Рисунок 35



Рисунок 36


Рисунок 37



  1. ДОДАТКОВІ ВКАЗІВКИ

    1. Якщо познаку профілю застосовано до всього контуру поперечного перерізу чи всієї поверхні, окресленої контуром, то на це треба вказати познакою «для всього контуру» (див. при­клад на рисунках 38 і 39). Цей символ не стосується усієї деталі, а тільки поверхонь, зображених контуром і позначених допусками (див. приклади на рисунках 38 і 39).

а

Примітка. Довгоштрихово-короткоштрихова лінія позначає елементи, що розглядають. За цієї умови поверхні а і о не розглядають.



  1. Допуски і бази, що однозначно визначають ґвинтові нарізі, відносять до осьових ліній ділильного циліндра, якщо інше не зазначено, наприклад, «MD» для великого діаметра і «LD» — для малого (див. приклади на рисунках 40 і 41). Допуски і бази, що однозначно визначають шестерні і пази, треба позначати спеціальними познаками, які застосовують до них, тобто «PD» — для ді­лильного кола, «MD» — для великого діаметра чи «LD» — для малого діаметра.


Рисунок 40


Рисунок 41



  1. ТЕОРЕТИЧНО ТОЧНІ РОЗМІРИ (TED)

Якщо допуски розташування, орієнтації чи профілю задано для елемента чи групи елементів, то розміри, що встановлюють теоретично точне положення, орієнтацію чи профіль відповідно, на­зивають теоретично точними розмірами (TED).

TED також застосовують до розмірів, що визначають відповідну орієнтацію баз системи.

TED не можуть мати допуски. їх потрібно зазначати в рамці (див. приклади на рисунках 42 і 43).


8 х 0 15 Н7

Рисунок 42





0,05/200


0,1

Ь)


  1. ОБМЕЖУВАЛЬНІ ВИМОГИ

    1. Якщо допуск одного виду стосується обмеженої довжини певного елемента, то значення обмеженої довжини потрібно подати після значення допуску і відділити від нього похилою рискою (див. приклад на рисунку 44а)). Якщо зазначають два і кілька допусків того самого виду, то їх можна подати так, як показано на рисунку 44b).

0,05/200



  1. Якщо допуск стосується тільки обмеженої частини елемента, це обмеження має бути показано товстою довгоштрихово-пунктирною лінією із зазначенням розміру (див. приклади на рисунках 45 і 46). Див. ISO 128-24:1999, таблиця 2, 04.2.


Рисунок 45


Рисунок 46


    1. Щодо обмеженої частини бази див. 9.4.

    2. Обмеження форми елемента в межах поля допуску наведено в 6.3 і в розділі 7.

  1. ВИСТУПНЕ ПОЛЕ ДОПУСКУ

Виступні поля допуску потрібно позначати спеціальною умовною познакою(Р) (див. приклад на рисунку 47). Додаткову інформацію наведено в (SO 10578.


  1. ВИМОГА МАКСИМУМУ МАТЕРІАЛУ

Вимогу максимуму матеріалу потрібно позначати спеціальною умовною познакою (М). Цю по­знаку розміщують після значення заданого допуску, літери бази чи після кожного з них, як зручно (див. приклади на рисунках 48—50). Детальніші правила див. в ISO 2692.

Примітка. У наступному виданні цього стандарту цей розділ буде перенесено до ISO 2692

.

4-

0 0,04®

А



4'

0 0,04 ®

А ®



Рисунок 49


Рисунок 48

Рисунок 50

  1. ВИМОГА МІНІМУМУ МАТЕРІАЛУ

Вимогу мінімуму матеріалу потрібно позначати спеціальною умовною познакою (Т) . Цю по­знаку розміщують після значення заданого допуску, літери бази чи після кожного з них, як зручно (див. приклади на рисунках 51—53). Додаткову інформацію див. в ISO 2692.

-ф-

0 0,5©

A ©




П

®0O,5(L) А


Рисунок 53

Рисунок 52

римітка. У наступному виданні цього стандарту цей розділ буде перенесено до ISO 2692.

Рисунок 51

16 УМОВА ДОВІЛЬНОЇ СТРУКТУРИ

Умову довільної структури для нежорстких деталей треба позначати спеціальною умовною познакою (F), розміщеною після значення заданого допуску (див. приклади на рисунках 54 і 55). Додаткову інформацію наведено в ISO 10579.


Рисунок 54


Рисунок 55


Кілька спеціальних умовних познак, зокрема (р), (M),(l),(Г) і CZ, можна застосовувати одно­часно в тій самій рамці допуску (див. приклад на рисунку 56).

4

00,1 CZ©

А®

Рисунок 56



  1. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ГЕОМЕТРИЧНИХ ДОПУСКІВ

Для досягнення технічної доцільності можна встановлювати один чи більше видів допусків, які визначатимуть геометричні відхили елемента. Певні види допусків, які обмежують геометричні відхили елемента, також можуть обмежувати інші типи відхилів того самого елемента.

Допуски розташування елемента впливають на відхили розташування, орієнтації та форми цього елемента, але не навпаки.

Допуски орієнтації елемента впливають на відхили орієнтації та форми, але не навпаки.

Допуски форми елемента впливають тільки на відхили форми цього елемента.

  1. ВИЗНАЧАННЯ ГЕОМЕТРИЧНИХ ДОПУСКІВ

У цьому розділі подано пояснення, побудовані на прикладах різноманітних геометричних до­пусків і ПОЛІВ ЦИХ допусків. Ілюстрації, ЩО супроводжують конкретні визначення, показують тільки ті відхили, які стосуються конкретного визначення.

Рисунок 57


ДСТУ ISO 1101:2009

Рисунок 58


  1. Допуск прямолінійності (див. ISO/TS 12780-1 та ISOOTS 12780-2)

Поле допуску (у площині розглядання), обмежене двома паралельними прямими лініями з відстанню t між ними і тільки у заданому напрямку.

а Будь-яка відстань.

Поле допуску, обмежене двома паралельними площинами з відстанню f між ними.



Поле допуску, обмежене циліндром з діаметром t, якщо значенню допуску пере­дує познака 0.

Будь-яка вибрана (реальна) лінія на верхній поверхні, паралельній площині прое­ціювання, на якій наводять це позначення, має міститися між двома паралельни­ми прямими лініями з відстанню 0,1 між ними.

Будь-яка вибрана (реальна) твірна лінія на циліндричній поверхні має міститися між двома паралельними площинами з відстанню 0,1 між ними.

Примітка. Визначення для вибраної твірної лінії не потрібно стандартизувати.

Рисунок 60



Вибрана (реальна) медіанна лінія циліндра, до якої застосовано допуск, має міститися усередині циліндричного поля діаметром 0,08.Рисунок 61








  1. Де пуск площинності (див. ISO/TS 12781-1 та ISO/TS 12781-2)

Поле допуску обмежене двома паралельними площинами з відстанню f між ними.

Вибрана (реальна) поверхня має міститися між двома паралельними площинами з відстанню 0,08 між ними

.





  1. Допуск круглості (див.ISO/TS 12181-1 та ISO/TS 12181-2)

Поле допуску (у поперечному розрізі) обмежене двома концентричними колами з різни дею радіусів і.

Вибрана (реальна) колова лінія (у поперечному розрізі циліндричної чи конічної поверхні) має міститися між двома компланарними концентричними колами з різницею радіусів 0,03

.


Будь-який поперечний розріз.

ДС.ТУ ISO 1101:2009

Рисунок 65




Вибрана (реальна) колова лінія (у поперечному розрізі конічної поверхні) має міститися між двома концентричними колами з різницею радіусів 0,1.

Примітка. Визначення вибраної колової лінії не потрібно стандартизувати.


Познака


Визначення поля допуску


Позначання і пояснення


18.4 Допуск циліндричності (див. ISO/TS 12780-1 та ISO/TS 12780-2)

Поле допуску обмежене двома співвісними циліндрами з різницею радіусів f.

Вибрана (реальна) циліндрична поверхня має міститися між двома співвісними циліндрами з різницею радіусів 0,1.

ДСТУ ISO 1101:2009











18.5 Допуск профілю контуру, не встановлюваний відносно бази (див. ISO 1660)


Будь-яка відстань.

Перпендикулярна площина до поверхні кресленика на рисунку 71.

Рисунок 70


Рисунок 71


Поле допуск/ обмежене двома контурами, що огинають кола діаметром t, центри яких розміщено на лінії, яка має теоретично точну геометричну форму.

На кожному профілі контуру, паралельному площині проеціювання, на якій на­водять це позначення, вибраний (реальний) профіль контуру має міститися між двома рівновіддаленими контурами, що огинають кола діаметром 0,04, центри яких розміщено на лінії, яка має теоретично точну геометричну форму

.

18.6 Допуск профілю контуру, установлюваний відносно системи баз (див ISO 1660)


Поле допуску обмежене двома контурами, що огинають кола діаметром І, центри яких розміщено на лінії, яка має теоретично точну геометричну форму відносно площин бази А і бази В.



г База А.

" База В;

; Площина, паралельна базі А.

Рисунок 72

На кожному профілі контуру, паралельному площині проеціювання, на якій на­водять це позначення, вибраний (реальний) профіль контуру має міститися між двома рівновіддаленими контурами, що огинають кола діаметром 0,04, центри яких розміщено на лінії, яка має теоретично точну геометричну форму відносно площин бази А і бази В.



  1. Допуск профілю поверхні, не встановлюваний відносно бази (див. ISO 1660)

Поле допуску обмежене двома поверхнями, що огинають сфери діаметром t, цен­три яких розміщено на поверхні, яка має теоретично точну геометричну форму.

Вибрана (реальна) поверхня має міститися між двома рівновіддаленими поверх­нями, що огинають сфери діаметром 0,02, центри яких розміщено на поверхні, яка має теоретично точну геометричну форму

.

ДСТУ ISO 1101:2009












Рисунок 76



ДСТУ ISO 1101:2009

Рисунок 77


  1. Допуск профілю поверхні, установлюваний відносно бази (див, ISO 1660)

Поле допуску обмежене двома поверхнями, що огинають сфери діаметром t, центри яких розміщено на поверхні, яка має теоретично точну геометричну форму відносно площини бази А.

а База А

Вибрана (реальна) поверхня має міститися між двома рівновіддаленими поверх­нями, що огинають сфери діаметром 0,1, центри яких розміщено на поверхні, яка має теоретично точну геометричну форму відносно площини бази А

.

  1. Допуск паралельності

Допуск паралельності лінії, установлюваний відносно системи ба

зПоле допуску обмежене двома паралельними площинами з відстанню t між ними. Площини паралельні базам у заданому напрямку.

Вибрана (реальна) медіанна лінія має міститися між двома паралельними площи­нами з відстанню 0,1 між ними, які паралельні осі бази А, зорієнтованої відносно площини бази В у заданому напрямку

а Базе А.

I ь База В.

І і


Рисунок 78













Рисунок 80


Рисунок 81


  1. Допуск паралельності лінії, установлюваний відносно системи баз (продовження)

Вибрана (реальна) медіанна лінія має міститися між двома паралельними пло­щинами з відстанню 0,1 між ними, які паралельні осі бази А, зорієнтованої від­носно площини бази В у заданому напрямку.


ДСТУ ISO 1101:2009


Рисунок 83


Поле допуску обмежене двома парами паралельних площин з відстанню 0,1 і 0,2 відпозідно і перпендикулярними одна до одної. Площини паралельні осі бази А (а) і площині бази В (ь).

а База А. ь База В.

Рисунок 82

Вибрана (реальна) медіанна лінія має міститися між двома парами паралель­них площин, які взасмноперпендикулярні одна до одної з відстанями 0,1 і 0,2 між ними відповідно, яка має бути паралельною осі бази А і направленою у заданому напрямку відносно площини бази В

.


18,9.2 Допуск паралельності лінії, установлюваний відносно базової лінії

Поле допуску обмежене циліндром діаметром f, паралельним до бази, якщо зна­ченню допуску передує познака 0.



Рисунок 84



а

Рисунок 85

База А

В

ДСТУ ISO 1101:2009

ибрана (реальна) медіанна лінія має міститися усередині циліндричного поля діаметром 0,03, паралельного осі бази А.
  1. Допуск паралельності лінії, установлюваний відносно базової поверхні

Поле допуску обмежене двома паралельними площинами з відстанню І між ними і паралельними базі.

Вибрана (реальна) медіанна лінія має міститися між двома паралельними пло- щинами-з відстанню 0,01 між ними, які паралельні площині бази В

.

Рисунок 86


а База В.









  1. Допуск паралельності лінії, установлюваний відносно системи баз

Поле допуску обмежене двома паралельними лініями з відстанню t між ними, які зорієнтовані паралельно площині бази А та лежать у площині, паралельній площині бази В.

Кожна вибрана (реальна) лінія має міститися між двома паралельними лініями з відстанню 0,02 між ними, які паралельні базі А і лежать у площині, паралельній базі В.








Р

а База А ь База В.

исунок 89

Рисунок 88