ISO/TS 17450-2:2002 Технічні вимоги до геометрії виробів (GPS). Загальні концепції. Частина 2. Основні принципи, специфікації, оператори та недостовірність.

11 Остання редакція ISO 2692:2006 має назву Geometrical product specifications (GPS) — Geometrical tolerancing — Maxi­mum material requirement (MMR), least material requirement (LMR) and reciprocity requirement (RPR) (Технічні вимоги до гео­метрії виробів (GPS). Геометричні допуски. Вимога максимуму матеріалу (MMR), вимога мінімуму матеріалу (LMR) та вимога взаємодії (RPR).

З ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті вжито терміни та визначення позначених ними понять, наведені в ISO 14660-1 та ISO 14660-2, а також поданий нижче.

  1. поле допуску {tolerance zone)

Простір, обмежений однією або кількома геометрично ідеальними лініями або поверхнями, лінійний розмір якого називають допуском.

Примітка. Див. також 4.4.

  1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

    1. Геометричні допуски має бути точно визначено за функцій ни ми вимогами. Вимоги виготов­ляння і перевіряння також можуть, впливати на геометричний допуск.

Примітка. Позначання геометричних допусків на кресленику необов’язково означає застосування особливого способу виготовляння, вимірювання чи оцінювання.

  1. Геометричний допуск, застосований до елемента, визначає поле допуску, яке має містити цей елемент.

  2. Елементом є конкретна частина деталі, наприклад точка, лінія чи поверхня; ці елемен­ти можуть бути як інтегральними елементами (наприклад, зовнішня поверхня циліндра), так і похідними (наприклад, медіанна лінія чи медіанна поверхня). Див. ISO 14660-1.

  3. Залежно від виду допуску, що його задають і для якого наводять числове значення, полем допуску може бути одне із наведених нижче полів:

  • поле всередині кола;

  • поле між двома концентричними колами;

  • поле між двома рівновіддаленими чи двома паралельними прямими лініями;

  • поле всередині циліндра;

  • поле між двома співвісними циліндрами;

  • поле між двома рівновіддаленими поверхнями чи двома паралельними площинами;

  • поле всередині сфери.

    1. Якщо немає додаткової обмежувальної вказівки, наприклад, у пояснювальному тексті (див. рисунок 8), то унормований елемент може мати довільну форму чи орієнтацію в межах цього поля допуску.

    2. Допуск установлюють до всього елемента, що розглядають; в інших випадках його треба уточнювати згідно з вимогами, наведеними в розділах 12 і 13

  1. Геометричні допуски, які встановлюють для елементів відносно бази, не обмежують від­хили форми самого базового елемента. Іноді потрібно точно встановити допуски форми для базо­вого елемента (елементів).ГРАФІЧНІ ПОЗНАКИ

Див. таблиці 1 і 2.

Таблиця 1 — Познаки геометричних характеристик допусків

Група допусків

Вид допуску

Познака

Обов’язковість бази

Підрозділ

Допуск форми

Прямолінійність

НІ

18.1

Площинність

ZZ7

ні

18.2

Круглість

о

ні

18.3

Циліндричність

4

ні

18.4

Профіль будь-якого контуру

д©

ні

18.5

Профіль будь-якої поверхні


ні

18.7

Допуск орієнтації

Паралельність

/./

так

18.9

Перпендикулярність

1

так

18.10

Нахил

Z

так

18.11

Профіль будь-якого контуру

гл

так

18.6

Профіль будь-якої поверхні


так

18.8

Допуск розташування

Позиційний допуск

4-

так чи ні

18.12

Концентричність (для центрових точок)

©

так

18.13

Співвісність (для осей)

©

так

18.13

Симетричність

-Ег

так

18.14

Профіль будь-якого контуру


так

18.6

Профіль будь-якої поверхні


так

18.8

Допуск биття

Колове биття

/

так

18.15

Повне биття

У/

так

18.16



Таблиця 2 —Додаткові познаки

X аР а ктєрк стика познаки

Познака

Посилання

Позначення елемента, для якого встановлюють допуск

4

Розділ 7


/'/'/у///у

Кінець таблиці 2

Характеристика познаки

Познака

Посилання

Позначення базового елемента

А А

07777; 777/7;

Розділ 9 і ISO 5459

Позначення базового об'єкта

А1J

ISO 5459

Теоретично точний розмір

50

Розділ 11

Виступне поле допуску


Розділ 13 і ISO 10578

Вимога максимуму матеріалу


Розділ 14 і ISO 2692

Вимога мінімуму матеріалу

©

Розділ 15 і ISO 2692

Умова довільної структури (нежорсткі деталі)

(Т)

Розділ 16 і ISO 10579

Для всього контуру (профілю)


Підрозділ 10.1

Вимога прилягання

©

ISO 8015

Спільне поле

CZ

Підрозділ 8.5

Малий діаметр

LD

Підрозділ 10.2

Великий діаметр

MD

Підрозділ 10.2

Діаметр ділильного кола

PD

Підрозділ 10.2

Лінійний елемент

LE

Пункт 18.9.4

Неопуклий

NC

Підрозділ 6.3

Будь-який поперечний розріз J

ACS

Пункт 18.13.1



  1. РАМКА ДОПУСКУ

    1. Вимоги наводять у прямокутній рамці, поділеній на дві чи кілька секцій. Ці секції зліва на­право містять такі дані (див. приклади на рисунках 1—5):

  • познака геометричної характеристики;

  • значення допуску в одиницях, що використовують для лінійних розмірів. Цьому значенню передує познака «0», якщо поле допуску колове чи циліндричне; або «50», якщо поле допуску сферичне;

  • літеру або кілька літер, якщо їх використовують для ідентифікації бази, спільної бази чи системи баз (приклади на рисунках 2—5).

77То?ЇТ7Л

— І 0 1~

І І_2_„



  1. Я

    ИІS0 од I aJb і с

    |(о)|0о,і|а-Цз]

    кщо допуск застосовують для більш ніж одного елемента, то про це треба зазначити над рамкою допуску, записуючи кількість елементів і графічну познаку «х» (див. приклади на рисун­ках 6 і 7).

6 х 0 12 ± 0,02

-ф- 00,1

Рисунок 6


Рисунок 7




  1. За потреби познаки, що уточнюють форму елемента в середині поля допуску, треба за­писувати біля рамки допуску (див. приклад на рисунку 8).

U 0,1

Рисунок 8

Примітка. Також див. таблицю 2.

  1. Якщо потрібно встановити більш ніж одну геометричну характеристику елемента, то для зручності можна подавати вимоги в рамках допуску одна біля одної (див. приклад на рисунку 9).

0,01
//[ 0,06 І в

Рисунок 9

  1. НАНЕСЕННЯ ГРАФІЧНИХ ПОЗНАК ДОПУСКІВ

Рамку допуску потрібно з’єднувати з унормованим елементом з’єднувальною лінією, яку по­чинають з будь-якої сторони рамки і закінчують вістрям стрілки:

— на контурі цього елемента чи продовженні контуру (але з чіткою відмінністю від розмірної лінії), якщо допуск стосується лінії чи самої поверхні (див. приклади на рисунках 10 і 11); кінець стрілки може бути на полиці лінії-виноски, тоді лінію-виноску починають у точці на поверхні (див. приклад на рисунку 12);


Рисунок 10


Рисунок 11


Рисунок 12


— на продовженні розмірної лінії, якщо допуск стосується медіанної лінії, медіанної поверхні чи точки, що визначає елемент, на який нанесли розмір (див. приклади на рисунках 13—1.5).


Рисунок 13 Рисунок 14 Рисунок 15


За потреби познаку, що стосується форми елемента (лінія замість поверхні), треба записувати поблизу рамки допуску (див. рисунки 88 і 89).

Примітка. Якщо унормованим елементом е лінія, то може бути потрібна додаткова вказівка для контролю орієнтації (див. рисунок 89).

  1. ПОЛЯ ДОПУСКІВ

    1. Ширину поля допуску позначають перпендикуляром до конкретної геометрії (див. приклади на рисунках 16 і 17), якщо не зазначено інше (див. приклади на рисунках 18 і 19).

/ / 0,1 А

А]

V///////////////A

Позначання на кресленику Пояснення

а База А

Рисунок 1 6

7 ~~

а

Рисунок 17



Примітка. Розміщення з'єднувальної лінії не впливає на задавання допуску.




Позначання на кресленику

Рисунок 18



П

Рисунок 19

ояснення:

3 База А,

Кут а, показаний на рисунку 18, має бути зазначено навіть тоді, коли дорівнює 90°.

У випадку круглості ширину поля допуску завжди задають у площині, перпендикулярній до номінальної осі.

  1. У випадку центрової точки, медіанної лінії чи медіанної поверхні застосовують один із способів:

—орієнтацію ширини поля позиційного допуску елементів базують на використанні схеми теоретично точних розмірів (TED) і застосуванні стрілок з'єднувальної лінії, виконаних під кутом 0° чи 90°, якщо не зазначено інше (див. приклад на рисунку 20);

— орієнтацію ширини поля допуску орієнтації елементів подають під кутом 0° чи 90° відносно бази, на що вказують стрілками з’єднувальної лінії, якщо не зазначено інше (див. приклади на рисунках 21 і 22);

— якщо встановлюють два допуски елемента, то їх треба показувати перпендикулярно один до одного, якщо не зазначено інше (див. приклади на рисунках 21 і 22).


Позначання на кресленику

Рисунок 21




а) Допуск 0,1 мм


Ь) Допуск 0,2 мм




Пояснення: а База А. ь База В.

Рисунок 22

  1. Поле допуску є циліндричним (див. приклади на рисунках 23 і 24) чи круглим, якщо зна­ченню допуску передує познака «0», або сферичним, якщо перед значенням допуску розміщено познаку «80».

Позначання на кресленику

Рисунок 23


Пояснення: а База А.

Рисунок 24


  1. Окремі поля допуску з однаковим значенням, ідо стосуються кількох самостійних еле­ментів, має бути точно позначено (див. приклад на рисунку 25).




  1. Якщо застосовують одне поле допуску до кількох окремих елементів, то для спільного поля це має бути позначено символом «CZ», розміщеним після значення допуску в рамці допуску (див. приклад на рисунку 26).


  1. БАЗИ

    1. Бази треба позначати так, як у прикладах, наведених у 9.2—9.5. Додаткову інформацію подано в ISO 5459.

Примітка. У наступному виданні цього стандарту цей розділ буде перенесено до ISO 5459.

  1. Базу, відносно якої встановлюють допуск для елемента, потрібно позначати літерою. Ве­лику літеру треба вписувати у рамку бази і з'єднувати із зачорненим чи світлим трикутником бази, що ідентифікує базу (див. приклади на рисунках 27 і 28); ту саму літеру, яка означає базу, також потрібно зазначити в рамці допуску. Немає різниці, як позначено базу: зачорненим чи світлим трикутником.


Рисунок 27


Рисунок 28



  1. Трикутник бази з літерою бази потрібно розміщувати:

— на контурі елемента чи продовженні контуру (з чіткою відмінністю від розмірної лінії), якщо базою є зображена лінія чи поверхня (див. приклад на рисунку 29). Трикутник бази можна розмі­щувати на полиці лінії-виноски, спрямувавши з'єднувальну лінію в точку на поверхні (див. приклад на рисунку ЗО);




— на продовженні розмірної лінії, якщо базою є вісь, медіанна площина чи точка, тобто визна­чений елемент, що має розміри (див. приклади на рисунках 31—33), Якщо недостатньо місця для двох стрілок, одна з них може бути замінена трикутником бази (див. приклади на рисунках 32 і 33).


Рисунок 31


Рисунок 33


Рисунок 32


Якщо застосовують базу, що обмежує тільки частину елемента, це обмеження потрібно показати товстою довгоштрихово-пунктирною лінією із зазначенням розміру (див. приклад на ри­сунку 34). Див. ISO 128-24:1999, таблиця 2, 04.2

.


    Рисунок 34


    1. Базу, установлену одним елементом, позначають великою літерою (див. рисунок 35).

    Спільну базу, установлену двома елементами, позначають двома великими літерами, відо­кремленими рискою (див. приклад на рисунку 36).

    Якщо систему баз установлено двома чи трьома елементами (складені бази), великі літери, що позначають бази, вказують зліва направо в порядку пріоритетності й розміщують в окремих секціях (див. приклад на рисунку 37).