6.6 Білизну матеріалів розмітки білого кольору по відношенню до молочно-білого скла визначають за допомогою фотоелектричного блискоміра ФБ-2 (або його аналога). Вона повинна становити не менше ніж 0,6 на дорожніх покриттях з чорними в'яжучими і не менше ніж 0,7 на цементобетонних покриттях.
6.7 Контраст яскравості розмітки і дорожнього покриття (білих і чорних елементів для вертикальної розмітки) для щойно нанесеної розмітки повинен становити не менше ніж 0,6. У разі зниження показника в два рази потрібно відновити розмітку.
Контраст яскравості горизонтальної розмітки визначають за формулою:
(6.1)
де β1, - коефіцієнт дифузного відбиття («білизна») елементів горизонтальної розмітки (білих елементів вертикальної розмітки);
β2 - коефіцієнт дифузного відбиття дорожнього покриття (чорних елементів вертикальної розмітки).
Контролюються візуально тільки зовнішній вигляд світлоповертальних пристроїв. Не повинно бути видимих пошкоджень конструкції зазначених пристроїв та світлоповертальної поверхні.
6.8 Основним показником якості розмітки, що впливає на безпеку дорожнього руху, є фактична відстань її видимості. Цей показник використовують для експрес-контролю розмітки.
6.9 Для визначення відстані видимості розмітки допускаються експерти з гостротою зору не нижче ніж 0,8 на гірше око.
6.10 Для визначення відстані видимості горизонтальної розмітки 1.5, 1.6, 1.8, 1.9, 1.11 (табл. 1) з місця водія легкового автомобіля, що стоїть на середині смуги руху, підраховується кількість видимих елементів (штрихів) розмітки на місці або по спеціалізованому фото та відео матеріалу. Відстань видимості визначається за формулою:
(6.2)
де L1 – середня довжина елемента (штриха) дорожньої розмітки, м;
L2 – середня відстань між двома сусідніми елементами (штрихами) дорожньої розмітки, м;
m – кількість елементів (штрихів) дорожньої розмітки, видимих з автомобіля або на фотографії, од.
6.11 Для визначення відстані видимості горизонтальної розмітки 1.1, 1.2 і 1.3 (табл. 1) з місця водія легкового автомобіля або по спеціалізованому фото та відео матеріалу візуально визначається місце, за яким розмітку уже не видно (межа видимості дорожньої розмітки). Межа видимості фіксується по відношенню до яких-небудь об'єктів або суб'єктів (на межі видимості розмітки може знаходитись один із експертів, також може використовуватись GPS прив‘язка). Потім визначається візуально або вимірюється безпосередньо на дорозі або по спеціалізованому фото та відео матеріалу відстань від автомобіля до межі видимості розмітки.
6.12 Для визначення відстані видимості інших видів розмітки (горизонтальної і вертикальної), не передбачених пп. 6.10 і 6.11, потрібно визначити межу видимості елемента розмітки, що контролюється, шляхом повільного наближення до нього чи віддалення від нього легкового автомобіля з мінімально можливою швидкістю. Потім визначається візуально чи вимірюється безпосередньо на дорозі або по спеціалізованому фото та відео матеріалу відстань від автомобіля до елемента розмітки, що контролюється.
6.13 Під час визначення відстані видимості розмітки в темну пору доби на ділянках доріг без стаціонарного електричного освітлення легковий автомобіль з відрегульованими згідно з Правилами № 1 ЄЕК ООН фарами установлюється посередині смуги руху з увімкнутим дальнім світлом. Вимірювання проводяться за методикою, наведеною в пп. 6.9-6.11 також у період сутінок і в темну пору на дорогах із стаціонарним електричним освітленням.
6.14 Відстань видимості розмітки перевіряється візуально працівниками дорожньо-експлуатаційної служби щоквартально. Інструментальні вимірювання світлотехнічних та геометричних параметрів розмітки проводять тільки на ділянках доріг, де визначена візуально відстань видимості близька до значень, наведених у таблицях 7 - 9.
Результати візуального і інструментального контролю відстані видимості розмітки оформлюються письмово і засвідчуються підписом одного з керівників дорожньо-експлуатаційної організації.
Якщо відстань видимості розмітки менша, ніж нормативні значення, що наведені у таблицях 7-9, дорожню розмітку необхідно відновити.
6.15 Контрольні перевірки відстані видимості розмітки можуть виконуватись співробітниками Державтоінспекції, Держспоживстандарту та іншими уповноваженими на це особами.
6.16 Коефіцієнт зчеплення горизонтальної розмітки вимірюється згідно з ГСТУ 218-02070915-102.
7 ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ ДОРОЖНЬОЇ РОЗМІТКИ
7.1 Загальні правила застосування дорожньої розмітки
7.1.1 Дорожня розмітка на вулично-дорожній мережі наноситься у відповідності до затверджених власниками автомобільних доріг правил організації дорожнього руху за погодженням із Державтоінспекцією МВС України.
7.1.2 За погодженням Державтоінспекції МВС України та при затверджені власником автомобільних доріг в експериментальному порядку допускається застосовувати дорожню розмітку, не встановлену цим нормативним документом. При цьому в необхідних випадках для своєчасного інформування учасників руху на експериментальній ділянці дороги повинні бути установлені транспаранти, які б пояснювали зміст і значення експерименту, що проводиться.
7.1.3 Для збільшення відстані видимості дорожньої розмітки потрібно наносити розмітку з максимально допустимими розмірами елементів, які наведено в табл. 1 та табл. 2 цього стандарту.
7.1.4 Контраст яскравості горизонтальної розмітки і дорожнього покриття, а також білих і чорних елементів вертикальної розмітки, повинен бути максимально можливим.
7.1.5 Білі та червоні елементи вертикальної розмітки 2.1-2.3 (табл. 2) повинні мати світлоповертальну поверхню.
7.1.6 Огороджувальні і напрямні пристрої, що позначають розміткою 2.4, 2.5 (табл. 2), повинні мати світлоповертальні елементи прямокутної форми висотою не менше ніж 100 мм і шириною не менше ніж 40 мм чи округлої форми діаметром не менше ніж 70 мм. Світлоповертальні елементи на огороджувальних пристроях встановлюються через 20-30 м. За довжини огороджувальних пристроїв менше ніж 40 м на них повинно бути встановлено не менше ніж три зазначені елементи (на початку, в середині та в кінці огородження).
7.1.7 Під час розмітки доріг ширина смуги руху повинна прийматись з урахуванням категорії доріг згідно з вимогами чинних будівельних норм і правил. На дорогах, елементи поперечного профілю які не відповідають вимогам чинних будівельних норм і правил, ширина смуги руху, що розмічається, не повинна бути меншою, ніж 3 м; допускається зменшення ширини смуги, що призначена тільки для руху легкових автомобілів, до 2,75 м за умови введення потрібних обмежень на режими руху.
Примітка. Ширина смуги руху вимірюється між осями ліній дорожньої розмітки.
7.1.8 На цементобетонних покриттях у разі попадання поздовжньої лінії розмітки, що розділяє транспортні потоки попутного напрямку, на поздовжній шов допускається наносити її поряд із швом з лівого боку у напрямку руху, а лінії розмітки, що розділяють транспортні потоки зустрічного напрямку – з будь-якого боку.
7.2 Горизонтальна розмітка (табл. 1)
7.2.1 Горизонтальна розмітка повинна застосовуватись на автомобільних дорогах та вулицях з удосконаленим покриттям. При цьому на дорогах державного значення, дорогах І та ІІ категорій місцевого значення, магістральних вулицях та вулицях загальноміського значення в населених пунктах розмітка має виконуватись зносостійкими матеріалами.
7.2.2 Розмітку 1.1 застосовують:
1) для розділення транспортних потоків протилежних напрямків на дорогах та вулицях, що мають дві чи три смуги руху в обох напрямках:
на ділянках доріг з незабезпеченою видимістю (табл. 10), де зони з видимістю менше ніж допустима (А і А1) перекривають одна одну (ділянка В) (приклад наведено в додатку Б (рис. Б.1);
на ділянках доріг з трьома смугами для руху в обох напрямках, для організації руху по одній і двох смугах в одному напрямку;
на всій довжині кривих у плані, радіус яких не перевищує 50 м, а також на ділянках із змінним радіусом, що примикають до них. При цьому на дорогах, що мають дві смуги, розмітка повинна наноситися так, щоб було витримано відношення ширини внутрішньої смуги до зовнішньої відповідно до вимог табл. 11. На дорогах, що мають три смуги, це відношення зберігається для крайніх смуг, а середня смуга в цьому випадку повинна застосовуватись як розділювальна;
перед перехрестями на яких відстань видимості не відповідає вимогам ДБН В.2.3-4 та ДБН В.2.3-5– на протязі не менше ніж 20 (40) м до розмітки 1.12, 1.13 чи краю проїзної частини, що перетинається. Приклади нанесення розмітки наведено в додатку Б (рис. Б.3, Б.4 і Б.9).
Примітка. Тут і далі цифра в дужках відповідає розмітці на дорогах з дозволеною швидкістю руху понад 60 км/год, а цифра без дужок – у решті випадків;
перед залізничними переїздами від ближньої рейки до розмітки 1.12 і на протязі 100 м від розмітки 1.12;
в місцях, де заборонено обгін усім транспортним засобам. Приклад наведено в додатку Б (рис. Б.12, Б.13);
перед перешкодою (опора шляхопроводу, острівець безпеки, бордюр тощо), що знаходиться ближче ніж 0,3 м від межі смуги руху, чи звужує смугу, а також у разі зменшення кількості смуг влаштовується з нахилом до осі не більше ніж 1:20 (1:50) (перехідна лінія) (перед перехідною лінією повинна наноситись відповідно розмітка 1.1 паралельно осі проїзної частини на протязі 20 (40) м до початку відхилення. Приклад нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.6));
перед пішохідними переходами, перехрещеннями з велосипедними доріжками. Приклад нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.3, Б.9, Б.19, Б.24, Б.25, Б.27)
Таблиця 10 – Мінімальна відстань видимості, що забезпечує безпеку руху за цієї швидкості
|
Швидкість руху, км/год |
30 |
40 |
50 |
60 |
80 |
100 |
120 |
130 |
|
Мінімальна відстань видимості, що забезпечує безпеку руху за цієї швидкості, м |
80 |
100 |
120 |
150 |
200 |
270 |
350 |
400 |
Примітка. Під відстанню видимості розуміють відстань, на якій з висоти 1,2 м (рівень очей водія легкового автомобіля) можна побачити предмет, що знаходиться на висоті 1,2 м над рівнем проїзної частини.
Таблиця 11 – Відношення ширини внутрішньої смуги проїзної частини до ширини зовнішньої смуги
|
Радіус по зовнішньому краю проїзної частини, м |
10-15 |
15-20 |
20-30 |
30-50 |
50 |
|
Відношення ширини внутрішньої смуги проїзної частини до ширини зовнішньої смуги |
1,4 |
1,3 |
1,2 |
1,1 |
1,0 |
2) для позначення меж смуг руху за їх кількості дві чи більше для одного напрямку руху
перед перехрестями, пішохідними переходами і залізничними переїздами на протязі не менше ніж 20 (40) м до розмітки 1.12, 1.13. Приклади нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.4, Б5);
3) для позначення меж ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено (острівці безпеки, зупинні майданчики тощо). Приклади нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.7, Б.14, Б.15);
4) для позначення меж місць для стоянки транспортних засобів (приклад наведено в додатку Б (рис. Б.8); при цьому мінімальні розміри одного місця для стоянки у разі послідовного розташування автомобілів уздовж краю проїзної частини повинні бути 2,0 х 6,0 м для легкових і 3,0 та 10,0 м для вантажних автомобілів, а у разі паралельного розташування автомобілів по відношенню один до одного – відповідно 2,0 х 5,0 м і 3,0 х 7,0 м);
5) для позначення краю проїзної частини (крайова лінія) на усіх дорогах, окрім доріг позначених знаком 5.1 "Автомагістраль"* (ДСТУ 4100), доріг І категорії. Приклад нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.12 – Б.13)
У разі наявності бордюру крайову лінію допускається не наносити, за винятком небезпечних ділянок доріг, де вона наноситься на відстані 10 см від бордюру.
7.2.3 Розмітка 1.2 повинна застосовуватись для позначення краю проїзної частини (крайова лінія) на дорогах із знаком 5.1 "Автомагістраль" (ДСТУ 4100), дорогах І категорії, а також для позначення спеціально виділеної смуги для руху маршрутних транспортних засобів. Допускається застосовувати розмітку 1.2 за технологією, яка забезпечує створення шумового ефекту при наїзді на неї колеса транспортного засобу. Приклади нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.10, Б.11, Б.20).
7.2.4 Розмітка 1.3 повинна застосовуватись для розділення транспортних потоків протилежних напрямків (осьова лінія) на дорогах, що мають чотири і більше смуг руху в обох напрямках. Приклади нанесення наведено в додатку Б (рис. Б.4, Б.5, Б.14, Б.15).
7.2.5 Розмітка 1.4 застосовується на дорогах і вулицях, де заборонено зупинку транспортних засобів.
Розмітку слід наносити на відстані 0,1 м від краю проїзної частини чи по верху бордюру. Приклади наведено в додатку Б (рис. Б.8).
Також розмітку 1.4 застосовують у вигляді сітки на перехресті доріг з метою недопущення виїзду транспортних засобів на перехрестя за яким утворився затор. Приклад наведено у додатку Б (рис. Б.17, Б18)
7.2.6 Розмітку 1.5 застосовують для:
розділення транспортних потоків протилежних напрямків (осьова лінія) на дорогах, що мають дві чи три смуги руху в обох напрямках (додаток Б, рис. Б.1-Б.3, Б.5, Б.6, Б.8), крім випадків, що зазначені в п. 7.2.2.
позначення меж смуг руху за їх кількості дві чи більше для одного напрямку руху (додаток Б, рис. Б.4, Б.5, Б.9, Б.10, Б.12, Б.14-Б.20), крім випадків, що зазначено в п. 7.2.2.
7.2.7 Розмітка 1.6 (лінія наближення) повинна застосовуватись для позначення наближення до розмітки 1.1, 1.11, що розділяє транспортні потоки протилежних (додаток Б, рис. Б.1-Б.3, Б.5, Б.6) чи попутних (додаток Б, рис. Б.4, Б.5, Б.9) напрямків руху, і наноситись на протязі не менше ніж 50 (100) м до неї.
