---

Пристрій повинен відповідати вимогам EN 60065, розділ 12, за винятком 12.1.1 цього стандарту.

Пристрій повинен відповідати вимогам EN 60065, розділ 13.

Резистори, конденсатори, котушки індуктивності і трансформатори, коротке замикання або від’єднання яких від схеми можуть спричинити стан несправності через підвищену температуру, пожежу або електричний удар, повинні відповідати вимогам EN 60065, розділ 14.

Пристрої захисту (запобіжники), вимикачі, пристрої подавання напруги і батарейний відсік по­винні відповідати вимогам EN 60065, розділ 14.

Потужність, значення напруги і струму компонентів повинні відповідати умовам використо­вування.

Цю відповідність перевіряють під час проведення різноманітних вимірювань схеми, аналізу­вання електричної схеми сигналізатора в цілому, контрольних вимірювань окремих компонентів за вимогою в разі потреби.

Пристрій повинен відповідати вимогам EN 60065, розділ 20.

Пристрій повинен відповідати вимогам EN 60065, розділ 13.

Пристрій повинен відповідати вимогам 3.1, 3.2, 3.3 і 3.4 EN 60950-1:2001. У цих підрозділах посилання на 2.9 і 5.1 повинні читатися як посилання на 9.3.5 і розділ 7 EN 60065 відповідно.

Пристрій повинен відповідати вимогам 4.7, 4.7.1, 4.7.2 і 4.7.3 EN 60950-1.

Для визначення термінів, використаних у вищезгаданих розділах EN 60065 або EN 60950-1, необхідно зробити посилання до розділу 2 EN 60065 або до 1.2 EN 60950-1 відповідно.

ДОДАТОК А
(обов'язковий)
ДИМОВИЙ КАНАЛ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ЗНАЧЕННЯ
ПОРОГА СПРАЦЬОВУВАННЯ

Цей додаток зазначає характеристики димового каналу, що є найважливішими для забезпе­чення повторності і відтворності результатів вимірювання значення порога спрацьовування сигна­лізаторів диму пожежних. Однак, тому що практично неможливо визначити та виміряти всі пара­метри, що можуть вплинути на результати вимірювань, додаткова інформація в додатку К під час проектування димового каналу повинна бути ретельно обміркована та взята до уваги для прове­дення вимірювань згідно з цим стандартом.

Димовий канал повинен мати горизонтальну робочу секцію, що містить робочий об'єм. Робо­чий об'єм є визначеною частиною робочої секції, в якій температура та швидкість повітряного по­току відповідають необхідним умовам випробовування. Відповідність цим вимогам треба регулярно перевіряти в статичних режимах, за допомогою вимірювання у достатній кількості точок, розосе­реджених у середині об’єму та на його умовних межах. Робочий об’єм повинен бути досить вели­кий, щоб цілком умістити випробний сигналізатор та чутливі елементи вимірювального устаткован- ня. Робоча секція повинна бути спроектована так, щоб у ній можна було встановлювати пристрій для випробовування осліплюванням, зазначений у додатку D. Випробний сигналізатор треба вста­новлювати у його нормальному робочому положенні на нижню сторону плоскої плити, вирівняної паралельно повітряному потоку в робочому об’ємі. Розміри плити повинні бути такими, щоб її край(-ї) відставали від будь-яких частин сигналізатора принаймні на 20 мм. Розташування сигналізатора не повинно занадто перешкоджати повітряному потоку між плитою і стелею каналу.

Треба передбачити наявність пристрою, який забезпечує створення в робочому об’ємі прак­тично ламінарного повітряного потоку з необхідною швидкістю (а саме — (0,2 ± 0,04) м/с або (1,0 ± 0,2) м/с). Треба забезпечити можливість регулювання температури повітря в необхідних ме­жах та її підвищення до 55 °С зі швидкістю не більше ніж 1 К/хв.

Вимірювати концентрацію аерозолю для визначання т та у треба в робочому об'ємі поблизу сигналізатора диму пожежного.

Треба передбачити наявність засобів, які забезпечують подавання випробовувального аеро­золю так, щоб у робочому об’ємі досягати рівномірної концентрації аерозолю.

У канал треба встановлювати лише один сигналізатор, за винятком випадків, коли доведено, що вимірювання, виконані одночасно для більшої кількості сигналізаторів диму пожежних, збіга­ються з вимірюваннями, виконаними за умов індивідуального випробовування. У сумнівних випад­ках треба приймати результат, отриманий під час індивідуального випробовування.

додаток в
(обов'язковий)
ВИПРОБОВУВАЛЬНИЙ АЕРОЗОЛЬ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ
ПОРОГА СПРАЦЬОВУВАННЯ

В якості випробовувального аерозолю застосовують полідисперсний аерозоль. Максимум роз­поділу маси аерозолю повинен відповідати часткам із діаметром від 0,5 мкм до 1 мкм, які мають коефіцієнт переломлювання приблизно 1,4.

Випробовувальний аерозоль повинен бути відтворюваним і стабільним відносно таких пара­метрів:

• розподіл маси часток;

• оптичні константи часток;

• форма часток;

• структура часток.

Аерозоль має бути стабільним. Один із можливих способів перевіряння стабільності аерозо­лю є вимірювання та контролювання стабільності співвідношення т : у.

Рекомендовано використовувати генератор аерозолю, що виробляє туман парафінової олії (наприклад парафінова олія, застосовувана у фармацевтиці).

ДОДАТОК С
(обов'язковий)

ПРИЛАДИ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ ДИМУ

С.1 Вимірювач питомої оптичної щільності

Значення порога спрацьовування димових сигналізаторів розсіяного або пропущеного світла характеризують питомою оптичною щільністю (модулем загасання) випробовувального аерозолю, виміряною поблизу сигналізатора в момент генерування сигналу тривоги.

Питому оптичну щільність позначають літерою т і вимірюють у децибелах ділених на метр (дБ/м). Розраховувати питому оптичну щільність т треба за таким рівнянням:

10. ГР_ОЇ
    т =—log дБ/м,
    d Р J

де d — відстань, пройдена світлом у випробовувальному аерозолі або в задимленому середо­вищі від джерела світла до приймача, м;

Р_о— потужність випромінювання, отримана за умов відсутності випробовувального аерозолю або диму;

Р — потужність випромінювання, отримана за умов наявності випробовувального аерозолю або диму.

За всіх значень концентрації аерозолю або диму до 2 дБ/м похибка вимірювання вимірюва­ча питомої оптичної щільності повинна бути не більше ніж 0,02 дБ/м + 5 % від виміряного значен­ня концентрації аерозолю або диму.

Оптична система повинна бути сконструйована так. щоб приймач світла не реагував на будь- яке світло, розсіюване випробовувальним аерозолем або димом більше ніж на 3°.

Ефективна потужність випромінювання¹^ світлового променя повинна мати такі особливості:

1. не менше ніж 50 % ефективної потужності випромінювання повинно знаходитися в діапа­зоні довжин хвиль від 800 нм до 950 нм;

2. не більше ніж 1 % ефективної потужності випромінювання повинно знаходитися в діапа­зоні довжин хвиль до 800 нм;

3. не більше ніж 10 % ефективної потужності випромінювання повинно знаходитися в діапа­зоні довжин хвиль вище 1050 нм.

С.2 Іонізаційна вимірювальна камера (ІВК)

С.2.1 Загальні положення

Значення порога спрацьовування димових іонізаційних сигналізаторів характеризують безроз­мірною величиною у, яку визначають відносною зміною струму, що протікає в іонізаційній вимі­рювальній камері, і яка пов’язана з концентрацією часток випробовувального аерозолю, виміря­ної поблизу сигналізатора в момент генерування сигналу тривоги.

С.2.2 Принцип дії і конструкція

Механічну конструкцію іонізаційної вимірювальної камери показано у додатку М.

Вимірювальний прилад складається з вимірювальної камери, електронного підсилювача і при­строю безупинного всмоктування проб для вимірювання концентрації аерозолю або диму.

Принцип дії іонізаційної вимірювальної камери представлено на рисунку С.1. Вимірювальна камера складається з вимірювального об’єму та відповідних пристроїв, що забезпечують усмокту­вання проб дослідного повітря та протікання його через вимірювальний об’єм так, що частки аеро­золю (диму) розсіюються в цьому об’ємі. Розсіювання відбувається так, що рух потоку повітря не робить впливання на потік іонів у вимірювальному об’ємі.

Під впливанням * -випромінювання від радіоактивного джерела америцію повітря всередині вимірювального об’єму іонізується. У результаті чого під час подавання електричної напруги між

електродами протікає біполярний іонний струм. Частки аерозолю або диму у відомий спосіб впли­вають на цей струм. Відносна зміна іонного струму є критерієм під час вимірювання концентрації аерозолю або диму.

Параметри вимірювальної камери обирають так, що для неї справедливо таке рівняння:

-т Ті І »о І ¹

Z d=r]-y та у = у - - ,

де /₀ — струм у повітрі камери за умов відсутності випробовувального аерозолю або диму;

І — струм у повітрі камери за умов наявності випробовувального аерозолю або диму;

h — постійна вимірювальної камери;

Z — концентрація часток, кількість часток на м ;

J — середній діаметр часток.

Безрозмірна величина у пропорційна концентрації часток визначеного типу аерозолю або диму і служить критерієм для визначання значення порога спрацьовування димових іонізаційних сигна­лізаторів.

Пояснення.

1. — всмоктувальний патрубок;

2. — монтажна плита:

3. — ізолювальне кільце;

4. — надходження повітря (диму);

5. — зовнішні ґрати;

6. — внутрішні ґрати;

7. — ■ -випромінювання,

8. — джерело • -випромінювання:

9. — вимірювальний об'єм

10. — вимірювальний електрод;

11. — захисне кільце;

12. — ізолювальний матеріал;

13. — повітряний екран;

14. — електронна частина.

Рисунок С.1 — Іонізаційна вимірювальна камера — принцип дії

С.2.3 Технічні дані

1. Джерело випромінювання:

ізотоп — Америцій Am²⁴¹;

активність — 130 кБк (3,5 мкКі) ± 5 %;

середнє значення • • енергії — 4,5 МеВ ± 5 %

механічна конструкція — оксид америцію, укладений між двома шарами золота, покри­тий твердим сплавом золота.

Джерело випромінювання, виконане у формі круглого диска діаметром 27 мм, затиснутого у тримачі так, щоб жодна з його кромок не була доступна.

2. Іонізаційна вимірювальна камера:

Повний опір камери (тобто, зворотна величина нахилу вольт-амперної характеристики каме­ри на її лінійній ділянці (струм камери J 100 пА)), виміряний у вільному від аерозолю або диму повітрі, повинен становити 1,9 «10¹¹ Ом ± 5 % за умов:

тиску —(101,3 ± 1) кПа;

температури — (25 ± 2) °С;

відносної вологості повітря — (55 ± 20) %,

з потенціалом на захисному кільці в межах ± 0,1 В напруги вимірювального електрода.

3. Вимірювальний підсилювач струму:

Камера діє відповідно до схеми, зображеної на рисунку С.2, причому напругу живлення підби­рають так, щоб струм між вимірювальними електродами у вільному від аерозолю або диму повітрі становив 100 пА. Вхідний опір вимірювального підсилювача струму повинен бути < 10⁹0м.

4. Усмоктувальна система:

5. Система усмоктування повітря повинна забезпечувати прокачування повітря через пристрій з постійною швидкістю ЗО л/хв ± 10 % за умов атмосферного тиску.

6

Пояснення:

1. — подавання напруги живлення;

2. — вимірювальний електрод;

3. — захисне кільце;

4. — вимірювальний підсилювач струму;

5. — вихідна напруга, пропорційна току камери;

6. — вхідний опір Z,_x <10® Ом.

Рисунок С.2 — Іонізаційна вимірювальна камера — структурна схем

а

ДОДАТОК D
(обов'язковий)

ПРИСТРІЙ ДЛЯ ВИПРОБОВУВАННЯ ОСЛІПЛЮВАННЯМ

Пристрій (див. рисунок D.1) треба конструювати так, щоб його можна було вставляти в робо­чу секцію димового каналу. Чотири стінки куба повинні бути закриті і з внутрішньої сторони покриті блискучою алюмінієвою фольгою; дві взаємно протилежні сторони куба повинні бути відкриті так, щоб випробовувальний аерозоль міг вільно проходити через пристрій. На закритих стінках куба треба розмістити люмінесцентні лампи (32 Вт) круглої форми з діаметром приблизно 300 мм (тип ламп «Білий Теплий», приблизна температура кольору 2800 К). Лампи не повинні спричиняти тур­буленцію в димовому каналі.

Для отримання стабільного випромінювання світла лампи треба до початку випробовувань «зістарити» протягом 100 год, а після 2000 год роботи — не використовувати.

Випробний сигналізатор треба встановлювати усередині куба (див. рисунок D.1) так, щоб світло на нього падало зверху, знизу і з двох бічних сторін.

Електричні з'єднання з люмінесцентними лампами треба виконувати так, щоб уникнути елект­ричного впливання на систему сигналізації.