6.6.5 Під час створення та функціонування служби енергоменеджменту слід керуватися "горизонтальним" принципом побудови і функціонування підприємства, що ґрунтується на балансі прав та обов'язків окремих підрозділів і мінімізації рівнів їх підзвітності й підпорядкування. Згідно із цим принципом підрозділи у межах своїх повноважень мають повну самостійність, у тому числі й щодо витрачання певних коштів у межах затвердженого бюджету. При цьому будь-які дії підрозділів повинні бути "прозорими" та легко контрольованими з боку керівництва підприємства.
6.7 Повноваження між цехами та службою енергоменеджменту здійснюють за такими напрямами:
6.7.1 Організаційні, тобто безвитратні та маловитратні заходи, має реалізовувати персонал виробничих (невиробничих) підрозділів.
6.7.2 Високовитратні заходи (їх вартість для кожного підприємства визначається індивідуально), доцільність реалізації яких повинна вирішуватися в масштабах всього підприємства за економічними показниками цих заходів або за значущістю для підприємства.
6.7.3 Завдання служби енергоменеджменту підприємства щодо розподілу повноважень між цехами та службою енергоменеджменту полягають у:
- організації міжцехових взаєморозрахунків за енергоресурси;
- контролі та аналізі енергоспоживання структурними підрозділами підприємства; створенні дієвої системи контролю за використанням ПЕР і води;
- прогнозуванні потреби в енергоресурсах залежно від планованих обсягів виробництва тощо.
6.8 Виконання функцій служби енергоменеджменту сторонніми організаціями (консалтинговими структурами) передбачає:
- проведення тренінгу серед співробітників підприємства, діяльність яких безпосередньо пов'язана з використанням ПЕР і води (рекомендовану програму тренінгу наведено в додатку А);
- призначення співробітника підприємства, що забезпечує збирання первинної інформації та її направлення спеціалістам консалтингової структури для опрацювання, а також передає інформацію керівництву підприємства;
- розроблення консалтинговою структурою необхідних для заповнення інформаційних форм і навчання співробітника підприємства методології їхнього заповнення та збирання необхідної інформації;
- періодичне (щонайменше – раз на місяць) відвідання підприємств фахівцями консалтингової структури з метою контролю та перевірки стану справ з використання ПЕР і води, а також для запровадження енергоощадних заходів;
- вартість послуг консалтингової структури не повинна перевищувати фонду зарплати з урахуванням оподаткування (нарахування на зарплату, ПДВ, накладні видатки тощо) кваліфікованого енергоменеджера, у разі якби він працював на цьому підприємстві; при цьому слід взяти до уваги, що для залучення та утримання на роботі кваліфікованого енергоменеджера необхідно забезпечити йому відповідні соціальні стандарти, які він міг би мати в іншому місці (останнє надзвичайно актуально для невеликих населених пунктів, де відсутні висококваліфіковані фахівці-енергоменеджери).
Виконання функцій служби енергоменеджменту сторонніми організаціями (консалтинговими структурами) дозволяє підприємству:
- забезпечити якісне виконання завдань у сфері енергозбереження за відсутності висококваліфікованих фахівців;
- оптимізувати витрати на запровадження політики енергозбереження, оскільки в цьому разі підприємство сплачує менше, ніж витрати на оплату послуг власного фахівця;
- не витрачати коштів на придбання необхідного програмного забезпечення, яким користуватимуться фахівці консалтингової структури під час надання підприємству послуг з енергозбереження;
- без додаткових витрат отримувати результати розрахунків за оновленими версіями програмного забезпечення, яке використовується консультантами під час аналізу ситуації з використанням на підприємстві ПЕР;
- отримувати безкоштовні консультації у разі виникнення конфліктних ситуацій з контролюючими органами тощо.
6.9 Джерела і напрями фінансування заходів з енергозбереження, а також рівень матеріального стимулювання колективів та окремих працівників за ефективне використання та економію ПЕР визначають відповідно до чинного законодавства з урахуванням рекомендацій цього стандарту (пункти 5 і 6 додатка Ж).
7. ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЇ ЕНЕРГОМЕНЕДЖЕРА ПІДПРИЄМСТВА ТА ДО ЙОГО КОНТРАКТУ
7.1 Виробничі функції, типові завдання діяльності та уміння, якими повинні володіти енергоменеджери (спеціалісти за спеціальністю 7.090523, 7.090616 "Енергетичний менеджмент" та магістри за спеціальністю 8.090523, 8.090616 "Енергетичний менеджмент"), визначаються вимогами чинного державного класифікатора професій ДК 003.
Енергоменеджер, зокрема, повинен:
1) уміти збирати, здійснювати аналіз, інтерпретацію і представлення інформаційних матеріалів з енергоспоживання;
2) знати основне технологічне обладнання та його характеристики;
3) бути добре обізнаним з підприємством та його технологічними процесами;
4) мати інженерні навички та бути обізнаним з методами ведення економічного аналізу;
5) уміти розробляти енергоощадні заходи;
6) уміти спілкуватись і взаємодіяти з людьми, у тому числі з фахівцями суміжних галузей (архітектура, будівництво, охорона довкілля, техніка безпеки, протипожежний захист, оформлення інтер'єру тощо);
7) мати організаційні здібності, бути ініціативним і виявляти наполегливість у процесі розв'язання проблем, що існують;
8) бути людиною з широкими та оригінальними поглядами; постійно розширювати власні знання про нові технології, а також бути поінформованим щодо змін у законодавстві (періодичні видання, наукові роботи, матеріали конференцій та семінарів, нормативні та правові документи, курси підвищення кваліфікації, професійні книги та довідники, рекламна література та інші інформаційні видання);
9) враховувати психологічні чинники, наприклад:
- чи є змінений колір освітлення прийнятним і комфортним?
- чи відчувають працівники дискомфорт за змінених умов вентиляції?
- чи створює направлене освітлення дискомфорт на робочому місці?
- чи нормально працюють механізми у разі зниження їхньої потужності внаслідок падіння напруги?
- чи не стало приміщення некомфортно сирим через зменшення підігріву?
- чи не викликає якісне освітлення головний біль і втому очей?
- чи зацікавлені матеріально власники будівель і споруд у запровадженні політики енергозбереження?
7.2 Основним пунктом контракту енергоменеджера з керівництвом підприємства має бути результативність його роботи, тобто реальне зниження витрат на енергоресурси.
7.3 У контракті слід передбачити також зобов'язання з боку адміністрації підприємства, що забезпечують можливість виконання енергоменеджером його обов'язків.
До зобов'язань керівництва підприємства відносять виділення бюджетних коштів, а також контроль виконання бюджету та надання енергоменеджеру необхідних прав щодо отримання необхідної інформації.
7.4 На початковому етапі в контракті можна, наприклад, зазначити рівень економії енергоресурсів в обсязі від 5 % до 10 % обсягів річного енергоспоживання. Цього результату можна досягти за період від 12 до 18 місяців завдяки жорсткому дотриманню технологічних карт, а подекуди й їхнього перегляду.
7.5 У контракті також має бути передбачений розділ "права енергоменеджера", де зазначають право енергоменеджера щодо:
- розроблення ЕОЗ;
- доведення до відома керівництва ситуації з використанням на підприємстві ПЕР і води;
- здійснення контролю за розробленням, реалізацією та визначенням економії від запровадження ЕОЗ;
- погодження усіх питань, пов'язаних з використанням на підприємстві ПЕР і води;
- участі у розробленні та затвердженні поточних і перспективних планів роботи підприємства, зокрема, у процедурах бюджетування, тощо.
8. ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ ТА АНАЛІЗУ ЕНЕРГОБАЛАНСУ
8.1 Енергобаланси складають на підставі документації підприємства, що оснащене достатньою кількістю засобів вимірювальної техніки, а також з урахуванням результатів вимірювань, здійснених під час проведення енергетичного аудиту (самоенергоаудиту). За відсутності на підприємстві вимірювальної апаратури припустимим є використання розрахункових методів для визначення рівня споживання ПЕР окремими підрозділами та (або) технологічними процесами підприємства. Для таких підприємств енергоаудитори можуть здійснювати як перевірку розрахунків, що їх використовують на підприємстві, так і провадити вимірювання фактичного споживання енергоресурсів окремими підрозділами та (або) технологічними процесами. Під час перевірки достовірності енергобалансів першочергову увагу слід приділяти саме тим технологічним процесам та устаткуванню, питомі витрати яких більш ніж на 40...50 % перевищують аналогічні показники інших підприємств галузі та кращий закордонний досвід.
8.2 Енергобаланси складають за інформацією щодо споживання ПЕР за останній звітний період (найчастіше за останній рік) для підприємств, що не змінювали і не планують у найближчі роки змінювати обсяги виробництва більш ніж на 20...30 %. Для випадків, коли підприємства без суттєвих змін технології впродовж останніх 5...10 років працювали нестабільно, зі зміною обсягів виробництва більш ніж на 20...30 %, припустимим є використовувати для складання енергобалансів усередненої за останні 5...10 років інформації щодо енергоспоживання основними підрозділами та технологіями. Останнє є доцільним для випадків, коли середньорічний обсяг виробництва за останні 5...10 років не відрізняється від запланованого на наступний звітний період більш ніж на +- (5...10) %.
8.3 Найбільш точним є експериментальний спосіб складання енергобалансу. Припустимими є розрахунковий та розрахунково-експериментальний способи складання енергобалансів. Останній є найпоширенішим, оскільки дозволяє вибрати оптимальне співвідношення між веденням вимірювань і витратами на системи обліку та на енергоносії, що їх підприємство споживає.
8.4 Енергобаланси, що називають частковими, складають за типами енергоресурсів та за витратами на енергоресурси окремих підрозділів (виробництв, технологій). Неприпустимою є ситуація, коли неідентифікованим лишається понад 20 % споживаного енергоресурсу та витрат на енергоресурси загалом по підприємству з малим обсягом споживання ПЕР. Для підприємств з великим та середнім рівнем споживання ПЕР ця величина не повинна перевищувати 5 % та 10 % відповідно.
8.5 Спочатку слід складати часткові енергобаланси за типами енергоресурсів. Після цього з урахуванням цін і тарифів складають баланс витрат на енергоресурси окремих підрозділів (виробництв, технологій), а на їх підставі – зведений енергобаланс у грошовій формі та у відсотках.
8.6 Процедура ведення аналізу енергобалансу полягає у визначенні основних споживачів енергоресурсів з метою вироблення пріоритетних напрямів робіт з енергозбереження.
Наявність інформації щодо балансу споживання ПЕР за ряд років дозволяє проаналізувати динаміку зміни споживання окремими підрозділами та/або технологічними процесами. Тут доцільно використовувати інформацію як у натуральних показниках для кожного типу ПЕР, так і в грошовій формі та у відсотках.
8.7 На вимогу замовника ЕА можливим є складання оптимального енергобалансу з метою порівняння його з фактичним. У цьому випадку визначають місця найбільших розбіжностей між балансами з метою першочергового проведення там досліджень щодо ефективності використання ПЕР За наявності фактичного і оптимального енергетичних балансів ведення аналізу енергобалансів полягає у визначенні місць (підрозділи, технологічні процеси), де енергоресурси витрачають найменш ефективно. Після цього здійснюють розроблення пріоритетних напрямів робіт з енергозбереження.
9. ВИМОГИ ДО РОЗРАХУНКУ ТА АНАЛІЗУ ПИТОМОГО ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ*
9.1 Проведення розрахунку питомого енергоспоживання залежно від обсягів виробництва не є обов'язковим. Цей розрахунок можна здійснювати в таких випадках:
1) під час аудиту (перевірки) енергетичної складової тарифів підприємств ЖКГ;
-------------------
* Складено з урахуванням вимог ДСТУ 4065, ДСТУ 4110 та нормативного документа [2].
2) якщо треба визначити доцільність експлуатації мінімальної економічно доцільної кількості працюючого паралельно обладнання, наприклад, під час перебоїв у постачанні газу на підприємства теплопостачання або на насосних станціях підприємств водопостачання та водовідведення тощо.
Під час обчислення питомих витрат ПЕР слід враховувати:
1) технології, які реально на підприємстві існують, використовують чи які може бути використано;
2) паспортну продуктивність робочих машин і механізмів;
3) фактичну продуктивність робочих машин і механізмів;
4) кількість однотипних робочих машин і механізмів, що працюють одночасно;
5) коефіцієнт використання технологічного устаткування, робочих машин і механізмів протягом години, робочої зміни, доби, тижня, місяця, кварталу, року;
6) максимальне, мінімальне та середнє (середньоквадратичне) значення коефіцієнта завантаження електричних двигунів, насосів, котлів, електро- та теплотехнологічного обладнання тощо.
Розрахунок питомих витрат енергоресурсів для вже функціонуючих підприємств, технологічних процесів, робочих машин і механізмів залежно від кількості робочих машин і устаткування, що працюють одночасно, слід вести відповідно до таблиці А.1 додатка А.
Обчислення питомих витрат ПЕР увпродовж звітного періоду в цілому по підприємству здійснюють за формулою:
y = (W1 + W2 + ... + W№) / (x1 + x2 + ... x№),
де W1, W2, ..., W№ – споживання певного виду ПЕР упродовж звітного періоду (у натуральних або грошових одиницях) цехами, підрозділами чи технологічними лініями підприємства ЖКГ;
