, які за проектом належить вмикати до промислової мережі живлення;
приладовим уводом, який має принаймні той самий ступінь захисту від вологи, що й інструмент, та оснащено блокуванням, що запобігає випадковому роз’єднанню;
шнуром живлення завдовжки не більше ніж 0,5 м із приєднаним лінійним з'єднувачем (з’єднувачем кабелю) та його відповідною частиною. Лінійний з’єднувач повинен мати принаймні той самий ступінь захисту від вологи, що й інструмент.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та, для пристроїв блокування, випробуванням на висмикування згідно з 24.14.
Шнури живлення має бути прикріплено до інструмента одним з таких способів:
кріплення типу X;
кріплення типу Y;
кріплення типу Z — лише для інструменту замінюваного (неремонтопридатного) типу відповідно до частини 2.
Шнури живлення з кріпленням типу X та Y можуть бути чи простими гнучкими шнурами, чи спеціальними шнурами, що їх постачає винятково виробник або його вповноважений сервісний агент. Спеціальний шнур також може складати частину інструмента.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням і в разі потреби випробуванням уручну.
Штепсельні вилки не має бути з’єднано більше ніж з одним гнучким шнуром. Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Шнури живлення не мають бути легшими, ніж:
звичайний міцний шнур у гумовій оболонці (умовна познака 53 згідно з ІЕС 60245);
звичайний шнур у полівінілхлоридній оболонці (умовна познака 53 згідно з ІЕС 60227).
Гнучкі шнури з полівінілхлоридною ізоляцією не треба застосовувати для електроінструменту, що має зовнішні металеві частини, температура яких зростає на більше ніж 75 К під час випробовування згідно з розділом 12.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та вимірюванням.
Якщо шнури однофазних інструментів, номінальна сила струму яких не більше ніж 16 А, оснащено штепсельною вилкою, то вилка має відповідати вимогам ІЕС 60884 або ІЕС 60309.
Якщо встановлені вилки відповідають вимогам ІЕС 60309, то для них застосовними є такі стандартні листи:
інструменти класу І — лист 2-І;
інструменти класу II — лист 2;
інструменти класу III — лист 2-І.
Корпус штепсельної вилки має бути виготовлено з гуми, полівінілхлориду або матеріалів, що мають не нижчі від зазначених показники механічної міцності.
Шнури живлення однофазних інструментів, розрахованих на номінальну силу струму понад 16 А, але не вище ніж 63 А, а також шнури багатофазних інструментів, номінальний струм яких не перевищує 63 А, має бути оснащено вилкою згідно з ІЕС 60309 із застосуванням таких стандартних листів:
інструменти класу І — лист 2-ІІІ відповідно до значення сили струму;
інструменти класу II — лист 2;
інструменти класу III — лист 2-ІІІ.
Двополюсні штепсельні вилки, приладові вводи та з'єднувачі для кабелів та вилок за стандартним листом 2 є припустимими для інструментів класу II.
Шнури живлення повинні мати номінальну площу перерізу не менше від величин, зазначених у таблиці 6.
Таблиця 6 — Мінімальна площа перерізу шнура живлення
|
Номінальна сила струму інструменту, А |
Номінальна площа перерізу, мм: |
|
До 6 включно |
0,75 |
|
Понад 6 до 10 включно |
1 |
|
» 10 » 16 » |
1,5 |
|
» 16 » 25 » |
2,5 |
|
» 25 » 32 » |
4 |
|
» 32 » 40 » |
6 |
|
» 40 » 63 » |
10 |
Відповідність вимозі перевіряють вимірюванням.
Для інструменту класу І шнур живлення повинен мати жовто-зелену жилу, яку має бути при’єднано до внутрішнього контакту уземлення інструменту та до контакту уземлення штепсельної вилки.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Жили шнура живлення не треба з’єднувати свинцево-олов’яним припоєм у тих місцях, де на них діє контактний тиск, за винятком випадку, коли затискачі обладнано у спосіб, що усуває ризик слабкого контакту через холодоплинність припою.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Дотримання цієї вимоги можливо із застосуванням пружинних контактів. Закріплення тільки затисканням ґвинтів не достатньо.
Для всіх типів під’єднання ізоляцію шнура живлення не має бути пошкоджено під час кріплення шнура до частини корпусу.
