---

F.1.2.4 Електричні випробування

F.1.2.4.1 Електричні випробовування контактів

Ці випробовування включені у випробовування на знос, описане в F.1.2.2.1.1.

F.1.2.4.2 Випробовування на переривання ланцюга

Це випробовування повинно бути проведено після випробовування на знос. Воно повинне пе­ревірити, що функціональна можливість перервати ланцюг під напругою є достатньою. Це випро­бовування повинно бути проведено відповідно до процедури в EN 60947-4-1 і EN 60947-5-1, у цьому випадку величини струму і номінальної напруги, що є основою для випробовувань, повинні дорів­нювати зазначеним виробником пристрою.

Якщо ці величини не зазначені, номінальні значення повинні бути такими:

1. перемінний струм: 230 В, 2 А;

2. постійний струм: 200 В, 2 А.

Якщо не зазначено інше, функціональна можливість переривання ланцюга повинна бути пере­вірена для перемінного і постійного струмів.

Випробовувати треба у робочому положенні запірного пристрою. Якщо можливо декілька поло­жень, випробовувати треба в найбільш несприятливому положенні.

Випробовувальні зразки повинні бути оснащені кришками і електропроводкою, як за нормаль­ної роботи.

F.1.2.4.2.1 Замикальні пристрої перемінного струму повинні розмикати і замикати електричний ланцюг 50 разів під напругою, рівною 110 % від номінальної напруги, з нормальною швидкістю і з інтервалами від 5 с до 10 с. Контакт повинен залишатися замкнутим не менше ніж 0,5 с.

Ланцюг повинен містити дросель і резистор, з'єднані послідовно. Коефіцієнт потужності лан­цюга повинен бути 0,7 ± 0,05 і струм випробовування повинен бути в 11 разів більше номінального струму, зазначеного виробником пристрою.

F.1.2.4.2.2 Запірні пристрої постійного струму повинні розмикати і замикати електричний лан­цюг 20 разів, за нормальної швидкості з інтервалами від 5 с до 10 с. Контакт повинен залишатися замкнутим не менше ніж 0,5 с.

Ланцюг повинен містити дросель і резистор, з’єднані послідовно, які мають величини елект­ричного струму 95 % від величини постійного струму випробовування в 300 мс.

Струм випробовування повинен становити 110 % від номінального струму, зазначеного вироб­ником пристрою.

F.1.2.4.2.3 Випробовування вважають задовільними, якщо ні електродуга або електроіскріння не виникають і якщо не відбувається зносу, який впливає на ефект безпеки.

F.1.2.4.3 Випробовування для опору витоку струму

Це випробовування повинно бути проведено відповідно до процедури, приведеної в CENELEC HD 214 S2 (ІЕС 112). Електроди повинні бути з’єднані з джерелом перемінного струму із синусоїд­ною напругою в 175 В, 50 Гц.

F.1.2.4.4 Перевірка зазорів і довжини шляху витоку струму

Повітряні зазори і довжина шляху витоку струму повинні бути відповідно до 14.1.2.2.3.

F.1.2.4.5 Перевірка вимог до безпеки контактів і доступу до них (14.1.2.2)

Ця перевірка повинна бути виконана, враховуючи відповідно монтаж і розташування замикального пристрою.

F.1.3 Специфічні випробовування деяких типів замикальних пристроїв

F.1.3.1 Замикальний пристрій для горизонтальних або вертикальних розсувних дверей із де­кількома панелями

Пристрої, що забезпечують прямий механічний зв’язок між панелями відповідно до 7.7.6.1 або непрямий механічний зв'язок відповідно до 7.7.6.2, вважають як такі, що формують частину зами­кального пристрою.

Ці пристрої повинні бути піддані в міру можливості випробовуванню, зазначеному у F.1.2. Кількість циклів у хвилину за таких випробовувань на знос повинні відповідати розмірам конструкції.

F.1.3.2 Замикальний пристрій відкидного типу для розкривних дверей

F.1.3.2.1 Якщо цей пристрій, обладнаний електричним пристроєм безпеки для контролювання можливої деформації відкидного елемента і якщо після статичних випробовувань відповідно до F. 1.2.2.2 немає будь-яких сумнівів щодо міцності пристрою, навантаження повинне бути поступово збільшене, поки пристрій безпеки не почне розмикатися. Прикладене навантаження не повинне при­звести до пошкодження або залишкової деформації компонентів замикального пристрою або две­рей шахти.

F.1.3.2.2 Якщо після статичного випробовування величини і конструкція не викликають сумнівів Щодо міцності, необхідно переходити до випробовувань відкидного елемента на знос.

F.1.4 Сертифікат типового обстеження

F.1.4.1 Сертифікат повинен бути складений у трьох примірниках, тобто два примірники для ливника і один для лабораторії.

F.1.4.2 Сертифікат повинен містити такі дані:

1. інформацію, зазначену в F.0.2;

2. тип і призначення замикального пристрою;

3. тип (перемінного або постійного струму) і величину номінальної напруги і номінального струму;

4. для замикального пристрою відкидного типу: необхідне зусилля для спрацьовування елект­ричного пристрою безпеки для контролювання пружної деформації відкидного елемента.

F.2 Залишено вільним

F.3 Уловлювач

F.3.1 Загальні положення

Замовник повинен зазначити діапазон застосування, тобто:

• мінімальну і максимальну маси;

• максимальну номінальну швидкість і максимальну швидкість спрацьовування.

Повинна бути подана докладна інформація про застосовані матеріали, тип напрямних і шорсткість їхньої поверхні (тягнена, фрезерована, шліфована).

До заявки повинні бути прикладені такі документи:

1. креслення конструкції деталей і складальних одиниць, описана робота, використані матері­али, зазначені розміри і допуски компонентів конструкції;

2. для уловлювачів поступової дії також схема навантаження пружних частин.

F.3.2 Уловлювач миттєвої дії

F.3.2.1 Випробовування зразків

У лабораторію повинні бути подані два захватних блоки з клинками або затискачами і дві секції напрямних.

Розташування і кріплення зразків повинні бути визначені лабораторією відповідно до обладнання лабораторії.

Якщо однакові захватні блоки можуть бути використані з різними типами напрямних, нові ви­пробовування не потребуються, якщо товщина напрямних, ширина захоплення, необхідна для улов­лювачів, і шорсткість поверхні (чорна тягнена, фрезерована, шліфована) однакові.

F.3.2.2 Випробовування

F.3.2.2.1 Метод випробовування

Випробовування повинне бути проведене за допомогою пресу або подібного пристрою, що пе­ресувається без різких змін швидкості. Повинні бути проведені виміри:

1. пройденої відстані як функції зусилля;

2. деформації блоків уловлювачів як функції зусилля або як функції пройденої відстані.

3. 3.2.2.2 Методика випробовування

Уловлювач повинен бути здатним пересуватися на напрямних.

Позначки повинні бути зроблені на блоках в порядку виміру їх деформації.

Пройдена відстань повинна бути зареєстрована як функція зусилля.

Після випробовування:

1. міцність блока і захватних елементів повинна бути зіставлена з даними, поданими в заявці. В окремих випадках можуть бути проведені інші пробні виміри;

2. якщо розривів немає, необхідно перевірити на деформацію і інші зміни (наприклад, тріщи­ни, деформація або знос елементів захоплення, стан поверхонь тертя);

3. якщо необхідно, блоки, захватні елементи і напрямні повинні бути сфотографовані як доказ деформації або розривів.

F.3.2.3 Документація

4. 3.2.3.1 Повинні бути складені два графіки:

1. на одному повинна бути показана пройдена відстань як функція зусилля;

2. на іншому повинна бути показана деформація блока. Графік повинен бути складений таким чином, щоб його можна було зіставити з першим графіком.

3. 3.2.3.2 Функціональні можливості уловлювачів повинні бути визначені інтегруванням площі гра­фіка «відстань — зусилля».

4. розрахунок повинні бути прийняті ділянки площі графіка:

1. уся площа за відсутності залишкової деформації;

2. якщо є залишкова деформація або розриви:

1. площа до розміру межі пружності, або

2. площа до розміру, що відповідає максимальному зусиллю.

F.3.2.4 Визначання припустимої маси

F.3.2.4.1 Енергія, що її поглинає уловлювач

Повинна бути прийнята відстань вільного падіння, розрахована з урахуванням максимальної швидкості спрацьовування обмежувача швидкості відповідно до 9.10.2.1.

Відстань вільного падіння в метрах розраховують за формулою:

Vf

/7 = ———+ 0,1 + 0,03,

^29п

де — швидкість спрацьовування обмежувача швидкості, м/с;

д_п — стандартне прискорення земного тяжіння, м/с²;

0,10 м —відповідає відстані, пройденої за час реагування;

0,03 м — відповідає переміщенню під час вибору зазору між елементами захоплення і напрям­ними.

Вся енергія, яку може поглинути уловлювач:

2 • К = (Р + Qh • д_п-h

із яких:

_(Р+0)і=±ї

g_n-h

де (Р + Q)] — припустима маса, кг;

Р — маса порожньої кабіни і компонентів на кабіні, тобто частина підвісного кабелю, ком- пенсувальних канатів/ланцюгів (якщо є) тощо, кг;

Q — номінальне навантаження, кг;

К, К_ьК₂— енергія, що поглинається одним блоком уловлювача, Дж (розрахована відпо­відно до графіка).

F.3.2.4.2 Припустима маса

1. Якщо межа пружності не перевищена:

К розраховують інтегруванням площі, визначеної в F.3.2.3.2 а);

2 прийнято як коефіцієнт безпеки. Припустима маса в кілограмах:

2. я

   (P+Q):

   
   

   К

   9n'h

   
   кщо межа пружності перевищена:

повинні бути проведені два розрахунки, із яких повинен бути прийнятий найбільш сприятливий:

1. К, розраховують інтегруванням площі, визначеної в F.3.2.3.2 Ь) 1);

2 прийнято як коефіцієнт безпеки і це дає припустиму масу в кілограмах як:

(P ₊ Q)^^K±.

9п-П

2. К₂ розраховують інтегруванням площі, визначеної в F.3.2.3.2 Ь) 2);

3,5 прийнято як коефіцієнт безпеки і це дає припустиму масу в кілограмах як:

(P + Q),

2К₂

3,5g_n-h

F.3.2.5 Контроль деформації блока і напрямної

Якщо надмірна деформація захватних елементів блока або напрямних може заподіяти усклад­ненню під час зняття з уловлювачів, припустима маса повинна бути зменшена.

F.3.3 Уловлювач поступової дії

F.3.3.1 Заявка і зразок для випробовування

F.3.3.1.1 Заявник повинен зазначити для якої маси в кілограмах і швидкості в метрах за секун­ду обмежувача швидкості провести випробовування. Якщо уловлювач сертифікований для різних мас, зін повинен зазначити це і додатково визначити один з двох способів регулювання — переривчас­тий або безперервний.

Примітка. Заявник повинен вибрати підвішену масу в кілограмах діленням передбачуваного зусилля розірван­ій на 16 з метою одержання середнього значення гальмування 0,6 д_п.

F.3.3.1.2 Уловлювач в зборі, змонтований на поперечині, з розмірами визначеними лаборато­рією, разом з кількістю гальмівних башмаків необхідних для всіх випробовувань повинні бути по­дані для розміщення в лабораторії. Необхідна кількість комплектів гальмівних башмаків для всіх ви­пробовувань повинна бути прикріплена. Також повинно бути постачено тип напрямної, що її викори­стовують, довжиною, яку визначає лабораторія.

F.3.3.2 Випробовування

F.3.3.2.1 Метод випробовування

Метод випробовування полягає у вільному падінні. Прямі або побічні вимірювання повинні бути такі:

1. повна висота падіння;

2. шлях гальмування на напрямних;

3. відстань прослизання каната обмежувача швидкості або застосованого пристрою в цьому місці;

4. весь шлях пересування елементів, створений пружиною.

Виміри а) і Ь) повинні бути зареєстровані як функція часу.

Повинно бути визначено:

1. середнє зусилля гальмування;

2. найбільше миттєве зусилля гальмування;

3. найменше миттєве зусилля гальмування.

F.3.3.2.2 Методика випробовування

F.3.3.2.2.1 Уловлювач, сертифікований для одиничної маси

Лабораторія повинна провести чотири випробовування з масою (Р + Q^. Між кожним випробову­ванням повинно бути достатньо часу, щоб тертьові частини охолонули до нормальної температури.

Під час випробовувань можна застосовувати декілька ідентичних комплектів тертьових частин.

Проте, один комплект частин повинен бути здатний до:

1. трьох випробовувань, якщо номінальна швидкість не перевищує 4 м/с;

2. двох випробовувань, якщо номінальна швидкість перевищує 4 м/с.

Висота вільного падіння повинна бути розрахована так, щоб вона відповідала максимальній швидкості спрацьовування обмежувача швидкості, для якого уловлювач буде використаний.

Захват уловлювачем повинен бути виконаний засобами, що дозволяють точно установлювати швидкість спрацьовування.