Страница 2: ДСТУ ISO 1101:2009. Технічні вимоги до геометрії виробів (GPS). Геометричні допуски. Допуски форми, орієнтації, розташування та биття (62701)

ISO/TS 17450-2:2002 Технічні вимоги до геометрії виробів (GPS). Загальні концепції. Частина 2. Основні принципи, специфікації, оператори та недостовірність.

¹¹ Остання редакція ISO 2692:2006 має назву Geometrical product specifications (GPS) — Geometrical tolerancing — Maxi­mum material requirement (MMR), least material requirement (LMR) and reciprocity requirement (RPR) (Технічні вимоги до гео­метрії виробів (GPS). Геометричні допуски. Вимога максимуму матеріалу (MMR), вимога мінімуму матеріалу (LMR) та вимога взаємодії (RPR).

З ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті вжито терміни та визначення позначених ними понять, наведені в ISO 14660-1 та ISO 14660-2, а також поданий нижче.

Простір, обмежений однією або кількома геометрично ідеальними лініями або поверхнями, лінійний розмір якого називають допуском.

Примітка. Див. також 4.4.

4. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

   1. Геометричні допуски має бути точно визначено за функцій ни ми вимогами. Вимоги виготов­ляння і перевіряння також можуть, впливати на геометричний допуск.

Примітка. Позначання геометричних допусків на кресленику необов’язково означає застосування особливого способу виготовляння, вимірювання чи оцінювання.

• поле всередині кола;

• поле між двома концентричними колами;

• поле між двома рівновіддаленими чи двома паралельними прямими лініями;

• поле всередині циліндра;

• поле між двома співвісними циліндрами;

• поле між двома рівновіддаленими поверхнями чи двома паралельними площинами;

• поле всередині сфери.

4. 1. Якщо немає додаткової обмежувальної вказівки, наприклад, у пояснювальному тексті (див. рисунок 8), то унормований елемент може мати довільну форму чи орієнтацію в межах цього поля допуску.

   2. Допуск установлюють до всього елемента, що розглядають; в інших випадках його треба уточнювати згідно з вимогами, наведеними в розділах 12 і 13

5. Геометричні допуски, які встановлюють для елементів відносно бази, не обмежують від­хили форми самого базового елемента. Іноді потрібно точно встановити допуски форми для базо­вого елемента (елементів).ГРАФІЧНІ ПОЗНАКИ

Див. таблиці 1 і 2.

Таблиця 1 — Познаки геометричних характеристик допусків

Таблиця 2 —Додаткові познаки

Кінець таблиці 2

4. РАМКА ДОПУСКУ

   1. Вимоги наводять у прямокутній рамці, поділеній на дві чи кілька секцій. Ці секції зліва на­право містять такі дані (див. приклади на рисунках 1—5):

• познака геометричної характеристики;

• значення допуску в одиницях, що використовують для лінійних розмірів. Цьому значенню передує познака «0», якщо поле допуску колове чи циліндричне; або «50», якщо поле допуску сферичне;

• літеру або кілька літер, якщо їх використовують для ідентифікації бази, спільної бази чи системи баз (приклади на рисунках 2—5).

77То?ЇТ7Л

— І 0 1~

І І_2_„

6 х 0 12 ± 0,02

-ф- 00,1

Рисунок 6

Рисунок 7

U 0,1

Рисунок 8

Примітка. Також див. таблицю 2.

0,01
//[ 0,06 І в

Рисунок 9

4. НАНЕСЕННЯ ГРАФІЧНИХ ПОЗНАК ДОПУСКІВ

Рамку допуску потрібно з’єднувати з унормованим елементом з’єднувальною лінією, яку по­чинають з будь-якої сторони рамки і закінчують вістрям стрілки:

— на контурі цього елемента чи продовженні контуру (але з чіткою відмінністю від розмірної лінії), якщо допуск стосується лінії чи самої поверхні (див. приклади на рисунках 10 і 11); кінець стрілки може бути на полиці лінії-виноски, тоді лінію-виноску починають у точці на поверхні (див. приклад на рисунку 12);

Рисунок 10

Рисунок 11

Рисунок 12

— на продовженні розмірної лінії, якщо допуск стосується медіанної лінії, медіанної поверхні чи точки, що визначає елемент, на який нанесли розмір (див. приклади на рисунках 13—1.5).

Рисунок 13 Рисунок 14 Рисунок 15

За потреби познаку, що стосується форми елемента (лінія замість поверхні), треба записувати поблизу рамки допуску (див. рисунки 88 і 89).

Примітка. Якщо унормованим елементом е лінія, то може бути потрібна додаткова вказівка для контролю орієнтації (див. рисунок 89).

8. ПОЛЯ ДОПУСКІВ

   1. Ширину поля допуску позначають перпендикуляром до конкретної геометрії (див. приклади на рисунках 16 і 17), якщо не зазначено інше (див. приклади на рисунках 18 і 19).

Примітка. Розміщення з'єднувальної лінії не впливає на задавання допуску.

Позначання на кресленику

Рисунок 18

П

Рисунок 19

³ База А,

Кут а, показаний на рисунку 18, має бути зазначено навіть тоді, коли дорівнює 90°.

У випадку круглості ширину поля допуску завжди задають у площині, перпендикулярній до номінальної осі.

—орієнтацію ширини поля позиційного допуску елементів базують на використанні схеми теоретично точних розмірів (TED) і застосуванні стрілок з'єднувальної лінії, виконаних під кутом 0° чи 90°, якщо не зазначено інше (див. приклад на рисунку 20);

— орієнтацію ширини поля допуску орієнтації елементів подають під кутом 0° чи 90° відносно бази, на що вказують стрілками з’єднувальної лінії, якщо не зазначено інше (див. приклади на рисунках 21 і 22);

— якщо встановлюють два допуски елемента, то їх треба показувати перпендикулярно один до одного, якщо не зазначено інше (див. приклади на рисунках 21 і 22).

Позначання на кресленику

Рисунок 21

а) Допуск 0,1 мм

Ь) Допуск 0,2 мм

Пояснення: ^а База А. ^ь База В.

Рисунок 22

Позначання на кресленику

Рисунок 23

Пояснення: ^а База А.

Рисунок 24

8. БАЗИ

   1. Бази треба позначати так, як у прикладах, наведених у 9.2—9.5. Додаткову інформацію подано в ISO 5459.

Примітка. У наступному виданні цього стандарту цей розділ буде перенесено до ISO 5459.

Рисунок 27

Рисунок 28

— на контурі елемента чи продовженні контуру (з чіткою відмінністю від розмірної лінії), якщо базою є зображена лінія чи поверхня (див. приклад на рисунку 29). Трикутник бази можна розмі­щувати на полиці лінії-виноски, спрямувавши з'єднувальну лінію в точку на поверхні (див. приклад на рисунку ЗО);

— на продовженні розмірної лінії, якщо базою є вісь, медіанна площина чи точка, тобто визна­чений елемент, що має розміри (див. приклади на рисунках 31—33), Якщо недостатньо місця для двох стрілок, одна з них може бути замінена трикутником бази (див. приклади на рисунках 32 і 33).

Рисунок 31

Рисунок 33

Рисунок 32

Якщо застосовують базу, що обмежує тільки частину елемента, це обмеження потрібно показати товстою довгоштрихово-пунктирною лінією із зазначенням розміру (див. приклад на ри­сунку 34). Див. ISO 128-24:1999, таблиця 2, 04.2

.

Рисунок 34

Спільну базу, установлену двома елементами, позначають двома великими літерами, відо­кремленими рискою (див. приклад на рисунку 36).

Якщо систему баз установлено двома чи трьома елементами (складені бази), великі літери, що позначають бази, вказують зліва направо в порядку пріоритетності й розміщують в окремих секціях (див. приклад на рисунку 37).