Для трансформаторів, виготовлених з випрямлячем, вторинну напугу вимірюють на виводах кола постійного струму вольтметром середніх значень, якщо не наведено дійове значення (8.1).
Для трансформаторів з кількома первинними напругами вимога є дійсною для кожної з номінальних первинних напруг.
Для трансформаторів з кількома вторинними обмотками навантаження прикладають до кожної секції відгалуження одночасно, якщо не застережено інше.
Якщо на трансформаторі зазначено номінальну потужність, номінальну вторинну напругу, номінальний вторинний струм і номінальний коефіцієнт потужності, то ці значення повинні бути узгоджені.
Якщо на трансформаторі не наведено значення номінального вторинного струму, його можна визначити з номінальної вихідної потужності та номінальної вторинної напруги.
Відповідність до вимог перевіряють обчисленням.
ВТОРИННА НАПРУГА НЕРОБОЧОГО ХОДУ
Технічні вимоги на обмеження вторинної напруги неробочого ходу до трансформаторів різних типів наведені у відповідних стандартах.
Вторинну напругу трансформаторів з випрямлячем вимірюють на обох боках випрямляча, якщо до них приєднано затискачі або кабельні муфти. Вимірювання провадять на вхідних затискачах випрямляча, якщо вони доступні для споживача. Вторинну напругу вимірюють на затискачах кола за допомогою вольтметра середніх значень, якщо спеціально не наведено ефективне (дійове) значення (8.1).
НАПРУГА КОРОТКОГО ЗАМИКАННЯ
Якщо позначено напругу короткого замикання, то під час вимірювання значення короткого замикання не повинно відхилятись більше ніж на 20% від значення, наведеного на табличці.
Відповідність перевіряють вимірюванням напруги короткого замикання за температури трансформатора, яка відповідає температурі оточуючого середовища.
ПЕРЕВИЩЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ
Загальні положення
В умовах нормальної експлуатації трансформатори не повинні перегріватися.
Температуру визначають після досягнення сталого режиму за дотримання таких умов.
Випробування і вимірювання провадять в захищеному від протягів приміщенні, розміри якого не можуть вплинути на результати випробування. За номінальної температури трансформатора ta, випробування провадять за (ta±5)°C.
Примітка 1. Випробування на нагрівання провадять тільки з урахуванням U (а не tamin).
Переносні трансформатори розташовують на фанерній опорі, пофарбованій у матово-чорний колір. Стаціонарні трансформатори встановлюють як під час нормальної експлуатації на фанерній опорі, пофарбованій у матово-чорний колір. Товщина опори приблизно 20 мм, її розміри перевищують, щонайменше, на 200 мм розміри прямокутної проекції зразка на опору.
Трансформатори з вмонтованими штепсельними вилками, призначені для введення в нерухомо встановлену розетку, випробовують, вводчи їх у розетку, вмонтовану, як показано на рисунку 1, так, щоб зовнішні поверхні співпадали з поверхнею коробки, установленої на фанерній опорі, пофарбованій в матово-чорний колір.
Щитові трансформатори випробовують за 5.10.
Усі трансформатори, крім трансформаторів зі ступенем захисту ІР00, випробовують в оболонці.
Трансформатори зі ступенем захисту ІР00, сфера застосування яких невідома, випробовують за 5.13.
Примітка 2 У випадку трансформаторів зі ступенем захисту ІР00 температуру опорних частин вимірюють без урахування значень, наведених у таблицях 1 і 3.
З’єднання трансформаторів із затискачами для сполучення типу X із спеціально підготовленим шнуром і затискачами для сполучень типу У і Z безпосередньо перед випробуванням на нагрівання піддають натягуванню зусиллям 5 Н.
Трансформатори приєднують до мережі з номінальною первинною напругою та навантаженням, що є повним опором, який забезпечує номінальну потужність за номінальної вторинної напруги, а для змінного струму - за номінального коефіцієнта потужності. Значення вторичного струму вимірюють до досягнення усталеного режиму. Потім напругу мережі підвищують на 10% і вторинний струм регулюють до досягнення раніше виміряного значення. Вторинний струм не є регульованим для автономного трансформатора. Після цього ніяких змін у колі не провадять. Випробування повторюють у режимі неробочого ходу, якщо він найбільш несприятливий.
Приєднувані до пристрою або обладнання трансформатори випробовують за умов нормальної експлуатації, зазначених у відповідних технічних умовах. Трансформатори з максимально допустимим навантаженням під час роботи у переривчастому режимі випробовують за максимально допустимого навантаження до досягнення усталеного режиму.
Температуру обмоток визначають методом змінення опору.
Примітка 3. Один з методів полягає в тому, що вимірювання провадять на кожній обмотці окремо і визначають опір обмоток у кінці випробування, вимірюючи опір, за можливості, зразу ж після вимикання, а потім з короткими проміжками для того, щоб можна було побудувати криву зміни опору залежно від часу і визначити опір у момент вимкнення .
Значення перевищення температури обмоток обчислюють за формулою:
Я2 -Я,
Л/= — (х + Ґ() — (?2 — (1)
де Х=234,5 для міді і 225 алюмінію;
Аг- перевищення температури відносно г2, при цьому максимальна температура дорівнює Аг+г2;
Л, - опір, виміряний на початку випробування за температури г,;
R2 - опір, виміряний у кінці випробування після досягнення усталеного режиму:
- температура навколишнього середовища на початку випробування;
t2 - температура навколишнього середовища у кінці випробування.
На початку випробування обмотки повинні мати температуру навколишнього середовища.
Під час визначення температури обмоток температуру навколишнього середовища вимірюють на такій відстані від зразка, за якої унеможливлено його вплив на результати вимірювання. У цій точці температура повітря під час випробування не повинна змінюватись більше ніж на 10 °С.
Для трансформаторів з кількома первинними або вторинними обмотками, первинною або вторинною обмоткою з відгалуженням враховують найбільше значення температури.
Температуру інших частин визначають термопарами, підібраними та розташованими таким чином, щоб вони мінімально впливали на температуру частин, які піддають випробуванню.
Термопари, використовувані для визначення температури поверхні опор, закріплюють на внутрішньому боці невеликих пофарбованих у чорний колір мідних або латунних дисків завтовшки 1 мм і діаметром 15 мм, які заглиблюють урівні з поверхнею опори.
Температуру електричної ізоляції (крім ізоляції обмоток) визначають на поверхні ізоляції у місцях, де її пошкодження може спричинити контакт між піднапруговими частинами, які являють небезпеку, і доступними металевими частинами або бути причиною зменшення довжини шляху струму спливу або повітряних проміжків відносно значень, наведених у розділі 26. Крім того, термопари повинні бути розосереджені на найбільш гарячих точках ізоляційних матеріалів для запобігання небезпеки загоряння.
Під час випробування температура не повинна перевищувати значення, наведені у таблиці 1, якщо трансформатор призначено для роботи за нормальної температури навколишнього середовища (25°С або ta). У випадках, коли температура у місці проведення випробування відрізняється від номінальної температури навколишнього середовища, цю різницю слід враховувати під час застосування граничних значень, указаних у таблиці 1, і під час проведення випробувань за температури, зазначеної у 27.1 і 27.4.
Таблиця 1 - Значення максимальної температури в умовах нормальної
експлуатації.
|
Частини трансформатора 1) |
Температура, °С |
|
Обмотки (котушки і будь-які інші ізоляційні матеріали, які перебувать з ними у контакті) з ізоляцією з: |
|
|
матеріалу класу А2) |
100 |
|
матеріалу класу Е2) |
115 |
|
матеріалу класу В2) |
120 |
|
матеріалу класу F2) |
140 |
|
матеріалу класу Н2) |
165 |
|
інших матеріалів3) Зовнішні оболонки4) стаціонарних трансформаторів (до яких |
|
|
можна доторкнутися стандартним випробним пальцем), |
|
|
виготовлені 3 |
|
|
-металу |
70 |
|
-іншого матеріалу Зовнішні облонки4) стаціонарних трансформаторів (до яких не |
80 |
|
можна доторкнутися стандартним випробним пальцем) Зовнішні оболонки4), рукоятки і подібні деталі переносних трансформаторів: - які під час нормальної експлуатації постійно тримають у руках (наприклад, ручні трансформатори): |
85 |
|
з металу |
55 |
|
з іншого матеріалу - які під час нормальної експлуатації не тримають постійно в руках: |
75 |
|
з металу |
60 |
|
з іншого матеріалу |
80 |
|
Затискачі зовнішніх проводів і затискачі вимикачів Ізоляція внутрішніх і зовнішніх проводів5); |
70 |
|
-з гуми; |
65 |
|
-з полівінілхлориду |
70 |
Кінець таблиці 1
|
Частини, руйнування яких може вплинути на безпеку5), виготовлені з:
-фенолформальдегіду -карбамідформальдегіду
Опорні поверхні Друковані плати5); -склеєні фенолформальдегідом, меламінформальдегідом, фенолфурфуролом або поліестером - склеєні епоксідною смолою |
75 105 85 85 85 65 75 85 105 140 |
|
1) Якщо як ізоляцію використовують інші матеріали, їх не слід піддавати впливу температур, які перевищують допустимі для цих матеріалів значення. 2> Класифікація ізоляційних матеріалів відповідає відповідає I EC 60085 та I EC 60216, проте значення температури було відкориговано, беручи до уваги те, що під час цих випробувань ураховується середнє значення, а не значення температури найбільш нагрітої точки. 3)Матеріали, не зазначені в ІЕС 60085 та ІЕС 60216, повинні витримувати випробування за 14.3. 4) Якщо будь-який елемент є частиною зовнішньої поверхні трансформатора, то його температура не повинна перевищувати значення, подане для відповідної зовнішньої оболонки. ^Якість гумової і полівінілхлоридної ізоляції повинна відповідати вимогам ІЕС 60245 і ІЕС 60227 відповідно. |
|
Перевищення температури на нагрівальних елементах захисних пристроїв, що стосується ізоляційних матеріалів, також слід вимірювати.
Зразу ж після випробування зразок повинен витримати випробування електричної міцності ізоляції за 18.3 (значення наведені в таблиці 8а), за якого випробну напругу прикладають тільки між первинними і вторинними колами.
Під час і після випробування електричні сполучення не повинні бути послаблені, шляхи струму спливу і повітряні проміжки не повинні бути менше значень
розділу 26, заливальна маса не повинна витікати, а пристрої захисту від перевантажень не повинні спрацьовувати.
Застосовують 14.1 або 14.3 згідно з ізоляційною системою.
Крім того, до обмоток ставлять такі вимоги:
Якщо виробник зазначив клас нагрівостійкості використовуваного матеріалу, виміряна температура обмотки не повинна перевищувати відповідне значення, наведене у таблиці 1 (відносно значення ta).
Якщо виробник не зазначив клас нагрівостійкості використовуваного матеріалу, виміряна температура обмотки не повинна перевищувати значення, подане в таблиці 1 для матеріалу класу А (з урахуванням значення ta).
Якщо виробником не зазначений клас нагрівостійкості використовуваного матеріалу, а виміряна температура не перевищує значення, подане в таблиці 1 для матеріалу класу А (з урахуванням значення ta), піднапругові частини трансформаторів (магнітопровід і обмотки) піддають випробуванням за 14.3. Температуру нагрівальної камери вибирають за таблицею 2, беручи до уваги значення ta. З таблиці 2 вибирають наступне, вище значення відносно значення, отриманого під час розрахунку.
Циклічне випробування для ізоляційних систем, що не класифікуються
Якщо необхідно (14.2, 19.12.3 і 26.3) піднапругові частини трансформатора (магнітопровід і обмотки) піддають такому циклічному випробуванню, кожний цикл якого складається з випробування нагріванням, випробування вологим обробленням і випробування на вібростійкість. Вимірювання проводять після кожного циклу за 14.3.4.
Кількість зразків зазначено у 5.2. Зразки підлягають 10 випробним циклам.
Випробування нагріванням
Залежно від типу ізоляції зразки витримують у нагрівальній камері протягом часу і за температури, зазначеної виробником згідно з таблицею 2. Проводять 10 циклів за однієї комбінації часу і температури.
Температуру у нагрівальній камері підтримують з граничним відхиленням ±3°С
Таблиця 2 - Випробна температура та тривалість випробування (у добах)
протягом циклу
|
Випробна температура,°С |
Час випробування ізоляційних систем різних класів термостійкості (у добах) |
||||
|
100°С |
115°С |
120°С |
140°С |
165°С |
|
|
220 |
|
|
|
|
4 |
|
210 |
|
|
|
|
7 |
|
200 |
|
|
|
|
14 |
|
190 |
|
|
|
4 |
|
|
180 |
|
|
|
7 |
|
|
170 |
|
|
|
14 |
|
|
160 |
|
|
4 |
|
|
|
150 |
|
4 |
7 |
|
|
|
140 |
|
7 |
|
|
|
|
130 |
4 |
|
|
|
|
|
120 |
7 |
|
|
|
|
|
Класифікація |
|
|
|
|
|
|
за ІЕС 60085 і |
А |
Е |
В |
F |
Н |
|
ІЕС 60216 |
|
|
|
|
|
